Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №720/816/26 — Новоселицький районний суд Чернівецької області

27.07.2026

Справа № 720/816/26

Провадження № 2/720/563/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року Новоселицький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Ляху Г.О.

за участю секретаря Княгницької Ю.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду міста Новоселиця цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

В березні 2026 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення на його користь суми боргу за договорами кредиту, посилаючись на те, що з метою отримання кредитних послуг в електронній формі, 27 липня 2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та відповідачем було укладено кредитний договір № 62111-07/2025, відповідно до якого відповідачу було надано кредит в сумі 6000 гривень строком на 120 днів із процентною ставкою 0,99% за кожен день користування. 22 грудня 2025 року ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» уклали Договір Факторингу № 22122025, відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло статусу нового кредитора та отримало право вимоги до ОСОБА_1

12 вересня 2025 року між відповідачем укладено кредит № 1766884 з ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси», відповідно до умов договору, відповідач отримав від позивача кредит в сумі 3000 гривень із процентної ставкою 0,97% строком на 360 днів. 28 січня 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» уклала Договір Факторингу № 28012026, відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло статусу нового кредитора та позивач отримав право вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором.

В подальшому, 12 вересня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем за допомогою веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем було укладено кредитний договір № 6518879, відповідно якого відповідачу було надано кредит в сумі 3000 гривень строком на 360 днів із сплатою 0,998 % за кожен день користування. 26 січня 2026 року «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» уклали Договір Факторингу № 26/01/26, відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло статусу нового кредитора та отримало право вимоги до відповідача.

02 вересня 2025 року між відповідачем та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено кредит № 7224859, відповідно до умов договору, відповідач отримав від позивача кредит в сумі 2700 гривень із процентної ставкою 0,97% строком на 30 днів. 23 січня 2026 року ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» уклала Договір Факторингу № 23012026/3, відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло статусу нового кредитора та позивач отримав право вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором.

Протягом дії вказаних кредитних договорів відповідач не виконував належним чином договірні зобов`язання в частині своєчасного погашення кредитів, у зв`язку з чим, допустив прострочену кредитну заборгованість. Оскільки, відповідач у добровільному порядку борги не повертає, просив стягнути з нього в примусовому порядку кредитну заборгованість за вказаними договорами та судові витрати по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

За змістом ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З метою всебічного, повного, об`єктивного, безпосереднього дослідження доказів та з`ясування всіх обставин справи, суд з власної ініціативи викликав сторони в судове засідання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак від нього надійшла заява про підтримання позову та розгляд справи у його відсутності, проти проведення заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач, у встановлений судом строк, на адресу суду клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не надала, а також в судове засідання не з`явилась та не повідомила суд про причини своєї неявки, будучи належним чином повідомленою про час і місце судового розгляду справи. Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27 липня 2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та відповідачем було укладено кредитний договір № 62111-07/2025, відповідно до якого відповідачу було надано кредит в сумі 6000 гривень (п.1.1 Договору) строком на 120 днів (п. 1.2 Договору) із процентною ставкою 0,99% за кожен день користування (п. 1.4 Договору).

12 вересня 2025 року між відповідачем укладено кредит № 1766884 з ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси», відповідно до умов договору, відповідач отримав від позивача кредит в сумі 3000 гривень (п. 1.2 Договору) із процентної ставкою 0,97% (п. 1.3 Договору) строком на 360 днів (п. 1.5 Договору).

В подальшому, 12 вересня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем за допомогою веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем було укладено кредитний договір № 6518879, відповідно якого відповідачу було надано кредит в сумі 3000 гривень (п. 2.2.1 Договору) строком на 360 днів (п. 2.3.1 Договору) із сплатою 0,998 % за кожен день користування (п. 2.2.2 Договору).

02 вересня 2025 року між відповідачем та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено кредит № 7224859, відповідно до умов договору, відповідач отримав від позивача кредит в сумі 2700 гривень (п. 2.1 Договору) із процентної ставкою 0,97% (п. 2.2 Договору) строком на 30 днів.

