Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №160/27814/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/27814/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: судді-доповідача Кальника В.В.,

суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,

за участі:

секретаря судового засідання: Туренко К.М

представника відповідача Сухотської К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2026 в адміністративній справі №160/27814/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Дніпропетровській області (далі Відповідач, ГУ ДПС в Дніпропетровській обл.), в якій позивач просив визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення 17.04.2025 №0200922408 Форма «ПС» на суму 680,00 гривень;

- податкове повідомлення-рішення від 17.04.2025 №0200942408 Форма «ПС» на суму 6500 гривень;

- податкове повідомлення-рішення від 17.04.2025 №0200852408 Форма «Р» на суму 544087,25 гривень;

- податкове повідомлення-рішення від 17.04.2025 №0200872408 Форма «Р» на суму 45340,62 гривень.

Позовна заява обґрунтована тим, що позивачу ОСОБА_1 , після отримання відповіді на адвокатський запит від 14.07.2025р. стало відомо, що відповідач має нібито, отриману податкову інформацію від компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії стосовно одержання доходів фізичною особою - резидентом України ОСОБА_1 від британського суб`єкта господарювання «Репіх International Ltd» за, нібито, створення контенту на платформі «OnlyFans» за 2021-2022 роки у сумі 68 237,00 дол.США. Позивачем зазначено про порушення процедури проведення перевірки позивача, у зв`язку з чим вона була позбавлена можливості знати та розуміти, що відносно неї податковим органом проводиться перевірка, надати документи та пояснення під час проведення перевірки, спростувати та заперечити висновки акту перевірки про допущення нею порушень податкового законодавства, що є достатньою, на думку позивача, підставою для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, прийнятих за результатами такої перевірки.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2026 в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року у справі № 160/27814/25 скасувати. Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі: визнати протиправним та скасувати ППР від 17.04.2025 № 0200852408 (форма «Р», 544 087,25 грн.); визнати протиправним та скасувати ППР від 17.04.2025 № 0200872408 (форма «Р», 45 340,62 грн.); визнати протиправним та скасувати ППР від 17.04.2025 № 0200942408 (форма «ПС», 6 500,00 грн.); визнати протиправним та скасувати ППР від 17.04.2025 № 0200922408 (форма «ПС», 680,00 грн.). Стягнути з Відповідача на користь Позивачки всі судові витрати, понесені в обох інстанціях, включно із судовим збором, сплаченим за подання позовної заяви (5 966,08 грн., квитанція ID 5438-3015-5402-8218 від 22.09.2025).

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що копія наказу про проведення перевірки та повідомлення повернулися контролюючому органу без вручення позивачці ще до початку перевірки. Відповідно до правової позиції Верховного Суду у справі № 380/11112/23, за відсутності відомостей про належне вручення наказу на момент початку невиїзної перевірки податковий орган не мав законних підстав для її проведення. Будь-які рішення, прийняті за результатами такої перевірки, є протиправними через процедурний дефект і підлягають скасуванню, а формальне посилання суду на пункт 42.2 ПКУ є помилковим, оскільки фактичне невручення наказу позбавило позивачку права на захист.

Зауважено, що, поклавши на позивача обов`язок спростовувати факт отримання доходу за відсутності первинних документів, суд першої інстанції порушив частину 2 статті 77 КАС України, якою обов`язок доказування правомірності рішення покладено виключно на суб`єкта владних повноважень. Застосована судом постанова Верховного Суду у справі № 560/2210/19 є нерелевантною, оскільки стосується випадків, де факт доходу був належно підтверджений. При цьому, вимагати від позивача доводити відсутність події за відсутності первинних документів з боку ДПС суперечить принципам справедливості та стандартам доказування.

Позивач вважає, що суд протиправно визнав внутрішній лист ДПС України належним і достатнім доказом, попри відсутність оригіналів первинних документів британського органу, відсутність апостиля та неможливість підтвердити офіційність каналу обміну інформацією. Згідно з практикою Верховного Суду у справі № 811/2893/14, така інформація без первинних документів не є безумовним доказом правопорушення. На думку скаржника, посилаючись на конфіденційність іноземної інформації та водночас засновуючи на ній рішення проти платника податків без надання можливості перевірити доказ, суд порушив принцип змагальності сторін.

Також звернуто увагу, що контролюючим органом не надано доказів того, що зазначені в базі даних банківські рахунки перебували у фактичному володінні позивачки, транзакції здійснювалися нею особисто, а зафіксовані кошти є її оподатковуваним доходом, а не транзитними платежами. Позивач, в свою чергу, заперечує будь-яку співпрацю з нерезидентом, і ці доводи не спростовані податковим органом жодним допустимим доказом.

Апелянт вважає, що застосування штрафу за ненадання відповіді на запит, який повернувся без вручення, прямо суперечить вимогам пункту 73.3.1 ПКУ та конституційному принципу особистого характеру відповідальності. Також, штраф за неподання декларації є безпідставним, оскільки обов`язок її подання є похідним від наявності об`єкта оподаткування, факт отримання якого не доведено.

Також, апелянт вважає, що суд першої інстанції повністю проігнорував подане представником позивачки ґрунтовне заперечення щодо недопустимості доказів, не надавши йому жодної оцінки.

Формальне посилання суду на практику ЄСПЛ у справі Серявін проти України скаржник вважає безпідставним, оскільки відсутність апостиля та оригіналів документів є ключовими правовими аргументами. Ненадання оцінки центральним доводам сторони порушує вимоги статей 242, 246 КАС України, свідчить про невмотивованість рішення та є самостійною підставою для його скасування в апеляційному порядку.

Відповідач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

У відзиві позивач на скаргу посилається на те, що між Україною та Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії здійснюється обмін податковою інформацією відповідно до Двосторонньої конвенції, Багатосторонньої конвенції та Порядку №118. Саме на реалізацію вказаних положень Державна податкова служба України скерувала до компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії запит про надання інформації за №648/ІКО/99-00-16-01-01-05 від 02.09.2024 стосовно одержання доходів фізичними особами-резидентами України від британського суб`єкта господарювання "Fenix International Ltd" за створення контенту на платформі "OnlyFans" за період 01.01.2020 по 31.12.2023. Отже, відповідач вважає, що інформація, отримана від компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії в межах міжнародного обміну податковою інформацією відповідно до міжнародних договорів України та Порядку №118, яка згідно зі статтею 83 ПК України, може бути підставою для висновків під час проведення перевірок та є належною, вичерпною і достатньою для визначення сум грошових зобов`язань платника податків за результатами документальної перевірки.

Також посилається на те, що фізичній особі - платнику податків ОСОБА_1 у порядку, визначеному ст.42 Кодексу, було направлено лист від 04.10.2024р. №69537/04-36-24-17-15 про необхідність надання до контролюючого органу податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2021 та 2022 роки та надання документів щодо підтвердження отриманого доходу. Проте, фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 не були надані податкові декларації про майновий стан і доходи за 2021 та 2022 роки, пояснення та документи щодо підтвердження отриманого доходу. Відповідач також зауважує, що під час здійснення аналізу наявної податкової інформації, щодо отримання ФОПП ОСОБА_1 іноземного доходу, періодом отримання доходу було визначено 2021 та 2022 роки. Оскільки платником дата отримання іноземних доходів документально не підтверджена, в ході перевірки при перерахуванні у гривні суму доходу, отриманого ФОПП ОСОБА_1 за 2021 та 2022 роки було застосовано валютний курс Національного банку України, що діяв на 31 грудня відповідного звітного року.

Щодо питання про вручення наказу на проведення перевірки, відповідач у відзиві послався на те, що копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 26.12.2024 року №6885-п, а також письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 26.12.2024 року №1279 було надіслано ОСОБА_1 через АТ «Укрпошта» рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідно до встановлених вимог п.42.2 ст.42 та п.79.2 ст.79 Податкового Кодексу України. Лист було повернуто Укрпоштою 21.01.2025 за закінченням терміну зберігання. При цьому, як зазначив відповідач, позивач не заперечувала правильність адреси, на яку було надіслано наказ і повідомлення. Відповідна адреса також була зазначена позивачем у позовній заяві. Отже, відповідач вважає, що Головне управління ДПС у Дніпропетровській області вжило всіх залежних від нього заходів задля повідомлення платника про проведення перевірки.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2026 в адміністративній справі №160/27814/25.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.06.2026 призначено справу №160/27814/25 до апеляційного розгляду у судовому засіданні о 10:30 годині 08 липня 2026 року.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явились.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, постанову суду першої інстанції просив залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача та представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державна податкова служба України листом від 02 жовтня 2024 року №27331/7/99 00-24-04-03-07 надіслала Головним управлінням ДПС в областях (зокрема, Головному управлінню ДПС в Дніпропетровській області) та м. Києві інформацію, надану компетентним органом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії у порядку, передбаченому Конвенцією між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на дохід і на приріст вартості майна, яка набула чинності 11.08.1993, про одержання доходів фізичними особами резидентами України від британського суб`єкта господарювання "Fenix International Ltd" за створення контенту на платформі OnlyFans за 2020-2022 роки.

На підставі пп.191.1.1 п.191.1 ст.191, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1, пп.78.1.2 п.78.1 ст.78, ст.79, пп.69.351 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755 VI зі змінами та доповненнями, відповідно до наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 26.12.2024р. №6885 п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 », головним державним інспектором відділу позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС Бережнюк Ларисою Анатоліївною проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з метою достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2021 по 31.12.2022 відповідно до затвердженого плану перевірки.

Копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 26.12.2024 року №6885-п, а також письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 26.12.2024 року №1279 надіслано ОСОБА_1 через АТ «Укрпошта» рекомендованим листом з повідомленням про вручення, відповідно до встановлених вимог п.42.2 ст.42 та п.79.2 ст.79 Податкового Кодексу України. Лист повернуто Укрпоштою 21.01.2025 за закінченням терміну зберігання.

За результатами проведеної перевірки встановлено порушення:

1. пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, пп.170.11.1 п.170.11 ст.170, п.176.1 ст.176, п.179.1 ст.179 Кодексу №2755, а саме: неподання податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2021 та 2022 роки;

2. пп.163.1.3 п.163.1 ст.163, пп.164.2.20 п.164.2 ст.164, пп.168.2.1 п.168.2 ст.168, пп. 170.11.1 п.170.11 ст.170 з урахуванням п.167.1 ст.167 Кодексу№2755, занижено суму податку на доходи фізичних осіб всього 435269,80 грн., в т.ч. за 2021 рік на суму 40 783,10 грн., за 2022 рік на суму 394486,70 грн.;

3. пп.1.2, пп.1.3 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу №2755 занижено суму військового збору всього на 36 272,49 грн., в т.ч. за 2021 рік на суму 3398,59 грн., за 2022 рік на суму 32873,90 грн.;

4. пп.73.3.3 п.73.3 ст.73 Кодексу в частині ненадання відповіді на запит, надісланий відповідно до підстав, передбачених підпунктами 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 Кодексу №2755.

Результати перевірки оформлені актом від 10.03.2025 №1040/04-36-24 08/3653706644.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.04.2025:

- №0200922408 Форма «ПС» встановлено порушення п.п. 49.18.4. п.49.18 ст.49. п. 176.1. ст.176. п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-У1. (680,00 гривень);

- №0200942408 Форма «ПС» встановлено порушення пп. 73.3.3. п.73.3 ст.73 ПКУ України, за ненадання документів щодо підтвердження отриманих доходів (6500,00 гривень).;

- №0200852408 Форма «Р» встановлено порушення пл. 163.1.3 п.163.1 ст.163. пп.164.пп. 170.11.1 п. 170.II ст.170. пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 з урахуванням п. 167.1 ст.167 ПКУ, а саме заниження ФОПП ОСОБА_1 загального річного оподаткованого доходу шляхом недекларування у 2021-2022 роках доходу, отриманого з джерел за межами України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб у 2021-2022 роки на 435269.80 грн, внаслідок чого покладене на грошове зобов`язання (544087,25 гривень).;

