Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №520/2944/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

Суд: Другий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у тому числі прав на земельні ділянки)

Дата: 26 липня 2026 р.

Справа: №520/2944/26

Суддя: Спаскін О.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 р. Справа № 520/2944/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , П`янової Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2026, головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі №520/2944/26

за позовом ОСОБА_1

до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Канюги Андрія Ярославовича №82982221 від 23.01.2026;

- зобов`язати Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно за адресою: Харківська область, Куп`янський район, селище Куп`янськ-Вузловий, вулиця Приозерна, будинок № 45 шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Канюги Андрія Ярославовича №82982221 від 23.01.2026.

Зобов`язано Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради (вул. Городоцька, буд. 299, м. Львів, Львівський р-н, Львівська обл., 79040, код ЄДРПОУ 26526811) здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно за адресою: Харківська область, Куп`янський район, селище Куп`янськ-Вузловий, вулиця Приозерна, будинок № 45 шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Стягнуто з Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради (вул. Городоцька, буд. 299, м. Львів, Львівський р-н, Львівська обл., 79040, код ЄДРПОУ 26526811) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 та ухвалити постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що заявником не долучено документи, які стали підставою для \ залишення заяви без руху, а на запит державного реєстратора така інформація не надана, керуючись ч. 1 ст. 24 Закону державним реєстратором прийнято рішення про відмову у проведенні реєстраційної дії з підстави передбаченої п. 8 ч. 1 ст. 24 Закону - після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху. Перевірка права особи, яке виникло і зареєстроване БТІ до 01.01.2013 з використанням паперових носіїв інформації, є обов`язковою безальтернативною складовою у процедурі державної реєстрації такого права, оскільки це прямо передбачено Законом. Сама по собі наявність у позивача Свідоцтво про право на спадщину не є допустимим та достатнім доказом на підтвердженням актуальних відомостей про зареєстровані речові права на відповідний об`єкт нерухомого майна, оскільки до прийняття «Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 18.02.2002 за №157/6445 відповідно до якого реєстрація права власності реєструвалась у Реєстрі прав власності реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна здійснювалася державними комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації шляхом запису в реєстрову книгу. Отже, система державної реєстрації прав, яка проводиться відповідно до Закону, запроваджена в Україні з 01.01.2013. До цього часу державна реєстрація права власності та інших речових прав на об`єкти нерухомого майна проводилася реєстраторами БТІ в Реєстрі права власності на нерухоме майно та на паперових носіях (реєстрових книгах та реєстраційних справах), які зберігаються в БТІ. При цьому, іншого порядку реєстрації права власності Законом не передбачено. Також, відомості, що стосуються відповідного об`єкта нерухомого майна за період з дати отримання свідоцтва про право на спадщину до 2004 року, тобто за період, у який державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна здійснювали державні комунальні підприємства - бюро технічної інвентаризації, та відомості про які ще не вносилися до Реєстру прав власності на нерухоме майно, відсутні та державному реєстратору не надані позивачем, що унеможливлює встановлення державним реєстратором наявності чи відсутності реєстрації змін у правовому стані щодо об`єкта нерухомого майна, зокрема, у період з дати видачі свідоцтва до запровадження Державного реєстру прав. Тобто, після отримання свідоцтва про право на спадщину (після 23.03.2001) до запровадження Реєстру права власності, міг змінитись власник об`єкта нерухомого майна, і ця інформація відображається лише у паперових носіях бюро технічної інвентаризації. Відповідач вчинив усіх необхідних дій, зокрема надіслав запит до Куп`янської міської військової адміністрації, проте не отримав не отримано інформацію, що підтверджує реєстрацію права власності на квартиру до 01.01.2013 року.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності судового рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , звернулася із заявою №70411508 від 09.12.2025 до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради з метою державної реєстрації права власності на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

09.12.2025 в інтересах позивача скеровано заяву №70411508 від 09.12.2025 року до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради. З метою виконання вимог законодавства до заяви долучено наступні документи:

- копію довіреності, якою ОСОБА_1 уповноважила представляти її інтереси ОСОБА_2 від 03.12.2025;

- копію технічного паспорту на будинок за адресою АДРЕСА_2 ;

- копію свідоцтва про право на спадщину за законом серія АВР №798612;

- копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_2 від 18.07.2014 року;

- копію витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 24420924 від 17.07.2014 року.

Рішенням №82982221 від 23.01.2026 державний реєстратор прав на нерухоме майно Канюга Андрій Ярославович відмовив у проведенні реєстраційних дій. Обґрунтовуючи дану відмову реєстратор посилається на неможливість отримання відповіді/інформації щодо зареєстрованого права власності на запитуваний об`єкт нерухомого майна, а саме зберігачем інвентаризаційних справ на об`єкти нерухомого майна, розташовані на території Куп`янської міської громади, визначено комунальне підприємство "Куп`янське БТІ". Вказане підприємство здійснювало державну реєстрацію прав на нерухоме майно до 01 січня 2013 року. На даний час адміністративне приміщення комунального підприємства "Куп`янське БТІ" внаслідок обстрілів та пожежі повністю знищено, інвентаризаційні справи службова документація, комп`ютерна техніка та бази даних також знищені, працівники на вказаному підприємстві відсутні. Підприємство на даний час господарську діяльність не здійснює.

Не погоджуючись із зазначеним, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що до 2013 року державна реєстрація таких об`єктів нерухомого майна вже проводилася, але реєстр був паперовий і зберігався в архіві відповідного БТІ. Прийняте рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради №82982221 про відмову в проведенні реєстраційних дій від 23.01.2026 є таким, що порушує право позивача та підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 р. № 1952-IV (далі - Закон №1952-IV).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону № 1952-IV - державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із ч. 3 ст. 3 Закону № 1952-IV, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

В силу ч. 4 ст. 3 Закону № 1952-IV будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.

За правилом абз. 4 ч. 5 ст. 3 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим - третім цієї частини, крім випадку, передбаченого статтею 31-2 цього Закону, та автоматичної державної реєстрації прав у випадках, передбачених цим Законом.

Пунктом 2 частини 1 статті 6 Закону № 1952-IV, визначено, що суб`єктами державної реєстрації прав є виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.

Так, частиною 3 статті 10 Закону № 1952-IV врегульовано, що державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Пунктом 1 статті 20 Закону № 1952-IV визначено, що заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а у випадках, передбачених законодавством, - в електронній формі разом з оригіналами документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, чи їх копіями, засвідченими державними органами, органами місцевого самоврядування (якщо оригінали таких документів відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування).

Згідно із статтею 23 Закону № 1952-IV розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором виключно у таких випадках: 1) подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством; 2) неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.

Державний реєстратор у строк, встановлений для державної реєстрації прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та невідкладно повідомляє про це заявника.

Якщо заявник протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав виконав вимоги державного реєстратора, зазначені у відповідному рішенні, розгляд заяви відновлюється на підставі рішення державного реєстратора про відновлення розгляду заяви.

Частиною 1 ст.24 Закону №1952- VI встановлено виключні підстави для відмови в державній реєстрації прав:

1)заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, крім випадків, визначених цим Законом;

6-1) встановлення факту застосування санкцій відповідно до Закону України "Про санкції", які унеможливлюють проведення державної реєстрації прав;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху;

9) документи подано до неналежного суб`єкта державної реєстрації прав, нотаріуса;

10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;

11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;

12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці;

13) відсутність згоди заставодержателя (іпотекодержателя) на дострокове припинення дії договору емфітевзису, суперфіцію, оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення щодо державної реєстрації припинення таких прав, що перебувають у заставі (іпотеці);

14) у Державному реєстрі прав відсутня державна реєстрація спеціального майнового права на подільний об`єкт незавершеного будівництва, крім випадків, визначених законом, - у разі державної реєстрації спеціального майнового права на майбутні об`єкти нерухомості;

15) у Державному реєстрі прав відсутня державна реєстрація спеціального майнового права на об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості - у разі державної реєстрації переходу спеціального майнового права, іншого речового права, обтяження на об`єкт незавершеного будівництва (крім об`єктів незавершеного будівництва, на які зареєстровано право власності), майбутній об`єкт нерухомості;

16) заява про первинну державну реєстрацію спеціального майнового права на майбутні об`єкти нерухомості містить відомості не про всі майбутні об`єкти нерухомості у складі подільного об`єкта незавершеного будівництва;

17) не визначено чи визначено не в повному обсязі майбутні об`єкти нерухомості, включені до гарантійної частки, - у разі первинної державної реєстрації спеціального майнового права на майбутні об`єкти нерухомості, які є частинами подільного об`єкта незавершеного будівництва;

18) наявні зареєстровані спеціальні майнові права на майбутні об`єкти нерухомості, що є складовою частиною подільного об`єкта незавершеного будівництва, - у разі державної реєстрації речового права або обтяження на подільний об`єкт незавершеного будівництва, крім зміни замовника будівництва відповідно до закону, обтяження майна іпотекою відповідно до Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю";

19) у Державному реєстрі прав відсутні відомості про право власності/право користування земельною ділянкою замовника будівництва (крім випадків, якщо відповідно до закону виконання будівельних робіт може здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою) у разі:

державної реєстрації спеціального майнового права на неподільний/подільний об`єкт незавершеного будівництва;

первинної державної реєстрації спеціального майнового права на майбутні об`єкти нерухомості;

державної реєстрації спеціального майнового права на майбутній об`єкт нерухомості у зв`язку з його першим відчуженням;

20) не дотримано вимоги, визначені статтею 27-2 цього Закону;

21) відсутність дозволу кредитора за аграрною нотою на проведення державної реєстрації прав у результаті відчуження боржником за відповідною аграрною нотою належної земельної ділянки (крім звернення стягнення на предмет іпотеки), права оренди, права емфітевзису або права суперфіцію, укладення договору суборенди, розірвання договору оренди, емфітевзису або суперфіцію, внесення змін до такого договору або відмову від нього - у разі якщо земельна ділянка зазначена в Реєстрі аграрних нот як місце вирощування заставленої майбутньої сільськогосподарської продукції.

Частиною 2 ст.24 Закону №1952-VI передбачено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Отже, законодавством регламентовано перелік підстав для відмови у державній реєстрації, який є виключним і не підлягає розширеному тлумаченню (постанова Верховного Суду від 10 червня 2021 року у справі №638/13304/17).

Єдиною підставою для прийняття оскаржуваного рішення зазначено, що отримана від Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області не містить відомостей необхідних для проведення державної реєстрації прав.

Разом з тим, така підстава для відмови у реєстрації не зазначена серед підстав, визначених ч.1 ст.24 Закону №1952-VI.

Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого про відсутність у спірному рішенні визначених статтею 24 Закону №1952-IV підстав для відмови в державній реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна.

Частиною 2 статті 24 Закону №1952 передбачено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Також відповідно до пункту 23 Порядку № 1127, за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

Зазначене також кореспондується з вимогами до оформлення рішень державним реєстраторами прав на нерухоме майно, які затверджені Наказом Міністерства юстиції України від 21.11.2016 за № 3276/5. Відповідно до вказаних вимог, рішення державного реєстратора містить відомості, зокрема, вичерпний та обґрунтований перелік обставин, які стали передумовою для зупинення розгляду заяви, відмови у проведенні реєстраційних дій (у разі прийняття рішення про зупинення розгляду заяви, відмови у проведенні реєстраційних дій).

Судовим розглядом встановлено, що 09.12.2025 в інтересах позивача скеровано заяву №70411508 від 09.12.2025 року до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради. З метою виконання вимог законодавства до заяви долучено наступні документи:

- копію довіреності, якою ОСОБА_1 уповноважила представляти її інтереси ОСОБА_2 від 03.12.2025;

- копію технічного паспорту на будинок за адресою АДРЕСА_2 ;

- копію свідоцтва про право на спадщину за законом серія АВР №798612;

- копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_2 від 18.07.2014 року;

- копію витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 24420924 від 17.07.2014 року.

Разом з тим, у зв`язку зі зміною законодавства, на виконання постанови КМУ від 18.02.1998 року № 192 “Про заходи щодо створення системи реєстрації прав на нерухоме та рухоме майно” прийнято Інструкцію про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, яка затверджена наказом Держбуду України від 09.06.1998 р. № 121, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.06.1998 за № 399/2839. Інструкція втратила чинність згідно із наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 15.02.2002 № 36 у зв`язку з прийняттям Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за № 157/6445.

За пунктами 1.5, 1.6 вказаної Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб було передбачено, що Державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна здійснюють державні комунальні підприємства-бюро технічної інвентаризації. Державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов`язковою для власників, незалежно від форми власності. За пунктами 2.1, 2.4, 2.5 Інструкції, реєстрація провадиться на підставі право встановлювальних документів (додаток 1) у такому порядку: а) заявник подає до бюро технічної інвентаризації два примірники право встановлювального документа (оригінал та копію); б) відповідальний працівник бюро технічної інвентаризації вивчає законність та повноту документів і на підставі їх робить відповідний запис у реєстрову книгу; в) адреса об`єкта, що реєструється, записується в алфавітний журнал адрес; г) прізвище, ім`я та по батькові фізичних осіб -власників нерухомого майна вноситься в алфавітний журнал або картку картотеки власників; д) на оригіналі право встановлювального документа робиться реєстраційний напис. Якщо на право встановлювальному документі немає місця для реєстраційного напису, то видається реєстраційне посвідчення, яке є невід`ємною частиною такого документа. Після проведення первинної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна бюро технічної інвентаризації повинно здійснювати державну реєстрацію всіх змін у правовому стані цього об`єкта, тобто проводити поточну реєстрацію. Поточна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна - це реєстрація переходу права власності від одних власників до інших. Правовстановлювальний документ, що свідчить про перехід права власності на об`єкт нерухомого майна, не може бути зареєстрований в бюро технічної інвентаризації, якщо не проведена первинна реєстрація права власності на цей об`єкт. Відповідно до додатку №1 до Інструкції, до переліку право встановлювальних документів, на підставі яких провадиться державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна вказаною Інструкцією віднесено Договори купівлі продажу, міни, зареєстровані біржою (п.9 Додатку до Інструкції).

Так, у свідоцтві про право на спадщину за законом серія АВР №798612 міститься відмітка про здійснення реєстрації «зареєстровано в реєстрі за № 2-421» житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , цей будинок з надвірними будівлями належить спадкодавиці ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності та свідоцтва про право на спадщину за законом. Відповідно до відмітки про реєстрацію вказане свідоцтво зареєстровано за №4178 від 29.03.2001 року.

Крім того, у заяві містяться відомості, які підтверджують факт успадкування та реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 , кадастровий номер 6310745700:01:012:0005.

Відтак, позивачем надані достатні докази, що підтверджують факт внесення до попередніх систем обліку, які існували до початку функціонування Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Держреєстру прав) права власності на вказане майно, що виникло до 01.01.2013 року.

Також, приймаючи рішення про відмову у вчиненні реєстраційних дій державним реєстратором повинно братися до уваги норми постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №209 "Про деякі питання державної реєстрації та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану", норм Цивільного законодавства.

Так, Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та станом на дату розгляду справи триває.

При цьому, ч.1 ст.321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, система державної реєстрації прав, яка проводиться відповідно до Закону, запроваджена в Україні з 01.01.2013 року, до цього часу державна реєстрація права власності та інших речових прав на об`єкти нерухомого майна, які розташовані на земельних ділянках, проводилася реєстраторами БТІ в Реєстрі права власності на нерухоме майно та на паперових носіях (реєстрових книгах та реєстраційних справах), які зберігаються в БТІ. При цьому, Закон про державну реєстрацію не розмежовує, чи була проведена реєстрація у Державному реєстрі прав, інших електронних реєстрах або на паперових носіях.

Тобто, до 2013 року державна реєстрація таких об`єктів нерухомого майна вже проводилася, але реєстр був паперовий і зберігався в архіві відповідного БТІ.

У випадку позивача документ (свідоцтво про право на спадщину за законом), що посвідчує набуття її права та позначка на ньому, яка свідчить про проведення державної реєстрації до 01.01.2013 року збережений в оригіналі, та був долучений до пакету документів, з яким остання зверталася до державного реєстратора відповідно до норм чинного законодавства, для проведення державної реєстрації речового права на об`єкт нерухомого майна.

При цьому, запитувана державним реєстратором інформація у Куп`янської міської військової адміністрації, не може бути надана у зв`язку із тим, що КП «Куп`янське БТІ» внаслідок обстрілів та пожежі повністю знищено, інвентаризаційні справи, службова документація, комп`ютерна техніка та бази даних також знищені, працівники на вказаному підприємстві відсутні. Підприємство на даний час господарську діяльність не здійснює.

Неможливість одержання запитуваних документів зумовлена виключно фактом проведення бойових дій на території, де знаходиться нерухоме майно та Куп`янське БТІ, а також формальним підходом відповідача до розгляду заяви та доданих до неї документів.

Разом з тим, позивачем подано всі необхідні документи для проведення реєстрації права власності у реєстрі речових прав.

З огляду на викладене, відповідачем безпідставно відмовлено у проведенні державної реєстрації права власності на будинок, спірне рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради №82982221 про відмову в проведенні реєстраційних дій від 23.01.2026 є протиправним та підлягає скасуванню.

Під ефективним способом захисту порушеного права слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

У спірному випадку судом обґрунтовано обрано спосіб захисту порушеного права позивача шляхом зобов`язання Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно за адресою: Харківська область, Куп`янський район, селище Куп`янськ-Вузловий, вулиця Приозерна, будинок № 45 шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, і такий спосіб не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Посилання апелянта на висновок Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 у справі №440/11887/25, Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.04.2025 у справі №300/513/25, Львівського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 у справі №380/17537/25, Львівського окружного адміністративного суду від 06.08.2025 у справі №380/9217/25, Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.10.2025 у справі №560/6971/25, Першого апеляційного адміністративного суду у постанові від 28.10.2024 у справі №360/597/24, якою залишено без змін рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29.07.2024, Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23.12.2024 у справі №185/9640/24, не можуть бути враховані колегією суддів, оскільки в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України враховуються висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не у рішеннях (постановах) судів першої (апеляційної) інстанції.

Доводи апелянта з посиланням на законопроект №11440 від 24 липня 2024 року, колегія суддів відхиляє, оскільки в силу положень Закону України «Про законотворчу діяльність» такий не має статусу закону та не може регулювати спірні правовідносини.

Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.

За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 по справі №520/2944/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.А. Спаскін

Судді О.В. Присяжнюк Я.В. П`янова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua