Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №205/13663/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5160/26 Справа № 205/13663/25 Суддя у 1-й інстанції - Дорошенко Г. В. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

судді - доповідача Халаджи О. В.

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 на рішення Новокодацького районного суду м. Дніпра від 03 лютого 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дитину (суддя першої інстанції Дорошенко Г.В.),

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року ОСОБА_3 звернулась до Новокодацького районного суду м. Дніпра з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з відповідача на її користь додаткові витрати на малолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно в розмірі 5 919,97 грн до досягнення дочкою повноліття, починаючи з дня подання до суду позовної заяви, та стягнути з відповідача на її користь додаткові витрати на малолітню дочку одноразово у розмірі 18 970,83 грн..

Рішенням Новокодацького районного суду м. Дніпра від 03 лютого 2026 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 додаткові витрати на утримання малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1 000 гривень, щомісячно починаючи з 08.09.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 додаткові витрати на утримання малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одноразово у розмірі 2 000 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211, 20 грн..

Із вказаним рішенням суду не погодився представник ОСОБА_1 – адвокат Карлаш І.А. та подав апеляційну скаргу, в якій вказував, що воно ухвалено з не відповідністю висновків суду обставинам справи, не з`ясуванням обставин справи.

Зокрема зазначав, що суд першої інстанції не навів належної мотивації, чому саме 1 000 грн та 2 000 грн. є сумами які покривають додаткові витрати на дитину зумовлені її хворобою. Також зазначав, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів самостійного понесення відповідачкою додаткових витрат на дитину, з урахуванням того держава компенсує частину таких витрат з огляду на діагноз дитини. Також звертає увагу, що позивач за відсутності направлення лікарів проводить додаткові аналізи у приватних лабораторіях, хоча основний пакет аналізів для дитини є безкоштовним. Крім того допускається дублювання медичних препаратів та медичної техніки, що призводить до бездумного збільшення витрат на дитину. Зазначає, що судом першої інстанції не було враховано при розрахунку частки батька у додаткових витратах на дитини того факту, що позивачка отримує соціальну допомогу на дитину з інвалідністю, яка поясністю покриває заявлені позивачем суми витрат. Звертає увагу на не реалістичність норма харчування дитини зазначених позивачем.

Враховуючи наведене просив рішення Новокодацького районного суду м. Дніпра від 03 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимога та стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати зі сплати судового збору та витрат на правову допомогу.

Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що відповідно до ч.3 ст. 360 ЦПК України не є перешкодою для перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянути справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексації аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

В даній справі позовні вимоги стосуються стягнення додаткових витрат на дитину, а тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що з 14.02.2015 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Ленінським районним судом м. Дніпропетровська від 02.06.2017 року (а.с.17 – 17 зворот).

У шлюбі в сторін народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 15.07.2015 року (а.с.18).

Дитина проживає разом із матір`ю позивачем ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відміткою у паспорті позивача (а.с.13 зворот), витягами з реєстру територіальної громади №2025/010131290 та №2025/010131247 від 24.07.2025 року (а.с.15, 20).

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.08.2017 року з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 28.04.2017 року по 07.07.2017 року, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а починаючи з 08.07.2017 року – не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення ОСОБА_4 (а.с.19 – 19 зворот).

У відповідача наявна заборгованість по сплаті аліментів, що підтверджується довідкою головного державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) №89097/6 від 03.07.2025 року, та становить станом на 01.07.2025 року 119518,16 грн (а.с.21).

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю з дитинства та отримує державну соціальну допомогу, яка призначена з 20.07.2021 року по 10.07.2033 року, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 (а.с.24).

З копії медичного висновку та корінця медичного висновку № 489 про дитину інваліда віком до 18 років, виданого 06.07.2021 року, вбачається, що ОСОБА_4 , має захворювання цукровий діабет 1 типу в стані декомпенсації (а.с.22, 23).

Дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у дитячого ендокринолога з діагнозом цукровий діабет І тип, знаходиться на замісній терапії Новорапідом та Тресібою. Захворювання є хронічним та потребує щоденного самоконтролю та інсулінотерапії. Дитина потребує контролю глікемії крові за допомогою глюкометру та тест-смужок або за допомогою приладів для безперервного моніторингу глюкози у крові (із забезпечення кількості на місяць). Для контролю глікемії використовуються - тест-смужки (від 4-10 шт. на добу). Ланцети, витратні матеріали до шприц-ручок. Дитина потребує постійної індивідуальної дієти з урахуванням кількості вуглеводів, що вимагає окремого приготування страв та додаткових фінансових витрат на харчування. Для оцінки компенсації цукрового діабету контроль глікованого гемоглобіну проводиться щоквартально, що підтверджується довідкою лікаря ендокринолога ОСОБА_5 від 24.07.2025 року (а.с.25).

Згідно з консультаційним висновком спеціаліста №874577547 від 01.08.2025 року лікаря ендокринолога ОСОБА_5 . Дніпровського центру первинної медико-санітарної допомоги №6 ДМР відносно пацієнта ОСОБА_4 встановлений діагноз: Е10.69 Цукровий діабет типу І з іншими уточненими ускладненнями, рекомендації: суворе дотримання режиму дня, харчування, дієти з обмеженням жирної, смаженої, гострої їжі, легкозасвоюваних вуглеводів. Контроль цукру крові і сечі. Суворий самоконтроль діабету. Цільові показники глікемії натще перед їжею 4,0-8,0 ммоль/л, в до обстеження: -НвА1с, аналіз сечі на МАУ, біохімічний аналіз крові(печінковий комплекс) (а.с.26).

Згідно з консультаційним висновком спеціаліста №874580694 від 22.08.2025 року лікаря ендокринолога ОСОБА_5 КНП «МБКМД РУДНЄВА» ДМР відносно пацієнта ОСОБА_4 рекомендації: суворе дотримання режиму дня, харчування, дієти з обмеженням жирної, смаженої, гострої їжі, легкозасвоюваних вуглеводів. Контроль цукру крові і сечі. Суворий самоконтроль діабету. (а.с.27).

Згідно з виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 24.07.2025 року амбулаторії №3 Дніпровського центру первинної медико-санітарної допомоги №6 ДМР відносно ОСОБА_4 повний діагноз Цукровий діабет І типу з діабетичною кардіоміопатією, надлишкова вага. На обліку з 2021 року, постійно отримує інсулінотерапію, лікувальні і трудові рекомендації: спостереження, обстеження, лікування амбулаторне та стаціонарне, постійна інсулінотерапія. Дотримання дієти з використанням: нежирного м?яса, риби, свіжі чи тушковані, несолодкі фрукти та овочі, стевія, цільнозернові крупи; з виключенням з раціону солодощів, цукру, соків та напоїв, смажених, жирних страв (а.с.28).

Згідно з довідкою №73 від 01.09.2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ученицею 5-В класу Дніпровської гімназії №5 Дніпровської міської ради (а.с.34).

Відповідно до індивідуальної програми реабілітації дитини-інваліда №12 від 14.04.2024 року, наданої КП «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №6» ДМР, дитині ОСОБА_4 визначена індивідуальна програма реабілітації, якою підтверджується вищевказаний діагноз, зазначено види та форми реабілітаційних заходів, зокрема рекомендовано відвідувати санаторно-курортне лікування на території України (а.с.39-40).

Відповідно до довідки №137 від 01.07.2025 року ОСОБА_4 знаходилась на лікуванні в ТОВ «Санаторій «Поляна» по путівці №038423 з 12.06.2025 року по 02.07.2025 року (а.с.35)

Згідно з договором №394 про відшкодування вартості путівок санаторно-курортним закладом шляхом безготівкового перерахування коштів за санаторно-курортне лікування осіб з інвалідністю із супроводжуючим від 26.05.2025 року, укладеного між Департаментом соціальної політики Дніпровської міської ради, ТОВ «Санаторій «Поляна» та ОСОБА_3 , предметом договору є відносини сторін щодо відшкодування вартості путівок закладу шляхом безготівкового перерахування коштів за санаторно-курортне лікування дітей з інвалідністю або осіб з інвалідністю із супроводжуючими та послуг без лікування супроводжуючої особи у закладі. Сума договору становила 26838 грн у т.ч. ПДВ 2075,50 грн (а.с.36-38).

Позивач сплатила на рахунок ТОВ «Санаторій «Поляна» вартості санаторно-курортного лікування ОСОБА_4 2100 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №1180 від 12.06.2025 року (а.с.35а).

Згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого №58/3а відділення виписки: Ендокринологічне відділення для дітей підрозділу №3 хворого ОСОБА_4 від 14.01.2025 року їй було рекомендовано: аналіз крові на антитіла lg до тканинної трансглутаминази та ендомізію, контроль цукру крові і сечі, еластазу кала і копроцитограмму, біохімічну гепатограму, дослідження НвАІс щоквартально, у зв?язку позивачем ОСОБА_3 за власні кошти була сплачена вартість вищезазначених аналізів, які були призначені дочці що підтверджується чеком ТОВ «СВЛАБ» Байєр медичний кабінет від 21.01.2025 року на суму 1095,00 грн та чеком відділення діагностичного центру ТОВ «Сінево Схід» Лабораторія Дніпро від 03.01.2025 року на суму 2086,00 грн, всього на суму 3181,00 грн (а.с.42-45, 46-48).

Згідно з Консультаційним висновком спеціаліста №874577547 від 01.08.2025 року дитячого ендокринолога ОСОБА_5 рекомендовано дообстеження НвА1с, аналіз сечі на МАУ, біохімічний аналіз крові(печінковий комплекс) у зв?язку з чим позивачем ОСОБА_3 , за свої власні кошти була сплачено вартість вищезазначених аналізів, які були рекомендовані дочці, що підтверджується чеком №373aS--auFA від 20.08.2025 року центру ТОВ «Сінево Схід» Лабораторія Дніпро на суму 1880,00 грн (а.с.49-52).

Відповідно до товарних чеків аптеки №2 ТОВ «Фармопостач» від 27.07.2025 року, аптеки №38 ТОВ «Дніпрофарма» від 27.07.2025 року, аптеки №7 ТОВ «Аптека Медичної Академії» від 18.07.2025 року та товарно-транспортною накладної Нової пошти від 30.07.2025 року на мед.техніку у липні 2025 року із розрахунку на один місяць позивачем було придбано за власні кошти придбано супутні товари для лікування дитини: ланцети для системи визначення цукру в крові (50 штук) вартістю 176,00 грн, голку на шприц-ручку (100 штук) вартістю 1252,00 грн, септил-100 мл вартістю 75,00 грн, тест смужки Longevita Femili 100 штук вартістю 517,34 грн, вата медична вартістю 19,00 грн, сенсор для виміру цукру в крові вартістю 2500,00 грн, на загальну суму 4539,34 грн (а.с.78).

В серпні 2025 року із розрахунку на один місяць (серпень 2025 року) позивачем було придбано за власні кошти: ланцети для системи визначення цукру в крові (50штук) вартістю всього 176,00 грн, голку на шприц-ручку (100 штук) вартістю всього 1450,00 грн, септил-100мл вартістю 67,00 грн, тест смужки Longevita Femili 100 штук вартістю 517,34 грн, вата медична вартістю 26,00 грн, сенсор для виміру цукру в крові вартістю 2500,00 грн, а всього на суму 4736,34 грн, що підтверджується двома чеками аптеки №2 ТОВ «Фармопостач» від 18.08.2025 року, чеком аптеки №38 ТОВ «Дніпрофарма» від 18.08.2025 року, чеком та товаро-транспортною накладною Нової пошти від 19.08.2025 року (а.с.79).

Позивач ОСОБА_3 працює у ДП КБ «Південне» імені М.К.Янгеля» на посаді інженера-випробувача 2-ї категорії відділу 81, згідно з наказом №3049 від 31.12.2024 року їй оголошено простій з 02.01.2025 року до видання окремого наказу про завершення простою та відновлення роботи підрозділів комплексу. З 01.04.2025 року ОСОБА_3 як працівнику, який перебуває в простої, встановлено одноденний робочий тиждень (згідно наказу №396 від 21.03.2025 року), що підтверджується довідкою ДП КБ «Південне» імені М.К.Янгеля» №35/343 (а.с.29-31).

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що позивач довела понесення додаткових витрат на дочку і відповідач, в свою чергу, зобов`язаний брати участь в додаткових витратах на її утримання, а також той факт що додаткові витрати не покриваються в повній мірі за рахунок аліментів та соціальної підтримки, з урахуванням характеру захворювання дитини, обсягу фактично понесених витрат, матеріального становища сторін (у відповідача відсутній постійний дохід, та наявні аліментні зобов`язання), а також принципів розумності, справедливості та балансу інтересів дитини і батьків.

