Вирок від 26 липня 2026 р. у справі №643/17158/25 — Салтівський районний суд міста Харкова

Провадження № 1-кп/643/465/26

Справа № 643/17158/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2026 м. Харків

Салтівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

потерпілої – ОСОБА_4 ,

цивільного позивача – ОСОБА_5 ,

представника потерпілої, цивільного позивача – адвоката ОСОБА_6 ,

захисника – адвоката ОСОБА_7 ,

обвинуваченої – ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Салтівського районного суду м. Харкова в режимі відео конференції кримінальне провадження за № 12025221170001942 від 28.06.2025, яке надійшло від Салтівської окружної прокуратури за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харкова, громадянки України, з середньою технічною освітою, одруженої, офіційно непрацевлаштованої, раніше не судимої, яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

27.06.2025 близько 17 години 20 хвилин, більш точний час в ході досудового розслідування та суду встановити не виявилось можливим, ОСОБА_8 керуючи технічно справним автомобілем «Chevrolet Nubira», р.н. НОМЕР_1 , рухалась по вул. Гвардійців-Широнінців, зі сторони пр. Ювілейного в напрямку вул. Валентинівської, в м. Харкові, зі швидкістю 20 км/год та в районі регульованого перехрестя вул. Гвардійців-Широнінців з вул. Василя Стуса, почала виконувати маневр повороту ліворуч, при ввімкненому зеленому сигналі світлофору, діючи необережно, внаслідок неуважності та безпечності, перед зміною напрямку руху, не переконалася, що це буде безпечним для інших учасників дорожнього руху та не надала дорогу транспортному засобу, що рухався у зустрічному напрямку, чим грубо порушила вимоги п.п.10.1 та 16.6 Правил дорожнього руху України, згідно з якими: 10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. 16.6. Повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора, водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч, допустила зіткнення з автомобілем «Nissan Rogue», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_9 , який рухався прямо, через вказане перехрестя, на зелений для нього сигнал світлофору, в зустрічному для неї напрямку, у крайній правій смузі руху, зі швидкістю 63 км/год.

Внаслідок дорожньо-транспортної події, згідно з висновком судово-медичної експертизи N? 12-14/522-A/25 від 21.08.2025, пасажир автомобіля «Nissan Rogue», р.н. НОМЕР_3 , ОСОБА_4 отримала середньої тяжкості тілесне ушкодження у вигляді тупої травми правого колінного суглобу закритого розриву заднього рогу медіального меніску з частковим розривом передньої хрестоподібної зв?язки, що ускладнилося гонартрозом, ексудативним синовітом та інфрапателярним бурситом колінного суглобу, із наявністю синців по передній та внутрішній поверхні правого коліна.

Згідно з висновком комплексної судової експертизи відео-, звукозапису та автотехнічної експертизи у дорожній ситуації, що склалась, водій автомобіля «Chevrolet Nubira», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_8 , повинна була діяти відповідно до вимог п.п. 10.1 та 16.6 Правил дорожнього руху України. Вона мала технічну можливість запобігти дорожньо-транспортної події шляхом виконанням вимог п.п. 10.1 та 16.6 Правил дорожнього руху України. У діях водія автомобіля «Chevrolet Nubira», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_8 , вбачаються невідповідності вимогам п.п. 10.1 та 16.6 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, перебували в причинному зв?язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події.

Порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_8 виразилось в тому, що вона, 27.06.2025 близько 17.20, керуючи технічно справним автомобілем «Chevrolet Nubira», р.н. НОМЕР_1 , рухалась по вул. Гвардійців-Широнінців, зі сторони пр. Ювілейного в напрямку вул. Валентинівської, в м. Харкові, зі швидкістю 20 км/год та в районі регульованого перехрестя вул. Гвардійців-Широнінців з вул. Василя Стуса, виконувала маневр повороту ліворуч, перед зміною напрямку руху, не переконалася, що це буде безпечним для інших учасників дорожнього руху та не надала дорогу водію автомобіля «Nissan Rogue», р.н. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_5 , який рухався в зустрічному для неї напрямку, прямо через вказане перехрестя, зі швидкістю 63 км/год, у крайній правій смузі руху, на зелений для нього сигнал світлофору, діючи необережно, внаслідок неуважності та безпечності, допустила зіткнення з вказаним автомобілем, чим грубо порушила вимоги п.п.10.1 та 16.6 Правил дорожнього руху, що спричинило наслідки у вигляді середньої тяжкості тілесних ушкоджень пасажиру автомобіля «Nissan Rogue», р.н. НОМЕР_3 , ОСОБА_4 .

