Постанова від 17 березня 2026 р. у справі №374/266/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________

Справа № 374/266/25

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/5260/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.

при секретарі Самойлік А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Киричук Галини Миколаївни на рішення Ржищівського міського суду Київської області від 4 листопада 2025 року (суддя Павленко Р.М.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Ржищівської міської ради, Ржищівського фахового коледжу будівництва та економіки, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Земюрконсалтинг», Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання незаконним та скасування рішення, державної реєстрації земельної ділянки та припинення речового права на нерухоме майно,

установив:

у липні 2025 року позивачка звернулась до суду з позовом, у якому просила:

визнати незаконним та скасувати рішення Ржищівської міської ради Київської області «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки комунальної власності» № 3165-59-08 від 7 березня 2025 року щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 3211300000:69:030:0295, площею 0,0899 га, вид цільового призначення - 02.01 «Для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд», місце розташування: АДРЕСА_1 , та передачі її в оренду Ржищівському фаховому коледжу будівництва та економіки;

скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 3211300000:69:030:0295, площею 0,0899 га, вид цільового призначення - 02.01 «Для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд», місце розташування: АДРЕСА_1 , та припинити речове право (право оренди) на вищевказану земельну ділянку Ржищівського фахового коледжу будівництва та економіки;

стягнути пропорційно з відповідачів судові витрати.

Мотивуючи позовні вимоги, позивачка зазначала, що рішенням Ржищівської міської ради Київської області, Ржищівському фаховому коледжу будівництва та економіки був наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою відносно земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . У грудні 2024 року ТОВ «Земюрконсалтинг» було виготовлено технічну

документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель відносно зазначеної земельної ділянки. Рішенням сесії Ржищівської міської ради Київської області (восьмого скликання) № 3165-59-08 від 7 березня 2025 року вказана технічна документація була затверджена, а зазначена земельна ділянка передана Ржищівському фаховому коледжу будівництва та економіки в оренду терміном на 5 років.

Позивачка посилалась на те, що на вказаній земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна, а саме: погріб та фундамент під гараж, які належать їй на праві власності, і які не зазначені у виготовленій ТОВ «Земюрконсалтинг» технічній документації з землеустрою щодо інвентаризації земель відносно земельної ділянки кадастровий номер 3211300000:69:030:0295.

Позивачка зазначала, що вона є власницею квартири АДРЕСА_2 . Відповідно до технічного паспорту на зазначений будинок, виготовленого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , станом на 28 жовтня 2024 року до будівель і споруд вказаного домоволодіння входять: житловий будинок «А-1», ганок «а», гараж «Б-1», погріб «Бпід», вбиральня «В-1», хвіртка «№ 1», огорожа «№ 2». Також, відповідно до витягу з реєстру будівельної діяльності від 28 жовтня 2024 року № 1650, в склад зазначеного домоволодіння входять такі об`єкти технічної інвентаризації як: гараж, існуюча забудова, площею 56 кв. м; погріб, існуюча забудова, рік завершення будівництва - 1965, площа основи (забудови) - 5,6 кв. м. Крім цього, згідно з висновком будівельно-технічної експертизи № С1979/01-2025 від 16 січня 2025 року, проведеної судовим експертом Свістуновим І.С., конструктивними характеристиками та техніко-економічними показниками будівель та споруд, які входять до складу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , є: гараж «Б-1», фундамент бутовий, площа 56 кв. м; погріб «Бпід», фундамент бутовий, стіни цегляні, перекриття залізобетонне, підлога земляна, висота - 2,05 м, площа - 5,6 кв. м, об`єм - 11 куб. м. Станом на дату проведення візуального обстеження зазначеного домоволодіння 28 жовтня 2024 року на місці розташування будівлі гаража «Б-1» наявний бутовий фундамент.

Позивачка посилалась на те, що вона виконала відповідні дії для отримання правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна (погріб та фундамент під гараж), а саме: було виготовлено відповідний технічний паспорт та внесено вищевказані об`єкти до реєстру будівельної діяльності. Межі земельної ділянки, на якій розташовано її квартиру, визначено відповідно до регламенту Порядку проведення технічної інвентаризації, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 488. Водночас, у висновку щодо технічного обстеження об`єкта нерухомого майна та його технічні характеристики б/н, складеному фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , станом на 3 листопада 2024 року встановлено, що на земельній ділянці (кадастровий номер не присвоєно), фактично розташований житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами. Аналогічні відомості відображені довідковим загальнодоступним сервісом кадастрових даних http://kadastr.live/.

Позивачка стверджувала, що спірна земельна ділянка, на якій розташовані належні їй об`єкти нерухомого майна (погріб та фундамент під гараж) за адресою: АДРЕСА_1 , та суміжна земельна ділянка кадастровий номер 3211300000:69:030:0295, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , землекористувачем якої є Ржищівський фаховий коледж будівництва та економіки, мають межу сумісного землекористування, яка раніше була встановлена Ржищівською міською радою та була визначена на місцевості фактичними розділовими знаками. Таким чином, розроблена на замовлення Ржищівського фахового коледжу будівництва та економіки технічна документація на земельну ділянку кадастровий номер 3211300000:69:030:0295 не відповідає фактичному порядку

користування суміжними земельними ділянками. При цьому, вказана технічна документація стала підставою для прийняття рішення про передачу вищевказаної земельної ділянки в оренду Ржищівському фаховому коледжу будівництва та економіки, затвердженого оспорюваним рішенням Ржищівської міської ради Київської області (восьмого скликання) № 3165-59-08 від 7 березня 2025 року.

Позивачка вважала, що передача в оренду Ржищівському фаховому коледжу будівництва та економіки земельної ділянки кадастровий номер 3211300000:69:030:0295, площею 0,0899 га, місце розташування: АДРЕСА_1 , в зазначених межах грубо порушує її права та інтереси, які охороняються законом.

Рішенням Ржищівського міського суду Київської області від 4 листопада 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Киричук Г.М. просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Представник позивачки зазначає, що суд першої інстанції не з`ясував фактичний статус об`єктів нерухомого майна позивачки та безпідставно визнав недоведеним факт належності позивачці на праві власності погребу та фундаменту під гараж, проігнорувавши при цьому надані позивачкою докази, зокрема технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виготовлений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , витяг з реєстру будівельної діяльності від 28 жовтня 2024 року № 1650, висновок будівельно-технічної експертизи № С1979/01-2025 від 16 січня 2025 року, складений судовим експертом Свістуновим І.С.

Представник позивачки вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував положення ст. 42 ЗК України, зробивши помилковий висновок про те, що будинок позивачки - багатоквартирний, а земельна ділянка під ним не сформована, однак даний спір не стосується земельної ділянки під будинком, а іншої земельної ділянки, що сформована поруч з будинком з кадастровим номером 3211300000:69:030:0295. При цьому, суд першої інстанції підтвердив, що погріб та фундамент знаходяться саме на сформованій земельній ділянці, яка не є прибудинковою.

Також, представник позивачки зазначає, що суд першої інстанції не встановив коли, ким і для кого були збудовані вказані об`єкти, оскільки Ржищівський фаховий коледж будівництва та економіки стверджує, що вказаний погріб було збудовано для школи/дитсадка у 1990-х роках та передано технікуму в оренду, тоді як позивачка зазначає, що даний об`єкт входить у домоволодіння за техпаспортом.

Представник позивачки посилалась на наявність розбіжностей в адресі знаходження погребу та фундаменту під гараж, оскільки суд першої інстанції зробив висновок, що надані позивачкою технічні документи на погріб та фундамент під гараж стосуються об`єктів за адресою: АДРЕСА_1, якої юридично не існує, оскільки станом на сьогоднішній день, належна позивачці нерухомість має адресу: АДРЕСА_3 . Також, відповідач зазначав, що такої адреси як: АДРЕСА_4 не існує, а згідно з рішенням Ржищівської міської ради Київської області від 23 вересня 2016 року «Про затвердження Схеми № 3 поштових адрес об`єктів нерухомості по АДРЕСА_1 », квартира, яка належить позивачці, має адресу: АДРЕСА_3 . Однак, у Додатку № 2 до зазначеної Схеми № 3 взагалі не внесено спірний будинок по АДРЕСА_4 .

Також, представник позивачки посилається на те, під час розгляду даної справи були отримані письмові пояснення третьої особи Головного управління Держгеокадастру

у Донецькій області щодо прийняття рішення про державну реєстрацію земельної ділянки комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1 , з присвоєнням кадастрового номера 3211300000:69:030:0295, площею 0,0899 га, в яких зазначено про відсутність у них інформації щодо наявності на земельній ділянці об`єктів нерухомості. У зв`язку із зазначеним слід відмітити наявність порушення порядку реєстрації земельної ділянки реєстратором за місцем її розташування, тобто у Київській області, а не вибірковим методом в іншій області, а також в частині недостовірної інформації про наявність на земельній ділянці об`єктів нерухомості - зазначити про необхідність проведення додаткової перевірки правомірності такої реєстрації.

Представник позивачки зазначає, що суд першої інстанції не оцінив правового значення тривалого фактичного користування земельною ділянкою позивачкою, проігнорувавши порушення права на мирне володіння майном, закріпленого у ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Крім цього, суд першої інстанції не надав оцінки тому, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3211300000:69:030:0295 була сформована шляхом поділу (виділення) земельної ділянки, на яку оформлено Державний акт на право постійного користування серії І-КВ № 003774, згідно якого цільове призначення земельної ділянки - для ведення сільськогосподарського виробництва. Однак, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3211300000:69:030:0295 була передана в оренду Ржищівському фаховому коледжу будівництва та економіки із зазначенням цільового призначення - 02.01 «Для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд». Таким чином, при поділі земельної ділянки змінилось її цільове призначення, що є протиправним з огляду на вимоги діючого законодавства.

Крім цього, представник позивачки посилається на відсутність у відповідача будь-яких правовстановлюючих документів на зазначений погріб та фундамент під гараж, що свідчить про те, що вони не належать відповідачам, однак опинились на території незаконно сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 3211300000:69:030:0295.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Ржищівської міської ради - Чорненька К.І. просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що у позивачки відсутнє право власності на погріб та фундамент під гараж, оскільки нею не надано жодних правовстановлюючих документів, які б підтверджували наявність у неї права власності на зазначені об`єкти. При цьому, технічний паспорт та інші документи інвентаризації, на які посилається позивачка, не є правовстановлюючими документами, а лише відображають фактичний стан об`єкта на момент обстеження.

Також, представник відповідача зазначає, що відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивачка придбала квартиру АДРЕСА_5 в 2015 році без господарських будівель та споруд, а погріб був побудований ще на початку 90-х років. При цьому, зі змісту пояснень колишнього директора Ржищівського фахового коледжу будівництва та економіки ОСОБА_3 слідує, що після закриття початкової школи, яка була розташована на цій земельній ділянці, він в усній формі надав позивачці дозвіл на тимчасове користування зазначеним погребом, який остання включила до складу свого майна під час проведення технічної інвентаризації, а вказаний фундамент під гараж був побудований попередніми власники квартири № 3 у цьому будинку без жодного дозвільного документу на земельній ділянці комунальної власності. Отже, фактично даний фундамент є самочинним будівництвом, а тому позивачка не мала правових підстав для набуття нею права власності на нього. Враховуючи викладене, у позивачки відсутнє переважне право на цю земельну ділянку, яке передбачене ст. 120 ЗК України, на яку посилається позивачка.

Крім цього, представник відповідача звертає увагу на те, що позивачка надала технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами (до складу якого включено погріб та фундамент під гараж), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , однак такої адреси на території міста Ржищів не існує, а квартира позивачки має нову поштову адресу: АДРЕСА_3 .

Також, представник відповідача зазначає, що Ржищівська міська рада, відповідно до покладених на неї повноважень, передала в оренду Ржищівському фаховому коледжу будівництва та економіки зазначену земельну ділянку, формування якої відбувалось з метою обслуговування державного нерухомого майна, що перебуває на балансі коледжу. При цьому, Ржищівська міська рада як власник земельної ділянки, мала право визначати цільове призначення при формуванні земельної ділянки у межах населеного пункту відповідно до містобудівної документації. Отже, оскаржуване рішення Ржищівської міської ради Київської області № 3165-59-08 від 7 березня 2025 року було прийняте в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Аналогічні доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу, поданому представником Ржищівського фахового коледжу будівництва та економіки - Продай М.М., в якому представник відповідача просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду залишити без змін.

Треті особи: ТОВ «Земюрконсалтинг», Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, будучи належним чином повідомленими про день, час та місце апеляційного розгляду, шляхом направлення судових повісток-повідомлень до їх електронних кабінетів у системі «Електронний суд», у судове засідання своїх представників не направили, клопотань про відкладення судового розгляду не подали, тому відповідно до положень ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у відсутність представників третіх осіб.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Киричук Г.М., яка апеляційну скаргу підтримала, представника відповідача Ржищівської міської ради - Овчар Ю.Ю. та представника відповідача Ржищівського фахового коледжу будівництва та економіки - Продай М.М., які проти задоволення апеляційної скарги заперечували, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 25 березня 2015 року ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу частини квартири, реєстровий номер 665, набула у власність 43/100 частки квартири АДРЕСА_5 , що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25 березня 2015 року за індексним номером 35428490 (т.1, а.с.32-33).

28 квітня 2015 року ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу частини квартири частини квартири, реєстровий номер 972, набула у власність 57/100 частки квартири АДРЕСА_5 , що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.04.2015 за індексним номером 36866193 (т.1, а.с.34-35).

Отже, на підставі зазначених договорів купівлі-продажу ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_5 .

Згідно з розпорядженням Ржищівського міського голови № 81 від 19 лютого 2016 року «Про перейменування існуючих та найменування нових вулиць міста Ржищева Київської області» та рішенням Ржищівської міської ради від 23 вересня 2016 року №460-23-07 «Про затвердження Схеми №3 поштових адрес об`єктів нерухомості по

АДРЕСА_1 » належна ОСОБА_1 кватира має нову поштову адресу: АДРЕСА_3 (т.1, а.с.183).

Відповідно до Технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , виготовлений ФОП ОСОБА_4 на замовлення ОСОБА_1 станом на 28 жовтня 2024 року, до будівель і споруд домоволодіння входять: житловий будинок, ганок, гараж, погріб, вбиральня, хвіртка, огорожа (т.1, а.с.39-44).

Відповідно до Витягу з Реєстру будівельної діяльності від 28.10.2024 № 1650 до складу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4 входять такі об`єкти технічної інвентаризації: гараж (площа забудови 56 кв. м); погріб (площа забудови 5,6 кв. м) (т.1, а.с.45-52).

Рішенням Ржищівської міської ради Київської області «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки комунальної власності» №3010-54-08 від 15 листопада 2024 року надано дозвіл на розробку технічної інвентаризації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки комунальної власності, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва та експлуатації житлового будинку, господарських будівель та споруд, орієнтовною площею 0,12га, згідно поданих графічних матеріалів. Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки погодити у встановленому законодавством порядку та внести для затвердження на розгляд сесії Ржищівської міської ради Київської області (т.1, а.с.180).

У грудні 2024 року ТОВ «Земюрконсалтинг» було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель відносно земельної ділянки кадастровий номер 3211300000:69:030:0295, площею 0,0899 га, вид цільового призначення 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, місце розташування: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.82).

Рішенням Ржищівської міської ради Київської області «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки комунальної власності» № 3165-59-08 від 07 березня 2025 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Передано в оренду Ржищівському фаховому коледжу будівництва та економіки земельну ділянку, кадастровий номер 3211300000:69:030:0295, площею 0,0899га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , терміном на 5 (п`ять років) (т.1, а.с.181).

Відповідно до Інформації з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки кадастровий номер 3211300000:69:030:0295 її власником є Ржишівська міська рада (дата державної реєстрації земельної ділянки 10.02.2025), речове право оренди зареєстровано за Ржищівським фаховим коледжем будівництва та економіки 14.04.2025 (т.1, а.с.82-83).

ОСОБА_1 у лютому та травні 2025 року зверталася до Ржищівської міської ради Київської області із заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо належної їй земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_7 . (т.1, а.с.58,

60).

Ржищівська міська рада Київської області відмовила ОСОБА_1 у задоволенні вказаних звернень, наводячи такі доводи: за адресою АДРЕСА_8 був зареєстрований житловий будинок у складі трьох житлових квартир, який має статус багатоквартирного будинку та перебуває у співвласності фізичних осіб. Відповідно до договорів купівлі-продажу у власності ОСОБА_1 перебуває лише одна квартира; земельна ділянка під багатоквартирним будинком не сформована, межі на місцевості не встановлені; відповідно до ч. 3 ст. 42 ЗК України порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками; надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки під квартирою № 3 , що перебуває у власності заявника, є порушенням вимог ст. 42 ЗК України. (т.1, а.с.64).

У судовому засіданні представник позивачки визнала, що у позивачки відсутня державна реєстрація права власності на погріб і фундамент під гараж, які знаходяться на земельній ділянці кадастровий номер 3211300000:69:030:0295.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано правовстановлюючих документів на погріб та фундамент під гараж, що розташовані на спірній земельній ділянці, що позбавляє останню переважного права на земельну ділянку під вказаними об`єктами, яке передбачене ст.120 ЗК України. Надані позивачем технічний паспорт не замінює свідоцтво про право власності чи інший правовстановлюючий документ, а фіксує лише технічні дані об`єкта. Крім того, належна позивачу нерухомість наразі має іншу адресу, а ні ж та, яка зазначена у технічному паспорті.

Суд також урахував відсутність доказів на підтвердження дотримання позивачем процедури оформлення постійного користування земельною ділянкою, на якій розташований багатоквартирний будинок.

На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов висновку, що Ржищівська міська рада Київської області рішенням № 3165-59-08 від 7 березня 2025 року, відповідно до покладених на неї повноважень, правомірно передала Ржищівському фаховому коледжу будівництва та економіки земельну ділянку.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає про наступне.

За змістом частини 1 та 2 статті 116 Земельної кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з ч. 1 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

Відповідно до ч. 11 ст. 120 ЗК України, якщо об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об`єкта нерухомого майна зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.

Статтею 42 ЗК України визначено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.

У разі знищення (руйнування) багатоквартирного будинку майнові права на земельну ділянку, на якій розташовано такий будинок, а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія, зберігаються за співвласниками багатоквартирного будинку.

Відповідно до підпункту "д" пункту 2 статті 92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Відповідно до частини другої статті 123 Земельного кодексу України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення.

Відтак, оформлення співвласниками багатоквартирного будинку права на землю відбувається шляхом виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тобто має місце формування нової земельної ділянки під нерухомістю, що не суперечить наведеним вище положенням земельного законодавства щодо формування земельних ділянок. Використання такого порядку оформлення прав на земельну ділянку за власником нерухомості не порушує і прав постійного землекористувача, оскільки не позбавляє його можливості самостійно оформити право на належну йому частину

земельної ділянки, яка залишається після вилучення її частин, необхідних для обслуговування об`єктів нерухомості.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Відповідно до положень частини 1 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

За змістом ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить:

а) розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з положенням пункту «г» частини 3 статті 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

У частині 2 статті 792 ЦК України визначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законами, зокрема Земельним кодексом Українита, Законом України «Про оренду землі».

Аналогічні положення містить ст. 6 Закону України «Про оренду землі», згідно якої орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 124 ЗК України, ст. 13 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 78 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як на підставу своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що вона є власником нерухомого майна, зокрема, погребу та фундаменту під гараж, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

На підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_1 надано копію технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , виготовлений ФОП ОСОБА_4 на замовлення ОСОБА_1 , станом на 28 жовтня 2024 року, із якого вбачається, що до будівель і споруд домоволодіння входять: житловий будинок, ганок, гараж, погріб, вбиральня, хвіртка, огорожа, а також Витяг з Реєстру будівельної діяльності від 28 жовтня 2024 року №1650, з якого вбачається, що до складу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , входять такі об`єкти технічної інвентаризації: гараж (площа забудови 56 кв. м); погріб (площа забудови 5,6 кв. м).

У статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Речові права на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації (ч.2 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Проте, як вірно установлено судом першої інстанції, технічний паспорт чи будь-які інші матеріали інвентаризації не є правовстановлюючими документами, що підтверджують право власності на нерухоме майно.

З цього приводу слід також ураховувати правовий висновок Верховного Суду у постанові від 9 лютого 2022 року в справі № 752/9104/18, згідно якого технічний паспорт на будинок не підтверджує право власності та, відповідно, не заміняє собою свідоцтво про право власності чи інший правовстановлюючий документ, не дає право володіти, користуватись чи розпоряджатись нерухомістю; це лише документ, який фіксує технічні дані об'єкта.

Крім того, судом першої інстанції обґрунтовано наголошено на тому, що надані позивачкою технічні документи на погріб та фундамент під гараж стосуються об'єктів за адресою: АДРЕСА_4 , якої згідно наявних у матеріалах справи доказів юридично не існує, а на дату виготовлення цих документів та на сьогоднішній день належна позивачці квартира має адресу: АДРЕСА_3 .

Крім того, доцільно зауважити, що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_1 набула у власність лише квартиру №3 , без господарських будівель та споруд.

Тексту договорів купівлі-продажу частин квартири, у яких би зазначалося про придбання ОСОБА_1 також погреба та фундаменту під гараж, суду надано не було.

Більш того, як убачається з довідки Виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області №05-01-17/75 від 05.08.2025 відомості до ЄДЕССБ «Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва» про забудову земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (колишня адрес: АДРЕСА_8 ) не вносилась (т.1, а.с.184).

Вказане свідчить про те, що будівельні роботи по виготовленню фундаменту під гараж проводилися без дозвільної на те документації.

Також позивачкою не було надано суду документи, які б підтверджували здійснення нею робіт по будівництву погреба та фундаменту під гараж.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що судом не з`ясовано фактичний статус об`єктів нерухомого майна (погріб та фундамент під гараж) та проігноровано надані позивачкою технічний паспорт, витяг з реєстру будівельної діяльності і висновок будівельно-технічної експертизи.

Щодо будівельно-технічної експертизи, то доводи апеляційної скарги про ігнорування цього доказу судом також є безпідставними, оскільки як убачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення судом надано правову оцінку даному доказу та зазначено, що позивачем не надано повного тексту висновку експерта, а тому такий доказ з урахуванням вимог статті 79 ЦК України є недостовірним, оскільки на його підставі не можна встановити дійсні обставини справи.

Доданий до апеляційної скарги повний текст висновку будівельно-технічної експертизи, колегією суддів не приймається з таких підстав.

Відповідно до ч.1, 3 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Апеляційна скарга не містить клопотання про долучення до матеріалів справи нових доказів із наведенням поважності причин їх ненадання в суді першої інстанції. Не було заявлено такого клопотання і під час судового засідання.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не встановлено коли, ким і для кого збудовані погріб та фундамент під гараж не мають правового значення, оскільки з позовом до суду звернулася ОСОБА_1 , посилаючись на те, що дані об`єкти нерухомості належать їй на праві власності, однак розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 3211300000:69:030:0295, яка незаконно передана Ржищівською міською радою в оренду Ржищівського фахового коледжу будівництва та економіки.

За наявності таких вимог, суд установивши, що дані об'єкти на праві власності позивачці не належать, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки за таких обставин їх розташування на спірній земельній ділянці не порушує право позивачки на володіння, користування та розпорядження власним майном. При цьому, суд не зобов'язаний установлювати обставини, дату побудови та суб'єкта і мету будівництва, оскільки у відповідності до вимог ЦПК України суд повинен встановити обставини чи було порушено право саме позивача.

В апеляційній скарзі представник позивачки посилається на те, що суд першої інстанції неправильно застосував положення ст. 42 ЗК України, зробивши помилковий висновок про те, що будинок позивачки - багатоквартирний, а земельна ділянка під ним не сформована, однак даний спір не стосується земельної ділянки під будинком, а іншої земельної ділянки, що сформована поруч з будинком з кадастровим номером 3211300000:69:030:0295.

Колегія суддів вважає, що такі доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 зверталася до Ржищівської міської ради Київської області із заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо належної їй земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_7 , у задоволенні яких їй було відмовлено та серед іншого повідомлено про те, що будинок за вказаною адресою має статус багатоквартирного, земельна ділянка під цим будинком не сформована, межі місцевості не встановлені; надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки під квартирою № 3 є порушенням вимог статті 42 ЗК України, оскільки ОСОБА_1 не єдиний власник будинку.

Що стосується посилань скаржника на те, що спір стосується іншої земельної ділянки, що сформована поруч з будинком, з кадастровим номером 3211300000:69:030:0295, слід зазначити, що у позивачки відсутні правовстановлюючі документи на цю земельну ділянку та на розташовані на ній об`єкти нерухомості.

Відтак, висновок суду першої інстанції про відсутність доказів на підтвердження дотримання позивачем процедури оформлення права постійного користування земельною ділянкою, на якій розташований багатоквартирний будинок, не призвів до неправильного вирішення спору.

Доводи апеляційної скарги, що спірна земельна ділянка була сформована шляхом поділу (виділення) земельної ділянки та при поділі було змінено її цільове призначення, що є протиправним з огляду на вимоги діючого законодавства, колегія суддів відхиляє, як необґрунтовані, оскільки матеріалами справи підтверджується, що Ржищівська міська рада Київської області, відповідно до покладених на неї повноважень передала в оренду Ржищівському фаховому коледжу будівництва та економіки земельну ділянку комунальної власності Ржищівської міської територіальної громади. У відповідності до вимог статей 12, 122 ЗК України міська рада, як власник землі, має право визначати цільове призначення землі при формуванні ділянок у межах населеного пункту, відповідно до містобудівної документації.

З огляду на викладене, є недоречними доводи скаржника про те, що судом першої інстанції не оцінено правового значення тривалого користування позивачкою спірною земельною ділянкою, оскільки таке користування фактично є незаконним.

Колегія суддів відхиляє, як необґрунтовані, доводи скаржника про те, що реєстрація спірної земельної ділянки відбувалося реєстратором не за місцем її розташування у Київській області, а Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області, оскільки такий порядок реєстрації земельної ділянки передбачено діючим законодавством, адже з 2020 року в Україні діє принцип екстериторіальності в межах кадастру, що визначено у частині 5 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Таким чином, встановивши, що доказів на підтвердження того, що позивачка є власником об`єктів нерухомості, а саме погребу та фундаменту під гараж, на спірній земельній ділянці матеріали справи не містять, а квартира, власником якої є позивачка, знаходиться на іншій земельній ділянці, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання незаконним і скасування оспорюваного рішення Ржищівської міської ради Київської області від 7 березня 2025 року, а також для скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки і припинення речового права (право оренди) на вищевказану земельну ділянку Ржищівського фахового коледжу будівництва та економіки.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на підставі належно оцінених доказів, поданих сторонами, правильно встановив характер спірних правовідносин та дійшов до обґрунтованого висновку про недоведеність позивачкою факту належності їй на праві власності погребу та фундаменту під гараж, які розташовані на спірній земельній

ділянці, а також про відсутність доказів на підтвердження дотримання позивачкою процедури оформлення права на постійне користування земельною ділянкою, на якій розташований багатоквартирний будинок.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, суд правильно застосував норми матеріального права та не допустив порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381- 383 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Киричук Галини Миколаївни залишити без задоволення, рішення Ржищівського міського суду Київської області від 4 листопада 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 липня 2026 року.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

Т.І. Ящук