Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №2-а-6557/09/1570 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 2-а-6557/09/1570

Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О.

Дата і місце ухвалення: 22.07.2009р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів : Федусика А.Г.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2009 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕККА» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

В березні 2009 року сільськогосподарське підприємство «ВЕККА» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 30820151) (наразі - товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕККА») звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі Одеської області, правонаступником якої є Головне управління ДПС в Одеській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 березня 2009 року №0000262301/0 та №0000272301/0.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2009 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі Одеської області від 05 березня 2009 року №0000262301/0 та №0000272301/0.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не повне з`ясування обставин справи, просить скасувати постанову від 22.07.2009р. з ухваленням по справі нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову ТОВ «ВЕККА».

В своїй скарзі апелянт зазначає, що суми податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних за наслідками здійснення господарських операцій за договором надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні від 04.07.2008р. №У-75/07, укладеним з ТОВ «Вісткар», віднесено ТОВ «ВЕККА» до податкового кредиту відповідного періоду, а суми витрат, пов`язаних з оплатою послуг доставки, отриманих від ТОВ «Вісткар», включено позивачем до складу валових витрат, що відображено у декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2008 року. Однак, в ході слідства по кримінальній справі №206200800002, порушений 12.11.2008р. у відношенні директора ТОВ «Вісткар» ОСОБА_1 за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, встановлено, що зазначене підприємство не володіє об`єктами нерухомості, тобто не має офіційних, виробничих та складських приміщень, як у власності, так і не орендує їх у інших суб`єктів господарювання. Також, на балансі підприємства відсутні будь-які транспортні засоби. Досудовим слідством не встановлено факти надання ТОВ «Вісткар» іншим суб`єктам господарювання послуг з перевезення будь-яких вантажів. У контрагента позивача відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, необхідне для виконання взятих на себе зобов`язань за договором надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні від 04.07.2008р. №У-75/07, укладеним з ТОВ «ВЕККА».

Також, апелянт посилається на те, що укладений між СП «ВЕККА» у вигляді ТОВ та ТОВ «Вісткар» договір не підпадає під ознаки договору транспортного експедирування, так як він не містить істотні умови, наявність яких передбачена Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004р. №1955-ІV, та ГК України, а саме: не визначено вид та найменування вантажу, пункти його відправлення та призначення, умови залучення ТОВ «Вісткар» до виконання його зобов`язань інших осіб (від свого імені або від імені клієнта), порядок погодження змін маршруту тощо. До перевірки позивачем не надано товарно-транспортних накладних, заявок на перевезення та інших документів, яким б підтверджувалися факти транспортування будь-якого товару автомобільним транспортом. А відтак, операції з надання послуг доставки мають ознаки безтоварних (товар не перевозився). Перевіркою не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придання або продажу товарів. Договір надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні від 04.07.2008р. №У-75/07, укладений між СП «ВЕККА» у вигляді ТОВ та ТОВ «Вісткар», не спричиняє реального настання правових наслідків. Підприємством перераховувалися кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об`єкту оподаткування, несплати податків.

Апелянт стверджує, що СП «ВЕККА» у вигляді ТОВ до складу валових витрат віднесено витрати зі сплати транспортно-експедиційних послуг без підтвердження їх використання у власній господарській діяльності та не підтверджені відповідними первинними документами, обов`язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. СП «ВЕККА» у вигляді ТОВ діяло без належної обачності і йому мало бути відомо про фактичний та адміністративно-майновий стан ТОВ «Вісткар», умови ведення ним підприємницької та господарської діяльності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на підставі постанови від 12.11.2008р. слідчого СВ ПМ ДПІ у Київському районі м.Одеси майора податкової міліції І.Т. Малейчик про призначення документальної перевірки СП «ВЕККА» у формі ТОВ по кримінальній справі №206200800002, порушеній відносно директора ТОВ «Вісткар» (код ЄДРПОУ 35818304) за ч.3 ст.212 КК України та на підставі вилучених документів, які знаходяться у приміщенні ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області, а також з урахуванням вимог п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», старшим державним податковим ревізор-інспектором відділу проведення податкового аудиту управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області Кушніром А.С. проведено невиїзну документальну перевірку СП «ВЕККА» у формі ТОВ (код ЄДРПОУ 30820151) з питань взаємовідносин з ТОВ «Вісткар» (код ЄДРПОУ 35818304) за період з 01.04.2008р. по 31.10.2008р.

Перевірка проводилася у період з 16 по 20 лютого 2009 року.

За наслідками перевірки складено акт перевірки від 26.02.2009р. №428/23-30820151, яким зафіксовано:

- завищення задекларованих показників декларацій про прибуток підприємства за 9 місяців 2008 року у рядку 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у рядку 04.11» на загальну суму 55471 грн. На порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» товариство безпідставно віднесло до валових витрат вартість отриманих транспортно-експедиційних послуг без підтвердження їх використання у власній господарській діяльності та не підтверджених відповідними первинними документами у розмірі 55471 грн., а саме: 3 квартал 2008 року в сумі 55471 грн.;

- завищення задекларованих показників декларацій про податок на додану вартість за липень 2008 року у рядку 10.1 «підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою» на загальну суму 11094 грн. На порушення п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» товариством безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені у зв`язку з оплатою отриманих транспортно-експедиційних послуг без підтвердження їх використання у господарській діяльності СП «ВЕККА» у формі ТОВ у розмірі 11094 грн., а саме: липень 2008 року в сумі 11094 грн.

Зокрема, в акті перевірки від 26.02.2009р. №428/23-30820151 зазначено, що перевіркою вилучених начальником відділення БНОТ ВПМ ДПІ у Малиновському районі м.Одеси документів встановлено, що СП «ВЕККА» у формі ТОВ (код ЄДРПОУ 30820151), як Замовником, укладено з ТОВ «Вісткар» (код ЄДРПОУ 35818304), як Перевізником, договір від 04.07.2008р. №У-75/07 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні, згідно якого Перевізник, діючи з доручення Замовника, організовує перевезення найманих вантажним транспортом, довіреною особою власника якого він є, відповідно до вимог чинного законодавства України, Статуту автомобільного транспорту, Міжнародних Конвенцій і угод в галузі міжнародних перевезень.

За умовами п.2.2 Договору конкретні умови перевезення обумовлюються в заявці на кожне перевезення, яка є невід`ємною частиною даного Договору.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Вісткар» було надано послуги доставки згідно актів виконаних робіт №285 від 07.07.2008р., №303 від 10.07.2008р., №318 від 14.07.2008р., №329 від 21.07.2008р., №337 від 23.07.2008р., №349 від 27.07.2008р., №363 від 29.07.2008р.

За фактом надання послуг виписано податкові накладні №2-7/07 від 07.07.2008р., №3-10/07 від 10.07.2008р., №4-14/07 від 14.07.2008р., №1-21/07 від 21.07.2008р., №2-23/07 від 23.07.2008р., №1-27/07 від 27.07.2008р. та №3-29/07 від 29.07.2008р. на загальну суму 66565 грн., у т.ч. ПДВ 11094,15 грн.

Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включені до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі отриманих податкових накладених та відповідають даним податкової декларації з ПДВ за липень 2008 року та відображені у додатку 5 у розділі «Податковий кредит» по зазначеному контрагенту.

СП «ВЕККА» у формі ТОВ було перераховано грошові кошти на рахунок ТОВ «Вісткар» згідно платіжних доручень від 04.09.2008р. №№4280, 4281, 4282, 4283, 4284, 4285, 4296.

Суми витрат, пов`язаних з оплатою послуг доставки включено СП «ВЕККА» у формі ТОВ до складу валових витрат підприємства та відображено у декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2008 року.

Згідно листа слідчого СВ ПМ СДПІ по роботі з ВП у м. Олесі підполковника податкової міліції Малейника І.Т. від 13.02.2009р. №3672/9/26-111 щодо надання інформації про ТОВ «Вісткар» встановлено наступне.

ТОВ «Вісткар» зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 17.03.2008р. за №15561020000031501. Взято на податковий облік в ДПІ в Малиновському районі м. Одеси 19.03.2008р. за №11568. Свідоцтво платника ПДВ від 24.03.2008р.

Відповідно до службової записки №730/7/26-104 від 28.08.2008р. ВПМ ДПІ у Малиновському районі м. Одеси встановлено, що ТОВ «Вісткар» за юридичною адресою: м. Одеса, вул. Гайдара, 37А, не знаходиться. Довідка про незнаходження за юридичною адресою складена 17.09.2008р. №33.

Згідно даним КП «Одеське міське БТІ та РОН» встановлено, що в м. Одесі по вул. Гайдара, будівлі №37А не існує.

Засновниками ТОВ «Вісткар» є ОСОБА_1 , ІН 2729217933, та ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 .

Згідно реєстраційних даних, наданих до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, встановлено, що з моменту створення підприємства до даного часу кількість працівників, зареєстрованих на підприємстві складає 1 особа, тобто посада директора та головного бухгалтера на підприємстві не передбачена.

Відповідно до протоколу №1 від 17.03.2008р. загальних зборів учасників ТОВ «Вісткар», директором призначено ОСОБА_1 .

В ході слідства по кримінальній справі №206200800002, порушеній 12.11.2008р. у відношенні директора ТОВ «Вісткар» ОСОБА_1 за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ст.212 ч.3 КК України встановлено, що зазначене підприємство не володіє об`єктами нерухомості, тобто не має офісних, виробничих та складських приміщень як у власності так і не орендує їх у інших суб`єктів господарювання.

Також, на балансі підприємства відсутні будь-які транспортні засоби.

Досудовим слідством не встановлені факти надання ТОВ «Вісткар» іншими суб`єктами господарювання послуг з перевезення будь-яких вантажів.

Аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ «Вісткар», а також інших підприємств, в яких засновником або директором є ОСОБА_1 , а саме ТОВ «Домінік-К», ТОВ «Дельта-Транс», ПП «Брок-Порт», ТОВ «Риф ЛТД», свідчить про те, що основна частина операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей здійснюється між вказаними підприємствами в зустрічних напрямках.

Однак, з врахуванням значних оборотів по вказаних підприємствах (за 1 півр. 2008 року ТОВ «Вісткар» задекларовано валовий дохід в розмірі 107160 тис. грн.), можливість здійснення такої фінансово-господарської діяльності на декількох підприємствах одночасно однією особою є нереальною.

Враховуючи вищезазначене, ТОВ «Вісткар» порушено ст.93 Цивільного кодексу України та ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців».

Виходячи із укладеного між СП «ВЕККА» у формі ТОВ та ТОВ «Вісткар» Договору встановлено, що він підпадає під ознаки договору транспортного експедирування, який не містить істотні умови, наявність яких передбачена Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.04 №1955-IV, Цивільним та Господарським кодексами України щодо договорів транспортного експедирування, а саме: не визначено вид та найменування вантажу, пункти відправлення та призначення вантажу, умови залучення ТОВ «Вісткар» до виконання його зобов`язань інших осіб (від свого імені або від імені клієнта), порядок погодження змін маршруту вказівок клієнта.

Крім цього, акти виконаних робіт не містять вичерпної інформації щодо наданих видів послуг, реквізитів ТТН, витрат експедитора на оплату послуг залучених третіх осіб.

СП «ВЕККА» у формі ТОВ до перевірки надало лише акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні відсутні, як і відсутні заявки на перевезення.

Зазначене підтверджує відсутність доказів фактичного відвантаження, переміщення та отримання покупцем продукції (товарів) та відповідно надання ТОВ «Вісткар» послуг по перевезенню будь-яких вантажів для СП «ВЕККА» у формі ТОВ. В ході проведення перевірки з`ясовано що операції з надання послуг доставки мають ознаки безтоварної операції - товар не перевозився. Відповідно наданих документів немає можливості встановити вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного.

Перевіркою не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платники податку мають намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб`єктів підприємницької діяльності.

Враховуючи вищевикладене, договір №У-75/07 від 04.07.2008р. про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні укладений між ТОВ «Вісткар» та СП «ВЕККА» у формі ТОВ не спричиняє реального настання правових наслідків.

В ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів (продукції) та відповідно відсутність надання послуг доставки, що свідчить про укладення договору про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів між ТОВ «Вісткар» та СП «ВЕККА» у формі ТОВ без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначений договір відповідно до п.п.1, 2 ст.215, п.п. 1, 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Сума ПДВ у розмірі 11094 грн., яка виникла в результаті здійснення нікчемного правочину між СП «ВЕККА» у формі ТОВ та ТОВ «Вісткар», та віднесена ТОВ до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за липень 2008 року, у відповідності до п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підлягає коригуванню.

Сума витрат на придбання послуг у розмірі 55471 грн., яка виникла в результаті здійснення нікчемного правочину між СП «ВЕККА» у формі ТОВ та ТОВ «Вісткар» та віднесена ТОВ до складу валових витрат на придбання товарів, робіт, послуг податкової декларації з податку на прибуток приватних підприємств за 9 місяців 2008 року, у відповідності до п.5.1, п. п.5.2.1, п.п.5.3.9 ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» підлягає коригуванню.

05 березня 2009 року, на підставі висновків акту перевірки від 26.02.2009р. №428/23-30820151, Державна податкова інспекція в Комінтернівському районі Одеської області прийняла податкові повідомлення-рішення:

№0000262301/0, яким на підставі п.п. «б» п.п.4.2.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» СП «ВЕККА» у формі ТОВ збільшено суму податкового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 16 641 грн. (у тому числі: за основним платежем – 13868 грн., за штрафними санкціями – 2774 грн.);

№0000272301/0, яким на підставі п.п. «б» п.п.4.2.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» СП «ВЕККА» у формі ТОВ збільшено суму податкового зобов`язання за платежем податок до додану вартість в розмірі 16 641 грн. (у тому числі: за основним платежем – 11094 грн., за штрафними санкціями – 5547 грн.).

Не погоджуючись з правомірністю зазначених податкових повідомлень-рішень СП «ВЕККА» у формі ТОВ оскаржило їх в судовому порядку.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов товариства та скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення, дійшов висновку, що податковим органом, як суб`єктом владних повноважень, на якого КАС України покладено обов`язок доказування правомірності прийнятих ним рішень, не доведено наявності порушень СП «ВЕККА» у формі ТОВ, зафіксованих в акті перевірки від 26.02.2009р. №428/23-30820151, зокрема, щодо відсутності товарності господарських операцій позивача з ТОВ «Вісткар» за договором надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні від 04.07.2008р. №У-75/07. Суд зазначив, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, керувався матеріалами та інформацією, яка була добута в рамках розслідування кримінальної справи, а не на підставі доказів, які встановлені безпосередньо в ході позапланової перевірки. Крім того, суд звернув увагу на відсутність в органів Державної податкової інспекції повноважень на визнання правочинів нікчемними.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинним час виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог п.п.7.4.5 п.7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п.5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону дата збільшення валового доходу датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків. Для правильного вирішення спору встановленню, також, підлягає факт реальності поставки товару/послуг із з`ясуванням, зокрема, обставин щодо правосуб`єктності сторін господарського договору, можливості реальної поставки тощо. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, саме на контролюючі органи покладається обов`язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Відповідно до вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні» для застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суб`єктами господарювання - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами (далі - суб`єкти господарювання) розроблений Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі - Порядок), затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. №327.

Вказаний порядок був чинним на час виникнення спірних правовідносин

Згідно п.п.1.6 Порядку за результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб`єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Відповідно до пп.2.3.2 Порядку за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб`єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб`єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб`єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Як вже зазначалося колегією суддів, підставою для висновку ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області про завищення СП «ВЕККА» у вигляді ТОВ задекларованих показників декларацій про прибуток підприємства за 9 місяців 2008 року у рядку 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у рядку 04.11» на загальну суму 55471 грн. (порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств») та завищення задекларованих показників декларацій про податок на додану вартість за липень 2008 року у рядку 10.1 «підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою» на загальну суму 11094 грн. (порушення п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість») слугувало посилання на наявну у контролюючого органу податкову інформацію щодо контрагента позивача ТОВ «Вісткар», а також посилання на ненадання до перевірки товарно-транспортних накладних, маршрутних листів тощо в підтвердження фактичного надання ТОВ «Вісткар» транспортно-експедиційних послуг за договором від 04.07.2008р. №У-75/07.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість таких посилань контролюючого органу, оскільки, як вбачається зі змісту акту перевірки від 26.02.2009р. №428/23-30820151, при проведенні ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області невиїзної документальної перевірки СП «ВЕККА» у формі ТОВ (код ЄДРПОУ 30820151) з питань взаємовідносин з ТОВ «Вісткар» (код ЄДРПОУ 35818304) за період з 01.04.2008р. по 31.10.2008р. старшим державним податковим ревізор-інспектором відділу проведення податкового аудиту управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області Кушніром А.С. було досліджено лише первинні документи, вилучені правоохоронними органами в рамках розслідування кримінальної справи №206200800002, порушеної відносно директора ТОВ «Вісткар» (код ЄДРПОУ 35818304) за ч.3 ст.212 КК України.

В акті перевірки не зазначається, а матеріалами справи не встановлено, що при проведенні невиїзної документальної перевірки на адресу СП «ВЕККА» у формі ТОВ надсилалися чи вручалися його уповноваженому представнику будь-які запити про надання первинних документів, що становлять або пов`язані з предметом перевірки.

Фактично акт перевірки базується на посиланні щодо обставин фінансово-господарської діяльності контрагента позивача ТОВ «Вісткар», зазначених в листі слідчого СВ ПМ СДПІ по роботі з ВП у м. Олесі підполковника податкової міліції Малейника І.Т. від 13.02.2009р. №3672/9/26-111, а також на матеріалах кримінальної справи, порушеній 12.11.2008р. у відношенні директора ТОВ «Вісткар» ОСОБА_1 за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що на момент укладення позивачем договору з вказаним контрагентом та отримання податкових накладних, ТОВ «Вісткар» було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мало діюче свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки, у зв`язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Таких доказів відповідачем ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанцій не надано.

Статтею 61 Конституції України закріплено саме індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тож притягненню до відповідальності підлягає саме правопорушник, а не той, хто мав з ним господарські відносини.

За даними реєстру ДПА України платників податку на додану вартість ТОВ «Вісткар» на дату укладення договору з позивачем та його виконання було зареєстроване платником ПДВ, знаходилось на податкову обліку та звітувало в ДПІ.

Позиція податкового органу, про те, що право платника податку на додану вартість на податковий кредит залежить від правомірності дій його контрагентів, не відповідає чинному законодавству.

Варто зазначити, що ухвалою Пересипського районного суду м.Одеси від 30.04.2026р. по справі №1527/7902/12 кримінальну справу №051200900077 відносно ОСОБА_1 за скоєння злочинів, передбачених ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.3 ст.212, ч.2 ст.366 КК України, закрито.

Також, при вирішенні даного спору колегія суддів звертає увагу на наступне.

В акті перевірки від 26.02.2009р. №428/23-30820151 зазначено, що перевірку проведено на підставі постанови від 12.11.2008р. слідчого СВ ПМ ДПІ у Київському районі м.Одеси майора податкової міліції І.Т. Малейчик про призначення документальної перевірки СП «ВЕККА» у формі ТОВ по кримінальній справі №206200800002, порушеної відносно директора ТОВ «Вісткар» (код ЄДРПОУ 35818304) за ч.3 ст.212 КК України.

Відповідно до ст.66 КПК України особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор і суд в справах, які перебувають в їх провадженні, вправі викликати в порядку, встановленому цим Кодексом, будь-яких осіб як свідків і як потерпілих для допиту або як експертів для дачі висновків; вимагати від підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян пред`явлення предметів і документів, які можуть встановити необхідні в справі фактичні дані; вимагати проведення ревізій. Вказана норма КПК України передбачає залучення до процесуальних дій експертів та спеціалістів - осіб, які володіють спеціальними знаннями та не зацікавлені в результатах справи, та є методом збирання доказів по кримінальній справі або проведення дослідчої перевірки, що вимагає відповідно залучення результатів ревізії (перевірки) до кримінальної справи або матеріалів дослідчої перевірки для подальшого прийняття рішення особою, яка проводить дізнання, слідчим, прокурором або судом відповідно до норм КПК України.

Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов`язкових платежів) передбачені ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Законом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться після порушення кримінальної справи проти платника податків (посадових осіб платника податків), що перевіряється, відповідно до кримінально-процесуального законодавства.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 25.05.2001р. №6-рп/2001 діяльність суб`єктів владних повноважень - органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та інтересів врегульована нормами Кримінально-процесуального кодексу України.

Таким чином, рішення податкового органу, прийняті за наслідками проведеної на виконання постанови слідчого позапланової перевірки господарської діяльності СП «ВЕККА» у формі ТОВ, у відповідності до ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ст.66 КПК України, є неспроможними, оскільки повноваження органів державної податкової служби щодо здійснення такої перевірки та її наслідками врегульовані різними процесуальними законами. У зв`язку із цим, при проведенні відповідачем перевірки позивача на підставі постанови слідчого по кримінальній справі, у відповідача не було передбачених законом повноважень на прийняття за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.

Згідно ч. 3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення державного органу, органу місцевого самоврядування та їх посадових осіб повинні бути прийняті в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності всіх перед законом; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансі між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб.

З урахуванням зазначеного та на підставі встановлених фактів, колегія суддів доходить висновку про те, що винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області на підставі висновків за актом перевірки, проведеної на підставі постанови слідчого по кримінальній справі, здійснено відповідачем у непередбачений законом спосіб, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваних рішень податкового органу.

На підставі викладеного у сукупності колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про протиправність податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі Одеської області від 05 березня 2009 року №0000262301/0 та №0000272301/0, і їх скасування.

Доводи апеляційної скарги контролюючого органу не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про задоволення позову, а тому підстав для задоволення скарги відповідача та скасування постанови від 22.07.2009р. колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа в розумінні пункту 6 частини шостої статті 12 КАС України належить до категорії справ незначної складності, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2009 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.В. Бойко

Судді А.Г. Федусик О.А. Шевчук