Вирок від 26 липня 2026 р. у справі №158/1431/26 — Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/1431/26

Провадження № 1-кп/0158/112/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді ОСОБА_1

за участю секретаря – ОСОБА_2

прокурора – ОСОБА_3

потерпілої – ОСОБА_4

обвинуваченої – ОСОБА_5

захисника обвинуваченої – ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці кримінальне провадження № 12026035590000038 від 23.03.2026 року про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Одеради, Ківерцівського району Волинської області, жительки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, непрацюючої, перебуваючою у відпустці по догляду за дитиною віком до трьох років, із середньою освітою, раніше не судимою, у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, -

в с т а н о в и в :

Так, 21.03.2026 року близько 22 год 30 хв, ОСОБА_5 , перебуваючи в приміщенні веранди житлового будинку, який розташований за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Жорнище, вул. Центральна, 26Б, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою заподіяння тілесних ушкоджень іншій людині, під час словесного конфлікту, який виник на ґрунті особистих неприязних відносин, схопила правою рукою за одяг потерпілої ОСОБА_4 та стиснула в ділянці грудної клітки зліва, після чого продовжуючи тримати її за вказану ділянку, нанесла один удар кулаком лівої руки в ділянку носа останньої, внаслідок чого ОСОБА_4 вдарилась лівою частиною голови об стіну. Таким чином ОСОБА_5 заподіяла потерпілій тілесні ушкодження у вигляді синців на спинці носа з поширенням на кінчик та обидва крила носа та нижні повіки правого та лівого ока, на лобно - скроневій ділянці голови зліва по межі росту волосся, синця на передній поверхні грудної клітки зліва біля нижнього краю ключиці, які відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 свою вину в інкримінованому їй кримінальному проступку визнала частково, не оспорюючи фактичних обставин, місця та часу події, про які зазначено в обвинувальному акті, однак зазначила, що удар кулаком наносила правою, а не лівою рукою, щиро розкаялася та просила суворо не карати. Крім того, цивільний позов ОСОБА_4 до неї про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням не визнала.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_4 – адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав покази своєї підзахисної та просив суворо не карати.

Потерпіла ОСОБА_4 у судовому засіданні показала суду, що 21.03.2026 року близько 22 год 30 хв, ОСОБА_5 зайшла в приміщення веранди її житлового будинку, який розташований за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Жорнище, вул. Центральна, 26Б, та під час словесного конфлікту, схопивши її лівою рукою за одяг нанесла один удар кулаком правої руки в ділянку носа, внаслідок чого вона вдарилась лівою частиною голови об стіну, щодо міри покарання поклалась на розсуд суду. Окрім того, останньою було подано цивільний позов до обвинуваченої про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, який ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримала та просила його задовольнити.

Незважаючи на часткове визнання вини ОСОБА_5 , її вина у заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні письмових доказів.

Відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 23.03.2026 року, 21.03.2026 року, близько 22 год. 30 хв. ОСОБА_5 перебуваючи за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Жорнище, вул. Центральна, 26Б нанесла один удар правою рукою в область обличчя ОСОБА_4 , чим спричинила останній тілесні ушкодження носу у вигляді підшкірної гематоми.

Згідно висновку експерта №165 від 24.03.2026 року, під час огляду та згідно медичної документації у ОСОБА_4 було виявлено тілесні ушкодження у вигляді синців на спинці носа з поширенням на кінчик та обидва крила носа та нижні повіки правого та лівого ока, на лобно - скроневій ділянці голови зліва по межі росту волосся, синця на передній поверхні грудної клітки зліва біля нижнього краю ключиці, які відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень. Враховуючи анатомічну локалізацією, кількість та характер виявлених у ОСОБА_4 тілесних ушкоджень – виключається можливість їх виникнення під час падіння з висоти свого зросту (як з прискоренням, так і без).

Як вбачається із протоколу слідчого експерименту з доданою ілюстрованою фототаблицею від 25.03.2026 року, проведеного з потерпілою ОСОБА_4 , остання відтворила подію, яка відбулася 21.03.2026 року близько 22 год. 30 хв. за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Жорнище, вул. Центральна, 26Б, зокрема показала як обвинувачена правою рукою схопила її в ділянці грудної клітки зліва, ближче до ключиці та нанесла удар кулаком лівої руки в ділянку носа.

Відповідно до протоколу слідчого експерименту з доданою ілюстрованою фототаблицею від 25.03.2026 року, проведеного за участю свідка ОСОБА_7 , останній відтворив подію, яка відбулася 21.03.2026 року близько 22 год. 30 хв. за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Жорнище, вул. Центральна, 26Б, зокрема показав як ОСОБА_5 правою рукою схопила ОСОБА_4 в ділянці грудної клітки зліва, ближче до ключиці та нанесла удар кулаком лівої руки в ділянку носа.

Так, згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Твердження обвинуваченої ОСОБА_5 про те, що вона нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_4 саме правою, а не лівою рукою не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються як показами потерпілої, так і письмовими доказами, наявними у матеріалах справи.

Всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з`ясувавши всі обставини, встановлені під час кримінального провадження, перевіривши їх доказами, отриманими на підставі змагальності сторін та свободи у доведенні їх переконливості, дослідженими в судовому засіданні у їхні сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв`язку, суд приходить до висновку про те, що вина ОСОБА_5 доведена повністю. Дії її відповідають складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України, і правильно кваліфіковані, як заподіяння умисного легкого тілесного ушкодження.

Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчинення кримінального правопорушення, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.

У відповідності до вимог ст. ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_5 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України, відноситься до категорії проступку, дані про особу винної та обставин справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, що пом`якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_5 суд не вбачає.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_5 , відповідно до ст. 67 КК України, відсутні.

Окрім цього, суд враховує дані про особу обвинуваченої ОСОБА_5 , яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною віком до трьох років, вину у вчиненому визнала частково, раніше не судима, цивільний позов потерпілою не визнала, її відношення до вчиненого кримінального правопорушення, підстави виникнення конфлікту, які передували вчиненню кримінального правопорушення, дії потерпілої перед вчиненням кримінального проступку, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали.

З врахуванням вищевикладеного, беручи до уваги зазначені обставини, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання у виді штрафу, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 125 КК України.

Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Щодо вирішення цивільного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода завдана кримінальним правопорушенням, або іншим суспільно - небезпечним діянням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Частиною 1 статті 128 КПК України встановлено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із статтею 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справи «Войтенко проти України», «Науменко проти України»).

У відповідності до Постанова Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Водночас, заявлена вимога у розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень, на переконання суду, є надто завищеною та не узгоджується із практикою Верховного Суду.

Суд вважає, що стягнення моральної шкоди у сумі 10000 (десять тисяч) грн. буде відповідати засадам виваженості, справедливості та розумності, з огляду на перенесені душевні страждання.

Щодо вимоги цивільного позову про стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Питання процесуальних витрат у кримінальному провадженні врегульовано главою 8 КПК України. Перелік видів таких витрат міститься у ст. 118 КПК України, а їх розподіл регламентовано ст. 124 КПК України.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 120 КПК України витрати, пов`язані з оплатою допомоги захисника, несе підозрюваний, обвинувачений. Витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження, а згідно ч. 1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, розмір процесуальних витрат, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Повноваження адвоката підтверджується свідоцтвом про право зайняття адвокатською діяльністю №471 від 23.11.2010 року та договором про надання правничої (правової) допомоги від 03.04.2026 року.

При вирішенні вказаного питання, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У своєму рішенні від 11.02.2019 року №335/9780/15-ц Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

З урахуванням основоположних засад справедливості, виваженості та розумності, суд вважає обґрунтованим та об`єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, розмір витрат на правову допомогу, що підлягає стягненню з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 в сумі 5000 (п`ять тисяч) грн.

Питання щодо речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Витрати на залучення експертів відсутні.

Керуючись ст. ст. 127-129, 349, 368-370, 373- 374, 392, 395 КПК України,-

у х в а л и в :

Визнати винною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що у гривневому еквіваленті становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 , завдану кримінальним правопорушенням, моральну шкоду в розмірі 10000 (десять тисяч) грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн..

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Речові докази по справі:

- СD-R диск «Alerus» об`ємом 700 МB/80 min, на якому наявна аудіо інформація з системи запису та прийняття заяв і повідомлень про вчиненні кримінальні правопорушення та інші події, які надходять до ГУНП у Волинській області за телефонним номером екстреної служби «102» засобами програмного забезпечення CallWay Contact – залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Ківерцівський районний суд Волинської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченій та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя Ківерцівського районного суду ОСОБА_1