Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №348/1826/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 348/1826/25

Провадження № 22-ц/4808/1469/26

Головуючий у 1 інстанції Матолич В. В.

Суддя-доповідач Девляшевський

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Девляшевського В.А.,

суддів: Луганської В.М., Мальцевої Є.Є.,

секретаря Кузів А.В.,

з участю: відповідача – ОСОБА_1 , представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Зварищука Василя Васильовича на рішення Надвірнянського районного суду, ухвалене головуючою суддею Матолич В.В. 12 травня 2026 року, повний текст якого складений 22 травня 2026 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про визначення порядку спілкування з дитиною батька, який проживає окремо від неї та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про визначення способу участі батька у вихованні дитини,

в с т а н о в и в:

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, в якому просив визначити порядок його участі у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_3 , а саме: надати право на систематичні побачення з дитиною поза місцем проживання матері та без її присутності у будні дні з 16:00 до 19:00, у вихідні – з 12:00 до 19:00; забезпечити можливість спільного проведення дня народження батька, дня народження дитини (частково або повністю за її бажанням), Різдва, Великодня та інших родинних свят тривалістю не менше п`яти годин із можливістю ночівлі за бажанням дитини; встановити необмежене спілкування за допомогою засобів зв`язку; визначити порядок проведення канікул, за яким у парні роки дитина проводить з матір`ю осінні, першу половину літніх і зимових канікул, а з батьком – другу половину літніх і зимових та весняні канікули, а в непарні роки – навпаки; зобов`язати відповідача у разі зміни місця проживання дитини чи її виїзду за кордон повідомляти позивача про це за 10 календарних днів із зазначенням нової адреси.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що сторони мають спільну дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про батька якої при реєстрації народження були внесені відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України. Рішенням Надвірнянського районного суду від 02.04.2025 позивача визнано батьком дитини та стягнуто з нього аліменти на її утримання. Позов подано у зв`язку з відсутністю згоди щодо порядку спілкування з дитиною та перешкодами з боку відповідача. Позивач звертався до органу опіки та піклування, і рішенням виконавчого комітету Пасічнянської сільської ради йому було визначено графік побачень із сином із правом забирати дитину, однак він не погоджується з ним, оскільки той передбачає лише короткотривалі зустрічі у вихідні дні без можливості ночівлі.

З огляду на вік дитини, проживання сторін на одній вулиці та наявність у нього належних умов для перебування сина, у тому числі з ночівлею, позивач вважав, що має право на ширше та частіше спілкування з дитиною.

У січні 2026 року ОСОБА_2 подала зустрічний позов, у якому зазначила, що сторони мають спільного сина, який проживає разом із нею.Вказала, ОСОБА_1 проявляє до неї агресію, рідко бере участь у вихованні дитини та не цікавиться його життям, здоров`ям і розвитком. Спір щодо участі батька у вихованні дитини розглядався органом опіки та піклування, однак ОСОБА_2 не погоджується з прийнятим рішенням.

З урахуванням ставлення дитини до батька просила визначити йому порядок спілкування із сином у першу та третю суботу, а також у другу та четверту неділю кожного місяця з 12:00 до 16:00 без присутності матері, з обов`язком після закінчення побачень повертати дитину за місцем її проживання.

Рішенням Надвірнянського районного суду від 12 травня 2026 року первісний позов задоволено частково.

Визначено ОСОБА_1 способи участі у вихованні та спілкуванні з сином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: бачитися з сином у будні дні з 16.00 до 17.00 без присутності ОСОБА_2 та протягом перших 6 місяців виконання даного рішення - в присутності представника Органу опіки та піклування Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, за межами місця проживання дитини;

бачитися з сином у вихідні з 12.00 до 17.00, без присутності ОСОБА_2 та за межами місця її проживання;

побачення з сином у день народження ОСОБА_1 , у день народження дитини, а також на Різдво та Великдень по 5 годин. У ці дні дитина може за власним бажанням залишатися у ОСОБА_1 на ніч. Після закінчення побачень дитину слід привести до місця проживання ( АДРЕСА_1 );

необмежене систематичне спілкування з сином за допомогою засобів зв`язку.

Вищевказані зустрічі мають відбуватися з урахуванням думки дитини, необхідності підготовки до навчання та стану здоров`я дитини.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про визначення способу участі батька у вихованні дитини відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у справі у розмірі 1211,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, представник ОСОБА_2 – адвокат Зварищук В.В. подав апеляційну скаргу, оскільки вважає оскаржене рішення незаконним та необґрунтованим.

Скаржник зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син, якого, у зв`язку з відсутністю зареєстрованого шлюбу, ОСОБА_2 зареєструвала на своє прізвище, а відомості про батька внесла відповідно до закону. Дитина проживає разом із матір`ю. Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 02.04.2025 позивача за первісним позовом визнано батьком дитини та стягнуто з нього аліменти у розмірі 1/4 усіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Станом на 01.01.2026 заборгованість зі сплати аліментів становила 48 339,93 грн. Крім того, не відшкодовано витрати на молекулярно-генетичну експертизу, судовий збір та правничу допомогу.

Апелянт вказав, що батько рідко цікавився життям, здоров`ям і потребами сина, не вітав його зі святами та не дарував подарунків, за винятком мобільного телефону, який згодом забрав. На думку скаржника, вимоги первісного позову є надмірними та можуть негативно вплинути на здоров`я і розвиток дитини, що підтверджується висновками психологічного обстеження та характеристикою психоемоційного стану дитини від 14.01.2026.

ОСОБА_2 також не погоджується з рішенням виконавчого комітету Пасічнянської сільської ради від 08.07.2025 № 1032 щодо порядку побачень батька з дитиною та вважає, що суд першої інстанції не врахував інтересів малолітнього, його стосунків із батьком і наданих психологічних висновків.

Просить скасувати оскаржене рішення суду, відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.

Представник ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, оскільки вважає оскаржене рішення законним і обґрунтованим ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а подану апеляційну скаргу безпідставною. Вказала, що між сторонами не досягнуто згоди щодо участі батька у вихованні дитини. На думку позивача, ОСОБА_2 перешкоджає особистому спілкуванню позивача із сином та участі у його вихованні, що й стало підставою для звернення до суду.

Представник первісного позивача зазначає, що його довіритель не має можливості дізнаватися про життя та виховання сина. Він також побоюється, що у дитини формується негативне ставлення до батька. На його думку, обмеження у спілкуванні позбавляє дитину батьківської любові та турботи.

Після встановлення батьківства ОСОБА_1 прагне брати активну участь у вихованні сина та підтримувати з ним постійний емоційний зв`язок. Зауважує, що ОСОБА_2 більше трьох років перебуває на заробітках в Республіці Чехія. Син сторін проживає у будинку відповідачки з її трьома дітьми і їх батьком. Вважає, що дитиною ніхто не займається, як і іншим дітьми, відомо, що помешкання відповідачки відвідували соціальні служби.

Вказує, що апелянт систематично перешкоджає батьку у спілкуванню з дитиною, відмовляє у зустрічах, ігнорує дзвінки та повідомлення, змінює домовленості в односторонньому порядку та налаштовує дитину проти нього. Попри неодноразові спроби досягти згоди у позасудовому порядку, врегулювати спір не вдалося.

Позивач також зазначає, що після спілкування з матір`ю у поведінці дитини спостерігаються негативні зміни, які, на його думку, свідчать про несприятливий вплив на її психоемоційний стан. Він вважає, що такі дії порушують право дитини на підтримання особистих відносин і прямих контактів з обома батьками, гарантоване законодавством України та Конвенцією про права дитини. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 12.05.2026 – без змін.

В засідання апеляційного суду відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою, не з`явилася, про причини суд не повідомила.

Представник третьої особи - Органу опіки та піклування Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області також не з`явилася в судове засідання. До апеляційного суду надіслала заяву, в якій просила розгляд цієї справи здійснювати за її відсутності.

Отже, є правові підстави для розгляду справи за відсутності відповідачки та третьої особи.

Представник ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Позивач за первісним позовом та його представник доводи апеляційної скарги заперечили, просили її відхилити з огляду на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Згідно зі ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вислухавши суддю-доповідача, учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 22.05.2025.

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 02.04.2025 справа №348/1906/24 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення батьківства та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задоволено. Суд визнав ОСОБА_1 батьком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ухвалив стягувати з ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на утримання сина.

Відповідно до копії рішення виконавчого комітету Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області від 28.05.2025 №1014 визначено дні та години побачень позивача з малолітнім сином ОСОБА_3 з можливістю забирати дитину із собою, з обов`язковим супроводом дитини з місця його проживання на побачення та повернення дитини за місцем проживання до матері кожні вихідні (субота та неділя) з 12.00 до 19.00; зобов`язали відповідача не чинити перешкод у спілкуванні батька з дитиною.

Рішенням виконавчого комітету Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області від 08.07.2025 №1032 графік побачень збуло змінено та визначено позивачу право бачити дитину у кожні перші і треті вихідні місяця з 17.00 у п`ятницю до 19.00 у неділю.

Згідно з копією листа служби у справах дітей від 03.06.2025 на звернення ОСОБА_1 надано інформацію, що на час обстеження умов проживання сім`ї встановлено, що умови проживання дітей створено на належному рівні, фактів насильства у сім`ї не встановлено.

Відповідно до копії характеристики Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області від 30.06.2025 №27/02-17 ОСОБА_1 зареєстрований та проживає в с. Постоята, неодружений, за час проживання в селі зарекомендував себе з позитивної сторони, скарг в сільську раду на нього не надходило.

Згідно з копією акту обстеження матеріально-побутових умов проживання від 14.07.2025 за адресою : АДРЕСА_2 , Пасічнянськорї сільської ради проживають: ОСОБА_5 (мама), ОСОБА_5 (сестра), ОСОБА_6 (племінниця), ОСОБА_7 (племінник) та позивач. ОСОБА_1 не працює, займається сільським господарством та сезонними роботами, веде порядний спосіб життя.

У позивача ОСОБА_1 станом 01.01.2026 наявна заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 48339,93 грн. згідно з наданим розрахунком.

За результатами діагностичного обстеження ОСОБА_3 , 2018 р.н., встановлено, що емоційний стан дитини є нестійким, він переважає пригнічений настрій та внутрішній дискомфорт, що пов`язаний зі ставленням до біологічного батька. Виявляється емоційна відстороненість від біологічного батька, наявність образи на нього, а вітчима дитина сприймає як значущу і безпечну фігуру. Контакти з біологічним батьком рекомендовано здійснювати лише за згодою дитини без примусу, до дитини не слід застосовувати психологічний тиск, забезпечити дитині психологічний супровід для зменшення почуття образи.

Відповідно до довідки щодо перетину кордону відповідачем за первісним позовом від 02.02.2026 ОСОБА_8 з 2022 року часто перетинає кордон на строк від 3 місяців до 6 місяців.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі статтею 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Згідно із статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

Батько та мати мають рівні права та обов`язки і при вирішенні питання про періодичність побачень, можливість спільного відпочинку, відвідування місця проживання того з батьків, з ким дитина не проживає, слід виходити виключно з інтересів дитини.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським Судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Встановивши характер спірних правовідносин, дослідивши наявні у справі докази, врахувавши принцип рівності прав батьків у вихованні дитини, а також те, що батько ОСОБА_1 виявляє бажання спілкуватись з дитиною, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність обставин, які б свідчили про негативний вплив спілкування батька з дитиною на її розвиток.

Водночас, зважаючи на наявний конфлікт між батьком і дитиною та зміну ставлення дитини до батька, суд визначив, що зустрічі мають бути періодичними, нетривалими та проводитися з урахуванням думки, стану здоров`я й емоційного комфорту дитини. Місцевий суд визнав недоцільним тривале перебування дитини з батьком під час канікул, оскільки це не відповідало б її найкращим інтересам.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. І з урахуванням якнайкращих інтересів дитини та обставин справи, дійшов правильного висновку про часткове задоволення первісного позову, встановивши порядок побачень батька з сином у будні дні з 16.00 до 17.00, у вихідні дні з 12.00 до 17.00 без присутності матері. Також у день народження ОСОБА_1 , у день народження дитини, на Різдво та Великдень по 5 годин та необмежене систематичне спілкування з сином за допомогою засобів зв`язку. Зазначені зустрічі повинні проводитися з урахуванням думки та стану здоров`я дитини, а також її потреб у підготовці до навчання.

На думку колегії суддів, проміжок часу, який дитина проводитиме з матір`ю, є значно більшим при рівних правах і обов`язках батьків. Час, визначений судом на спілкування батька з дитиною, не буде для дитини обтяжливим при його раціональному використанні і виконанні усіх звичних і необхідних для дитини побутових дій як за допомогою матері, так і за допомогою батька.

Апеляційний суд вважає, що названий спосіб участі батька у вихованні сина та спілкуванні з ним у повній мірі відповідатиме інтересам як батьків, так і дитини.

Доводи скаржника про надмірність вимог первісного позову та їх можливий негативний вплив на здоров`я і розвиток дитини є безпідставними, оскільки суд, визначаючи порядок спілкування батька з дитиною, передбачив, що зустрічі мають відбуватися з урахуванням думки дитини, її стану здоров`я та потреби у підготовці до навчання. Крім того протягом перших 6 місяців такі зустрічі відбуватимуться в присутності представника Органу опіки та піклування Пасічнянської сільської ради. Такий порядок забезпечує дотримання найкращих інтересів дитини та виключає надмірне навантаження на неї.

Апеляційний суд зауважує, що у більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.

Правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостро-емоційними і мінливими стосунки між батьками, отже остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки.

Крім того, з урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, батьки не позбавлені права в майбутньому змінити як добровільно, так і в судовому порядку встановлений судовим рішенням у цій справі спосіб участі у вихованні дитини, що буде відповідати інтересам сина сторін.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом першої інстанцій норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Тому підстав для скасування рішення немає.

Керуючись статтями 268, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Зварищука Василя Васильовича залишити без задоволення, а рішення Надвірнянського районного суду від 12 травня 2026 року – без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного її тексту.

Головуючий: В.А. Девляшевський

Судді: В.М. Луганська

Є.Є. Мальцева

Повне судове рішення складено 27 липня 2026 року.