Додаткове рішення від 23 липня 2026 р. у справі №725/7853/24 — Чернівецький апеляційний суд

Суд: Чернівецький апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

Дата: 23 липня 2026 р.

Справа: №725/7853/24

Суддя: Одинак О. О.

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року

м. Чернівці

справа № 725/7853/24

провадження № 22-з/822/29/26; 22-з/822/30/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Одинака О. О.

суддів: Кулянди М. І., Височанської Н. К.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

відповідач – ОСОБА_2

третя особа – Служба у справах дітей Чернівецької міської ради

розглянувши заяви ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Семків-Тачинська Оксана Любомирівна, про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, про усунення перешкод та визначення способів участі у спілкуванні та вихованні дитини,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод та визначення способів участі у спілкуванні та вихованні дитини.

Просила суд:

1) Зобов`язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , не чинити перешкод ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у спілкуванні та вихованні малолітньої дитини – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

2) Визначити наступні способи участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 :

а) систематичні побачення з онукою та проведення вихідних днів за таким графіком:

– у період з першої та третьої п`ятниці місяця по першу та третю неділю місяця з 16 години 00 хвилин п`ятниці до 16 години 00 хвилин неділі, дитина проводить час за адресою; АДРЕСА_1 (дитину буде забирати дідусь із бабусею);

– проведення весняних канікул у бабусі і дідуся за адресою: АДРЕСА_1 ;

– проведення одного місяця літніх канікул за адресою: АДРЕСА_1 ;

– у випадку хвороби дитини під час вказаних днів побачень із бабусею, ці дні переносяться на іншу дату, але не менше загальної кількості днів побачень;

– у день побачення з онукою, бабуся має право забирати доньку з школи особисто, за попереднім повідомленням про це батька дитини;

б) необмежене спілкування дитини засобами телефонного, електронного та іншого зв`язку, спілкування з дитиною в режимі відеозв`язку через мережі Інтернет.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Чернівецького районного суду міста Чернівців від 29 січня 2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_4 .

Визначено ОСОБА_1 графік побачень із дитиною:

– систематичні побачення щочетверга у період часу з 14 години 30 хвилин до 18 години 00 хвилин біля Кафедрального Собору Параскеви Сербської (вулиця Заньковецької, будинок 24 у місті Чернівці) у присутності батька ОСОБА_2 ;

– необмежене спілкування дитини з бабусею засобами телефонного, електронного та іншого зв`язку, а також у режимі відеозв`язку через мережу Інтернет.

В задоволенні решти позовних вимог судом відмовлено.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 06 травня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Змінено мотивувальну частину рішення Чернівецького районного суду міста Чернівців від 29 січня 2026 року.

Резолютивну частину рішення Чернівецького районного суду міста Чернівців від 29 січня 2026 року викладено в наступній редакції:

«Визначити способи участі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у спілкуванні та вихованні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , шляхом:

1) вільного щоденного безперешкодного спілкування ОСОБА_1 в телефонному режимі, в тому числі засобами відеов`язку, які доступні для користування дитині та/або його батькові ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням розпорядку дня дитини та її зайнятості (навчання в закладах освіти (дошкільної освіти), відвідування гуртків секцій тощо), стану здоров`я та бажання дитини щодо часу спілкування, незалежно від місцезнаходження дитини;

2) щомісячних зустрічей (побачень) ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у перший та третій четвер з 16:00 години до 19:00 години за місцем проживання дитини з можливістю відвідування парків, скверів, культурних, розважальних та інших закладів дозвілля, без присутності батька дитини.

За бажанням ОСОБА_4 та за домовленістю між її батьком та бабусею може бути погоджено додатковий час та порядок побачень ОСОБА_1 з її онукою».

Змінено розподіл судових витрат зі сплати судового збору.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 302 гривні 80 копійок.

Короткий зміст вимог заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Семків-Тачинська О. Л., через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС подала до Чернівецького апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, понесених на правничу допомогу у цій справі у суді апеляційної інстанції.

Просила суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 19 500 гривень в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.

Заява обґрунтована тим, що у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції позивачкою було понесено судові витрати на правову допомогу за договором № 77-23/03/2026 від 23 березня 2026 року у загальному розмірі 19 500 гривень.

Заявниця вказує, що попередній розрахунок понесених витрат було подано нею раніше, разом із відзивом на апеляційну скаргу.

