Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №209/8321/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6073/26 Справа № 209/8321/25 Суддя у 1-й інстанції - Юрченко Я. О. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

судді - доповідача Халаджи О. В.

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Рожнів Ярослав Ярославович, на рішення Дніпровського районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області від 06 березня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів (суддя першої інстанції Юрченко Я.О., повний текст складено 06 березня 2026 року),-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 через свого представника звернулась до Дніпровського районного суду м. Кам`янського з позовом до ОСОБА_2 в якому просила змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються за відповідача за судовим наказом Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 28.11.2019 року та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини – сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини усіх доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму доходів громадян на дитину відповідного віку.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області від 06 березня 2026 року позовні вимоги задоволено частково.

Змінено спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначений судовим наказом Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28.11.2019 року в розмірі п`ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/8 частини від всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь ОСОБА_1 починаючи стягнення з дня набрання рішенням суду законної сили, і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У зв`язку із зміною способу стягнення аліментів припинено з дня набрання рішенням суду законної сили стягнення з ОСОБА_2 аліментів на підставі судового наказу Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28.11.2019 року.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1 331,20 грн.

Із вказаним рішенням суду не погодився представник ОСОБА_1 – адвокат Рожнів Я.Я. та подав апеляційну скаргу, в якій вказував, що воно в частині яка стосується розміру аліментів, ухвалено з не відповідністю висновків суду обставинам справи, не з`ясуванням обставин справи та не повним наданням оцінки доказам у справі.

Зокрема зазначав, що суд першої інстанції не навів належної мотивації, чому саме 1/8 частка доходу відповідача є необхідною і достатньою для забезпечення належного утримання та гармонійного розвитку дитини, а також не дослідив, які саме потребу дитини покриває визначений розмір аліментів. Також зазначав, що суд першої інстанції не надав належної оцінки фактичному обсягу матеріальної допомоги, яку надає відповідач, доказам щодо витрат на дитину які несе позивачка та зміні матеріального стану останньої у зв`язку з інвалідністю, тривалим лікуванням та обмеженнях у працевлаштуванні.

Враховуючи наведене просив скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області від 06 березня 2026 року в частині визначення розміру аліментів у розмірі 1/8 частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача та ухвалити цій частині нове, яким визначити розмір аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_2 на утримання сина у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Також в апеляційній скарзі заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів у вигляді копії висновку про ступінь інвалідності від 19.05.2025 року та його перекладу, копії висновку лікаря-експерта від 01.09.2025 року та його перекладу, копії довідки закладу соціального страхування від 13.03.2026 року та її перекладу, копії довідки про навчання дитини у навчальному закладі Республіки Польща від 16.03.2026 року та її перекладу, у зв`язку із неможливістю їх вчасної подачі до суду першої інстанції через довгострокову процедуру перекладу із польської мови.

Представником ОСОБА_2 адвокатом Єсіповою К.В. подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просила залишити їх без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

Зокрема зазначала, що відповідач від самого початку розгляду справи не заперечував проти обов`язку матеріального утримання старшого сина та регулярно переказував позивачці кошти на його утримання в позасудовому порядку та навіть в більшому розмірі ніж встановлено судовим наказом. Звертає увагу, що позивачка переїхала до Польщі по роботі, ще до початку повномасштабного вторгнення, десь у 2017 році, а потім у 2018 році забрала сина до себе. Квартира в якій проживала позивачка до переїзду за кордон здається нею в оренду, тобто вона отримує пасивний дохід. Син сторін на літо приїжджає до батька та знаходиться повністю на його утриманні. Звертала увагу, що сімейний стан відповідача змінився, він одружився та в нього народилось двоє дітей, а відповідачка не надала доказів того що вона також несе витрати на утримання сина.

Представником ОСОБА_1 – адвокатом Рожнів Я.Я. надано відповідь на відзив, в якій він просив відмовити у задоволенні відзиву на апеляційну скаргу. З посиланням на доводи аналогічні доводам позовної заяви та апеляційної скарги зазначав, що позивачкою належними та допустимими доказами доведено наявність підстав для зміни розміру аліментів саме на 1/4 частку усіх доходів. Також зазначав, що позивачка виїхала за кодон саме для лікування та у зв`язку із його проходженням залишила ненадовго дитину у родичів. Лікування спричинило погіршення матеріального стану позивачки та стало однією з причин не звернення до суду із відповідним позовом про стягнення аліментів. Недостатність коштів вона компенсувала за рахунок соціальних виплат, які на теперішній час скасовані та доходу від здачі в оренду квартири в Україні. Також звертає увагу, що квартира в Україні є єдиним офіційно зареєстрованим житлом сина сторін. Наголошував, що відповідач має більші статки а ніж встановлено судом, оскільки отримує неофіційні доходи, його теперішня дружина має прибутковий бізнес та отримує соціальні виплати, а тому не залежить від утримання чоловіком. Зазначає, що наявність у відповідача інших дітей не звільняє його від обов`язку забезпечувати належний рівень життя старшого сина, а також що протягом 13 років вона самостійно несла основну частину витрат по забезпеченню сина, що підтверджується повторно доданими до відповіді на відзив документами.

Згідно п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянути справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексації аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

В даній справі позовні вимоги про зміну способу стягнення аліментів, а тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у шлюбі, який рішенням Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10.10.2013 року, яке набрало законної сиди 21.10.2013 року, було розірвано (а.с.10).

Від цього шлюбу сторони мають дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане 07.08.2012 року Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 488 (а.с. 12).

Судовим наказом Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28.11.2019 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі п`ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, на утримання малолітньої дитини: сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , починаючи стягнення з дня звернення до суду, тобто з 26 квітня 2019 року до досягнення дитиною повноліття (а.с.9).

Відповідач ОСОБА_2 окрім сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має на утриманні дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане 23.07.2018 року Соборним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 1474 (а.с. 33); ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , видане 27.12.2025 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 621 (а.с. 34) від іншого шлюбу з ОСОБА_6 , зареєстрованого 03.11.2017 року Заводським районним у місті Кам`янське відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 508, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 (а.с.31).

Актом про проживання від 17.01.2026 року, наданим Обслуговуючим кооперативом «Житловий кооператив № 47», ОСОБА_2 разом з родиною, яка складається з: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з 15.03.2017 року по теперішній час проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.35).

Крім цього, на підтвердження свого стану здоров`я ОСОБА_7 , представником позивача надано: інформаційний лист стаціонарного лікування від 15.09.2019 року; інформаційний лист стаціонарного лікування від 28.05.2018 року; інформаційний лист стаціонарного лікування від 07.09.2018 року; консультаційна експертиза GK 18200069 від 11.05.2018 року; гістопатологічна експертиза GH185 від 30.08.2018 року, з перекладом на державну мову та завірені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Піщенко Т.Г. (а.с.61,64,66 оберт, 68 оберт, 70 оберт,72 оберт), а також виписку із медичної карти стаціонарного хворого № 557/м0812851, наданої ім`я ОСОБА_1 (а.с.74).

Що ж стосується долучених до апеляційної скарги документів, які представник позивача просив долучити до матеріалів справи, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За пунктом 6 частини 2 статті 356, частин 1-3 статті367 ЦПК України апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, які вона довела. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і на засіданні суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання щодо витребування та дослідження доказів, які без поважних причин не були подані до суду першої інстанції, апеляційний суд має врахувати як вимоги частини 1 статті 44 ЦПК України щодо обов`язку особи, яка бере участь у справі, добросовісно реалізовувати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і про відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати висновок в ухвалі за наслідками обговорення заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 серпня 2020 року у справі № 704/192/18).

Дослідження нових доказів відбувається, зокрема, у таких випадках:

якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала та не могла знати про їхнє існування;

докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції, учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду;

додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції;

суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи;

суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їхнє подання до суду становило для цього учасника певні труднощі тощо);

є інші поважні причини для їхнього неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не були досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень (постанова Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17).

Враховуючи те, що подані представником позивача докази у вигляді медичних висновків та довідки із навчального закладу охоплюють спірний період та входять у предмет доказування, однак у зв`язку із їх тривалим процесом перекладу на українську мову не могли бути подані до розгляду справи по суті, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне задовольнити клопотання представника позивача та долучити до матеріалів справи додані да апеляційної скарги докази.