Допитана у суді обвинувачена ОСОБА_8 визнала себе винною у вчинені інкримінованого їй кримінального правопорушення частково. В ході допиту суду показала, що вона, 27.06.2025 близько 17 годин 15 хвилин керувала технічно справним автомобілем «Chevrolet Nubira», р.н. НОМЕР_1 , рухалась по вул. Гвардійців-Широнінців, зі сторони пр. Ювілейного в напрямку вул. Валентинівської в м. Харкові, зі швидкістю 10 км/год, в салоні авто вона знаходилась одна. В районі регульованого перехрестя вул. Гвардійців-Широнінців з вул. Василя Стуса перед нею повернув ліворуч автомобіль білого кольору, а вона почала виконувати маневр повороту ліворуч як відчула зіткнення автомобілем «Nissan Rogue», р.н. НОМЕР_2 , який рухався зі швидкістю більше 70 км/г., якого вона не бачила, оскільки переконалась в безпечності свого маневру, покриття дороги було сухе. Удар прийшовся в капот та праву частину її автомобіля, після чого її авто розвернуло. На її думку водій автомобіля «Nissan Rogue» мав можливість уникнути ДТП. Вона від удару отримала травму, з учасниками ДТП не спілкувалась, поліцію не викликала. Швидка допомога її забрала до лікарні. Після чого, ОСОБА_8 зазначила, що вину та заявлені цивільні позови не визнає у повному об`ємі, та її не викликали для прийняття участі у слідчому експерименті в ході досудового розслідування.

Не зважаючи на це, у дебатах обвинувачена ОСОБА_8 підтримала свого захисника, адвоката ОСОБА_7 , який зазначив, що його клієнтка визнає свою провину повністю, але відсутні додаткові данні слідчого експерименту, який не був проведений за участю ОСОБА_8 . Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 про відшкодування спричиненої в наслідок скоєння ДТП моральної шкоди вважає несправедливим. Що стосується цивільного позову цивільного позивача ОСОБА_5 про відшкодування на користь останнього з обвинуваченої спричинену матеріальну шкоду, то його клієнтка ОСОБА_8 , на його професійну думку, не може бути відповідачем, оскільки не є власником автомобіля «Chevrolet Nubira», р.н. НОМЕР_1 , який не переданий їй в оперативне користування.

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши надані докази, які є належними та допустимими, дійшов до наступного висновку.

Винуватість ОСОБА_8 , у вчиненні нею кримінального правопорушення підтверджується наступними доказами, а саме:

- показами потерпілої ОСОБА_4 , яка у суді показала, що вона 27.06.2025 близько 17 годин 18 хвилин їхала на передньому пасажирському сидінні в автомобілі «Nissan Rogue», р.н. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_5 , від керування останній не відволікався, швидкість була біля 60 км/год. Автомобіль рухався по правій полосі дорожнього руху, на лівій було інше авто, яке в районі перехрестя вул. Гвардійців-Широнінців з вул. Василя Стуса в м. Харкові, мав намір повернути ліворуч. Потім водій ОСОБА_5 почав гальмувати, але не зміг уникнути ДТП, яке сталося на їхній правій полосі руху, а саме відбулося зіткнення з автомобілем «Chevrolet Nubira», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням обвинуваченої. Вона відразу відчула сильний біль в нозі, перехожі викликали швидку, яка її забрала до лікарні. Лікування вона проходила більше двох місяців. Їй було дуже боляче, все це негативно відобразилося на її психологічному стані. Обвинувачена ОСОБА_8 за весь час після ДТП не зателефонувала, не цікавилась станом її здоров`я, нічого не відшкодувала. Потерпіла зазначила, що в схемі ДТП, яка міститься в матеріалах кримінального провадження вірно відображено місце зіткнення, а також є відео подій ДТП з відео реєстратора.

Потерпіла ОСОБА_4 та її представник, адвокат ОСОБА_6 в повному обсязі підтримали позовні вимоги потерпілої, в яких вона прохає стягнути з ОСОБА_8 на свою користь спричинену в наслідок ДТП моральну шкоду, яку вона оцінює у розмірі 50000 тисяч гривень.