Крім того, представниця зазначає, що до звернення до суду ОСОБА_1 вживала заходів щодо досудового врегулювання спору (зверталася до органу опіки та піклування для встановлення графіка побачень, проводилася корекційна робота з психологом), однак саме категорична відмова відповідача від мирного вирішення спору змусила її звернутися до суду та залучити адвоката.

Короткий зміст вимог заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення

ОСОБА_2 , в інтересах якого діє Мельник Ю. В., через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС подав до Чернівецького апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, понесених на правничу допомогу у цій справі у судах першої та апеляційної інстанцій.

Просив суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 27 158 гривень в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених у судах першої та апеляційної інстанцій та судовий збір у розмірі 1 816 гривень 80 копійок (пропорційно до задоволених позовних вимог).

Заява обґрунтована тим, що, що про намір стягнути судові витрати заявником було зазначено в апеляційній скарзі, до якої було також долучено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, та оголошено про це в судових дебатах під час апеляційного розгляду справи.

Відтак, вважає, що подання доказів понесених витрат на правничу допомогу згідно з актом наданих послуг від 09 травня 2026 року (за договором №48 від 09 вересня 2024 року) протягом п`яти днів після ухвалення рішення відповідає вимогам частини восьмої статті 141 ЦПК України.

Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_2 було задоволено частково (рішення суду першої інстанції змінено), заявник вказує, що понесені ним судові витрати підлягають розподілу пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Інші доводи сторін з приводу ухвалення додаткового рішення

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 заперечувала проти заяви ОСОБА_2 про відшкодування судових витрат, посилаючись на те, що позивачка є пенсіонеркою за віком, а єдиним джерелом її доходу є соціальні виплати.

Крім цього, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Семків-Тачинська О. Л., через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС подала до Чернівецького апеляційного суду заперечення, у яких просила відмовити у задоволенні заяви відповідача про відшкодування судових витрат.

Вказані заперечення обґрунтовані тим, що позивачка вже понесла значні витрати у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції.

Позивачка наголошує на наявності майнового дисбалансу між сторонами спору. Відповідно до довідки ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 12 травня 2026 року № 500, ОСОБА_1 є пенсіонеркою за віком та отримує соціальну допомогу як малозабезпечена сім`я. Заявлена вартість правової допомоги перевищує її п`ятимісячний загальний дохід, через що оплата послуг адвоката була розстрочена.

Також зазначає, що понесення витрат на правничу допомогу мало вимушений характер внаслідок ухилення відповідача від мирного врегулювання спору, а відтак заява ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з огляду на критерії розумності та співмірності, закріплені у частині 4 статті 137 ЦПК України.

У встановлений апеляційним судом строк, заперечення щодо розподілу судових витрат у справі, від ОСОБА_2 або його представника, до апеляційного суду не надходили.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при ухваленні постанови

Колегія суддів, ознайомившись із змістом заяв про ухвалення додаткового рішення, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшла висновку, що заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід задовольнити частково, з огляду на наступне.

Щодо загальних положень про розподіл судових витрат

Згідно з частинами першою, третьою статті 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22) зазначено, що за загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Тобто додаткове рішення – це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Таке відшкодування судових витрат повинно здійснюватися відповідно до умов, підстав та у порядку, передбаченому Главою 8 Розділу I ЦПК України.

Згідно з частинами першою, другою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини першої-третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Верховний Суд у постанові від 05 червня 2024 року в справі № 372/1561/23 вказав на те, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

Указані висновки узгоджуються із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду щодо порядку стягнення витрат на правову допомогу, викладеною у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19).

Відповідно до частини першої статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

За приписами пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У даній справі, відповідач разом із апеляційною скаргою, а позивач разом із відзивом на апеляційну скаргу подали попередні (орієнтовні) розрахунки судових витрат.

Також, після ухвалення судом апеляційної інстанції постанови у даній справі, сторони у межах п`ятиденного строку звернулися до суду із заявами про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, долучивши до них відповідні докази.

Відтак, колегія суддів доходить висновку, що у даній справі є всі передбачені процесуальним законом підстави для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу між сторонами понесених ними судових витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо загальних засад визначення розміру понесених сторонами судових витрат на професійну правничу допомогу

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги – це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

«… не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

142. Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

143. Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

144. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

145. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення – визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права».

