Вирок від 26 липня 2026 р. у справі №159/3329/26 — Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/3329/26

Провадження № 1-кп/159/537/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області

під головуванням судді ОСОБА_1 ,

з участю:

секретаря судового

засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши в залі судових засідань Ковельського міськрайонного суду Волинської області у відкритому судовомузасіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12026030550000351 від 11.05.2026 року, про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), уродженця с. Млинок Зарічненського району Рівненської області, українця, громадянина України, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , фактично проживаючого по АДРЕСА_2 , з повною середньою освітою, одруженого, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, учасника бойових дій, офіційно не працевлаштованого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 , будучи визнаним винним постановою Зарічненського районного суду Рівненської області від 08.04.2025 року у справі № 561/42/25, яка набрала законної сили 19.04.2025 року, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та якою його позбавлено права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки, діючи умисно, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду та усвідомлюючи, що позбавлений права керування транспортними засобами, з метою невиконання даної постанови суду, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, вчиняв дії щодо умисного невиконання даного судового рішення.

Так, ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, будучи позбавленим права керування, 10 травня 2026 року о 17 год. 20 хв. керував транспортним засобом марки “Тойота”, номерний знак НОМЕР_3 , рухаючись по автодорозі М-19 за координатами 31*19’36 Пн., 24*39’50 Сх., на території с. Мислина Ковельського району Волинської області, де, після спричинення дорожньо-транспортної пригоди, був виявлений працівниками поліції.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому діяння визнав повністю. Суду показав, що дійсно вчинив дане кримінальне правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті. У вчиненому щиро розкаюється, просив суворо не карати та не застосувати конфіскацію транспортного засобу.

Зазначені в обвинуваченні обставини ніким не оспорюються, у суду немає сумнівів у добровільності та істинності позиції обвинуваченого, який підтверджує їх існування. В зв`язку з цим, суд, за погодженням з учасниками судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються.

З`ясувавши обставини справи, суд прийшов до висновку про те, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 органами досудового розслідування кваліфіковані вірно за ч. 1 ст. 382 КК України.

Таким чином, ОСОБА_4 своїми діями, що виразились в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 1 ст. 382 КК України.

Призначаючи покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення (злочину) та особу винного у їх сукупності, наявність пом`якшуючих та наявність обтяжуючих покарання обставин справи.

Так, суд враховує, що ОСОБА_4 вчинено нетяжкий злочин, передбачений ч. 1 ст. 382 КК України (ст. 12 КК України).

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому, суд відносить щире каяття у вчиненому.

До обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, суд відносить вчинення кримінального правопорушення особою, яка перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

Суд враховує також те, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності; виключно позитивно характеризується по місцю реєстрації та по попередньому місцю проходження військової служби; є учасником бойових дій; має на утриманні трьох неповнолітніх дітей; на диспансерному обліку в нарколога та психіатра не перебуває.

Вирішуючи питання щодо виду та строку покарання, яке слід призначити обвинуваченому, суд прийшов до висновку про те, що для виправлення останнього та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, необхідним і достатнім покаранням є покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк в межах санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинення даного злочину.

Разом з тим, зважаючи на наведені вище обставини щодо обвинуваченого та з врахуванням позиції прокурора, суд вбачає можливим виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства і щодо нього є підстави для застосування ст. 75 КК України, яка передбачає звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Зважаючи на матеріальний стан обвинуваченого (офіційно не працевлаштований, має ряд непогашених штрафів за вчинення адміністративних правопорушень на значні суми), суд не вбачає за можливе призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу, як про це просив сам обвинувачений.

Запобіжні заходи щодо ОСОБА_4 під час досудового розслідування не застосовувались.

Цивільного позову не заявлено.

Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 96-2 КК України, транспортний засіб марки «Toyota», синього кольору, з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_3 , підлягає спеціальній конфіскації, оскільки був засобом вчинення даного кримінального правопорушення та належить обвинуваченому.

В силу вимог ч. 4 ст. 174 КПК України, в зв`язку із застосуванням спеціальної конфіскації, арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 14.05.2026 року на вказаний транспортний засіб, не підлягає скасуванню з метою забезпечення виконання вироку суду в цій частині.

Долю решти речових доказів слід вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 96-2 КК України, транспортний засіб марки «Toyota», синього кольору, з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_4 , належний ОСОБА_4 та який зберігається на спеціальному майданчику зберігання транспортних засобів ГУ НП України у Волинській області (м. Ковель, вул. Заводська, 2-а), - конфіскувати в дохід держави.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 14.05.2026 року на транспортний засіб марки «Toyota», синього кольору, з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_3 , - залишити чинним до виконання вироку суду в частині спеціальної конфіскації.

Речові докази:

- DVD-диски з відеозаписами, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження, - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Головуючий ОСОБА_1