Суд апеляційної інстанції погоджується із зазначеними висновками з огляду на наступне.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним із головних конституційних обов`язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.

Одним із різновидів аліментних зобов`язань між батьками і дітьми є зобов`язання батьків брати участь у додаткових витратах на дитину (частина перша статті 185 СК України): той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Відповідно до частини другої статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Аналіз указаних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу, тощо. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).

Наявність фактично понесених або передбачуваних додаткових витрат має довести особа, яка заявляє позовні вимоги про їх стягнення.

У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17 зроблено висновок, що СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону, брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

У постанові від 4 грудня 2019 року у справі № 320/383/19 Верховний Суд виснував, що доказами, які підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які підтверджують, зокрема, витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо). Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватися відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг, витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

Ураховуючи вимоги частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог статей 77-80 ЦПК України.

Отже, додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних саме особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права та належним чином оцінивши наявні в матеріалах справи докази, обґрунтовано виходив з того, що позивачка довела наявність особливих обставин, які викликають необхідність понесення нею додаткових витрат на утримання спільної з відповідачем дитини.

Доводи відповідача щодо того, що понесення позивачкою цих витрат не є необхідним, завищеним та допускає дублювання, суд першої інстанції оцінив у своєму рішенні і ці висновки доводами апеляційної скарги не спростовані.

Також суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що позивачка надала суду докази розміру додаткових витрат, які вона змушена нести щомісяця внаслідок хвороби дочки.

Таким чином, витрати позивачки на придбання лікарських засобів для лікування дитини є такими, що здійснені у межах її повноважень як законного представника, обґрунтовані реальними потребами дитини та підлягають частковому відшкодуванню відповідачем у порядку, визначеному судом.

Сам по собі факт включення частини призначених дитині лікарських препаратів до переліку програми «Доступні ліки» не свідчить їх наявну у позивачки можливість отримувати їх безкоштовно у повному обсязі, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2021 №854 «Деякі питання реімбурсації лікарських засобів та медичних виробів за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення», безоплатне отримання препаратів можливе виключно за умови дотримання визначеної процедури: звернення до лікаря, з яким укладено декларацію, отримання електронного рецепта та придбання лікарських засобів в аптеках, що беруть участь у програмі.

Разом із тим, сама по собі наявність лікарського засобу у переліку не гарантує його фактичної наявності у конкретній аптеці. Відсутні й належні та допустимі докази того, що позивачка зверталась до лікаря за електронними рецептами чи до аптек, що беруть участь у програмі, і мала реальну можливість отримати необхідні препарати безкоштовно.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про можливість безоплатного забезпечення позивачки лікарськими засобами спростовуються як положеннями нормативно-правових актів, що регулюють програму «Доступні ліки», так і відсутністю належних доказів їх фактичного отримання безкоштовно. Отже, вони є необґрунтованими та відхиляються колегією суддів.

Доводи апеляційної скарги щодо звернення відповідачки до отримання медичних послуг без направлення та за власною ініціативою, суд вважає необґрунтованими та такими що спростовуються наявними у матеріалах справи медичними висновками. Крім того, виходячи з положень законодавства та з урахуванням принципу пріоритетності найкращих інтересів дитини, закріпленого у статті 3 Конвенції про права дитини та ст. 7 СК України дії матері спрямовані на отримання фахової медичної допомоги з метою захисту здоров`я та психоемоційного стану дитини.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Отже, колегія суддів апеляційного суду, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, та вважає, що суд першої інстанції, з урахуванням встановлених фактичних обставин, дійшов обґрунтованого висновку про те, що є підстави для стягнення з ОСОБА_1 додаткових витрат на дитину.

Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджено обставини справи.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, підстав для відшкодування, зміни або перерозподілу судових витрат у відповідності до ст.141 ЦПК України не має.

Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову з урахуванням положень п.3 ч.1 ст. 176 ЦПК України складає менше двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Новокодацького районного суду м. Дніпра від 03 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: О.В. Халаджи

А.В. Гапонов

Л.П. Никифоряк