Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №420/18995/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/18995/25

Суддя першої інстанції: Бойко О.Я.

Час та місце ухвалення судового рішення «--:--»: м. Одеса

Повний текст судового рішення складений: 28.11.2025

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Шевчук О.А., Яковлєва О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Мир» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

В С Т А Н О В И В:

13.06.2025 товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ) «Строй Мир» звернулося до суду з позовом до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000162/2 від 06.06.2025.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Одеська митниця необґрунтовано та безпідставно дійшла висновку стосовно не подання товариством документів, визначених ч.2, ч.4 ст.53 Митного кодексу України. Позивач стверджує, що до митного оформлення було надано всі необхідні документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та дозволяли митному органу застосувати основний метод визначення митної вартості імпортованих товарів у відповідності до п.1 ч.1 ст.57 Митного кодексу України (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 позов задоволений з підстав того, що позивачем, для оформлення товару за першим методом, надано всі передбачені законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а спірне рішення про коригування митної вартості товарів не містить інформації, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень п.2, п.4 ч.2 ст.55 МК України.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що документи, які надані позивачем до митного органу на підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Апелянт вказує, що зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 МК України, стали підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що 10.04.2023 між ТОВ «Строй Мир» (покупець) та HOMEDECOR MANUFACTURING CO.,LTD (продавець, Китай) укладено контракт №CH-UA-10/04/23, за умовами якого продавець зобов`язується продати, а покупець сплатити та прийняти «товар» в номенклатурі, кількості та ціні відповідно до специфікації відповідно до супровідних документів. /а.с.47-50/

Відповідно до інвойсу №LSL20250304UKR від 24.03.2025 сторони погодили перелік та кількість товару (табурети, комплекти меблів) на умовах поставки CIF Chornomorsk. /а.с.56/

З метою митного оформлення імпортованого товару, 06.06.2025 позивачем подано до Одеської митниці митну декларацію №25UA500020004211U3 на імпортовані товари. /а.с.43-45/

На підтвердження заявленої митної вартості товару, декларантом було подано: пакувальний лист (Packing list) від 24.03.2025; рахунок-фактуру (iнвойс) (Commercial invoice) №LSL20250304UKR від 24.03.2025; коносамент (Вill of lading) №ZYTC250305101 від 25.03.2025; автотранспортну накладну (Road consignment note) №8564 від 05.06.2025; декларацію про походження товару (Declaration of origin) №LSL20250304UKR від 24.03.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) №CH-UA-10/04/23 від 10.04.2023; акт зважування від 04.06.2025; технічні характеристики від 21.03.2025.

Митну вартість поставлених товарів, позивач визначив за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів які імпортуються.

Однак, під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого позивачем по зазначеній митній декларації, Одеська митниця встановила, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: надані до митного контролю пакувальний лист та інвойс №LSL20250304UKR датовані 24.03.2025, що вказує на те, що саме 24 березня відправником товарів здійснено їх відвантаження зі свого складу. Проте, за інформацією морського перевізника Hapag-Lloyd щодо графіка руху вантажного контейнера HAMU3442490 встановлено, що порожній контейнер було випущено з терміналу в порту Сямень до відправника під завантаження 19.03.2025 о 20:33. На тому ж терміналі готовий до відправлення контейнер отримано наступного дня, 20.03.2025 о 13:59. Таким чином на момент складання відправником пакувального листа та рахунка товари були вже завантажені до контейнера та чотири доби знаходились у порту відправлення. Таке зволікання зі складанням документів є нехарактерним для складського обліку та транспортно-логістичних операцій та може свідчити про наявність інших документів, що підтверджують відвантаження товарів, що до митного контролю не надавались;

в п.6.2 контракту від 10.04.2025 №CH-UA-10/04/23 вказано, що відправник товару - Homedecor Manufacturing Co., Ltd, а в розділі «Юридичні адреси, поштові і платіжні реквізити сторін» вказана адреса відправника в м.Дунгуань, КНР. В коносаменті від 25.03.2025 №ZYTC250305101 вказано, що морський порт відправлення контейнера з товарами - порт Сямень. Відстань автомобільного сполучення від відправника до порту відправлення становить понад 570км, при тому, що найближче розташований до відправника морський торговельний порт Гонг Конг знаходиться на відстані 121км. Такий маршрут переміщення товарів є економічно необґрунтованим та з високою імовірністю свідчить про участь третіх осіб у відправленні та/або купівлі-продажу товарів, відомості про яких до митного контролю не надано, що впливає на договірні умови, в т.ч. вартість;

в мережі інтернет знайдено офіційну сторінку відправника/виробника товарів і проаналізовано відомості щодо продукції, яку він виготовляє [Електронний доступ: https://www.homelody.com]. Проте серед продукції, що реалізується відсутня така, що відповідає найменуванням товарів, заявлених до митного контролю та зазначених в інвойсі від 14.03.2025 №LSL20250239UKR. Це свідчить про відсутність зв`язку між заявленим відправником та товарами, заявленими до митного оформлення.

На підставі зазначеного, відповідно до ч.3 ст. 53 МК України, Одеською митницею було зобов`язано декларанта протягом 10 днів (за наявності) надати додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

На виконання вимог митного органу, 06.06.2025 декларант позивача надав: комерційну пропозицію від 17.03.2025, прайс-лист від 14.03.2025 та лист, в якому повідомлено, що до митного оформлення подано усі документи і додаткові документи надаватись не будуть. /а.с.60/

За аналізом зазначених документів, митний орган дійшов зазначив, що комерційна пропозиція не містить: відомостей про детальний опис товару; виробника товару; посилання на зовнішньоекономічний контракт та інвойс; період, на який вона дійсна. Тобто, не містить зв`язку між поданими додатково документами та партією товару, яка ввозиться та не може бути використана для підтвердження заявленої митної вартості товару. Прайс-лист виробника товару не призначений для необмеженого кола осіб та не може використовуватись для підтвердження заявленої митної вартості товару.

06.06.2025 рішенням №UA500020/2025/000162/2 Одеська митниця здійснила коригування заявленої позивачем митної вартості товару за резервним методом, а саме: товар №1 до рівня 4,54 дол.США/кг. (МД №UA10230/2025/11176 від 29.05.2025); товар №2 до рівня 4,68 дол.США/кг. (МД №UA209170/2025/28705 від 04.04.2025) /а.с.65-67/

Не погоджуючись з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів позивач звернувся до суду з позовом.

Перевіривши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Так, за визначенням, наведеним в п.24 ч.1 ст.4 Митного кодексу України (надалі – МК України), митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.318 МК України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Згідно з ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст.51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту визначені в ст.57 МК України.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За приписами ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою 9.

Стаття 53 МК України визначає, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частина 2 вищезазначеної статті містить перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Такими, зокрема, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 1 ст.54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.5 ст.58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Так, предметом спору у даній справі є перевірка правомірності рішення митного органу про коригування митної вартості товарів від 06.06.2025 №UA500020/2025/000162/2.

В даному випадку, із оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару вбачається, що заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано за основним методом з тих підстав, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з наведеним, Одеською митницею визначено митну вартість товару за резервним методом.

При цьому, за наслідком проведення митних процедур, відповідач вважав, що фактичне завантаження й передача контейнера в порт відбулися на 4 доби раніше, ніж виписані товаросупровідні документи. Також, зауважено про економічно необґрунтований маршрут переміщення товару та відсутність позицій продукції товару, що заявлена до митного оформлення, серед переліку продукції виробника, що ним виготовляються.

В свою чергу, задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що вказані при декларуванні товару відомості та подані документи не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації, та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом. При цьому, суд першої інстанції зауважив, що митний орган не надав доказів того, що надані позивачем документи для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Перевіривши матеріали справи та надаючи оцінку обставинам, які викликали у відповідача сумнів щодо заявленої позивачем митної вартості товару, судова колегія зазначає наступне.

Так, з інвойсу №LSL20250304UKR від 24.03.2025 вбачається, що сторони погодили поставку товару на умовах CIF Chornomorsk згідно Інкотермс-2010.

Відповідно до Інкотермс-2010 CIF (Cost, Insurance and Freight (... named port of destination) - вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення). Термін «вартість, страхування та фрахт» означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. За умовами поставки CIF на продавця покладається також обов`язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов`язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами поставки CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.

Тобто, за умовами поставки CIF до обов`язків продавця належить оплата витрат на фрахт, необхідних для доставки товару в зазначений порт призначення, та входить страхування товару від транспортних ризиків. Відтак, при базисі поставки CIF в ціну товару включається вартість товару, фрахт до порту призначення та страхування від узгоджених ризиків, у зв`язку з чим у сторін Контракту відсутня необхідність додаткового уточнення вказаних положень.

Таким чином, усі зазначені витрати продавця враховані у договірну ціну товару, заявленій у митній декларації та підтвердженій інвойсом №LSL20250239UKR від 24.03.2025. Покупець не несе та не повинен нести жодних додаткових витрат на логістику по території КНР.

Твердження митного органу про можливу участь третіх осіб мають характер виключно суб`єктивних припущень, не підтверджені жодними належними та допустимими, а тому не можуть бути підставою для невизнання заявленої декларантом митної вартості товару за основним методом.

Стосовно зауважень Одеської митниці, що фактичне завантаження й передача контейнера в порт відбулися на 4 доби раніше, ніж виписані товаросупровідні документи, колегія суддів приймає до уваги пояснення представника позивача, що вказане зволікання є технічним та жодним чином не може бути свідченням недостовірності заявленої митної вартості, тим більше, не може свідчити про відсутність або ненадання інших документів.

Доводи митниці про те, що серед продукції, що реалізується відправником/виробником відсутня така, що відповідає найменуванням товарів, заявлених до митного контролю та зазначених в інвойсі від 14.03.2025 №LSL20250239UKR, є необґрунтованими, оскільки на зазначення вказаних розбіжностей митним органом не надано належних доказів/підтверджень.

Слід врахувати, що такі висновки здійснено за наслідками аналізу інформації з мережі інтернет - офіційної сторінки відправника/виробника товарів (https://www.homelody.com), що не може бути покладено в основу прийняття рішення про коригування митної вартості товару, оскільки інформація з неофіційних інтернет-джерел чи результати пошукових запитів у мережі Інтернет не є належними та допустимими доказами у розумінні ст. 73-75 КАС України та не відносяться до переліку документів, визначених ст.53 МК України, якими підтверджується митну вартість товару.

Стосовно зауважень митного органу до комерційної пропозиції, яка, як зазначено митницею, не містить зв`язку між поданими додатково документами та партією товару, яка ввозиться, та прайс-лист виробника товару, який не призначений для необмеженого кола осіб та не може використовуватись для підтвердження заявленої митної вартості товару, колегія суддів зазначає, що такі документи не є документами, що в розумінні ч.2 ст.53 МК України підтверджують митну вартість товару.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з наявністю у поданих документах розбіжностей, є необґрунтованими.

Позивачем, при здійсненні імпортування товару на митну територію України, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту, було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого ч.2 ст.53 МК України.

При цьому, ст.53 МК України врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, яка не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість.

Відповідно до ст.ст.189, 190 Господарського кодексу України, ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Частина 2 ст.53 МК України містить вичерпний перелік документів, що підтверджують митну вартість, а тому виявлення розбіжностей в інших документах не надає митниці право направляти декларанту вимогу про надання додаткових документів.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», митним органом при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Аналіз графи 33 рішення про коригування митної вартості товарів, що оскаржується свідчить про те, що відповідач не зазначив жодних конкретних підстав щодо не підтвердження числових значень складових митної вартості імпортованого товару та які саме документи містять розбіжності.

Графа 33 оскаржуваного рішення не містить інформації щодо обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження неможливості застосування усіх попередніх методів визначення митної вартості згідно з вимогами ст.57 МК України, у зв`язку з чим суд дійшов до висновку, що відповідачем необґрунтовано застосовано резервний метод визначення митної вартості товару.

Таким чином, позивачем надано достатню кількість документації, яка не містить розбіжностей, дані якої піддаються обчисленню та підтверджують ціну товару, а тому оскаржуване рішення митного органу про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, при розгляді справи суд першої інстанції правильно встановив обставини, які мають значення для справи, а тому рішення суду першої інстанції в порядку ст.316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Одеську митницю.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Суддя-доповідач А.В. Крусян

Судді О.А. Шевчук О.В. Яковлєв