Відтак згідно із відомостями висновку про ступінь інвалідності та висновку лікаря-експерта ЗСС вбачається, що ОСОБА_1 встановлено легку ступінь інвалідності, здатна до легкої праці на відкритому ринку праці, оскільки захворювання спричиняє порушення функцій організму та обмеження життєдіяльності і соціальної активності. Згідно із довідкою Початкової шкоди №56 ОСОБА_8 є учнем навчального закладу у 2025/2026 навчальному році та навчається у класі 7А

Довідка закладу Соціального страхування від 13.03.2026 року не приймається судом апеляційної інстанції оскільки стосується відсутності пенсійних виплат у зв`язку із інвалідністю на день видачі довідки, а отже обставин, які виникли після ухвалення оскаржуваного рішення.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено обставини, які у розумінні чинного законодавства дають підстави для зміни способу стягнення аліментів на дитину. Однак враховуючи наявність у платника аліментів інших дітей вважав за доцільне змінити їх на 1/8 частку заробітку відповідача.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції у повній мірі з огляду на наступне.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до ст.. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Зазначене також роз`яснено судам у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, провадження № 61-16697св21, та інших.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач та відповідач є батьками ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

Судовим наказом Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 28 листопада 2019 року з ОСОБА_2 на корить ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання їх спільного сина у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину.

Звертаючись до суду з указаним позовом ОСОБА_1 посилалась на те, що стягнутий судом з відповідача у 2019 розмір аліментів є недостатнім для утримання їх спільного сина, у зв`язку із його проживанням та проживанням за кордоном. При цьому зазначала, що її матеріальний стан погіршився у зв`язку із хворобою та інвалідністю.

Відповідно до частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожит кового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до частини третьої статті 182 СК України суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено прожитковий мінімум на дітей від 6 до 18 років у розмірі 3 196 грн.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що позивачкою проживає разом із сином за кордоном де останній проходить навчання. На утримання сина сторін з відповідача судовим наказом стягнуто аліменти.

З матеріалі справи вбачається, що в матеріальному стані позивачки у зв`язку із хворобою відбулися зміни, зокрема ОСОБА_1 перенесла операційне втручання у зв`язку із чим проходила реабілітацію та їй тимчасово встановлено групу інвалідності (до 31.05.2026 року) що частково обмежило її працездатність. Зазначене відповідно до вимог сімейного законодавства є підставою для зміни розміру аліментів.

При цьому з матеріалів справи також вбачається, що відповідач від другого шлюбу має двох дітей ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_5 , що і було враховано судом першої та відповідно зменшено розмір аліментів, які просила стягнути позивач.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що обов`язок щодо утримання дітей покладається на обох батьків. Матеріали справи містять відомості про те, що кожна зі сторони приймали участь в утриманні сина ОСОБА_10 , а тому доводи апелянта про протилежне не знайшли свого підтвердження. Крім того, з наданих відповідачем квитанцій вбачається, що перерахування батьком коштів на утримання спільної дитини сторін не мало одноразовий характер та здійснювалось на постійній основі.

Доводи апелянта з приводу фінансових можливостей відповідача та доводів відповідача щодо наявності у позивача доходу від здачі в оренду квартири не знайшли свого підтвердження, оскільки ґрунтуються на припущеннях не підтверджених відповідними доказами.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, колегія суддів апеляційного суду, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, та вважає, що суд першої інстанції, з урахуванням встановлених фактичних обставин, дійшов обґрунтованого висновку про те, що є підстави для зміни способу стягнення із ОСОБА_2 аліментів на підставі судового наказу від 28.11.2019 року, та враховуючи наявність на його утриманні ще двох дітей правомірно стягнув у розмірі 1/8 частини доходів, що забезпечить гармонійний розвиток дитини та не призведе до погіршення матеріального утримання однієї дитини перед іншими.

Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджено обставини справи.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, підстав для відшкодування, зміни або перерозподілу судових витрат у відповідності до ст.141 ЦПК України не має.

Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову з урахуванням положень п.3 ч.1 ст. 176 ЦПК України складає менше двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Рожнів Ярослав Ярославович, залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області від 06 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: О.В. Халаджи

А.В. Гапонов

Л.П. Никифоряк