Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №420/39105/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/39105/25

Суддя першої інстанції: Кузьменко Н.А.

Час та місце ухвалення судового рішення «--:--»: м.Одеса

Повний текст судового рішення складений: 06.02.2026

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Шевчук О.А., Яковлєва О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

24.11.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправною бездіяльність щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та виключення його з військового обліку відповідно до запису тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 28.01.2022, на підставі абз.6 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу»; зобов`язання внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та виключити його з військового обліку відповідно до запису тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 28.01.2022 на підставі абз.6 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в січні 2022 позивача виключено з військового обліку на підставі п.6 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (виключенню з військового обліку підлягають громадяни, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину), про що у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 28.01.2022 зроблено відповідну відмітку. Водночас, з листа відповідача від 12.09.2025 (на його запит) йому стало відомо про автоматичне взяття його на військовий облік на підставі постанови КМУ №932. З цих підстав, позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою, в якій просив внести відомості до Реєстру про виключення його з військового обліку на підставі абз.6 ч.6 ст.37 Закону України №2232-XII, однак відповіді не отримав.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2026 у задоволенні позову відмовлено, виходячи з того, з 18.05.2024 громадяни України, які раніше перебували на військовому обліку та були виключені з військового обліку військовозобов`язаних на підставі п.6 ч.6 ст.37 Закону України №2232-ХІІ (у редакції, чинній до 17.05.2024), підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних, оскільки відпала підстава, за якою їх було виключено з військового обліку.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач наполягає на тому, що підлягає виключенню з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів як такий, що виключений з військового обліку відповідно до запису у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 28.01.2022 на підставі абз.6 ч.6 ст.37 Закону України №2232-XII. Апелянт зазначає, що норми Закону України №2232-XII не передбачають відновлення статусу військовозобов`язаного після погашення судимості для осіб, які вже були виключені з обліку. На думку позивача, висновок суду першої інстанції стосовно того, що погашення судимості автоматично наділяє ТЦК правом повторного поставлення його на військовий облік є суб`єктивним припущенням, що порушує принцип законності ст.19 Конституції України. Скаржник вказує, що його виключення з військового обліку у 2022 створило «законне очікування» стабільності його правового статусу, а тому держава не має права незаконно скасовувати цей статус, що є свавільним втручанням у правовий статус громадянина.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що вироком Суворовського районного суду м.Одеси від 03.07.2003 у справі №1-230 ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.5 ст.186 КК України; засуджено до покарання у виді позбавлення волі, терміном на 3 роки з конфіскацією майна, яке належить йому на праві власності; за ст.75 КК України звільнено від призначеного покарання з випробувальним терміном 3 роки. /а.с.14-15/

Згідно копії тимчасового посвідчення військовозобов`язаного серії НОМЕР_2 від 28.01.2022, позивач ІНФОРМАЦІЯ_3 виключений з військового обліку на підставі п.6 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». /а.с.12/

Листом від 12.09.2025 №4/1/1890 ІНФОРМАЦІЯ_3 , на запит позивача від 03.09.2025, повідомив, що згідно змін від 01.04.2025 до постанови КМУ №932 він автоматично взятий на військовий облік та на нього поширюються обов`язки з військового обліку. /а.с.13/

30.09.2025 ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою, в якій просив внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та виключити його з військового обліку, як засудженого за тяжкий злочин, на підставі п.6 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». /а.с.17-18/

Позивач, вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення його з військового обліку на підставі п.6 ч.6 ст.37 Закону України№2232-XII, звернувся до суду з даним позовом.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог, з огляду на наступне.

Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також є загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (надалі - Закон України №2232-XII у редакції, чинній н момент спірних правовідносин).

Згідно ч.7 ст.1 Закону №2232-XII виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Статтею 2 Закону України №2232-ХІІ визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби громадянами України здійснюється у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Згідно ч.9 ст.1 Закону України №2232-XII, серед іншого, визначено, що стосується військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до обставин даної справи, 28.01.2022 ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач виключений з військового обліку на підставі п.6 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» як такий, що засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого/особливо тяжкого злочину, однак у подальшому автоматично поставлений на військовий облік.

За позицією позивача його протиправно поставлено повторно на військовий облік, оскільки на підставі п.6 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» він підлягає виключенню з військового обліку, з приводу чого слід зазначити наступне.

Відповідно до п.6 ч.6 ст.37 Закону України №2232-ХІІ (у редакції до 18.05.2024) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

У зв`язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3633-IX, який набрав законної сили 18.05.2024 (надалі - Закон України №3633-ІХ), редакція ч.6 ст.37 Закону України №2232-ХІІ зазнала змін.

За змістом ч.6 ст.37 Закону України №2232-ХІІ у редакції, чинній з 18.05.2024, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі; 5) були кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону, але не були прийняті на військову службу за контрактом; 6) звільнені з військової служби за контрактом відповідно до підпунктів "й" або "к" пункту 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

Крім того, 18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (надалі - Порядок №560).

Згідно п.4 розділу «Загальні питання» Порядку №560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:

особи, звільнені з військової служби у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;

особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;

особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;

засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.

Отже, з 18.05.2024 редакція ст.37 Закону України №2232-ХІІ не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку, як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, більш того, з цього часу передбачена можливість особи, яку раніше було засуджено до позбавлення волі, за вчинення тяжкого злочину призову на військову службу, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Підстава «які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину» виключена з переліку таких, згідно з якими відбувалось виключення з військового обліку.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Проте, перебування особи на військовому обліку не є відповідальністю особи, а тому зміна правового регулювання щодо військового обліку не є підставою для не застосування діючої на час виникнення спірних правовідносин норм права.

Законне взяття позивача на військовий облік не може вважатися звуженням змісту та обсягу його існуючих конституційних прав і свобод.

У спірних правовідносинах відсутні підстави стверджувати про наявність зворотної дії закону або іншого нормативно-правового акта в часі, оскільки спірні між сторонами в цій справі правовідносини виникли після 18.05.2024, тобто після внесення відповідних змін до Закону України №2232-XII.

Слід врахувати рішення Конституційного Суду України від 12.07.2019 № 5-р(I)/2019, згідно з яким за змістом ч.1 ст.58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування.

На підставі наведеного, колегія суддів зазначає, що з 18.05.2024 громадяни України, які раніше перебували на військовому обліку та були виключені з військового обліку військовозобов`язаних на підставі п.6 ч.6 ст.37 Закону України №2232-ХІІ (у редакції, чинній до 17.05.2024), підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних, оскільки відпала підстава, за якою їх було виключено з військового обліку, у зв`язку з чим в уповноважених органів, зокрема у відповідача, виник обов`язок щодо взяття даної категорії осіб на військовий облік.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не є військовозобов`язаним у розумінні Закону України №2232-ХІІ і чинним законодавством не передбачено повторного поставлення на військовий облік осіб, виключених з обліку у законному порядку, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що суперечать висновкам суду щодо правомірності взяття позивача військовий облік.

За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому у відповідності до ст.316 КАС України не вбачає підстав для його скасування.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Суддя-доповідач А.В. Крусян

Судді О.А. Шевчук О.В. Яковлєв