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виокремити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Тому під час вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому, відповідно до положень частини дев`ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Апеляційний суд зауважує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (див. постанову Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17).

Колегія суддів також враховує, що відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо (наприклад, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

Вказаний підхід підтримано Верховним Судом у постановах від 11 листопада 2020 року у справі № 610/1905/18, від 01 березня 2023 року у справі № 332/81/21 від 27 березня 2024 року у справі № 127/7331/21.

Підсумовуючи наведене, слід виснувати, що визначення та розподіл витрат на професійну правничу допомогу здійснюється судом на підставі критеріїв їхньої дійсності, необхідності, розумності та співмірності зі складністю справи. Хоча розмір адвокатського гонорару формується за вільною домовленістю сторін договору і суд не втручається у ці правовідносини, відшкодуванню за рахунок іншої сторони підлягають лише ті витрати, які є документально підтвердженими та пропорційними обсягу наданих послуг.

Щодо вирішення заяви ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу

Визначаючись із розміром понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу, які підлягають компенсації за рахунок відповідача колегія суддів виходить із наступного.

Представником заявниці (позивачки) на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано до суду: ордер на надання правничої (правової) допомоги, договір про надання правової допомоги та представництво інтересів № 77-23/03/2026 від 23 березня 2026 року, укладений між адвокатом Семків-Тачинською О. Л. та ОСОБА_1 , акт наданих послуг за ПД № 77-23/03/2026 від 23 березня 2026 року, рахунок-фактуру № 13 від 23 березня 2026 року, додаткову угоду до договору від 23 березня 2026 року та акт приймання-передачі грошових коштів № 1 від 30 квітня 2026 року.

Згідно пункту 1.1 розділу 1 договору про надання правової допомоги від 23 березня 2026 року, предметом даного договору є: надання правової допомоги та представництво інтересів клієнта у судах всіх інстанцій, а також інших органах під час розгляду правових спорів, виступаючи як захисники, здійснення, у встановленому законом порядку, захисту прав та законних інтересів клієнта.

У розділі 4 договору сторони погодили, що клієнт зобов`язується за надання правничої допомоги сплачувати адвокату плату, обумовлену даним договором, а у випадку досягнення позитивного результату на користь клієнта – сплатити грошову винагороду у сумі 10 000 гривень. Водночас, згідно з додатковою угодою до цього договору, сторони дійшли згоди щодо встановлення розстрочення оплати за професійну правову допомогу на загальну суму 19 500 гривень шляхом сплати коштів частинами по 3 250 гривень згідно з графіком платежів у період з 30 квітня 2026 року по 30 вересня 2026 року.

Згідно акту наданих послуг від 23 березня 2026 року адвокатом Семків-Тачинською О. Л. було надано, а ОСОБА_1 прийняла професійну правничу допомогу, що полягає в: ознайомленні із текстом апеляційної скарги ОСОБА_2 від 05 березня 2026 року, аналізі доводів скаржника та матеріалів справи №725/7853/24, кількість витраченого часу 2 години, вартість послуги 2 000 гривень; підборі та аналізі актуальної судової практики ВС України та ЄСПЛ щодо врахування думки дитини (згідно ст. 171 СК України) та найкращих інтересів дитини, кількість витраченого часу 3 години, вартість послуги 3 000 гривень; складанні та технічному оформленні відзиву на апеляційну скаргу із детальним спростуванням 4-х пунктів обґрунтування скаржника, кількість витраченого часу 5 годин, вартість послуги 5 000 гривень; підготовці та поданні клопотання про долучення доказів та заяви про стягнення судових витрат, кількість витраченого часу 30 хвилин, вартість послуги 500 гривень; представництві інтересів клієнта у судовому засіданні Чернівецького районного суду та Чернівецького апеляційного суду (участь у дебатах), приблизний час 1 година 30 хвилин, вартість послуги 4 500 гривень; витратах на прибуття до суду та очікування судового засідання, кількість витраченого часу 4 години 30 хвилин, вартість послуги 4 000 гривень; супутніх витратах (відправка кореспонденції), кількість витраченого часу 15-20 хвилин, вартість послуги 500 гривень.

Загальна вартість наданих послуг становить 19 500 гривень (всього орієнтований час 16 годин 50 хвилин).

Оцінюючи заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, колегія суддів враховує характер спірних правовідносин, складність справи та обсяг виконаних адвокатом робіт у суді апеляційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24) виснувала, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Колегія суддів наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Як вбачається зі змісту заяви про відшкодування судових витрат, позивач просить відшкодувати витрати адвоката, зокрема пов`язані із ознайомленням із текстом апеляційної скарги; підбором та аналізі актуальної судової практики ВС України та ЄСПЛ, складанні та технічному оформленні відзиву на апеляційну скаргу.

Оцінюючи заявлені до відшкодування витрати, апеляційний суд керується тим, що витрати щодо ознайомлення з матеріалами апеляційного провадження не є самостійним видом правничої допомоги, а охоплюються підготовкою та поданням відзиву на апеляційну скаргу, у зв`язку із чим не можуть бути компенсовані окремо.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду наведеною у постанові від 20 травня 2026 року по справі № 752/18707/24.

Також, на думку колегії суддів, за обставин даної справи зазначені окремо у Акті наданих послуг від 23 березня 2026 року послуги адвоката з підбору та аналізу актуальної судової практики ВС України та ЄСПЛ щодо врахування думки дитини (згідно ст. 171 СК України) та найкращих інтересів дитини охоплюються послугою зі здійснення підготовки відзиву на апеляційну скарги.

Близький за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2021 року у справі № 922/2321/20.

Разом із цим, апеляційний суд доходить висновку, що заявлені до стягнення витрати пов`язані із підготовкою відзиву на апеляційну скаргу у розмірі 5 000 гривень підлягають задоволенню, оскільки вони є обґрунтованими, співмірними зі складністю справи, обсягом виконаної роботи, об`єктивно витраченим на це часом та відповідають критерію розумності.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в частині вимог заявниці про відшкодування 4 500 гривень за представництво інтересів клієнта у судовому засіданні, апеляційний суд виходить із наступного.

Як вбачається з наданих заявницею документів, орієнтовний час, витрачений представником на участь у судових засіданнях, визначено у розмірі 1 година 30 хвилин (90 хвилин), а вартість цієї послуги оцінена у 4 500 гривень.

Разом з тим, згідно з протоколу судового засідання, фактичний час тривалості засідання за участю представника заявниці склав лише 30 хвилин, що суттєво розбігається із часом, заявленим до відшкодування.

Оскільки заявлені витрати мають бути документально підтвердженими та співмірними з фактично витраченим часом, заявлена сума підлягає пропорційному зменшенню. Виходячи з того, що вартість послуг за 90 хвилин заявлена у розмірі 4 500 гривень, вартість послуг за фактичні 30 хвилин участі в судовому засіданні становить 1 500 гривень.

Також, колегія суддів зауважує, що такі послуги як «підготовка клопотання про долучення доказів та заяви про стягнення судових витрат», є діями спрямованими на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною, і можуть бути складовою апеляційної скарги або відзиву, тобто фактично є проявом реалізації принципів диспозитивності та відшкодування судових витрат.

Так, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 02 лютого 2024 у справі № 910/9714/22 зазначила, що заява про ухвалення додаткового рішення фактично є поданням доказів щодо витрат на правничу допомогу, а тому витрати на її підготовку не підлягають відшкодуванню.

Аналогічний висновок також наведено у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2026 року у справі № 914/1493/24.

Апеляційний суд ураховує, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такими доказами, зокрема щодо підтвердження витрат на прибуття представника до суду, у даному випадку, можуть бути квитки на проїзд, квитанції про оплату послуг із перевезення, квитанції про оплату пального, тощо.

Разом із цим, стороною позивача не надано жодних доказів на підтвердження витрат адвоката на прибуття до апеляційного суду, а також очікування судового засідання, оскільки, як вбачається з матеріалів справи судове засідання призначене на 06 травня 2026 року розпочато вчасно, а тому у задоволенні заяви в цій частині слід відмовити.

Також не підлягають відшкодуванню витрати сторони позивача пов`язані із відправкою кореспонденції, адже ОСОБА_1 не надано доказів понесення таких витрат, та крім цього, як вбачається із матеріалів справи, взаємодія сторони позивача із судом та відповідачем відбувалась через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС, що виключає можливість несення стороною витрат на відправку поштової кореспонденції.

Як вбачається з матеріалів справи позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено частково, проте вимогу пропорційності розподілу судових витрат у цій справі точно визначити неможливо, а тому, судові витрати слід розподілити між сторонами порівну.

З огляду на зазначене вище, колегія суддів дійшла висновку, що заяву ОСОБА_1 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу слід задовольнити частково, та з ОСОБА_4 на її користь підлягає стягненню судові витрати у сумі 3 250 гривень ((5 000 + 1 500) х 50 % (пропорційно задоволеним вимогам)).

Щодо вирішення заяви ОСОБА_4 про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції

У заяві про ухвалення додаткового рішення ОСОБА_4 просить стягнути з ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 27 158 гривень, з яких, як вбачається з акту наданих послуг від 09 травня 2026 року, 19 703 гривні витрати пов`язані із розглядом справи у суді першої інстанції (том 2, а. с. 105).

У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/129 наведено правовий висновок про те, що "однією з основних засад (принципів) судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат".

Згідно зі статтею 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У постанові від 18 березня 2024 року у справі № 459/2350/23 (провадження № 61-1802св24) Верховний Суд навів правовий висновок щодо застосування статті 134 ЦПК України про необхідність подання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, зазначивши, що аналіз положень статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього (орієнтовного) розрахунку у суду є право відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Надання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у їх стягненні, якщо такий розрахунок попередньо (з першою заявою по суті спору) не надавався, оскільки закон використовує термін "може відмовити", а не "відмовляє". Для цього суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернувся до суду, їх значення для заявника. Таким чином, хоча відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу у зв`язку з неподанням заявником попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат є правом суду, а не обов`язком, суд має враховувати конкретні обставини справи та принцип диспозитивності цивільного судочинства. Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов`язковою складовою як позовної заяви (апеляційної та касаційної скарг), так і відзиву, оскільки з огляду на положення процесуального закону попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи. При цьому, слід зауважити, що поданий стороною попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У даній справі апеляційним судом встановлено, що при зверненні до суду першої інстанції із відзивом відповідачем було подано також попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат. Такий розрахунок було подано ним також під час звернення із апеляційною скаргою (том 1, а. с. 102, том 2 а. с. 57).

У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку, така заява залишається без розгляду.

З огляду на зміст частини восьмої статті 141 ЦПК України сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, й після судових дебатів, але виключно за наявності сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

– право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 Господарського процесуального кодексу України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (див. постанову Верховного Суду від 19 липня 2021 року у справі № 910/16803/19);

– процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (див. постанову Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі № 921/221/21 та від 31 травня 2022 року у справі № 917/304/21);

– заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15- ц);

– потрібно розрізняти наслідки несвоєчасного подання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру. Так неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Водночас неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (див. постанову Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі №161/5317/18, від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).

Тобто, для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Отже, кожна судова інстанція має вирішувати питання про розподіл судових витрат, тому за наведеними положеннями статті 134 ЦПК України особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені.

За вказаних обставин, вирішення питання стосовно витрат, які заявник поніс у суді першої інстанції, має вирішуватися з урахуванням положень частини другої статті 134 ЦПК України, а саме того, чи подавала особа відповідний розрахунок до цього суду.

Аналогічний правовий висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі № 569/20104/21 (провадження № 61-8219св22).

Як убачається із матеріалів справи, відповідач подавав до суду першої інстанції попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, проте до закінчення судових дебатів із заявою про стягнення понесених судових витрат не звертався.

Крім цього, апеляційним судом встановлено, що відповідачем не подано до суду першої інстанції у строк встановлений процесуальним законом докази на підтвердження розміру понесених судових витрат.

Наявні у матеріалах апеляційного провадження акт наданих послуг та рахунок-фактура № 01-05 взагалі датовані 09 травня 2026 року, тобто були складені через три місяці з дати ухвалення судом першої інстанції рішення.

Колегія суддів також враховує, що ОСОБА_4 не просив поновити пропущений строк для подачі доказів понесених судових витрат.

Виходячи із наведеного, визначена заявником сума коштів, яка ним була понесена у суді першої інстанцій (19 703 гривні), не може бути стягнута судом апеляційної інстанції, а тому, у цій частині заяви слід відмовити.

Щодо вирішення заяви ОСОБА_4 про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції

Визначаючись із розміром понесених відповідачем судових витрат на правничу допомогу, які підлягають компенсації за рахунок позивача колегія суддів виходить із наступного.

Представником заявника (відповідача) на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано до суду: договір про надання правової допомоги № 48 від 09 вересня 2024 року, попередній (орієнтовний) розрахунок від 05 березня 2026 року, акт наданих послуг від 09 травня 2026 року (додаток 2 до договору), рахунок-фактуру № 01-05 від 09 травня 2026 року (додаток 3 до договору) та довідку № 6 від 09 травня 2026 року (додаток 4 до договору).

Згідно пункту 4 договору про надання правової допомоги № 48 від 09 вересня 2024 року, сторони погодили, що вартість послуг, які надаються адвокатом, становить 15% та 30% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2024 року, за годину роботи адвоката. Відповідно, година роботи адвоката становить 1 065 гривень та 2 130 гривень залежно від виду послуг.

Згідно акту наданих послуг від 09 травня 2026 року адвокатом Мельником Ю. В. було передано, а ОСОБА_2 прийнято послуги, пов`язані із апеляційним переглядом справи, що полягають у: написанні апеляційної скарги, кількість витраченого часу 2 години 30 хвилин, вартість послуги 5 325 гривень; підготовці та участі у суді апеляційної інстанції, кількість витраченого часу 1 година, вартість послуги 2 130 гривень.

Загальна вартість наданих послуг складає 27 158 гривень, з яких 7 455 – вартість послуг пов`язаних із апеляційним переглядом справи.

Крім того, згідно з довідкою № 6 від 09 травня 2026 року, адвокатом отримано від клієнта гонорар у вказаному розмірі.

Оцінюючи заявлені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу, колегія суддів враховує характер спірних правовідносин, складність справи та обсяг виконаних адвокатом робіт у суді апеляційної інстанції.

Колегія суддів вважає, що заявлені до стягнення витрати, пов`язані із написанням апеляційної скарги, у розмірі 5 325 гривень підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки вони є обґрунтованими, співмірними зі складністю справи, обсягом виконаної роботи, об`єктивно витраченим на це часом та відповідають критерію розумності.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в частині вимог заявника про відшкодування 2 130 гривень за підготовку та участь у суді апеляційної інстанції, заявлених із розрахунку 1 година, колегія суддів виходить із такого.

Як вже було встановлено судом вище під час розгляду заяви ОСОБА_1 та як вбачається із протоколу судового засідання, фактично останнє тривало лише 30 хвилин, що розбігається із часом, заявленим до відшкодування.

Оскільки заявлені витрати мають бути документально підтвердженими та співмірними з фактично витраченим часом, заявлена сума підлягає пропорційному зменшенню. Виходячи з того, що вартість послуги за 1 годину (60 хвилин) оцінена адвокатом у 2 130 гривень, вартість послуг за фактичні 30 хвилин участі в судовому засіданні становить 1 065 гривень.

У свою чергу, в задоволенні вимог заяви про розподіл судових витрат у виді судового збору слід відмовити, оскільки це питання вирішено апеляційним судом під час ухвалення постанови.

З огляду на зазначене вище, з метою дотримання принципів пропорційності, співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів дійшла висновку, що заяву ОСОБА_2 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції слід задовольнити частково, та стягнути з ОСОБА_1 на його користь судові витрати у сумі 3 195 гривень ((5 325 + 1 065) х 50 % (пропорційно відмовленим вимогам)).

Разом із цим, колегія суддів вважає необґрунтованими заперечення позивача щодо можливості зменшення зазначеної вище суми відшкодування.

Визначення остаточного розміру понесених сторонами судових витрат на професійну правничу допомогу

Відповідно до частини десятої статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

З урахуванням викладеного із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пропорційно до задоволених позовних вимог у результаті взаємозаліку понесених сторонами судових витрат підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у сумі 55 гривень (3 250 – 3 195).

Керуючись ст. ст. 141, 270, 381, 382, 384 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

Заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 55 (п`ятдесят п`ять) гривень в рахунок відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанцій.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

На додаткову постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна додаткова постанова складена 24 липня 2026 року.

Суддя-доповідач Олександр ОДИНАК

Судді: Мирослава КУЛЯНДА

Наталія ВИСОЧАНСЬКА

Оригінал: reyestr.court.gov.ua