Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №200/2390/26 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року справа №200/2390/26

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача Назаренка Олега Йосиповича на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року (повне судове рішення складено 06 квітня 2026 року) у справі № 200/2390/26 (суддя в І інстанції Чекменьов Г.А.) за позовом ОСОБА_1 до 7 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

31 березня 2026 року ОСОБА_1 через представника Назаренка О.Й. звернувся до суду з позовом до 7-го державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС у Донецькій області, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність щодо не здійснення одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового Кодексу України та пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 при виплаті індексації грошового забезпечення;

зобов`язати здійснити виплату компенсації сум податку з доходів фізичних осіб в сумі 15 467,02 грн;

визнати протиправними дії щодо утримання з індексації грошового забезпечення військового збору в розмірі 5% замість утримання військового збору в розмірі 1,5%;

стягнути 3007,47 грн надмірно утриманого військового збору;

визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування та не виплати компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 27 лютого 2026 року;

зобов`язати нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 27 лютого 2026 року включно за весь час затримки виплати відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року відмовлено у відкритті провадження у справі.

Не погодившись з таким судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу місцевого суду, справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити, з таких підстав.

Згідно з частиною 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи немає підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

За висновком місцевого суду, зі змісту позовних вимог випливає, що підставою позову є умови виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15.09.2025 у справі № 200/5602/25.

Стороною позивача стверджується, що при виплаті грошових сум на виконання вказаного судового рішення відповідачем протиправно утримані суми податку та військового збору, а також не нарахована компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Компенсація сум податку, звільнення від сплати військового збору та нарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати не були предметом розгляду у справі у справі № 200/5602/25, оскільки рішенням суду від 15.09.2025 було зобов`язано 7 Державний пожежно-рятувального загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як базового місяця (місяця підвищення доходів), з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, з урахуванням проведених виплат.

Проте, стверджувані стороною позивача порушення пов`язані саме з умовами виконання вказаного судового рішення.

Отже, підстави заявленого у цій справі № 200/2390/26 позову повністю охоплюються правовідносинами, які були предметом розгляду у справі № 200/5602/25.

Відповідно до частини другої статті 381-1 суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-1 і 383 цього Кодексу.

Частиною першою статті 383 встановлено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Частиною шостою статті 383 КАС України передбачено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Таким чином, для визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду законом передбачений спеціальний судовий порядок розгляду.

Будь-яке можливе порушення з боку відповідача, пов`язане з виконанням судового рішення в межах тих самих правовідносин, не є підставою для нового позовного провадження, оскільки такий порядок значно ускладнить виконання рішення, яке набрало законної сили.

Наявність спеціальних норм КАС України (статті 383), спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, надає позивачу можливість оскаржити дії чи бездіяльність відповідача на стадії такого виконання, проте виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання нового позову з приводу способу виконання судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

В даному випадку в порядку адміністративного судочинства може підлягати розгляду не позов, а заява в порядку судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, що є підставою для відмови у відкритті провадження за позовною заявою.

Проте, з такими висновками місцевого суду не може погодитись судова колегія апеляційного суду.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15.09.2025 по справі № 200/5602/25 зобов`язано 7 Державний пожежно-рятувального загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як базового місяця (місяця підвищення доходів), з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, з урахуванням проведених виплат.

При цьому, суд відмовив у задоволенні вимоги ОСОБА_1 щодо одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з наступних підстав. На відповідача, як податкового агента, законом покладено кореспондуючий обов`язок утримати відповідні суми податків та зборів із одночасною компенсацією такої суми позивачу. У цьому контексті, право на захист є самостійним суб`єктивним правом, яке з`являється у власника прав лише в момент їх порушення або оспорювання. Відтак, захист порушених прав, свобод та інтересів особи є похідним, тобто передбачає наявність встановленого факту їх порушень, при цьому суд не здійснює превентивного захисту. Тобто у суду відсутні наразі підстави зобов`язувати відповідача здійснити виплату вищевказаної компенсації, оскільки відповідний обов`язок виникає одночасно з виплатою нарахованого грошового забезпечення, тобто у майбутньому, отже відповідні вимоги є передчасними.

На виконання вказаного судового рішення від 15.09.2025 по справі № 200/5602/25 7 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області нарахував до виплати 85 927,87 грн індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018.

При цьому, 27.02.2026 на картковий рахунок позивача було перераховано грошові кошти в розмірі 66 164,46 грн, утримано 18% податку на доходи фізичних осіб в сумі 15467,02 грн та 5% військового збору, що складає 4296,39 грн.

Таким чином, Відповідачем при виплаті заборгованості з індексації грошового забезпечення не було здійснено одночасну компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, утримано 5% військового збору замість 1,5%, а також не було нараховано та виплачено компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення.

Отже, позивач звернувся до суду за захистом вже порушеного права, а не за превентивним захистом.

Крім того, позивачем була заявлено вимогу про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення.

Щодо вказаної вимоги суд першої інстанції не зробив ніякого висновку у оскаржуваній ухвалі.

Наведеним підтверджуються доводи апеляційної скарги про те, що оскаржувана ухвала місцевого суду прийнята з порушенням норм процесуального права, що є підставою для її скасування.

Згідно пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, його висновки не відповідають обставинам справи, тому судове рішення ухвалено з порушенням процесуального права, що обумовлює задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У зв`язку із ухваленням Вищою радою правосуддя рішення № 960/0/15-26 від 21.05.2026, яким, зокрема, із 01.06.2026 змінено територіальну підсудність Донецького окружного адміністративного суду, шляхом її передачі до Харківського окружного адміністративного суду, справа підлягає направленню для продовження розгляду до Харківського окружного адміністративного суду.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача Назаренка Олега Йосиповича – задовольнити.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року скасувати, а справу № 200/2390/26 – направити для продовження розгляду до суду першої інстанції - Харківського окружного адміністративного суду.

Повне судове рішення – 27 липня 2026 року.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів І. В. Сіваченко

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук