Постанова від 08 липня 2025 р. у справі №759/18682/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/8956/2025

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2025 року м. Київ

Справа № 759/18682/24

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,

за участю секретаря судового засідання Мех В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 14 лютого 2025 року, постановлену у складі судді Ключника А.С.,

у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

встановив:

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 14 лютого 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане судове рішення та постановити нову ухвалу, відповідно до якої рішення Святошинського районного суду міста Києва від 29 листопада 2024 року змінити за нововиявленими обставинами, враховуючи розмір заборгованості відповідно до розрахунку КП «Київтеплоенерго» від 27 грудня 2024 року.

Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наведені у заяві обставини не є нововиявленими, адже не могли бути відомі останньому під час розгляду справи. Скаржник посилається на порушення судом першої інстанції ст. 423 ЦПК України, адже необхідність перегляду рішення за нововиявленими обставинами обумовлена тим, що йому були не відомі та не могли бути відомі істотні для справи обставини: розрахунок заборгованості проводився виключно посадовими особами КП «Київтеплоенерго» на підставі показників лічильників, які були зняті у жовтні та листопаді 2024 року.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 підтримали вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити з викладених у ній підстав.

В судовому засіданні представник КП «Київтеплоенерго» - Антонченко А.О. заперечила проти доводів і вимог апеляційної скарги, просила відмовити в її задоволенні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача та його представника, представника позивача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 09 вересня 2024 року позивач КП «Київтеплоенерго» звернувся до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з них на свою користь заборгованість:

- за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 29 850 грн. 25 коп.;

- за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 55 990 грн. 95 коп.;

- за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 9524 грн. 82 коп.,

- за спожиті з 01.11.2021 послуги з теплової енергії у розмірі 75 157 грн. 01 коп.,

- за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 10 178 грн. 09 коп.,

- з плати за абонентське обслуговування з теплової енергії у розмірі 1006 грн. 48 коп.,

- з плати за абонентське обслуговування з гарячого водопостачання у розмірі 504 грн. 66 коп., з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 73 грн. 52 коп. (а.с. 1-3).

За даними Реєстру територіальної громади міста Києва місце проживання відповідача ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 79).

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 16 вересня 2024 року позовну заяву КП «Київтеплоенерго» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 81).

16 вересня 2024 року суд направив за зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_1 копію ухвали суду і копію позовної заяви з доданими до неї документами, які 07 жовтня 2024 року повернулися до суду «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 87).

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 29 листопада 2024 року позов КП «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 29 850 грн. 25 коп.; заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 55 990 грн. 95 коп.; заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 9524 грн. 82 коп., заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з теплової енергії у розмірі 75 157 грн. 01 коп., заборгованість за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 10 178 грн. 09 коп., заборгованість з плати за абонентське обслуговування з теплової енергії у розмірі 1006 грн. 48 коп., заборгованість з плати за абонентське обслуговування з гарячого водопостачання у розмірі 504 грн. 66 коп., заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 73 грн. 52 коп. (а.с. 92).

Рішення суду набрало законної сили 30 грудня 2024 року, в апеляційному порядку не оскаржувалося.

28 грудня 2024 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду міста Києва із заявою про перегляд рішення Святошинського районного суду міста Києва від 29 листопада 2024 року за нововиявленими обставинами (а.с. 107).

Заява мотивована тим, що 27 грудня 2024 року позивач надав ОСОБА_1 розрахунок заборгованості, відповідно до якого за період з 01.05.2018 по 01.07.2021 року, з урахуванням оплати станом на 01 лютого 2024 року, загальна заборгованість становила 59 029,39 грн., з яких: заборгованість за житлово-комунальні послуги з централізованого постачання гарячої води - 7250,84 грн.; заборгованість за житлово-комунальні послуги з централізованого опалення 51 705,03 грн. Таким чином, заборгованість за житлово-комунальні послуги була перерахована і її новий розмір є меншим, ніж той, що був розрахований перед пред`явленням позову, а тому встановлений рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 29 листопада 2024 року розмір заборгованості, що підлягав стягненню, не відповідає дійсності. Тому проведення перерахунку та встановлення нового розміру заборгованості є істотною для справи обставиною, яка не могла бути встановлена в суді і не могла бути надана ОСОБА_1 як відповідачу у справі через непроведення відповідних розрахунків (а.с. 99-100).

Встановивши вищенаведені обставини, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Частинами першою і пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України передбачено, що рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Однією з підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду від 21 жовтня 2020 р. у справі № 726/938/18 нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

При вирішенні питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться в статтях 424, 426 ЦПК України.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.

Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що як на підставу для перегляду рішення Святошинського районного суду міста Києва від 29 листопада 2024 року відповідач ОСОБА_1 посилався на те, що позивач здійснив перерахунок заборгованості в бік зменшення, а отже зазначена сума заборгованості, що підлягала стягненню, є недостовірною.

Проте за змістом вищенаведених норм процесуального права і правового висновку Верховного Суду нововиявленою вважається обставина, яка не була і не могла бути відома заявнику, тоді як доводи заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зводилися до незгоди відповідача ОСОБА_1 з правильністю встановлених судом першої інстанції фактичних обставин, однак перевірка відповідності висновків суду першої інстанції щодо фактичних обставин є прерогативою суду апеляційної інстанції, а не суду, який ухвалив відповідне рішення.

Апеляційний суд зазначає, що відповідно до частин першої і п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

До повноважень суду апеляційної інстанції належить право суду за результатами розгляду апеляційної скарги скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

Однією з підстав для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи (п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України).

Колегія суддів зауважує, що встановлення зміни фактичних обставин після відкриття провадження у справі на користь певної сторони дає підстави відповідній стороні або заявити про це, звернувшись до суду із заявою, якщо розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, що мало місце в даному випадку, або у разі незгоди сторони з висновками суду першої інстанції оскаржити рішення суду в апеляційному порядку, проте така незгода самостійно не створює підстав для перегляду судового рішення, що набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Крім цього, апелянт помилково ототожнює зміну фактичних обставин після відкриття провадження з існуванням нововиявлених обставин, оскільки нововиявленими обставинами є факти, про існування яких заявник не знав і не міг знати, тоді як перевірка відповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам є прерогативою суду апеляційної інстанції.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач визначився із сумою боргу на етапі підготовки й подання позовної заяви та на підтвердження заборгованості подав відповідні розрахунки за кожен окремо визначений період, у який надавались послуги.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що довідка, яка додана до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, не є доказом нововиявлених обставин, оскільки охоплює період з 01 травня 2018 року по 01 липня 2021 року, тоді як заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, стягнута за рішенням суду, охоплює період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року, адже з 01 листопада 2021 року послуга, яка надається позивачем, є постачанням теплової енергії, а не централізованого опалення.

При порівнянні довідки, на яку посилається відповідач, з розрахунком заборгованості, що був покладений в основу рішення, вбачається, що відрізняється не сума заборгованості, а період її виникнення, оскільки у розрахунку заборгованості, як і у довідці, станом на 01.07.2021 року заборгованість дійсно складає 51 705 грн. 03 коп. ( за централізоване опалення) та 7250 грн. 84 коп. ( за постачання гарячої води).

Проте, як вбачається з розрахунку заборгованості, внаслідок несплати платежів у наступному періоді ( серпень - жовтень 2021 року, з урахуванням коригування суми боргу) заборгованість станом на 31 жовтня 2021 року збільшилась та становила - 55 990 грн. 95 коп. ( за централізоване опалення) та 9524 грн. 82 коп. ( за постачання гарячої води).

Отже, будь-яких невідповідностей між наданою відповідачем до заяви довідкою та розрахунком заборгованості, покладеним в основу рішення суду, не встановлено.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що зазначені відповідачем обставини не є нововиявленими, а тому обґрунтовано відмовив у перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню, ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 375, 381 - 383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 14 лютого 2025 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 24 липня 2026 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г.М.

Рейнарт І.М.