Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №342/502/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 342/502/26

Провадження № 22-ц/4808/1216/26

Головуючий у 1 інстанції Андріюк І. Г.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів: Пнівчук О.В., Девляшевський В.А.,

секретаря Кузнєцова В.В.,

з участю представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про захист прав споживачів, за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Івано-Франківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на ухвалу Городенківського районного суду від 05 травня 2026 року під головуванням судді Андріюк І.Г. у м. Городенка,

в с т а н о в и в:

В травні 2025 представник ОСОБА_1 звернувся з позовом до Івано-Франківської філії ТзОВ «Газорозподільні мережі України» про захист прав споживачів в які просив визнання протиправним та скасувати акт про порушення від 04.01.2024, визнати недопустимим висновок експертизи та розрахунок необлікованого газу, скасувати нарахування необлікованого газу та зобов`язати відповідача за його рахунок відновити лічильник газу позивачу.

Одночасно із заявленим позовом представник ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову.

Заяву обґрунтував тим, що за повідомленням Городенківського УЕГГ у разі несплати позивачем витрат, пов`язаних із демонтажем, транспортуванням і монтажем ЗВТ, а також витрат на проведення експертизи та непридбання лічильника газу, відповідно до пункту 1 глави 7 розділу VI Кодексу ГРМ, оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об`єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням ПТЕСГ та нормативних документів, що визначають порядок обмеження припинення природного газу, у таких випадках: несанкціонований відбір природною газу або втручання в роботу ЗВТ чи ГРМ.

Заявник вважає, що існує необхідність у забезпеченні позову шляхом заборони відповідачу припиняти (обмежувати) газопостачання до будинку АДРЕСА_1 .

Просив застосувати заходи забезпечення позову та заборонити відповідачу до вирішення справи по суті припиняти/обмежувати газопостачання (розподіл природного газу) на об`єкт споживача.

Ухвалою Городенківського районного суду від 05 травня 2026 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Заборонено Івано-Франківській філії ТзОВ «Газорозподільні мережі України» припиняти (обмежувати) газопостачання до будинку на об`єкт споживача по АДРЕСА_1 до набрання рішенням суду законної сили.

У апеляційній скарзі представник ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Івано-Франківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України»посилається на незаконність ухвали суду.

Апелянт не погоджується з висновками суду.

Вказує, що суд втрутився в господарську діяльність товариства і обмежив права оператора ГРМ.

Забороною вчиняти дії по припиненню чи обмеженню газопостачання чи розподілу природного газу до будинку по АДРЕСА_1 суд порушив норми ст.37 глави 5 Закону України «Про ринок природного газу»

Апелянт зазначає, що резолютивній частині ухвали не зазначено на якій підставі винесено заборону здійснювати відключення оператором, а зазначено повну заборону проведення таких дій, тому заходи забезпечення позову вжиті судом не є співмірними і адекватними, а також є грубим втручанням в господарську діяльність відповідача.

Судом не враховано, що в країні введено військовий стан і в будь-який момент є загроза виникнення аварійної ситуації, яку необхідно локалізовувати, в тому числі і за рахунок відключення споживачів, якщо на це є крайня необхідність.

Оскаржувана ухвала не містить обґрунтування необхідності відповідного заходу забезпечення позову та не доводить, яким саме чином забезпечення позову порушує вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, як того вимагає норми діючого законодавства. Вжиттям заходів забезпечення позову обмежуються законні права ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Івано-Франківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» на проведення господарської діяльності, що є неприпустимим.

Апелянт зазначає, встановлений судом вид забезпечення порушує права відповідача визначені нормами чинного законодавства в частині здійснення ним господарської діяльності. В ухвалі суду, відсутній зв`язок між заходом забезпечення позову і предметом позову, оскільки в резолютивній частині рішення не зазначено на якій підставі винесено заборону здійснювати відключення оператором, а зазначено повну заборону проведення таких дій, тому заходи забезпечення позову вжиті судом не є співмірними і адекватними.

Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції.

Учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Представник Івано-Франківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» апеляційну скаргу підтримав з мотивів наведених у ній.

ОСОБА_1 в засідання апеляційного суду не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про день, час і місце слухання справи.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, ураховуючи таке.

Встановлено, що згідно акту про порушення від 04.01.2024, складеного на об`єкті, зокрема у житловому будинку по АДРЕСА_1 за участі ОСОБА_1 , виявлено пошкодження ЗВТ (лічильника газу) або роботу комерційного ВОГ чи його складових у позаштатному режимі, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним ВОГ не обліковується або обліковується некоректно; у ПАГ споживача подряпини навколо малого кола заводу-виробника. Також згідно акту експертизи лічильника газу №63 від 11.01.2024 до лічильника PGG6 №8908567, 1995 року випуску, було несанкціоноване втручання. У даному технічному стані лічильник до експлуатації непридатний. Лічильник поміщено у пакет та опломбовано пломбою R35803986. Експертиза лічильника ініційована оператором ГРМ.

Виходячи зі змісту позовних вимог, заявник вважає, що існує необхідність у забезпеченні позову шляхом заборони відповідачу припиняти (обмежувати) газопостачання до будинку АДРЕСА_1 .

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

У постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Як зазначено в п.п. 4,10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22.12.2006, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що невжиття такого заходу забезпечення позову, як заборона вчиняти певні дії, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист, за захистом якого позивач звернувся до суду.

Суд вказав, що в заяві про забезпечення позову зазначені обставини, які дають підстави стверджувати, що між сторонами виник спір з приводу користування позивачем послугами газопостачання.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд також урахував докази, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, та взяв до уваги, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Необґрунтованими є доводи апелянта про не зазначення у резолютивній частині ухвали підстав, які послужили забороною здійснювати відключення оператором газопостачання, а зазначено повну заборону проведення таких дій, тому заходи забезпечення позову вжиті судом є неспівмірними і адекватними та є грубим втручанням в господарську діяльність відповідача.

Суд першої інстанції врахував, що забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на запобігання порушенню прав позивача на час судового розгляду, а заборона відповідачу вчиняти дії щодо припинення газопостачання спрямована лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи.

Обраний спосіб забезпечення позову є пропорційним, не порушує господарських інтересів Івано-Франківської філії ТзОВ «Газорозподільні мережі України», а лише тимчасово обмежує його право на застосування відповідних санкцій щодо позивача до остаточного вирішення спору по суті.

Судом чітко вказано, що відключення газопостачання в будинку позивача може бути здійснено на підставі несплати ним витрат, пов`язаних із демонтажем, транспортуванням і монтажем ЗВТ, а також витрат на проведення експертизи та непридбання лічильника газу. Позивач оспорює в судовому порядку акт про порушення за фактом виявленого втручання у ПЛГ, на підставі якого лічильник демонтовано, тому є підстави для вжиття судом обраного позивачем заходу забезпечення позову.

Вищенаведеного вбачається, що ухвала суду першої інстанції містить належні обґрунтування необхідності відповідного заходу забезпечення позову. Суд апеляційної інстанції не вважає, що заходи забезпечення позову обмежують законні права ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Івано-Франківської філії на проведення господарської діяльності. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті і невжиття забезпечення позову у спосіб заборони вчиняти певні дії, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист, за захистом якого позивач звернувся до суду.

Тому в цьому випадку наявний зв`язок між заходом забезпечення позову і предметом позову.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що оскаржувана ухвала судом першої інстанції постановлена з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому її слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують її законності і обґрунтованості. Підстав для її скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Частиною першою зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», в особі Івано-Франківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» залишити без задоволення.

Ухвалу Городенківського районного суду від 05 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову складено 27 липня 2026 року.

Суддя-доповідач: І.В. Бойчук

Судді: О.В. Пнівчук В.А. Девляшевський