Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №643/11165/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/11165/26

Провадження № 3/643/1910/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2026 м. Харків

Суддя Салтівського районного суду міста Харкова Замікула Б.С., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124 КУпАП,

УСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №670006, водій ОСОБА_1 26.04.2026 о 01 год 30 хв у м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, буд. 50/29, керуючи транспортним засобом Chevrolet Lacetti, н.з. НОМЕР_1 , не обрав безпечної швидкості руху, перед початком руху не переконався в безпечності маневру та скоїв наїзд на припаркований транспортний засіб Subaru Legacy, н.з. НОМЕР_2 , який, у свою чергу, зіткнувся з транспортним засобом Skoda Octavia, н.з. НОМЕР_3 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження та завдано матеріальні збитки.

Дії водія кваліфіковані за ст. 124 КУпАП унаслідок порушення вимог п. 10.1 «б», 12.1 Правил дорожнього руху (далі – ПДР).

Крім того, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №670033, водій ОСОБА_1 26.04.2026 о 01 год 30 хв у м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, буд. 50/29, керуючи транспортним засобом Chevrolet Lacetti, н.з. НОМЕР_1 , став учасником ДТП та з невідомих причин залишив місце події.

Дії водія кваліфіковані за ст. 122-4 КУпАП унаслідок порушення вимог п. 2.10 «а» ПДР.

На підтвердження обставин, зазначених у протоколах, до матеріалів справи долучено такі докази та документи: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №670006 від 26.04.2026; протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №670033 від 26.04.2026; схему місця ДТП (ЄО №6478); пояснення ОСОБА_2 від 26.04.2026; пояснення ОСОБА_3 від 26.04.2026; електронну форму виводу рапорту за фактом виклику «102».

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягається до відповідальності, суддя зазначає таке.

Як убачається зі змісту протоколів про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 було повідомлено, що справа про притягнення його до адміністративної відповідальності розглядатиметься Салтівським районним судом міста Харкова.

З метою належного виклику ОСОБА_1 до суду йому направлялася судова повістка (за адресою, вказаною у протоколі), яка повернулася без вручення.

Незважаючи на це, ОСОБА_1 до суду не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом. Розгляд справи протягом розумного строку також гарантовано ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ч. 1 ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Водночас, згідно з положеннями ст. 268 КУпАП, під час розгляду цієї категорії справ присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою.

За наведених обставин суддя вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши всі обставини у сукупності, суд дійшов такого переконання.

Як визначено ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень.

Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Положеннями ст. 124 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Положеннями п. 10.1 ПДР України визначено, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Пунктом 12.1 ПДР України передбачено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Положеннями ст. 122-4 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні. Відповідно до п. 2.10 «а» ПДР України у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Як зазначив ЄСПЛ у рішенні від 23.10.1995 у справі «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії», дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення права на управління транспортним засобом також розглядається ЄСПЛ як кримінально-правова санкція, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним у щоденному житті і для здійснення діяльності (рішення ЄСПЛ у справі «Маліге проти Франції» від 23.09.1998).

Згідно з «критеріями Енгеля», сформованими ЄСПЛ у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (1976 рік), критеріями для визначення поняття «кримінальне обвинувачення» є: критерій національного права; критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою як кримінальне).

При цьому кваліфікація правопорушення як «кримінального» надає особі додаткові гарантії, передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі обов`язок довести вину особи, який передбачений ч. 2 ст. 6 Конвенції.

Згідно зі ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

Так, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Дослідивши надані матеріали, суддя констатує, що перевірка, проведена поліцейськими до складання протоколів, мала поверховий характер: обставини події належним чином не з`ясовано, а зроблені висновки не підтверджено відповідними доказами. Зокрема, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів (відеозаписів, письмових пояснень тощо), які б підтверджували керування автомобілем Chevrolet Lacetti, н.з. НОМЕР_1 , саме ОСОБА_1 .

Виходячи із наведеного вище конвенційного стандарту, за яким тягар доведення вини особи покладається на суб`єкта владних повноважень, а всі сумніви тлумачаться на користь особи, суддя зазначає, що недоведеність факту вчинення діяння саме цією особою виключає можливість притягнення її до адміністративної відповідальності. Не заперечуючи факту порушення Правил дорожнього руху за обставин, викладених у протоколах та доданих до них документах, суддя наголошує, що відсутність доказів керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на наведене суддя дійшов висновку про недоведеність належними та допустимими доказами наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124 КУпАП, та наявність підстав для закриття провадження у справі.

Керуючись ст. 247, 268, 279, 280, 283, 284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 122-4, 124 КУпАП – закрити на підставі

п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Борис ЗАМІКУЛА