Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №440/13272/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 р.Справа № 440/13272/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: П`янової Я.В. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Нерубацької А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2026, головуючий суддя І інстанції: С.С. Бойко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 17.04.26 по справі № 440/13272/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області, в якій просив:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 05.05.2025 №0076490-2410-1618-UA53040030000088898 про нарахування ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання за 2020 рік у сумі 27575 грн. 35 коп;

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 05.05.2025 №0076735-2410-1618-UA53040030000088898 про нарахування ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання за 2021 рік у сумі 82800 грн 90 коп.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 05.05.2025 №0076490-2410-1618-UA53040030000088898 про нарахування ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання за 2020 рік у сумі 27575,35 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 05.05.2025 №0076735-2410-1618-UA53040030000088898 про нарахування ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання за 2021 рік у сумі 82800,90 грн.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Полтавській області витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,20 грн.

Головне управління ДПС у Полтавській області не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 року по справі №440/13272/25 скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності судового рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 на праві приватної власності володіє 10 окремими об`єктами нежитлових будівель, зокрема нежитлова будівля (гостьовий будинок) площею 197,7 кв. м., сарай площею 176,9 кв. м., нежитлова будівля (конюшня) площею 292,9 кв. м., нежитлова будівля 3 (судійська) площею 96,2 кв. м., навіс площею 240,6 кв. м., зимовий манеж площею 460,8 кв. м., нежитлова будівля (К2) площею 98,2 кв. м., нежитлова будівля (будинок садівника) площею 41,2 кв. м., нежитлова будівля (адмінбудівля) площею 142,6 кв. м., їдальня площею 376,0 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до рішення Лубенської міської ради від 13.06.2019 «Про становлення ставок для пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки , на 2020 рік» та рішення від 18.06.2020 «Про становлення ставок для пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2021 рік» визначено нульову ставку для обрахування податку на майно відмінне від земельної ділянки, зокрема на «будівлі сільськогосподарського призначення».

Головним управлінням ДПС у Полтавській області винесені податкові повідомлення-рішення від 05.05.2025 №0076490-2410-1618-UA53040030000088898 про нарахування ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання за 2020 рік у сумі 27575 грн. 35 коп ( ставка податку 0,30%) та від 05.05.2025 №0076735-2410-1618-UA53040030000088898 про нарахування ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання за 2021 рік у сумі 82800 грн 90 коп ( ставка податку 0,65%).

Не погодившись з прийняттям податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення необґрунтовані, у зв`язку з чим підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом пункту 8.1 статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Пунктом 8.3 статті 8 ПК України визначено, що до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до підпункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належить податок на майно.

Підпунктом 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів або змін (плановий період).

В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Пункт 12.5 ст. 12 ПК України передбачає, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів, а також зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг або про внесення змін до таких рішень є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Згідно підпункту 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України податок на майно складається в тому числі із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Підстави та порядок обчислення та справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, передбачені статтею 266 ПК України.

Так, відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункт 266.1 статті 261 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Положеннями підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України визначено, що база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності.

Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (підпункт 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України).

Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку, зокрема за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку.

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Судовим розглядом встановлено, що позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2020 рік та за 2021 рік по нежитловій будівлі, яка складається з нежитлової будівлі (гостьовий будинок) площею 197,7 кв. м., сараю площею 176,9 кв. м., нежитлової будівлі (конюшні) площею 292,9 кв. м., нежитлової будівлі (судійська) площею 96,2 кв. м., навісу площею 240,6 кв. м., зимового манежу площею 460,8 кв. м., нежитлової будівлі (К2) площею 98,2 кв. м., нежитлової будівлі (будинок садівника) площею 41,2 кв. м., нежитлової будівлі (адмінбудівля) площею 142,6 кв. м., їдальні площею 376,0 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 2123,10 кв. м.:

- за 2020 рік ППР № 0076490-2410-1618-UA53040030000088898 на суму 27575,35 грн.

- за 2021 рік ППР № 0076735-2410-1618-UA53040030000088898 на суму 82800,90 грн.

Нарахування податку проведено відповідно до ставок затверджених рішеннями Засульської сільської ради від 07.06.2019 (на 2020 рік) та від 25.06.2020 (на 2021 рік) по класифікації будівель і споруд 1230 – «Будівлі торгівельні», 1230.5 «Бази та склади підприємств торгівлі і громадського харчування».

Проте, позивач вважає, що не є платником указаного податку відповідно до підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Застосування підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником (юридичною та фізичною особою), друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) віднесений до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здається їх власником в оренду, лізинг, позичку.

Як встановлено матеріалами справи, а саме витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань / а.с. 11 – 14/ ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність з 24.05.2006 року.

Види економічної діяльності:

68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний);

46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин;

77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у.;

46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами;

56.10. Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування;

55.20 Діяльність засобів розміщення на період відпустки та іншого тимчасового проживання;

55.10 Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування;

01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур;

01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, кореноплодів і бульбоплодів;

01.30 відтворення рослин;

01.43 Розведення коней та інших тварин родини конячих

01.47 Розведення свійської птиці;

01.50 Змішане сільське господарство

02.30 Збирання дикорослих недеревних продуктів

03.12 Прісноводне рибальство

03.22 Прісноводне рибництво (аквакультура);

46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками.

Крім того, до матеріалів справи долучені також договори оренди землі від 30 листопада 2012 року, відповідно до яких Орендодавець ОСОБА_2 надає, а орендар Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 приймає у строкове платне користування земельну ділянку, цільове призначення котрої: ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Войнихівської сільської ради Лубенського району Полтавської області / а.с. 27 -31/.

Судовим розглядом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 займається веденням товарного сільськогосподарського виробництва та має у своїй власності нежитловій будівлі, які складаються з нежитлової будівлі (гостьовий будинок) площею 197,7 кв. м., сараю площею 176,9 кв. м., нежитлової будівлі (конюшні) площею 292,9 кв. м., нежитлової будівлі (судійська) площею 96,2 кв. м., навісу площею 240,6 кв. м., зимового манежу площею 460,8 кв. м., нежитлової будівлі (К2) площею 98,2 кв. м., нежитлової будівлі (будинок садівника) площею 41,2 кв. м., нежитлової будівлі (адмінбудівля) площею 142,6 кв. м., їдальні площею 376,0 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 2123,10 кв. м., які використовує у господарській діяльності.

З аналізу наведеного вище вбачається, що належні позивачу на праві власності будівлі за адресою: АДРЕСА_1 використовуються для ведення селянського (фермерського) господарства.

Так, Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 127 "Будівлі нежитлові інші" клас 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства").

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що включає підкласи: 1271.1 "Будівлі для тваринництва"; 1271.2 "Будівлі для птахівництва"; 1271.3 "Будівлі для зберігання зерна"; 1271.4 "Будівлі силосні та сінажні"; 1271.5 "Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства"; 1271.6 "Будівлі тепличного господарства"; 1271.7 "Будівлі рибного господарства"; 1271.8 "Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва"; 1271.9 "Будівлі сільськогосподарського призначення інші".

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) "Будівлі нежитлові" належить клас (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.

Колегія суддів звертає увагу, що правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі.

З урахуванням вищевикладеного вбачається, що нежитлова будівля, які належить позивачу на праві власності, за вимогами ДК 018-2000 віднесені до класу (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", використовуються ним безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським товаровиробником.

Суд зазначає, що норми податкового законодавства не покладають на платника податку обов`язок отримати від Державного підприємства "Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві" експертний висновок щодо правильності класифікації наявних у власності особи об`єктів нерухомості за державним класифікатором ДК 018:2000, проте, такі дії платника могли б спростити процес податкового адміністрування податку на нерухомість.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач у межах спірних правовідносин не довів, що будівля нерухомості, яка належать позивачу на праві власності, не є будівлями сільськогосподарського призначення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що нежитлова будівля, яка належить позивачу на праві власності, не є об`єктом оподаткування відповідно до пункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Крім того, відповідач також не довів, що позивач впродовж 2020-2021 років використовував належний йому на праві власності об`єкт нерухомості у будь-якій іншій, відмінній від сільськогосподарської діяльності спосіб.

У зв`язку з вищевикладеним, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 05.05.2025 №0076490-2410-1618-UA53040030000088898 та №0076735-2410-1618-UA53040030000088898 підлягають скасуванню.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 року по справі № 440/13272/25 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 по справі № 440/13272/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. Спаскін

Судді Я.В. П`янова О.В. Присяжнюк

Повний текст постанови складено 27.07.2026 року