- №0200872408 Форма «Р» встановлено порушення пп. 1.2. пп.1.3. п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ, а саме заниження податкових зобов`язань з військового збору за 2021-2022 роки на 36272.49 грн., покладені грошові зобов`язання на суму (45340,62 гривень).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з того, що лист Державної податкової служби України від 02.10.2024 №27331/7/99-00-24-03-07 з наданням відомостей щодо загальної кількості та вартості транзакцій в доларах США, отриманих від компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії щодо одержання доходів від британського суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd» за створення контенту на платформі OnlyFans, відповідно до якого позивач отримала доходи від британського суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd» за створення контенту на платформі OnlyFans в 2022 році в сумі 68237,00 доларів США, який підлягає обов`язковому річному декларуванню та самостійному визначенню і сплаті до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору, є належною податковою інформацією, що свідчила про можливі порушення платником податків податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Суд дійшов висновку, що позивач на спростування обставини про отримання нею доходу від британського суб`єкта господарювання Fenix International Ltd за створення контенту на платформі OnlyFans не надала до суду жодного доказу, окрім зазначення представником позивача в засіданні, що його довіритель такого контенту не створювала.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, відзиву на скаргу, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

Оцінюючи доводи сторін щодо дотримання процедури призначення та проведення перевірки, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про законність та правомірність дій контролюючого органу з огляду на таке.

Судом встановлено, що копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 26.12.2024 року №6885-п, а також письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 26.12.2024 року №1279 було надіслано ОСОБА_1 через АТ «Укрпошта» рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу: АДРЕСА_1 . Лист було повернуто Укрпоштою 21.01.2025 за закінченням терміну зберігання.

Отже, суд зазначає, що направлення вказаних документів здійснено рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що відповідає вимогам статті 42 Податкового кодексу України. Повернення поштового відправлення з відміткою «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про порушення з боку податкового органу.

Відповідно до абзацу 1 пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з ним здійснюється шляхом надіслання документів за його податковою адресою рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з відомостями інформаційно-комунікаційних систем ДПС України, позивач заяву про бажання отримувати документи через Електронний кабінет не подавала. За таких обставин, колегія суддів зазначає, що направлення документів у паперовій формі на поштову адресу є єдиним визначеним законом належним способом комунікації.

Абзацом другим пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України чітко передбачено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з його відсутністю, відмовою прийняти документ або з інших причин, такий документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Вказана позиція узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10.05.2025 у справі №804/2455/18, від 11.02.2021 у справі №802/549/16-а, від 06.08.2019 у справі №520/8681/18 та від 23.05.2022 у справі №810/3116/18. Судова практика виходить з принципу добросовісності платника податків при отриманні офіційної кореспонденції та покладає на нього обов`язок забезпечити належний прийом листів за своєю податковою адресою.

Згідно з нормами статті 45 Податкового кодексу України та Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 №822, фізичні особи зобов`язані протягом місяця інформувати контролюючі органи про зміну своїх персональних даних, у тому числі місця проживання, шляхом подання заяви за формою №5ДР.

Оскільки матеріали перевірки були направлені за офіційно зареєстрованим місцем проживання позивача, необхідно констатувати, що контролюючий орган діяв у межах повноважень та вправі був розраховувати на актуальність даних Державного реєстру. Невиконання платником податків обов`язку щодо оновлення своїх облікових даних або неотримання поштової кореспонденції за належною адресою є особистим ризиком такої особи, наслідки якого покладаються виключно на неї.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що процедура призначення перевірки була дотримана Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до підпункту 162.1.1. пункту 162.1 статті 162 ПК України платниками податку є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з підпунктом 163.1.3. пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є, зокрема, іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

При визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах (пункт 164.3).

За змістом підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 ПК України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Згідно з пунктом 164.4 статті 164 ПК України під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.

Наведені положення Податкового кодексу України відносять отримані фізичною особою іноземні доходи, тобто доходи отримані з джерел за межами України, до об`єкту оподаткування податком на доходи фізичних осіб, які одночасно згідно з пунктом 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК є також і об`єктом оподаткування військовим збором.

Підпунктом 170.11.1 пункту 170.11 статті 170 ПК України визначено, що у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку отримувача, який зобов`язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Положення статей 176 та 179 ПК України регламентують обов`язок платника податків вести облік отриманих доходів, подавати річну декларацію про майновий стан і доходи у випадках, передбачених законом, а також підтверджувати відомості, зазначені у такій декларації, належними документами на вимогу контролюючого органу.

За змістом частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Із наведених норм убачається, що обов`язок фізичної особи-резидента подати річну декларацію та сплатити податок з іноземного доходу виникає за умови фактичного отримання такого доходу.

Отже, предметом доказування у цій справі є не лише факт надходження до контролюючого органу міжнародної податкової інформації щодо позивача, а й встановлення того, чи підтверджує така інформація отримання саме нею доходу, який відповідно до положень Податкового кодексу України є об`єктом оподаткування, а також його розмір та період отримання.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що листом від 02.10.2024 №27331/7/99-00-24-04-03-07 Державною податковою службою України на адресу Головних управлінь ДПС в областях та м. Києві, в тому числі і відповідача, було направлено інформацію, надану компетентним органом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії у порядку, передбаченому Конвенцією між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна, яка набула чинності 11.08.1993, стосовно одержання доходів фізичними особами резидентами України від британського суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd» за створення контенту на платформі OnlyFans за 2020-2022 роки.

Зазначені відомості було використано контролюючим органом при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань повноти нарахування податків і зборів з отриманого доходу від британського суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd» за створення контенту на платформі OnlуFans, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи за період з 01.01.2021 по 31.12.2022, результати якої були оформлені актом від 10.03.2025 №1040/04-36-24 08/3653706644.

Як вже було зазначено вище, в ході розгляду справи позивач вказала про недоведеність факту отримання нею доходу від зазначеного британського суб`єкта господарювання. Окремо позивач стверджує, що вона не створювала контент на платформі «OnlуFans» та відповідно не отримувала доходу від означеної діяльності.

Враховуючи, що позивач спростовує сам факт отримання протягом 2021-2022 року доходу від британського суб`єкта господарювання International Ltd, вбачається, що отримання позивачем такого доходу є окремим предметом доказування у даній справі.

Колегія суддів зауважує, що застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами. Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути встановлені судами на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі.

Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, тобто відповідність доказу об`єктивній дійсності є його безсумнівність, яка обумовлена зібраними матеріалами справи; достатніми, що відображається в наявності такої системи належних, допустимих, достовірних доказів, які отримані в результаті всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин, пов`язаних з предметом справи та всієї сукупності зібраних у ній доказів і яка достовірно встановлює всі обставини справи; належними, тобто властивість доказу, яка характеризує зв`язок відомостей і які становлять його зміст з обставинами, які підлягають доказуванню; допустимими, тобто відповідними процесуальній формі їх одержання, єдиною загальною вимогою недопустимості доказів є виявлення порушень закону при їх збиранні.

При цьому обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Тобто, цей принцип зобов`язує суд до активної ролі в судовому процесі для належного встановлення обставин у справі, що розглядається

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення суб`єкта владних повноважень щодо відповідності визначеним ч.2 ст.2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).

Як зазначено в пункті 1.9 акту документальної позапланової перевірки від 10.01.2025, при перевірці було використано лише інформацію з ЦБД ДПС України та лист ДПС України від 02.10.2024 №27331/7/99-00-24-04-03-07 щодо обсягів доходів, одержаних ФОПП ОСОБА_1 від британського суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd» за створення контенту на платформі OnlyFans за 2021-2022 роки.

При цьому абзацом четвертим підрозділу 1 розділу I Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок, затверджених наказом Державної податкової служба України від 25.02.2021 №244 визначено, що акт (довідка) перевірки (разом із додатками) має містити вичерпну інформацію щодо відпрацювання конкретних ризиків у діяльності платника податків із посиланням на фактично перевірені відповідні документи бухгалтерського обліку, первинні документи тощо за відповідний звітний період.

Тобто в порушення Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок, затверджених наказом Державної податкової служба України від 25.02.2021 №244, при проведенні документальної перевірки відповідачем не було використано жодного відповідного первинного документа, натомість акт перевірки містить посилання лише на лист ДПС на платформі від 02.10.2024.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що контролюючий орган визначив дохід позивача виходячи лише з інформації, наданої листом ДПС України від 02.10.2024 №27331/7/99-00-24-04-03-07, відомості з якого він визнав достатніми для висновку про отримання позивачем доходів від британського суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd» у 2022 році.

Як встановлено колегією суддів, листом від 02.10.2024 №27331/7/99-00-24-04-03-07 до відповідача надійшла інформація від Державної податкової служби України про надання інформації компетентним органом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії у порядку, передбаченому Конвенцією між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на дохід і на приріст вартості майна, яка набула чинності 11.08.1993, стосовно одержання доходів фізичними особами - резидентами України від британського суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd» за створення контенту на платформі OnlyFans за 2020-2022 роки.

Також колегією суддів був досліджений наданий відповідачем лист компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії від 02.09.2024 реєстраційний номер S003703 та його переклад на українську мову.

При цьому, наведені вище документи, на думку колегії суддів, не містять достатніх доказів на підтвердження факту отримання саме позивачем протягом 2021-2022 рр. доходів від британського суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd» в загальній сумі 68 237,00 доларів США.

Колегія суддів також зауважує, що окрім інформації з листа ДПСУ, акт документальної позапланової перевірки не містить посилань на документи про фінансово-господарську діяльність позивача, отримані нею доходи і видатки, чи іншу інформацію, що може слугувати підставою до обчислення податків, зборів, платежів, та з якої б достовірно вбачалося порушення позивачем вимог податкового законодавства (виписки банку, договори про надання послуг тощо).

Відтак, висновок в акті документальної позапланової перевірки про те, що позивач створювала контент на платформі OnlyFans впродовж 2021-2022рр., внаслідок чого отримувала доходи, які підлягають оподаткуванню - не ґрунтується на належних, достовірних та достатніх доказах.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що згідно з листом ДПС України від 02.10.2024 №27331/7/99-00-24-04-03-07 інформація, наведена в ньому, була надана відповідачу для відпрацювання, та у випадку підтвердження фактів порушень вимог законодавства, контроль, за додержанням якого покладено на органи ДПС, невиконання ними податкового обов`язку щодо декларування одержаних доходів та сплати належних сум податків і зборів до бюджету - передбачала необхідність вжиття заходів щодо проведення документальних перевірок таких платників.

Тобто, в самому листі міститься вказівка щодо необхідності вжиття заходів з метою встановлення або спростування наявності фактів порушення, а не використання листа лише в якості джерела інформації та документа, що підтверджує факт порушення.

Під час судового розгляду справи судом з`ясовано, що відповідачем не вживалося жодних заходів щодо встановлення факту отримання позивачем доходів, інших, ніж наведені в п. 179.2 ст. 179 ПК України, у тому числі від британського суб`єкта господарювання «Fenix lnternational Ltd» за створення контенту на платформі OnlyFans.

Судом апеляційної інстанції також враховано, що факт отримання доходу - це момент, коли платник податків набуває право власності або контроль над коштами чи іншими активами.

Оскільки в рамках даного спору мова йде про дохід, який протягом 2021-2022 рр. був виплачений позивачу, як резиденту України, в доларах США британським суб`єктом господарювання «Fenix International Ltd» на загальну суму 68 237,00 доларів США, то для підтвердження факту отримання позивачем такого доходу суду необхідно встановити, а відповідачу - довести всі факти здійснення таких платежів (транзакцій).

Встановлення таких фактів можливо на підставі сукупності первинних документів, що відображають суть операції, дату, суму та спосіб платіжу (банківській платіж, готівковий розрахунок, або використання таких альтернативних спосіб оплати, як розрахунок крипто валютою, оплата на електронний гаманець, тощо). Такими первинними документами можуть бути, зокрема, виписки з банківських рахунків платника коштів та їх отримувача, виписка з електронного гаманця, документи про виплату готівки, договори тощо.

Документів, які б дали суду можливість достеменно встановити факт здійснення британським суб`єктом господарювання «Fenix International Ltd» транзакцій, за результатом яких позивач набула право власності або контроль над коштами в загальній сумі 68 237,00 доларів США, суду не надано та в акті перевірки посилання на такі документи відсутні.

Окремо апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що, як вбачається з додатку до листа від 02.10.2024 №27331/7/99-00-24-03-07, а саме, витягу з інформації, наданої компетентним органом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії стосовно ОСОБА_1 , в ньому міститься наступна інформація: Supplier Reference: ID 00065, ID 00065, ID 00065; Account Reference: 153979181, 153979181, 163526373; Account Legal Address: АДРЕСА_2; Account Email Address: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2

При цьому, з вказаних відомостей встановити без розумного сумніву, що в усіх трьох графах наданої відповідачу інформації мова йде про одну й ту саму фізичну особу, що є позивачем по справі, можливості не представляється з огляду на різні адреси проживання особи, електронні адреси, номери акаунтів, тощо.

Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідачем також не надано і доказів створення позивачем контенту на платформі OnlyFans, як обставини, яка зумовлює можливість отримання позивачем доходу від власника такої платформи.

Не надано також суду і належних доказів того, що саме позивач була зареєстрована на платформі OnlyFans, як особа, яка розміщує на цій платформі власний контент з метою отримання доходу, оскільки відповідно до Умов обслуговування на цій платформі для створення акаунту автора на цій платформі обов`язкова потрібна верифікація особи (фото особи з власним паспорт/ID карткою).

Колегія суддів зазначає, що отримання відповідачем від британського суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd» як доказів здійснення на користь позивача платежів (транзакцій) на загальну суму 68 237,00 доларів США, так і доказів створення позивачем контенту на платформі OnlyFans, є можливим в рамках Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна, а також в рамках Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що в ході розгляду даної справи відповідачем не доведено належними доказами факту отримання позивачем у 2021-2022 роках доходу від британського суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd» на загальну суму 68 237,00 доларів США.

Ненадання позивачем доказів на спростування обставини отримання нею доходу від британського суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd» за створення контенту на платформі OnlyFans не може слугувати підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки в адміністративному судочинстві відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України, при оскарженні рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень саме такий суб`єкт зобов`язаний доводити правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом доходи в іноземній валюті були перераховано у гривні за валютним курсом Національного банку України на 31.12.2022, тоді як відповідно до п. 164.4 ст. 164 ПК України під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.

Колегія суддів зазначає, що, визначивши суму доходу позивача за 2021р. - в сумі 226 572, 73 грн, а за 2022р. - в сумі 2 191 592,77 грн, відповідач належним чином не обґрунтував правомірність застосування відповідного курсу валют НБУ при його обрахунку, при цьому матеріали справи доказів, що дозволяли б встановити дати отримання позивачем відповідних коштів, а також курс валют НБУ на цю дату, не містять.

Положення пункту 164.4 ст.164 ПК України додатково підтверджують необхідність встановлення контролюючим органом в рамках спірних правовідносин дат та сум всіх транзакцій (платежів), з якими відповідач пов`язує отримання позивачем доходу від британського суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd» з метою правильного перерахування такого доходу у національну валюту України та оподаткування такого іноземного доходу.

З урахуванням викладеного, необхідно зазначити, що у відповідача відсутні будь-які належні документальні підтвердження отримання позивачем доходів, отримання яких призводить до необхідності подання позивачем декларацій про майновий стан та доходи.

Аналізуючи наведені правові норми та обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення не відповідають критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, що має наслідком їх скасування.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів суду апеляційної інстанції керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені аргументи учасників справи, оскільки судом апеляційної інстанції були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення.

Оскільки при вирішенні спору судом першої інстанції не повно з`ясовано обставини справи, а обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, доведеними належними доказами не є, відповідно до п.1, п.2 ч.1 статті 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги позивача на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції задовольняє таку скаргу, скасовує рішення суду від 19.02.2026, з ухваленням по справі нового судового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .

Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання розподілу судових витрат регламентоване статтею 139 КАС України, частина 6 якої вказує, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративну справу на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, відповідно змінює розподіл судових витрат.

За правилами ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору (п.1, п.2 ч.9 ст.139 КАС України).

Відповідно до ст.322 КАС України, в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки документально підтвердженими судовими витратами позивача є сплачений за подання позовної заяви, апеляційної скарги судовий збір, розмір якого є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у сумі 5 966,08 грн, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідні грошові кошти підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 319, 321, 322, 325 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року у справі № 160/27814/25 - скасувати.

Ухвалити у справі № 160/27814/25 нове рішення, яким позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 17 квітня 2025 року:

- № 0200852408 (форма «Р») про нарахування податку на доходи фізичних осіб у сумі 544 087,25 грн;

- № 0200872408 (форма «Р») про нарахування військового збору у сумі 45 340,62 грн;

- № 0200942408 (форма «ПС») про застосування штрафних санкцій у сумі 6 500,00 грн;

- № 0200922408 (форма «ПС») про застосування штрафних санкцій у сумі 680,00 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5 966,08 грн (п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят шість гривень 08 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя-доповідач В.В. Кальник

суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов