Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №160/34984/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/34984/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Кругового О.О., Баранник Н.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 р. (суддя Царікова О.В) в адміністративній справі №160/34984/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом, в якому просила:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 047050008906 від 29 жовтня 2025 р.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до її спеціального стажу роботи відповідно до пунктів «е» -«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за вислугу років, як працівника освіти, період її роботи з 22 серпня 1980 р. по 17 жовтня 2025 р. у Кам`янській школи мистецтв №3 та в її попередниках;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити їй грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсії станом на день її призначення відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивачці призначено пенсію за віком. На її звернення щодо зарахування періодів роботи до спеціального стажу та виплати грошової допомоги в розмірі десять місячних пенсій відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідач надав відмову, яка є протиправною.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 р., ухваленим за результатами розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

У поданій апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що позивачка з 1980 року та по теперішній час працює викладачем класу народних інструментів, викладачем методистом в школі мистецтв, яка не відноситься до закладів освіти, тому відсутні підстави для призначення їй грошової допомоги відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивачка просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відзив обґрунтовано тим, що Верховний Суд в постанові від 02 квітня 2019 р. у справі №820/503/18 та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 р. у справі №876/5312/17 вказали, що викладачі позашкільного навчального закладу є педагогічними працівниками, тобто працівниками освіти, тому відповідний стаж роботи має зараховуватись до спеціального стажу у розумінні п."е" ст.55 Закону №1788-ХІІ. В зв`язку із чим період роботи ОСОБА_1 з 22 серпня 1980 р. по 17 жовтня 2025 р. музичним викладачем, має бути зарахований їй до спеціального стажу.

Справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до положень статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком з 07 травня 2020 р. відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 23 жовтня 2025р. позивачка звернулася із заявою про виплату їй грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, яка за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та рішенням № 047050008906 від 29 жовтня 2025 р. у призначені вказаної допомоги відмовлено у зв`язку із відсутністю страхового стажу на посадах, які дають право на дану виплату, а саме - 30 років.

Не погодившись із даним рішенням, ОСОБА_1 оскаржила його в судовому порядку.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що робота позивачки викладачем в музичній школі в період з 22 серпня 1980 р. по 17 жовтня 2025 р., повинна бути зарахована до її спеціального (педагогічного) стажу, що дає право на пенсію за вислугу років згідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Також суд вказав, що оскільки позивачка на день досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058 працювала в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", її спеціальний стаж на день призначення пенсії за віком складав більше 30 років, до пенсії за віком вона не отримувала будь - якого іншого виду пенсії, свідчить про те, що вона має право на отримання грошової допомоги на підставі п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність підстав для зарахування позивачці періоду її роботи 22 серпня 1980 р. по 17 жовтня 2025 р. до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", слід зазначити наступне.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Записами наявної в матеріалах справи копії трудової книжки серії НОМЕР_1 підтверджується робота ОСОБА_1 музичним викладачем в період з 22 серпня 1980 р. по 17 жовтня 2025 р.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 р. № 963, затверджений Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, який відносить посаду "викладач" до педагогічних посад.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 р. № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» встановлено, що до даного переліку віднесено наступні посади: учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи в загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах.

Верховний Суд в постанові від 02 квітня 2019 р. у справі №820/503/18 та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 р. у справі №876/5312/17 вказали, що викладачі позашкільного навчального закладу є педагогічними працівниками, тобто працівниками освіти, тому відповідний стаж роботи має зараховуватись їм до спеціального стажу у розумінні п."е" ст.55 Закону №1788-ХІІ.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність підстав для виплати позивачці грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", слід зазначити наступне.

Пунктом 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом па день її призначення.

Згідно абз. 1 п. 2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909.

Верховний Суд у постанові від 15 червня 2022 р. у справі №200/854/19-а сформулював наступний правовий висновок: "Норму пункту 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання визначеної даним пунктом грошової допомоги при виході на пенсію по Закону №1058-IV особа має дотриматись таких вимог: 1) станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення"; 2) пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її право на зазначену грошову допомогу втратили); 3) станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону №1058 станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах."

Враховуючи, що позивачка станом на 06 листопада 2020 р. - день досягнення нею пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (60 років) працювала в закладах на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", мала на день призначення пенсії за віком страховий стаж -30 років на таких посадах, а також не отримувала до пенсії за віком будь - якого іншого виду пенсії, свідчить про наявність в неї права на отримання грошової допомоги на підставі п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Оскільки доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, відсутні підстави для скасування ухваленого ним рішення, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 р. в адміністративній справі №160/34984/25 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили 24 липня 2026 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя О.О. Круговий

суддя Н.П. Баранник