Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №160/3259/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/3259/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року у справі №160/3259/26 за позовом ОСОБА_1 до Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Ернандес ОСОБА_2 11 лютого 2026 року звернулася до суду з позовом до Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради № 07.1-14/1/999 від 31.10.2023 про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини;

- зобов`язати Центральне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини ОСОБА_3 .

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що рішення Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради у Шевченківському районі про відмову в призначенні державної допомоги сім`ям з дітьми № 07.1-14/1/999 від 31.10.2023 року прийнято відповідачем правомірно, оскільки надання документа № 62175497 з апостилем (Республіка Колумбія) (в перекладі, зробленому Бюро перекладів «Азбука», м.Дніпро - «Цивільна реєстрація народження») без належного його перекладу державною мовою та печатки на ній відповідної установи не є належним і допустимим доказом на підтвердження надання позивачем документа, що засвідчує народження дитини.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не правильно застосував норми матеріального права до спірних відносин. Також, позивач зазначає про те, що суд не надав належної оцінки доводам позивача про об`єктивну неможливість дотримання цієї процедури у 2023 році, при цьому скаржник зазначає про те, що дитина позивача — ОСОБА_3 – є громадянином України, що підтверджується паспортом № НОМЕР_1 . Ця обставина є вирішальною, оскільки вказаний паспорт був виданий органами МЗС/ДМС України саме на підставі колумбійського свідоцтва про народження з наявним перекладом.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив вимоги скарги залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: Колумбія, громадянство: Україна, що підтверджено паспортом громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 (а.с. 7).

Повідомленням Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради у Шевченківському районі № 07.1-14/1/999 від 31.10.2023 року позивачу відмовлено в призначенні допомоги у зв`язку з вагітністю та пологам та допомоги при народженні дитини за заявою від 25.07.2023 року з причини надання пакету документів, що засвідчують народження дитини не легалізованого в установленому порядку, відповідно до п.11 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1751 (а.с. 6). Вважаючи протиправним таке рішення відповідача ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, щодо розгляду справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.

Правовідносини, що виникають у сфері соціального захисту сімей з дітьми, регулюються Законом України від 21 листопада 1992 року № 2811-XII «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» (далі - Закон № 2811-XII).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2811-ХІІ громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Згідно із частинами 3, 4 статті 1 Закону № 2811-ХІІ порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Роботу щодо призначення та виплати державної допомоги сім`ям з дітьми організовує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

На виконання статті 1 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» Кабінет Міністрів України постановою від 27.12.2001 року № 1751 затвердив «Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми» (надалі - Порядок № 1751), яким, визначено умови призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 3 Закону № 2811-ХІІ одним з видів державної допомоги сім`ям з дітьми є, зокрема, допомога при народженні дитини.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону № 2811-ХІІ допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 1751 допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, опікуну, які постійно проживають разом з дитиною, з метою створення належних умов для її повноцінного утримання та виховання.

Пунктом 11 Порядку № 1751 визначено, що для призначення допомоги при народженні дитини за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, подається:

1) заява одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики;

2) копія свідоцтва про народження дитини (з пред`явленням оригіналу).

Жінки, які мають задеклароване (зареєстроване) місце проживання (перебування) на території України і народили дитину під час тимчасового перебування за межами України, подають видані компетентними органами країни перебування і легалізовані в установленому порядку документи, що засвідчують народження дитини, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України (абзац 7 пункту 11 Порядку № 1751). Судом першої інстанції з`ясовано та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 направила на електронну пошту Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради у Шевченківському районі заяву про призначення допомоги у зв`язку з вагітністю на пологах та допомоги при народженні дитини від 25.07.2023 року.

До вказаної заяви було додано скановані документи: паспорт громадянина України, виданий 10.06.2019 року (а.с. 3); картка платника податків (а.с. 4); довідка про реєстрацію місця проживання № 8138 від 19.06.2019 року (а.с. 5); документ № 62175497 (а.с. 8); апостиль (Республіка Колумбія) (а.с. 9); переклад документа № 62175497, зроблений Бюро перекладів «Азбука», м.Дніпро, Україна, з назвою «Цивільна реєстрація народження» на ім`я ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10); переклад апостилю, зроблений Бюро перекладів «Азбука», м.Дніпро, Україна (а.с. 13). Згідно зі статтею 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Легалізація іноземних документів - це процедура, яка забезпечує визнання законності та автентичності офіційних документів, виданих в іншій країні, на території держави, де вони мають бути використані. Ця процедура регулюється міжнародними та внутрішніми правовими нормами країн. Способами легалізації документів є, зокрема: консульської легалізації, проставляння апостилю, або без будь-якого підтвердження (тобто без консульської легалізації та без апостилю).

Між Україною та Республікою Колумбією відсутній Договір про правову допомогу та правові відносини у цивільних справах, разом з тим, вони є учасниками Гаазької конвенції, тому документи, видані уповноваженими органами Республіки Колумбія, приймаються на території України за умови проставлення на них апостиля.

22 грудня 2003 року для України набула чинності Гаазька Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року (далі – Гаазька конвенція).

Офіційні документи, які будуть використовуватись на території держав - учасниць Гаазької конвенції, мають бути засвідчені спеціальним штампом «Apostille» (далі - апостиль), проставленим компетентним органом держави, в якій був складений документ та не потребують будь-якого подальшого засвідчення (легалізації).

У Гаазькій конвенції закріплюється єдиний зразок апостиля, що має стандартизований формат і містить необхідні реквізити для підтвердження автентичності офіційних документів, виданих у країнах-учасницях Гаазької конвенції.

Офіційні документи, на яких проставлено апостиль, не потребують будь-якого подальшого засвідчення (легалізації).

Відповідно до частини другої статті 3 Гаазької конвенції дотримання процедури проставлення апостиля не може вимагатися державами – учасницями Конвенції, якщо існують угоди між двома або декількома державами, які відміняють або спрощують дану процедуру, або звільняють сам документ від легалізації.

Позивач надала переклад Запису акта цивільного стану про народження, на якому стоїть підпис і печатка нотаріуса Республіки Колумбія (а.с. 11).

Оскільки цей засвідчувальний напис нотаріуса є публічним актом іноземної держави, він сам по собі потребує апостиля Республіки Колумбії для визнання в Україні. Засвідчувальний напис іноземного нотаріуса без апостиля не має юридичної сили в Україні.

Отже, зважаючи на те, що переклад наданого позивачем Запису акта цивільного стану про народження зроблено на території України українським перекладачем, при цьому завірення цього документу колумбійське без апостиля, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем не дотримано порядку надання документів як того вимагає пункт 11 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1751, а тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними посилання позивача в апеляційній скарзі на наявність у дитини позивача — ОСОБА_3 паспорта № НОМЕР_1 громадянина України, оскільки такий паспорт видано 06.03.2025 (а.с.7), в той час як з заявою про отримання допомоги позивач зверталася до відповідача 25.07.2023, тобто надання у 2025 році повного пакету документів для отримання паспорта № НОМЕР_1 не спростовує факт не дотримання позивачем пункту 11 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1751 у 2023 році.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року у справі №160/3259/26 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року у справі №160/3259/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко