Вирок від 26 липня 2026 р. у справі №158/1909/26 — Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/1909/26

Провадження № 1-кп/0158/134/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2

з участю прокурора - ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4

захисника - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці кримінальне провадження №12026030590000178 від 29.03.2026 про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Журавичі Ківерцівського району Волинської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого,

за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 345, ч. 1 ст. 263 КК України, -

В С Т А Н О В И В

ОСОБА_4 , перебуваючи в невстановленому місці (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено), діючи умисно, тобто розуміючи суспільно-небезпечний характер своїх, передбачаючи наслідки та бажаючи їх настання, всупереч вимогам Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів", що затверджена наказом МВС України № 622 від 21.08.1998, шляхом привласнення знайденого, незаконно придбав наступальну осколкову ручну гранату типу РГД-5, яка споряджена вибуховою речовиною бризантної дії тротил, масою 100-115 г, із уніфікованим запалом дистанційної дії типу УЗРГМ (УЗРГМ-2), яка відносяться до бойових припасів.

У подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне зберігання, боєприпасів, діючи умисно, всупереч вищевказаній інструкції, незаконно переніс та зберігав без передбаченого законом дозволу вказаний бойовий припас за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , до моменту вилучення працівниками поліції, а саме до 30 березня 2026 року.

Крім цього, 29.03.2026 близько 22 год. 30 хв. ОСОБА_4 , достовірно знаючи про те, що слідчий СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_6 , старший оперуповноважений ВКП Луцького РУП ГУНП у Волинській області лейтенант поліції ОСОБА_7 , інспектор-снайпер РПОП «Світязь» ГУНП у Волинській області ОСОБА_8 та інспектор РПОП «Світязь» ГУНП у Волинській області ОСОБА_9 , відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», є працівниками поліції та виконують службові обов`язки, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер вчинюваного ним діяння, з метою перешкоджання виконанню працівниками поліції своїх службових обов`язків, перебуваючи на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив дії по залякуванню працівників поліції, які виразились у демонстрації корпусу осколкової гранати типу РГД-5 із уніфікованим запалом дистанційної дії типу УЗРГМ, шляхом здійснення неодноразових маніпуляцій із запобіжним кільцем, зокрема, його від`єднанням, створивши реальну небезпеку для життя та здоров`я працівників поліції, чим своїми діями висловив погрозу насильства та продемонстрував готовність його застосувати.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вказав, що повністю визнає свою вину у вчиненні правопорушень, які йому інкримінуються, та погоджується з кваліфікацією своїх дій, але в своїх поясненнях, наданих суду, заперечив деякі обставини, вказані в обвинувальному акті. Так обвинувачений пояснив, що осколкову гранату типу РГД-5 знайшов на вулиці приблизно за місяць часу до подій які відбулися 29 березня 2026 року. Вказаний бойовий припас приніс за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , де і зберігав. Вказав, що 29 березня 2026 року перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 вчиняв дії по залякуванню працівників поліції, які виразились у демонстрації корпусу осколкової гранати. Хотів щоб працівники поліції його залишили, а він спокійно пішов би додому. Не мав наміру застосовувати гранату. Не погодився з тим, що працівники поліції вимагали від нього викрутити запал та положити корпус гранати, оскільки таке рішення прийняв самостійно. Вказав, що ситуація була контрольована.

Потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 в судовому засіданні, кожен зокрема, надали пояснення, що 29 березня 2026 року, у нічну пору доби, будучи працівниками поліції які в той день несли службу та виконували службові обов`язки, приїхали в с. Журавичі Луцького району Волинської області оскільки надійшов виклик про нанесення тілесних ушкоджень особою яка має при собі предмет зовні схожий на бойову гранату. З метою відшукання цієї особи було залучено кінологів. Службова собака, взявши слід, привів їх до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . У будинку було виявлено ОСОБА_4 , який тримав у руці осколкову гранату типу РГД-5, корпус якої демонстрував. Намагалися тримати безпечну відстань. На прохання віддати гранату або ж залишити в безпечному місці ОСОБА_4 ніяк не реагував. Здійснював неодноразові маніпуляцій із запобіжним кільцем, зокрема, його від`єднанням, створивши реальну небезпеку для життя та здоров`я працівників поліції. В один момент ОСОБА_4 загубив запобіжне кільце від гранати. Пішли в будинок в АДРЕСА_1 де мешкає ОСОБА_4 для того щоб знайти предмет (голку, шпильку) з метою заміни запобіжного кільця, однак зробити це не вдалося. Було вирішено викрутити запал та викинути його у підвал, що і було здійснено ОСОБА_4 , після чого його було затримано. Ситуація була напружена. Окрім працівників поліції були інші громадяни яким загрожувала небезпека. Вважають, що ОСОБА_4 усвідомлював суспільно небезпечний характер вчинених ним дій та хотів перешкодити виконанню працівниками поліції своїх службових обов`язків з метою уникнення від відповідальності. Своїми діями висловив погрозу насильства та продемонстрував готовність його застосувати. Такі дії ОСОБА_4 сприйняли як реальну загрозу їх життю.

Показання потерпілих суд бере до уваги та вважає їх, відповідно до ст. 85, 86 КПК України, належними та допустимими доказами, оскільки вони підтверджують обставини, що підлягають доказуванню в даному провадженні, а також здобуті, шляхом їх безпосередніх допитів в судовому засіданні.

Також, у порядку ст. ст. 358, 359 КПК України у судовому засіданні судом досліджено зібрані письмові докази та відеозаписи, а саме:

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12026030590000178 від 29.03.2026 (а.с.119-120);

- рапорт чергової частини ВП №1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області №2934 від 29.03.2026 (а.с.121-122);

- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 29.03.2026 (а.с.125-126);

- рапорт чергової частини ВП №1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області №2942 від 29.03.2026 (а.с.127);

- рапорт т.в.о. заступника начальника СВ ВП №1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_10 (а.с.128);

- рапорт чергової частини ВП №1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області №3024 від 31.03.2026 (а.с.129);

- висновок експерта №226 від 27.04.2026 за результатами проведення судово-медичної експертизи ОСОБА_11 (а.с.132-133);

- протокол огляду місця події від 29.03.2026, домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.138-141);

- акт застосування службового собаки від 29.03.2026 (а.с.142);

- протокол обшуку від 30.03.2026 за адресою АДРЕСА_1 , з відеозаписом до нього (а.с.144-148);

- акт перевірки об`єкта на наявність вибухових матеріалів від 30.03.2026 (а.с.151);

- висновок експерта №КСЕ-19/103-26/4196 від 21.03.2026 за результатами проведення судової вибухово-технічної експертизи, відповідно до якого надані на дослідження об`єкти, є корпусом наступальної осколкової ручної гранати РГД-5, який споряджений вибуховою речовиною бризантної дії тротил, масою 100-115 г. та частинами використаного уніфікованого запалу дистанційної дії типу УЗРГМ (УЗРГМ-2); надані корпус наступальної осколкової ручної гранати РГД-5 та частини використаного уніфікованого запалу дистанційної дії типу УЗРГМ (УЗРГМ-2) до бойових припасів не відносяться. Наданий корпус наступальної осколкової ручної гранати РГД-5 відноситься до заряду вибухової речовини. Вибухова речовина, якою споряджений корпус наступальної осколкової ручної гранати РГД-5, придатна до вибуху (а.с.152-161);

- протокол огляду предмету від 28.04.2026, з відеозаписом до нього (а.с.163-165);

- протокол огляду оптичного диску від 30.03.2026, з ілюстрованою фототолицею до нього (а.с.166-172а);

Оцінюючи вищенаведені докази, суд приходить до висновку, що вони є належними, допустимими, достовірними, з огляду на положення ст.ст. 85, 86 КПК України, а сукупність зібраних доказів є достатніми для прийняття рішення по кримінальному провадженню.

Також, оцінюючи зібрані по справі докази на предмет доведеності зазначених сторонами кримінального провадження обставин, суд приймає до уваги приписи ч. 1 ст. 94 КПК України, якою встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

При оцінці доказів суд також враховує положення ч. 3 ст. 62 Конституції України, яка передбачає, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно із ч. 3 ст. 337 КПК України, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд звертає увагу, що обвинувачений вказав, що визнає свою вину, проте не погодився з деякими несуттєвими деталями викладеними в обвинувальному акті.

Разом з тим, з показань потерпілих вбачається, що обвинувачений взяв з собою гранату саме з метою залякування та погрози поліцейським задля уникнення відповідальності.

Крім цього, обвинувачений ОСОБА_4 досить тривалий час тримав у руці осколкову бойову гранату без запобіжного кільця, яка, зважаючи на втому, в будь-який момент могла не втриматися у його руці, що реально створювало небезпеку для життя та здоров`я людей, зокрема, працівників поліції.

На переконання суду, показання обвинуваченого вказують на те, що він мірі в повній мірі не визнав свою вину та не розкаявся, а лише є намаганням пом`якшити покарання за вчинення кримінальних правопорушень які йому інкримінуються.

Аналізуючи в сукупності показання обвинуваченого та потерпілих, надані суду та перевірені в судовому засіданні докази, оцінюючи зібрані по справі докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що інкриміновані обвинуваченому ОСОБА_4 діяння повністю доведені та правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 345 КК України, як придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, та як погроза насильства щодо працівників правоохоронного органу у зв`язку з виконанням цими працівниками службових обов`язків. Підстав для визнання недопустимими чи неналежними доказами наведених вище доказів суд не вбачає. Підстав для здійснення перекваліфікації вчинених кримінальних правопорушень судом не встановлено.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до абз. 3 п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Крім того, як неодноразово наголошував у своїх висновках Верховний Суд, що суди не повинні допускати спрощений та однаковий підхід до розгляду справи та застосовувати індивідуалізацію покарання, з урахуванням конкретних обставин кожної справи. Індивідуалізація покарання конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта (постанова Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі №207/5011/14-к (провадження №51-1985км 18)).

Досліджуючи дані про особу обвинуваченого судом встановлено, що ОСОБА_4 є українцем, громадянином України, неодружений, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має постійне місце проживання, раніше не судимий, також суд враховує думку потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які просили ОСОБА_4 покарати на розсуд суду та думку потерпілого ОСОБА_6 , який наполягав на суворій мірі покарання.

Відповідно до ст. 66 КК України до обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд відносить щире каяття.

Відповідно до ст. 67 КК України до обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 судом не встановлено.

Пунктом 3 частини 1 статті 65 КК України передбачено, що суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. У пункті 3Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Водночас згідно з вимогами ст. 65 КК України, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які є тяжким злочином за ч. 1 ст. 263 КК України та нетяжким злочином за ч. 1ст. 345 КК України.

Таким чином, враховуючи всі встановлені в судовому засіданні обставини даного кримінального провадження, давши їм оцінку, думку потерпілих, беручи до уваги особу обвинуваченого, тяжкість вчинених ним злочинів, керуючись вимогами кримінального закону та передбачених санкціями ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 345 КК України, суд вважає, що виправлення та перевиховування обвинуваченого ОСОБА_4 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, на думку суду є підстави застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 покарання пов`язане з позбавленням волі, визначивши його строк у відповідності з вимогами ч. 1 ст. 70 КК України, а саме за сукупністю кримінальних правопорушень, визначивши остаточне покарання шляхом часткового складання призначених покарань.

На переконання суду таке покарання буде відповідати ступеню тяжкості вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень та є необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень, тобто для досягнення мети покарання, відповідно до положень, які містяться в ст. 50 КК України.

За встановлених обставин, суд, при призначенні покарання у виді позбавлення волі, не вбачає підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК України до обвинуваченого ОСОБА_4 ..

В даному випадку, суд вважає, що таке покарання та принцип його призначення повністю досягне мети його застосування та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки і не становитиме для нього особистого надмірного тягаря, у зв`язку з чим суд не вбачає необхідності призначати більш суворе покарання винному.

Крім того, дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Строк відбування покарання ОСОБА_4 слід рахувати з моменту набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, слід зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення в період з 29.03.2026 по день набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

До вступу вироку в законну силу міру запобіжного заходу ОСОБА_4 необхідно залишити – тримання під вартою.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 31.03.2026 слід скасувати.

Питання про речові докази та судові витрати суд вирішує у відповідності до вимог ст. ст. 100, 124 КПК України.

Цивільний позов не пред`являвся.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 373-376 КПК України, суд -

У Х В А Л И В

Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 345, ч. 1 ст. 263 КК України та призначити покарання:

- за ч. 1 ст. 263 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 345 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення в період з 29.03.2026 по день набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

До вступу вироку в законну силу міру запобіжного заходу ОСОБА_4 залишити – тримання під вартою.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 31.03.2026 - скасувати.

Речові докази:

- корпус ручної наступальної осколкової гранати РГД-5, спусковий важіль від уніфікованого западу дистанційної дії типу УЗРГМ та залишки спрацьованого запалу уніфікованого западу дистанційної дії типу УЗРГМ – знищити;

- оптичні диски – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави витрати, пов`язані із залученням експерта для проведення судової експертизи в сумі 6239 (шість тисяч двісті тридцять дев`ять) грн. 80 коп.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Ківерцівський районний суд.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя

Ківерцівського районного суду ОСОБА_1