Всього відповідач уклав 4 кредитні договори, які були укладені в електронній формі, за допомогою відповідних веб-сайтів, із заповненням всіх необхідних даних, наданням доступу до власного карткового рахунку та верифікації через систему «BankID» НБУ.

Відповідно до наданих копій кредитних договорів, відповідачу було надано кредитні кошти шляхом банківського переказу, із встановленими процентами за кожний день користування.

В свою чергу, ТОВ «Стар Файненс Груп», ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси», ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» уклали із позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» договори факторингів, відповідно до яких останні відступили право вимоги за кредитними договорами укладеним із ОСОБА_1 ..

З наданого позивачем розрахунків заборгованості за відповідачем наявна така заборгованість:

- за кредитним договором №62111-07/2025 в розмірі 20 178,68 грн., з яких:

??5 574,04 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

??4 515,30 грн. - сума заборгованості за відсотками;

??10 089,34 грн. - сума заборгованості за штрафом;

??- за Кредитним договором №1766884 в розмірі 13 314,00 грн., з яких:

??3 000,00 грн. - сума заборгованості за основним зобов?язанням;

????810,00 грн. - заборгованість по комісії за надання кредиту,

??3 504,00 грн. - заборгованість по комісії за обслуговування кредиту;

??6 000,00 грн. - сума заборгованості за неустойкою(штраф, пеня).

- за Кредитним договором № 6518879 в розмірі 12 111,00 грн., з яких:

??3 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

??2 593,50 грн. - сума заборгованості за відсотками;

????6 000,00 грн. - неустойка;

??517,50 грн. - комісія за надання Кредиту.

- за Договором позики № 7224859 в розмірі 8 885,70 грн., з яких:

??2 700,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

??7,83 грн. - сума заборгованості за відсотками;

????5 400,00 грн. - сума заборгованості за пенею;

??777,87 грн. - сума заборгованості за комісією.

Всього заборгованість за договорами у загальному розмірі: 54489 гривень 38 копійок.

Згідно частини 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до частин 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Кредитні договори відповідачем підписані електронним підписом з застосування одноразового ідентифікатора (одноразового паролю).

Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Як вбачається з вищенаведеного порядку при укладенні договору відповідачем здійснені дії, які чітко свідчать про його свідомий вибір щодо укладення договору. Без відповідних дій з боку відповідача укладення договору було б неможливе.

Крім того, відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 100 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, на офіційних веб-сайтах позичальників у вільному доступі для всіх клієнтів розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення, а саме, документи: Договір кредиту (примірний Договір на момент укладення); Правила надання грошових коштів у кредит (діючі на момент укладення договору); Згода на обробку персональних даних; Публічна інформація; Положення про конфіденційність. Крім того на веб-сайтах розміщена довідкова інформація з наданням розгорнутої інформації щодо порядку та умов надання послуг.

Відповідач на офіційних сайтах кредитодавців здійснив заповнення заявки на отримання кредиту, вказав всі дані, відмічені в заявці в якості обов`язкових для заповнення; заявка подавалась відповідачем через особистий кабінет; позивач проінформував відповідача про прийняте рішення щодо видачі кредиту через смс - повідомлення на телефонний номер та електронним листом на адресу електронної пошти позивача та розміщення інформації в Особистому кабінеті; відповідач надав відповідь позивачу електронним повідомленням про ознайомлення та повне і безумовне прийняття (акцепт) оферти, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором, надісланим в смс - повідомлені (п. 22 Правил), у відповідності до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»; позивач надав підтвердження про укладання договору шляхом розміщення інформації в особистому кабінеті відповідача та направлення примірника договору на адресу електронної пошти відповідача.

Ідентифікація клієнта відбулась через систему BankID Національного банку України, клієнт самостійно вніс особисті дані в заявку, надав дозвіл до інформації з кредитної історії банку емітенту, верифікації за допомогою «otp пароля».

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина друга стаття 11 ЦК України).

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Приймаючи до уваги, що зобов`язання між сторонами не припинено з підстав, передбачених законом (ст. 598 ЦК України), оскільки воно не виконано відповідачем належним чином, то суд вважає, що правовідносини між сторонами за кредитним договором не припинились, а тому позивач вправі вимагати від відповідача виконання грошового зобов`язання за кредитним договором.

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Таким чином суд вважає за необхідне стягнути із відповідача заборгованість в сумі 21390 гривень 67 копійок, в тому числі заборгованість:

- за кредитним договором №62111-07/2025 в розмірі 10089 гривень 34 копійки, з яких:

??5 574,04 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

??4 515,30 грн. - сума заборгованості за відсотками;

????- за Кредитним договором №1766884 в розмірі 3000 гривень, з яких:

??3 000,00 грн. - сума заборгованості за основним зобов?язанням;

????- за Кредитним договором № 6518879 в розмірі 5593 гривень 50 копійок, з яких:

??3 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

??2 593,50 грн. - сума заборгованості за відсотками;

??????- за Договором позики № 7224859 в розмірі 2707 гривень 83 копійки, з яких:

??2 700,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

??7,83 грн. - сума заборгованості за відсотками;

?

Вирішуючи питання щодо стягнення комісії та пені суд виходить з наступного.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

В кредитних договорах встановлено обов`язок позичальника сплатити комісію за надання кредиту та його обслуговування, але вказані пункти договору порушує статті 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів» та є грубим порушенням чинного законодавства.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним.

Враховуючи те, що позивачу встановлено плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, положення кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування є нікчемним.

Відповідна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного суду від 13 липня 2022 року за № 496/3134/19, яка є обов`язковою для виконання судами України.

Що стосується вимоги про стягнення неустойки (штрафних санкцій) з відповідача, суд виходить з наступного.

З 24 лютого 2022 відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану.

15 березня 2020 року Верховна Рада України прийняла Закон України N 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 відповідно до якого, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, суд доходить до висновку, що в частині позовних вимог про стягнення пені (штрафу) слід відмовити, оскільки нарахування та стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов`язання у період дії воєнного стану суперечить вимогам пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, згідно з яким позичальник звільняється від відповідальності за таке прострочення, а положення Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не містить положень, які б дозволяли кредитодавцю нараховувати та стягувати з боржника неустойку у період дії в Україні правового режиму воєнного стану.

Зазначене узгоджується із висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові від 18 жовтня 2023 року в справі №706/68/23, від 31 січня 2024 року у справі №183/7850/22.

За вказаних обставин у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача комісії , пені, неустойки та штрафних санкцій слід відмовити за безпідставністю.

У зв`язку з тим, що відповідач не виконує умови кредитних договорів і не повернув борг позивачу, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, у зв`язку із чим позов підлягає задоволенню.

Крім цього, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача пропорційно до заявлених позовних вимог, що складає 1298 гривень.

На підставі ст.ст. 512, 514, 525, 526, 598, 599, 610, 611, 612, 614, 625, 1049, 1054 ЦК України, суд керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, 141, 259, 263-265, 268, 274, 279, 280 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з К ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму кредитної заборгованості:

- за кредитним договором №62111-07/2025 в розмірі 10089 гривень 34 копійки, з яких:

??5 574,04 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

??4 515,30 грн. - сума заборгованості за відсотками;

????- за Кредитним договором №1766884 в розмірі 3000 гривень, з яких:

??3 000,00 грн. - сума заборгованості за основним зобов?язанням;

????- за Кредитним договором № 6518879 в розмірі 5593 гривень 50 копійок, з яких:

??3 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

??2 593,50 грн. - сума заборгованості за відсотками;

??????- за Договором позики № 7224859 в розмірі 2707 гривень 83 копійки, з яких:

??2 700,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

??7,83 грн. - сума заборгованості за відсотками;

Всього стягнути заборгованість за договорами в загальному розмірі 21390 (двадцять одна тисяча триста дев`яносто) гривень 67 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати по справі у виді сплаченого судового збору за подання позову до суду в сумі 1298 гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач може подати до Новоселицького райсуду заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя Ляху Г.О.