Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №200/8061/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року справа №200/8061/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області та Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року (повне судове рішення складено 18 грудня 2025 року) у справі № 200/8061/25 (суддя в І інстанції Тарасенко І.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області та Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (далі – відповідач-1) та Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (далі – відповідач-2, АРЗ СП), в якому просила:

1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області стосовно нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 01.01.2016 по 14.03.2016 та з 01.04.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця - січня 2008 року для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення;

2) стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за періоди з 01.01.2016 по 14.03.2016 та з 01.04.2016 по 28.02.2018 в розмірі 82331,51 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;

3) визнати протиправною бездіяльність Аварійно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області стосовно нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 15.03.2016 по 31.03.2016 із застосуванням місяця - січня 2008 року для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення;

4) стягнути з Аварійно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 15.03.2016 по 31.03.2016 в розмірі 1293,72 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;

5) постановити ухвалу про зобов`язання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області та Аварійно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення;

6) ухвалити додаткове рішення про стягнення з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області та Аварійно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області на користь ОСОБА_1 компенсації судових витрат, а саме витрат на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона з 01.12.2014 по 14.03.2016 та з 01.04.2016 по 21.06.2024 проходила службу на посадах Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області.

Дізнавшись, що можливо по відношенню до неї відповідачем-1 допускались порушення її прав, позивач звернулася за правовою допомогою та в той же день на адресу відповідача-1 було направлено адвокатський запит № АЗ/06/2025-02 від 03.06.2025 з вимогою повідомити, чи проводив відповідач-1 за період з 01.01.2016 по 14.03.2016 та з 01.04.2016 по 28.02.2018 розрахунок та виплату індексації грошового забезпечення позивача виходячи при розрахунку індексації з базового місяця нарахування індексації – січень 2008 року відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку індексації грошових доходів населення» від 07.07.2003 № 1078.

Відповідач-1 листом № 50 01-5106/50 14 від 13.06.2025 підтвердив те, що не проводив нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, а також надав довідку про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення.

У період з 15.03.2016 по 01.04.2016 позивач проходила службу на посадах Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області.

За тих самих обставин на адресу відповідача-2 було надіслано адвокатський запит № АЗ/06/2025-03 від 03.06.2025, з тією ж вимогою, проте щодо періоду з 15.03.2016 по 01.04.2016.

Лист за номером 0820500810340 з вказаним адвокатським запитом згідно даними з Реєстру відправлень АТ «Украпошта» було отримано відповідачем-2 11.06.2025.

Проте, станом на день звернення з цією позовною заявою, відповідачем-2 відповіді на запит надано не було.

Отже, позивач вважає такі дії відповідачів протиправними, у зв`язку із чим звернулась до суду із даним позовом.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області стосовно нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 01.01.2016 по 14.03.2016 та з 01.04.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця - січня 2008 року для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення.

Стягнуто з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за періоди з 01.01.2016 по 14.03.2016 та з 01.04.2016 по 28.02.2018 в розмірі 82331,51 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

Визнано протиправною бездіяльність Аварійно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області стосовно нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 15.03.2016 по 31.03.2016 із застосуванням місяця - січня 2008 року для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення.

Стягнуто з Аварійно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 15.03.2016 по 31.03.2016 в розмірі 1293,72 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

Стягнуто з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 8270 (вісім тисяч двісті сімдесят) грн 00 коп.

Стягнуто з аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 130 (сто тридцять) грн 00 коп.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області зазначає, що до 01.12.2015 новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового доходу міг бути місяць прийняття (виходу) працівника на роботу, місяць збільшення заробітної плати, а нарахування й виплата індексації мали індивідуальний характер для кожного працівника. 09.12.2015 Кабінет Міністрів України видав постанову №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова №1013). За змістом п.6 Постанови №1013, цей акт застосовується з 01.12.2015. Отже, Постановою №1013 з 01.12.2015 були підвищені посадові оклади окремих працівників бюджетної сфери. Пунктом 3 цієї постанови вирішено підвищити розміри посадових окладів, тарифних ставок, заробітної плати, а також переглянути постійні додаткові виплати, щоб розмір підвищення у грудні 2015 року перевищив суму індексації у грудні 2015 року. За рахунок цього мала б «обнулитися» індексація минулих років, розмір якої зростав внаслідок довготривалого не підвищення доходу працівників. У такому випадку для подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається із січня 2016 року відповідно до Порядку №1078, який уже діяв зі змінами, внесеними Постановою №1013. Водночас, норми Постанови №1013 не встановлювали підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовцям, а отже грудень 2015 року не став для них «місяцем підвищення тарифних ставок (окладів)», з якого починається обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації грошового забезпечення, для цілей застосування Порядку №1078 (зі змінами, внесеними Постановою №1013).

Згідно з витягом із наказу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області від 29.12.2015 № 490 “Про призначення, переведення, працівників, осіб рядового та начальницького складу, державних службовців” Позивача, відповідно до статті 32 Кодексу законів про працю України переведено на посаду провідного фахівця відділу планування заходів цивільного захисту управління організації заходів цивільного захисту Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області. Згідно з витягом із наказу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області від 10.03.2016 № 87 “Про призначення, переведення, звільнення працівників, осіб рядового та начальницького складу” Позивача, відповідно до статті 36 Кодексу законів про працю України звільнено із займаної посади та з 15 березня 2016 року по 14 березня 2019 року укладено контракт про проходження служби цивільного захисту та призначено на посаду майстра відділення технічних випробувань дослідно-випробувальної лабораторії Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області. А відтак відсутні підстави в частині стягнення з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області на користь Позивача індексації грошового забезпечення за періоди з 01.01.2016 по 14.03.2016.

Також відсутні підстави зобов`язувати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області здійснити на користь Позивача бажану ним компенсацію, оскільки відповідний обов`язок виникає одночасно з виплатою нарахованого відповідачем грошового забезпечення, тобто у майбутньому, отже відповідна вимога є передчасною, а тому задоволенню не підлягає.

Як вбачається із заяви представника позивача про стягнення судових витрат, наведені у ній доводи зводяться переважно до формального посилання на приписи Кодексу адміністративного судочинства України та загальні положення судової практики щодо можливості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Водночас заявником не доведено у належний та достатній спосіб ключові критерії, визначені як практикою Європейського суду з прав людини, так і усталеною практикою Верховного Суду, а саме — реальність, необхідність (неминучість) та розумність заявлених витрат. Зокрема, відсутнє належне обґрунтування співмірності заявленої суми витрат зі складністю справи, обсягом та характером наданої правничої допомоги, значенням справи для сторін, а також фактично виконаними Заявником діями. За таких обставин, з урахуванням критеріїв, сформульованих у практиці ЄСПЛ та Верховного Суду, сама по собі наявність договору, актів чи загального посилання на норми процесуального закону не є достатньою підставою для задоволення вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, оскільки їх розумність та необхідність належними доказами не підтверджені.

Долучений до заяви документ із назвою “Довіреність” не є належним доказом підтвердження повноважень Біленко Євгена Леонідовича, оскільки такий не є нотаріально посвідченим документом та не містить необхідних реквізитів.

До матеріалів справи надана копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, виданого Берестень В.В., який не підписував заяву від імені позивача.

Враховуючи наведене, заявлені вимоги не підлягають задоволенню, оскільки відсутні належні й допустимі докази оплати витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги, не підтверджено повноваження представника позивача, а також не доведено реальність, неминучість (необхідність) та розумність заявлених витрат з урахуванням предмета спору, складності справи, обсягу та характеру фактично наданих послуг.

Представник Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, посилався на наступне.

Позивач проходив публічну службу у спірний період з 01 січня 2016 року по 14 грудня 2016 року. Вказана служба припинена 29 серпня 2022 року. Позов подано до суду 18 жовтня 2025 року. Отже, враховуючи дату звільнення після внесення змін 19 липня 2022 року до статті 233 КЗпП України, строк звернення до суду є пропущеним.

Щодо виплати суми індексації грошового забезпечення за період з 15.03.2016 по 31.03.2016, відповідач-2 зазначив, що відповідно до положень статей 22, 51 Бюджетного кодексу України видатки на грошове забезпечення здійснюються лише в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації у взаємозв`язку з розміром грошового забезпечення, що має виплачуватись позивачу, належить до компетенції відповідача при нарахуванні та виплаті відповідних сум. Водночас з огляду на норми пункту 12 статті 23 Бюджетного кодексу України, усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, тобто після 31 грудня відповідного бюджетного року.

Протягом 2015-2018 років Міністерство соціальної політики України надавало роз`яснення листами від 16.04.2015 № 10685/0/14-15/10, від 09.06.2016 № 252/10/136-16, від 08.08.2017 № 13700/з від 08.08.2017 № 78/0/66-17, у яких було зазначено, що індексацію грошового забезпечення слід не нараховувати до окремого роз`яснення.

АРЗ СП є державною організацією, яка фінансується виключно за рахунок коштів державного бюджету та проводить видатки лише в межах фонду грошового забезпечення на відповідний рік, відповідно до кошторису, затвердженому ДСНС України.

Пунктом 4 зазначеної статті визначено, що зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов`язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

Отже, відповідач-2 зазначив, що АРЗ СП діяв відповідно до чинного законодавства.

Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково, з таких підстав.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянка України, що підтверджується паспортом № НОМЕР_2 .

ОСОБА_1 , з 01.12.2014 по 14.03.2016 та з 01.04.2016 по 21.06.2024 проходила публічну службу в Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області.

У період з 15.03.2016 по 01.04.2016 позивач проходила службу на посадах Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області.

03 червня 2025 року в рамках надання правової допомоги адвокат Берестень Вадим Валерійович направив на адресу Головного управління ДСНС України у Донецькій області адвокатський запит, в якому просив:

1) повідомити чи проводився у період з 01.01.2016 по 14.03.2016 та з 01.04.2016 по 28.02.2018 розрахунок та виплата ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, виходячи при розрахунку індексації з базового місяця нарахування індексації – січень 2008 року відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку індексації грошових доходів населення» від 07.07.2003 № 1078;

2) повідомити чи проводився у періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 розрахунок та виплата ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з урахуванням положень абз. 4-6 п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку індексації грошових доходів населення» від 07.07.2003 № 1078, та в якому розмірі;

3) повідомити чи проводився у період з 29.01.2020 по 19.05.2023 розрахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 із використанням для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням прожиткового мінімуму станом на 01 січня календарного року, оскільки з 29.01.2020 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 від 29.01.2020 було фактично відновлено юридичну дію п. 4 Постанови КМУ 704 у первісній редакції, де передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, та така норма мала діяти до вступу в законну силу Постанови КМУ 481 від 12.05.2023.

03 червня 2025 року в рамках надання правової допомоги адвокат Берестень Вадим Валерійович також направив адвокатський запит до аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління ДСНС України у Донецькій області, в якому просив: повідомити чи проводився у період з 15.03.2016 по 01.04.2016 розрахунок та виплата ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, виходячи при розрахунку індексації з базового місяця нарахування індексації – січень 2008 року відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку індексації грошових доходів населення» від 07.07.2003 № 1078.

13 червня 2025 року листом № 50 01-5106/50 14, Головне управління ДСНС України у Донецькій області надало відповідь на адвокатський запит, в якій зазначило, що у період з квітня 2016 року по лютий 2018 року нарахування та виплата індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 не здійснювалась.

Нарахування та виплата індексації грошового забезпечення за період березень 2018 року – грудень 2022 року ОСОБА_1 проведено в повному обсязі.

Нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 проводилось у відповідності до ПКМУ від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та наказу МВС України від 20.07.2018 № 623 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту», згідно до умов яких розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу в зазначеному періоді визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Оскільки змін до Постанови № 704 щодо збільшення розміру прожиткового мінімуму, який застосовується для розрахунку посадового окладу та окладу за спеціальне звання, законодавчими актами протягом вищевказаного періоду не вносилися, тому підстав для розрахунку розміру посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями осіб рядового та начальницького складу іншим шляхом не можливо.

Також представнику позивача було повідомлено про те, що в період з 04 січня 2016 року по 14 березня 2016 року ОСОБА_1 займала посаду за вільним наймом і отримувала заробітну плату.

Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області станом на день розгляду справи відповідь на адвокатський запит не надав.

При ухваленні рішення апеляційний суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення (надалі-Закон № 1282-ХІІ), індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ч. 1 ст.2 Закону № 1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.

Стаття 3 Закону України № 1282-ХІІ передбачає, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Відповідно до ст.ст. 4, 6 Закону № 1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі виникнення обставин, передбачених ст.4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Згідно з п. 1-1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка, а з 2016 року - 103 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За змістом п. 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Відповідно до п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (вказана норма застосовується з 01.12.2015).

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці.

Суд зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

При цьому, нормами Закону № 1282-ХІІ та Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Пунктом 6 Порядку №1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов`язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. В Законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.

У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.08.2019 по справі № 825/694/17, яка враховується відповідно до положень ч. 5 ст. 242 КАС України.

У свою чергу, спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 № 20ІІ-XII (далі - Закон № 20ІІ-XII).

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 9 Закону № 20ІІ-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

За спірний період служби нарахування індексації, оклади військовослужбовцям підвищувалися двічі: в січні 2008 року відповідно до постанови КМУ від 07.11.2007 № 1294 та в березні 2018 року згідно постанови КМУ від 30.08.2017 № 704.

На офіційному публічному веб - ресурсі Державної служби статистики України розміщено індекси споживчих цін у 1991-2021 роках за електронним посиланням: http://ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2006/ct/cn_rik/isc/isc_u/isc_m_u.htm.

Згідно зазначених даних, величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації в розмірі 101 відсоток (поріг до законодавчих змін, які набрали законної сили 01.01.2016) в лютому 2008 року.

Отже, з лютого 2008 року по дату наступного підвищення окладу - 01.03.2018 за посадою позивача закріпилось право на індексацію, базовим місяцем для розрахунку якої є січень 2008 року.

Відповідно п. 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Подібна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 04.04.2018 у справі № 822/1110/16, у постанові від 20.12.2019 у справі № 822/1731/16, у постанові від 13.03.2020 у справі № 803/1565/17.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції висновував, що у період служби позивача з 01.01.2016 по 28.02.2018 відповідач зобов`язаний нарахувати індексацію з застосуванням місяця для обчислення базового місяця для обчислення споживчих цін січень 2008 року, а з 01.03.2018 у разі коли величина індексу споживчих цін перевищить поріг в 103 відсотка.

Позивачем наведено розрахунок індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 14.03.2016 та з 01.04.2016 по 28.02.2018 у розмірі 82331,51 грн та з 15.03.2016 по 31.03.2016 у розмірі 1293,72 грн, з зазначенням періоду розрахунку, коефіцієнту індексації, прожитковий мінімум, щомісячних сум індексації.

В січні 2016 прожитковий мінімум складав 1378,00 грн, коефіцієнт індексації 171,2, а отже сума індексації грошового забезпечення за січень 2016 складає 2359,14 грн.

В лютому 2016 прожитковий мінімум складав 1378,00 грн, коефіцієнт індексації 171,2, а отже сума індексації грошового забезпечення за лютий 2016 складає 2359,14 грн.

В березні 2016 прожитковий мінімум складав 1378,00 грн, коефіцієнт індексації 171,2, а отже сума індексації грошового забезпечення за березень 2016 складає 2359,14 грн.

В квітні 2016 прожитковий мінімум складав 1378,00 грн, коефіцієнт індексації 171,2, а отже сума індексації грошового забезпечення за квітень 2016 складає 2359,14 грн.

В травні 2016 прожитковий мінімум складав 1450,00 грн, коефіцієнт індексації 171,2, а отже сума індексації грошового забезпечення за травень 2016 складає 2482,40 грн.

В червні 2016 прожитковий мінімум складав 1450,00 грн, коефіцієнт індексації 186,9, а отже сума індексації грошового забезпечення за червень 2016 складає 2710,05 грн.

В липні 2016 прожитковий мінімум складав 1450,00 грн, коефіцієнт індексації 186,9, а отже сума індексації грошового забезпечення за липень 2016 складає 2710,05 грн.

В серпні 2016 прожитковий мінімум складав 1450,00 грн, коефіцієнт індексації 186,9, а отже сума індексації грошового забезпечення за серпень 2016 складає 2710,05 грн.

В вересні 2016 прожитковий мінімум складав 1450,00 грн, коефіцієнт індексації 186,9, а отже сума індексації грошового забезпечення за вересень 2016 складає 2710,05 грн.

В жовтні 2016 прожитковий мінімум складав 1450,00 грн, коефіцієнт індексації 186,9, а отже сума індексації грошового забезпечення за жовтень 2016 складає 2710,05 грн.

В листопаді 2016 прожитковий мінімум складав 1450,00 грн, коефіцієнт індексації 186,9, а отже сума індексації грошового забезпечення за листопад 2016 складає 2710,05 грн.

В грудні 2016 прожитковий мінімум складав 1600,00 грн, коефіцієнт індексації 198,6 а отже сума індексації грошового забезпечення за грудень 2016 складає 3177,60 грн.

В січні 2017 прожитковий мінімум складав 1600,00 грн, коефіцієнт індексації 198,6, а отже сума індексації грошового забезпечення за січень 2017 складає 3177,60 грн.

В лютому 2017 прожитковий мінімум складав 1600,00 грн, коефіцієнт індексації 198,6, а отже сума індексації грошового забезпечення за лютий 2017 складає 3177,60 грн.

В березні 2017 прожитковий мінімум складав 1600,00 грн, коефіцієнт індексації 210,0, а отже сума індексації грошового забезпечення за березень 2017 складає 3360,00 грн.

В квітні 2017 прожитковий мінімум складав 1600,00 грн, коефіцієнт індексації 210,0, а отже сума індексації грошового забезпечення за квітень 2017 складає 3360,00 грн.

В травні 2017 прожитковий мінімум складав 1684,00 грн, коефіцієнт індексації 210,0, а отже сума індексації грошового забезпечення за травень 2017 складає 3536,40 грн.

В червні 2017 прожитковий мінімум складав 1684,00 грн, коефіцієнт індексації 221,5, а отже сума індексації грошового забезпечення за червень 2017 складає 3730,06 грн.

В липні 2017 прожитковий мінімум складав 1684,00 грн, коефіцієнт індексації 221,5, а отже сума індексації грошового забезпечення за липень 2017 складає 3730,06 грн.

В серпні 2017 прожитковий мінімум складав 1684,00 грн, коефіцієнт індексації 221,5, а отже сума індексації грошового забезпечення за серпень 2017 складає 3730,06 грн.

В вересні 2017 прожитковий мінімум складав 1684,00 грн, коефіцієнт індексації 231,4, а отже сума індексації грошового забезпечення за вересень 2017 складає 3896,78 грн.

В жовтні 2017 прожитковий мінімум складав 1684,00 грн, коефіцієнт індексації 231,4, а отже сума індексації грошового забезпечення за жовтень 2017 складає 3896,78 грн.

В листопаді 2017 прожитковий мінімум складав 1684,00 грн, коефіцієнт індексації 231,4, а отже сума індексації грошового забезпечення за листопад 2017 складає 3896,78 грн.

В грудні 2017 прожитковий мінімум складав 1762,00 грн, коефіцієнт індексації 241,7 а отже сума індексації грошового забезпечення за грудень 2017 складає 4258,75 грн.

В січні 2018 прожитковий мінімум складав 1762,00 грн, коефіцієнт індексації 241,7 а отже сума індексації грошового забезпечення за січень 2018 складає 4258,75 грн.

В лютому 2018 прожитковий мінімум складав 1762,00 грн, коефіцієнт індексації 241,7, а отже сума індексації грошового забезпечення за лютий 2018 складає 4258,75 грн.

В загальному підсумку розмір заборгованості зі сплати індексації грошового забезпечення відповідача-1 за періоди з 01.01.2016 по 14.03.2016 та з 01.04.2016 по 28.02.2018 складає 82331,51 грн, а відповідача-2 за період з 15.03.2016 по 31.03.2016 складає 1293,72 грн.

Проте, місцевим судом не враховано наступне.

З матеріалів справи, зокрема, з витягу з послужного списку та наказів ГУ ДСНС України в Донецькій області від 29.12.2015 № 490 о/с та від 10.03.2016 № 87 о/с вбачається, що службу цивільного захисту в ДСНС позивачка почала з 15.03.2016 у зв`язку з укладенням контракту, тоді ж їй вперше присвоєне спеціальне звання «молодший сержант служби цивільного захисту», а до цього вона працювала у відповідача-1 за наймом як працівник за трудовим договором.

Відповідно, до 15.03.2016 на неї не поширювались вимоги нормативно-правових актів, якими було визначено тарифні розряди (посадові оклади) посад осіб рядового та молодшого начальницького складу цивільного захисту, а оплата її праці здійснювалась на підставі УМОВ оплати праці працівників бюджетних установ, закладів та організацій Державної служби України з надзвичайних ситуацій, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України 14.08.2015 № 975, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 вересня 2015 р. за № 1062/27507.

При цьому індекс споживчих цін в 2016 році складав: в січні – 100,9, а в лютому 99,6, тобто, не перевищував порогу індексації.

Таким чином, за період з 01.01.2016 по 14.03.2016 позовні вимоги задоволені судом помилково.

Внаслідок цього зміні підлягає і розрахунок належної до стягнення індексації: 82331,51 грн – 4718,28 грн (2359,14 грн х 2 місяці січня та лютого 2016 року) – 1065,42 грн (2359,14 грн / 31 день х 14 днів березня 2016 року) = 76 547,81 грн.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі Порядок № 44), суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 44 цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі грошова компенсація).

Грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби (абзац перший пункту 2 Порядку № 44).

За положеннями пунктів 3, 4 Порядку № 44 виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб». Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення (пункт 5 Порядку № 44).

Верховний Суд у постанові від 27 липня 2023 року у справі № 380/813/22 зазначав, що аналіз наведених пунктів 2-3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців і, як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її нарахування та виплату, відповідно до вимог Закону № 1282-ХІІ.

Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання, Верховний Суд констатував, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Аналогічний підхід застосував Верховний Суд у постановах від 27 вересня 2023 року у справі № 420/23176/21, від 27 вересня 2023 року у справі № 420/23176/21, від 31 січня 2024 року у справі № 320/6441/22, від 18 квітня 2024 року у справі №160/10789/22, від 30 квітня 2024 року у справі № 360/700/23, від 27 червня 2024 року у справі № 580/602/22 та від 10 жовтня 2024 року у справі № 500/8015/23.

Отже, вимоги апеляційної скарги в цій частині відхиляються.

Щодо стягнення з відповідачів витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Приписами ст. 134 КАС України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що 28 травня 2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Біленко та партнери» та ОСОБА_1 укладено договір № 05/2025-11 про надання юридичних послуг (правової допомоги).

Судом першої інстанції встановлено, що розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу складає 8400 (вісім тисяч чотириста) гривень 00 копійок та підтверджується наступними документами: Акт від 03.06.2025 № А/05/2025/11-01 приймання-передачі надання послуг за Специфікацією від 28.05.2025 (Додаток № 1) до Договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 28.05.2025 № 05/2025-11; Акт від 18.10.2025 № А/05/2025/11-04 приймання-передачі надання послуг за Специфікацією від 28.05.2025 (Додаток № 4) до Договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 28.05.2025 № 05/2025-11; та специфікації на суму 2000 грн та 6400 грн.

Відповідно до практики Верховного Суду (постанова від 29.10.2020 у справі № 686/5064/20), витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.02.2020 у справі № 648/1102/19 аналізувалися аналогічні положення ЦПК України, суд дійшов висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ст. 28 Правил адвокатської етики, схвалених Національною асоціацією адвокатів України 09.06.2017 (далі – Правила адвокатської етики), формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду від 04.08.2020 по справі № 810/3213/16.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Проте, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015, у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

В той же час, окружний суд зазначив, що відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд першої інстанції вказав на те, що оскільки ані відповідачем, ані третьою особою не надавались заперечення щодо вказаної відповідачем сумою витрат на правничу допомогу, заявлена сума у розмірі 8400 грн є цілком обґрунтованою та пропорційною до предмета задоволеного позову.

Сума 8400 повинна бути стягнута солідарно з відповідачів на користь позивача, із застосування відсоткової співмірності стягнутих сум заборгованості.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 8270 грн (98,45% від загальної заборгованості) та з аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області 130 грн (1,55% від загальної заборгованості).

Проте, судом першої інстанції не враховано наступне.

Як зазначалось вище, 28 травня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Біленко та партнери» та Гургач Вірою Анатоліївною укладено договір № 05/2025-11 про надання юридичних послуг (правової допомоги).

Позовна заява від імені позивача підписана Біленком Євгеном Леонідовичем, який є представником позивачки за довіреністю та керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Біленко та партнери», що свідчить про її складення саме цією особою.

При цьому факт укладення Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Біленко та партнери» трудового договору з Берестенем В.В., який має свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, на посаду юриста за сумісництвом, не змінює факту надання юридичних послуг позивачки саме Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Біленко та партнери», а не адвокатом Берестенем В.В.

Представник позивача - Біленко Євген Леонідович не надав суду доказів, що він є (має статус) адвокатом чи здійснював представництво відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Згідно висновку Верховного Суду, витрати на послуги, надані юристами, які не є адвокатами, відшкодуванню не підлягають (пункт 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19)

При цьому представництво особи в суді у категоріях справ, які відносяться до справ незначної складності, може здійснювати особа, яка не є адвокатом.

Проте поняття «надання професійної правничої допомоги» не тотожне поняттю «представництво особи в суді». Надання професійної правничої допомоги здійснюють лише адвокати, натомість представництво особи у суді може бути здійснене за вибором особи адвокатом або іншим суб`єктом (абзац другий підпункту 2.2.1 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини висновку Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії) (реєстр. № 1013) вимогам статей 157 і 158 Конституції України від 31 жовтня 2019 року № 4-в/2019).

Таким чином, витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані.

Більш того, відповідно до Акту від 03.06.2025 № А/05/2025/11-01 приймання-передачі надання послуг за Специфікацією від 28.05.2025 (Додаток № 1) до Договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 28.05.2025 № 05/2025-11; Акту від 18.10.2025 № А/05/2025/11-04 приймання-передачі надання послуг за Специфікацією від 28.05.2025 (Додаток № 4) до Договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 28.05.2025 № 05/2025-11; та специфікацій, позивач повинен сплатити Товариству з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Біленко та партнери» 2000 грн та 6400 грн за надані юридичні послуги.

Водночас варто зазначити, що підлягають компенсації лише документально підтверджені судові витрати, проте обґрунтування вказаної суми витрат представником позивача суду не надано.

Зазначені документи містять найменування послуги - «Встановлення факту порушення прав Клієнта щодо нарахування та виплати поточної індексації грошового забезпечення за 2016-2018 роки», одиницю виміру – «Послуга», кількість – 1, Ціна за од/грн – 2000 або 6400.

Колегія суддів Верховного Суду в постанові від 01 жовтня 2018 року в справі №569/17904/17 зазначила, що в підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Аналогічний висновок викладений і в постанові Верховного Суду від 19 травня 2026 року в справі №320/46824/23.

Отже, підстави для відшкодування заявлених витрат відсутні.

Що стосується представництва Біленком Євгеном Леонідовичем на підставі довіреності, сформованої ЄСІТС.

До заяви додано документ із назвою “Довіреність” від 02.06.2025 наступного змісту: «Я, ГУРГАЧ ВІРА АНАТОЛІЇВНА (РНОКПП – НОМЕР_1 ), уповноважую БІЛЕНКО ЄВГЕН ЛЕОНІДОВИЧ (РНОКПП – НОМЕР_3 ) представляти мої інтереси в судах України (в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи, а також пред`являти виконавчі документи, видані у формі електронного документа, на примусове виконання до органів державної виконавчої служби (приватних виконавців) Довіреність видана з правом передоручення іншим особам. Довіреність дійсна до моменту її скасування.».

Відповідно до частини 7 статті 59 КАС України у разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог закону та Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до частини 2 статті 57 КАС України у справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.

Згідно з пунктом 5.6 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС), затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 (в редакції рішення Вищої ради правосуддя від 05 вересня 2024 року № 2623/0/15-24) (далі - Положення), користувач ЄСІТС (користувач) - особа, що пройшла процедуру реєстрації в підсистемі «Електронний кабінет» (Електронний кабінет ЄСІТС), пройшла автентифікацію та якій надано доступ до підсистем ЄСІТС відповідно до її повноважень.

Для автентифікації в Електронному кабінеті користувач використовує чинний сертифікат відкритого ключа та особистий ключ кваліфікованого електронного підпису, що зберігається на захищеному носії особистих ключів або на звичайному носії інформації, або інтегровану систему електронної ідентифікації (id.gov.ua) (пункт 13 Положення).

Відповідно до абзацу першого пункту 30 Положення користувач ЄСІТС може уповноважити іншого користувача на вчинення дій із використанням Електронного суду в інтересах довірителя, надавши засобами відповідної підсистеми ЄСІТС такому повіреному довіреність в електронній формі відповідно до вимог процесуального законодавства.

За змістом пунктів 31, 32, 34, 35 вказаного Положення надання довіреності в електронній формі здійснюється засобами Електронного кабінету шляхом створення електронного документа встановленої форми, в якому визначається обсяг повноважень повіреного. Довіреність в електронній формі, підписана кваліфікованим електронним підписом довірителя, надає можливість повіреному виконувати визначений довірителем перелік дій засобами Електронного суду. Довіреність в електронній формі, що підтверджує повноваження представника, автоматично додається до документів, відправлених представником засобами Електронного суду. Довіреність в електронній формі дійсна до моменту її скасування довірителем або протягом строку, на який вона видана.

Ураховуючи наведені норми, колегія суддів зазначає, що електронна довіреність, яку можливо надати за допомогою підсистеми «Електронний суд», видається за наявності у відповідної особи довірителя та його представника особистих електронних кабінетів у підсистемі «Електронний суд», що передбачає наявність у таких осіб кваліфікованого електронного підпису. Така довіреність видається лише за умови її підписання цим електронним підписом довірителем за допомогою алгоритмів, визначених у підсистемі «Електронний суд». У користувачів відсутня можливість будь-яким чином впливати на зміст та форму доданої до електронного документа електронної довіреності, тобто вона формується підсистемою «Електронний суд» самостійно, відповідно до обраного обсягу повноважень представника.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2024 року у справі № 910/6947/24.

Верховний Суд вже неодноразово звертав увагу на те, що законодавець, передбачивши у межах процесуального представництва конструкцію «довіреність в електронній формі», яка видається відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), не вимагає будь-якого засвідчення і є належним документом, що підтверджує повноваження представника у суді.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10 лютого 2022 року у справі № 560/11791/21, від 28 квітня 2022 року у справі № 683/1199/21, від 04 серпня 2022 року у справі № 300/8766/21, від 21 червня 2023 року у справі № 619/1908/23.

Отже, розміщення відмітки про нотаріальне посвідчення на електронній довіреності є неможливим (постанова Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 757/16141/18-ц).

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 10 січня 2025 року у справі № 753/16269/23, від 05 березня 2025 року у справі № 752/6521/24, від 04 лютого 2026 року в справі № 569/10011/25.

Відтак, доводи апеляційної скарги з цього приводу відхиляються.

Щодо строку звернення до суду.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими Законами.

Частина друга статті 122 КАС України передбачає, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає, що строк звернення до суду може встановлюватися іншими спеціальними законами.

Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, оскільки, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Отже, щодо вимог до 19.07.2022, звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати (складовою частиною якої є індексація) не було обмежено строками.

Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані зі сплатою судового збору (за подання апеляційної скарги), за діючим процесуальним законодавством відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області та Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області – задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року у справі № 200/8061/25 - змінити, внаслідок чого в резолютивній частині:

- в абзаці першому слово «повністю» замінити словом «частково»;

- в абзацах другому та третьому виключити період з 01.01.2016 по 14.03.2016;

- в абзаці третьому вислів «в розмірі 82331,51 грн» замінити висловом «у розмірі 76 547 (сімдесят шість тисяч п`ятсот сорок сім) гривень 81 коп.»;

- абзаци шостий та сьомий виключити.

В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року у справі № 200/8061/25 – залишити без змін.

Повне судове рішення – 27 липня 2026 року.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів І. В. Сіваченко

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук