Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №160/16120/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

Суд: Третій апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи з приводу охорони навколишнього природного середовища, зокрема щодо

Дата: 22 липня 2026 р.

Справа: №160/16120/26

Суддя: Білак С.В.

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/16120/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Громадської організації «Міжрегіональне бюро екологічного захисту» на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року про відмову у задоволенні заяви щодо забезпечення позову у справі №160/16120/26 за позовом Громадської організації «Міжрегіональне бюро екологічного захисту» до Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України про визнання протиправним і скасування висновку,-

В С Т А Н О В И В :

Громадська організація «Міжрегіональне бюро екологічного захисту» 21 червня 2026 року звернулася до суду з заявою, в якій просила вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії Висновку з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності від 25.05.2026 № 61/6101-9217/1, виданого Міністерством економіки, довкілля та сільського господарства України як рішення про провадження планованої діяльності по об`єкту: «Рекультивація порушених земельних ділянок після завершення експлуатації хвостосховища «Центральне» на землях Гречаноподівської сільської ради та м. Кривий Ріг Дніпропетровської області», - до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 160/16120/26.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року у задоволенні заяви Громадської організації «Міжрегіональне бюро екологічного захисту» про забезпечення позову відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що застосування заходу забезпечення позову шляхом зупинення дії висновку підмінює судове рішення, оскільки фактично надає позивачеві результат, якого він прагне досягти за допомогою позову. Заходи забезпечення позову не повинні бути спрямовані на вирішення спору по суті та не можуть встановлювати для позивача становище, яке існувало б у разі задоволення його позову.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив її в апеляційному порядку. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити заяву про забезпечення позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що суд першої інстанції не повно встановив обставини справи. Зазначає про те, що відмова у забезпеченні позову фактично повторює ситуацію, яка вже стала предметом оцінки Верховним Судом діяльності Дніпропетровського окружного адміністративного суду в адміністративній справі №160/4073/21, де несвоєчасне судове реагування унеможливило ефективний захист довкілля та створило умови для здійснення діяльності з порушенням законодавства у сфері оцінки впливу на довкілля. У цій справі аналогічний ризик є безпосереднім, оскільки ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» уже має затверджений проєкт рекультивації та може негайно розпочати або продовжити роботи, наслідки яких неможливо буде реально усунути після скасування Висновку ОВД.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив вимоги скарги залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, щодо розгляду справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 150 Кодексу адміністративного України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

За змістом частин першої та другої статті 151 Кодексу адміністративного України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, за положенням КАС України, підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Як з`ясовано судом предметом спору у цій справі є законність та обґрунтованість висновку з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності щодо рекультивації порушених земельних ділянок після завершення експлуатації хвостосховища «Центральне» на землях Гречаноподівської сільської ради та м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 25.05.2026 61/6101-9217/1.

Зважаючи на те, що предметом спору у цій справі є висновок від 25.05.2026 61/6101-9217/1, при цьому у заяві про забезпечення позову позивач просить вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії цього висновку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що застосування цього заходу забезпечення позову фактично підмінює судове рішення до вирішення справи по суті, що є недопустимим.

При цьому, колегія суддів враховує і те, що позивач у заяві про забезпечення позову не зазначає обставин з посиланнями на докази очевидних є ознак протиправності висновку від 25.05.2026 61/6101-9217/1.

Доводи позивача у заяві про те, що за даними Реєстру оцінки впливу на довкілля Таблиця врахування зауважень громадськості взагалі не містить відомостей про розгляд та врахування пропозицій ГО «МіРБЕЗ» не свідчить про очевидну протиправність висновку від 25.05.2026 61/6101-9217/1, адже питання необхідності врахування пропозицій та їх обґрунтованість може бути вирішено виключно під час розгляду справи по суті.

Також, позивачем не доведено того, що невжиття заходів забезпечення позову, на якому наполягає позивач, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Заява позивача про забезпечення позову фактично ґрунтується на припущеннях щодо можливих у майбутньому порушень законодавства у сфері оцінки впливу на довкілля, що не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Отже, оскільки позивачем не було доведено наявності підстав для забезпечення позову, які передбачені ст.150 КАС України, то суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

З цих підстав суд апеляційної інстанції вважає за необхідне в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно з частиною першою статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Громадської організації «Міжрегіональне бюро екологічного захисту» на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року у справі №160/16120/26 - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року у справі №160/16120/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua