Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №183/3051/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4583/26 Справа № 183/3051/25 Суддя у 1-й інстанції - Дубовенко І. Г. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

судді - доповідача Халаджи О. В.

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Мусаєва Юлія Василівна на рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (суддя першої інстанції Дубовенко І.Г.), -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2025 року ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» звернулось до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської областіз позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитним договором № 491026638 від 03 червня 2020 року в розмірі 32368,6 грн., яка складається з тіла кредиту в розмірі 22 891,39 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 9 477,21 грн., а також стягнути судовий збір та витрати на правову допомогу у розмірі 9 200 грн.

Рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2025 року позовні вимоги ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» задоволено: стягнуто зі ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за кредитним договором № 491026638 від 03 червня 2020 року в розмірі 32 368,60 грн., яка складається з тіла кредиту в розмірі 22 891,39 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 9 477,21 грн., а також стягнуто витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 000 грн. Компенсовано ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» судові витрати, понесені на оплату судового збору за подання позовної заяви, у розмірі 3 028 грн. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Із вказаним рішенням суду не погодився представник ОСОБА_1 – адвокат Мусаєва Ю.В. та подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи та не відповідність висновків суду обставинам справи.

Вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки матеріали справи не містять доказів отримання позичальником кредитних коштів у вигляді первинних бухгалтерських документів та належним чином оформленого реєстру боржників.

Враховуючи наведене просила рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2025 року скасувати ти ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зокрема зазначав, що ними належними та допустимими доказами доведено отримання кредитних коштів відповідачем у відповідності до умов договору № 491026638, а також доведено перехід права вимоги до них як нового кредитора. Також позивач посилався на положення законодавства щодо продовження строків позовної давності у зв`язку із карантинними обмеженнями та введенням воєнного стану.

Згідно ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

В даній справі ціна позову становить 32 3668,60 грн. тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (3 328х30 =99 840), а тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 03 червня 2020 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» та відповідачем шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) уклали угоду про комплексне банківське обслуговування, відповідно до умов якого позичальнику наданий кредит в сумі 22891,39 грн строком на 60 місяців на споживчі потреби з відсотковою ставкою 32,00% річних. АТ «АЛЬФА-БАНК» виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 22891,39 грн, в свою чергу позичальник не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість.

На підтвердження укладення кредитного договору до заяви додані належним чином завірені копії: Анкети-заяви про акцепт Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб; оферти на укладання угоди про надання кредиту № 491026638 від 03.06.2020 року; графіку платежів та розрахунку сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, які підписані як уповноваженим представником банку так і позичальником (а.с. 5-6).

На підтвердження перерахування коштів, здійснення операцій по рахунку надана виписка по особовим рахункам гр. ОСОБА_1 , сформована 03.02.2025 року за період з 03.06.2020 року по 20.09.2021 року (а.с. 14-17)

20 вересня 2021 року між АТ» Альфа-Банк» та ТОВ ФК «Еліт Фінанс» було укладено договір факторингу №3, відповідно до п.2.1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких наведено в додатку №1-1 до договору, до якого доданий акт приймання-передачі Реєстру боржників від 20.09.2021 до Договору Факторингу № 3 від 20.09.2021; з відповідним витягом, щодо права вимоги до відповідача; а також платіжне доручення № 559 від 20.09.2021 про перерахування обумовлених Договором Факторингу коштів. Право вимоги, що відступається згідно даного договору включає суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями, пенями та всіма платежами за основними договорами, право на одержання яких належить клієнту (п.2.2 договору). Відповідно до п.2.3 договору право вимоги вважається відступленим фактору з дати оплати фактором ціни прав вимоги відповідно до п.4.2 цього договору. В дату здійснення оплати фактором ціни прав вимоги відповідно до п.4.2 цього договору сторони підписують акт приймання-передачі реєстру боржників, за формою встановленою в додатку №2 до цього договору. Пунктом п 4.1 договору передбачено, що права вимоги за цим договором сторони оцінюють у 250414585,15 грн. Фактор зобов`язаний передати в розпорядження клієнту грошові кошти і сплатити клієнтові ціну прав вимоги в розмірі 12844800 грн, шляхом перерахування на рахунок клієнта, відкритого в АТ Альфа-Банк, відкритого в дату підписання договору (п.4.2 договору). За послуги фінансування під відступлення права грошової вимоги відповідно до умов п. 4.3. вказаного договору, клієнт сплачує фактору винагороду в розмірі 100 грн без ПДВ, шляхом перерахування на рахунок фактора, відкритого в ПАТ АБ Укргазбанк протягом двох банківських днів з дати підписання договору (а.с.7-13).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №491026638 від 03 червня 2020 року станом на 20 вересня 2021 року (дата відступлення прав вимоги) заборгованість становить в розмірі 32368,6 грн, яка складається з тіла кредиту в розмірі 22891,39 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 9477,21 грн (а.с. 18).

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив із того, що сторони уклали кредитний договір, умови якого відповідач належним чином не виконував в результаті чого утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача як нового кредитора.

Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги представник відповідача фактично не оспорює підписання кредитного договору №491026638, однак наголошує на тому що позивачем не доведено перерахування первісним кредитором їй грошових коштів.

Однак посилання в апеляційній скарзі про ненадання належних та допустимих доказів на підтвердження факту видачі кредитних коштів та наявності заборгованості у відповідачки є безпідставним з огляду на наступне.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц (провадження №61-3689св21).

Отже, наданий банком розрахунок заборгованості за кредитом та виписка по рахунку з кредитною карткою є належними доказами отримання та користування відповідачкою кредитними коштами.

Що стосується доводів апеляційної скарги за приводу переходу права вимоги до нового кредитора, слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним (Постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 2-2035/11, постанова Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15).

На підтвердження переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором №491026638 ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» надано копії наступних документів: договору факторингу №3 від 20 вересня 2021 року із витягом із реєстру боржників, актом приймання-передавання реєстру боржників та платіжним дорученням від 20 вересня 2021 року.

Доказів того, що договір факторингу №3 укладений між ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» та первісним кредитором АТ «Альфа банк» визнаний недійсним суду не надано, витяг з реєстру права вимоги містить відомості щодо кредитного договору №491026638, особи позичальника та сум заборгованості (тобто чітко визначено предмет передачі права вимоги), а тому колегія суддів вважає, що позивачем надано належні докази, які підтверджують ту обставину, що ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло статус нового кредитора за договором №491026638 від 03.06.2020 року.

Враховуючи наведене суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваній частині судового рішення, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судом, а також тлумаченням норм матеріального права на свій розсуд .

Апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого в оскаржуваній частині ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Враховуючи зазначене, апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін, як законне та обґрунтоване.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, а рішення суду залишено без змін підстав для перерозподілу судових витрат у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України не має.

Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 32 368,60 грн., що менше двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Мусаєва Юлія Василівна залишити без задоволення.

Рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: О.В. Халаджи

А.В. Гапонов

Л.П. Никифоряк