- показами свідка ОСОБА_5 , даними ним у суді про те, що він 27.06.2025 близько 18 години керував автомобілем «Nissan Rogue», р.н. НОМЕР_2 . Їхав зі швидкістю приблизно 60 км/г по правій стороні. На передньому пасажирському сидінні на той час перебувала потерпіла ОСОБА_4 . На перехресті вул. Гвардійців-Широнінців з вул. Василя Стуса в м. Харкові, він їхав прямо, побачив як одне автомобіль «Chevrolet Nubira», р.н. НОМЕР_1 на зустрічній колії став повертати, він почав гальмувати, але удар стався в передню ліву частини його машини на полосі руху його автомобіля. За кермом перебувала обвинувачена. Внаслідок ДТП він отримав тілесні ушкодження: забій тулуба, ноги та шиї. На стаціонарному лікуванні він був 16-17 діб а потім місяць реабілітації. Автомобіль «Nissan Rogue», р.н. НОМЕР_2 , внаслідок ДТП відновленню не підлягає, що вимусило його звернутись з цивільним позовом до суду, який він підтримує у повному обсязі, та прохає стягнути з ОСОБА_8 на його користь спричинену матеріальну шкоду у розмірі 297061 гривень 36 копійок. Цивільний позов він підтримує у повному обсязі, оскільки обвинувачена на теперішній час нічого йому не відшкодувала.

- даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 27.06.2025 за участю двох понятих за адресою: м. Харків, перехрестя вул. Гвардійців-Широнінців та вул. Василя Стуса та схемою до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 27.06.2025 з фототаблицею. (т.1 а.с. 176-184);

- заявою ОСОБА_5 від 28.06.2025 про долучення до матеріалів кримінального провадження відеозапис з фіксацією ДТП, яка мала місце 27.06.2025 близько 17 годин 20 хвилин за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінці в районі б. 22, де сталося зіткнення автомобіля автомобілем «Nissan Rogue», р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 з автомобілем «Chevrolet Nubira», р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_8 , внаслідок чого учасники події отримали тілесні ушкодження.

Данними протоколу огляду відеозапису від 28.06.2025 з фототаблицею . (т. 1 а.с. 185-189);

Предметом дослідження у суді був безпосередньо відеозапис ДТП, що зафіксований в відеофонограмі з файлу «Видео WhatsApp 2025-06-27 в 20.17.56_85а07с57.mp4, що зафіксований на карті пам`яті типу micro SD фірми «Transcend» об`ємом «16 GB», з якого вбачається місце та механізм ДТП між автомобілем «Nissan Rogue», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 з автомобіль «Chevrolet Nubira», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_8 ;

- висновком експерта № СЕ-19/121-25/17225-ІТ від 07.08.2025 відповідно до якого у наданому на дослідження відеозапису ДТП, що зафіксований в відеофонограмі з файлу «Видео WhatsApp 2025-06-27 в 20.17.56_85а07с57.mp4, що зафіксований на карті пам`яті типу micro SD фірми «Transcend» об`ємом «16 GB», ознак монтажу не виявлено. Місце зіткнення автомобіля «Nissan Rogue», р.н. НОМЕР_4 , з автомобілем «Chevrolet Nubira», р.н. НОМЕР_5 , розташовувалось на смузі руху в напрямку від вул. Валентинівської в бік пр. Ювілейного перед початком утворення сліду юзу (поз. 3 схеми до протоколу ОМП). У даній дорожній ситуації водій автомобіля «Chevrolet Nubira», р.н. НОМЕР_5 , ОСОБА_8 повинна була діяти відповідно до вимог п.п. 10.1 та 16.6 Правил дорожнього руху. Технічна можливість запобігання даної події для водія автомобіля «Chevrolet Nubira», р.н. НОМЕР_5 , ОСОБА_8 визначалась виконанням ним вимог п.п. 10.1 та 16.6 Правил дорожнього руху, для чого в нього не було перешкод технічного характеру. Дії водія автомобіля «Chevrolet Nubira», р.н. НОМЕР_5 , ОСОБА_8 не відповідали вимогам п.п. 10.1 та 16.6 Правил дорожнього руху і з технічної точки зору, знаходилися у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою (т. 1 а.с.234-245);

- даними протоколів проведення слідчих експериментів від 05.09.2025 за участю свідка ОСОБА_5 , ОСОБА_4 за участю понятих, в ході проведення яких ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зазначили час, місце та механізм скоєння ДТП 27.06.2025 між автомобілями «Nissan Rogue», р.н. НОМЕР_4 , з автомобілем «Chevrolet Nubira», р.н. НОМЕР_5 . Додаток схема до протоколу проведення слідчого експерименту ДТП в м. Харкові на регульованому перехресті вул. Гвардійців-Широнінців та вул. Василя Стуса. (т.1 а.с.246-251);

- висновком експерта № 12-14/599-А/25 від 25.09.2025 відповідно до якого, в зв`язку з подією 27.06.2025 року у ОСОБА_8 мав місце закритий уламковий перелом лівої п`яткової кістки зі зміщенням. Вказане ушкодження утворилося від дії тупого твердого предмету, індивідуальні особливості якого не відобразилися, могло утворитися в умовах дорожньо-транспортної події, при обставинах і в строк вказаних в постанові слідчого і відноситься до категорії ушкоджень середнього ступеня тяжкості по ознаці тривалості розладу здоров`я (для загоєння вказаного перелому необхідний термін не менше 3-х тижнів (п. 2.2.1 «а», «б», «в» п.2.2.2. Правил «судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.95р)) (т. 1 а.с. 190-191);

- висновком експерта № 12-14/523-А/25 від 21.08.2025 відповідно до якого, характер та вигляд ушкоджень, їх клінічна картина, що описана у медичній документації ОСОБА_5 не виключає можливості їх утворення 27.06.2025, в результаті дорожньо-транспортної події, за обставин, що відомі з постанови слідчого. За ступенем тяжкості ушкодження як у сукупності так і поодинці, належать до категорії легких тілесних ушкоджень, відповідно до п. 2.3.2. «б», п. 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р. (т. 1 а.с. 196-197);

- висновком експерта № 12-14/522-А/25 від 21.08.2025 відповідно до якого, у ОСОБА_4 має місце тупа травма правого колінного суглобу закрито розриву заднього рогу медіального меніску з частковим розривом передньої хрестоподібної зв`язки, що ускладнилося гонартрозом, ексудативним синовітом та інфрапателярним бурситом колінного суглобу, наявністю синців (підшкірні крововиливи, гематома) по передній та внутрішній поверхні правого коліна із наявністю синців (підшкірні крововиливи, гематома) по передній та внутрішній поверхні правого коліна, мають місце чисельні синці (підшкірі крововиливи) в нижній частині живота. За механізмом: вищевказаний комплекс ушкоджень утворився за єдиним механізмом від удари: чи ударно-стискаючої травматичної дії тупого твердого предмету (предметів) чи предмету (предметів що володів такими властивостями, однак, індивідуальні особливості травматичної поверхні якого (яких ушкодженнях не відобразилися, з місцем дії травматичної сили в область правого коліна та нижню частину живота. При цьому, характер та вигляд ушкоджень, що описаний у медичній документації, їх клінічна картина, не виключає можливості утворення в результаті дорожньо-транспортної події, яка мала місце 27.06.2025, за обставин, що відомі з постанови слідчого. Згідно медичної карти стаціонарного хворого № 9.14291 КНП ХОР «Обласна клінічна лікарня», приводу тупої травми правого колінного суглобу, що діагностовано гр. ОСОБА_4 , 24.07.2025 проведена операція: «Артроскопія правого колінного суглоба. Медіальна геміменіскектомія, часткова резекція тала Гоффа та медіапателярное складки. Дебрідмент.». За ступенем тяжкості: тупа травма правого колінного суглобу закритого розриву заднього рогу медіального меніску частковим розривом передньої хрестоподібної зв`язки, що ускладнилося гонартрозом, ексудативним синовітом та інфрапателярним бурситом колінного суглобу, із наявністю синців (підшкірні крововили, гематома) по передній та внутрішній поверхні правого коліна не є небезпечною для життя в момент заподіяння, а спричинила за собою тривалий розлад здоров`я понад 3-х тижнів (21 дня) і за цією ознакою відповідно до п. 2.2.1. «а, б, в», п. 2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р., належить до категорії ушкоджень середнього ступеня тяжкості; чисельні синці (підшкірні крововиливи) в нижній частині живота викликають незнані скороминущі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів і за цією ознакою, як у сукупності так і поодинці, належать до категорії легких тілесних ушкоджень, відповідно до п. 2.3.2. «б», п. 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р.(т. 1 а.с.200-202);

- висновком експерта № СЕ-19/121-25/17226-ІТ від 29.07.2025 відповідно до якого на момент експертного огляду ходова частина та рульове керування автомобіля «Nissan Rogue», р.н. НОМЕР_4 , перебували у стані повної відмови. На момент експертного огляду та на момент ДТП робоча гальмівна система автомобіля «Nissan Rogue», р.н. НОМЕР_4 , перебувала в працездатному стані. Несправності ходової частини автомобіля «Nissan Rogue», р.н. НОМЕР_4 у вигляді деформованих передніх амортизаційних стійок, важелю та стійки стабілізатора переднього лівого колеса, виникли в результаті ДТП. Несправності ходової частини автомобіля «Nissan Rogue», р.н. НОМЕР_4 , у вигляді деформованих передніх амортизаційних стійок, важелю та стійки стабілізатора переднього лівого колеса, виникли в результаті ДТП, то дані несправності не знаходиться в причинному зв`язку з настанням ДТП (т. 1 а.с 213-221);

- висновком експерта № СЕ-19/121-25/17227-ІТ від 18.07.2025 відповідно до якого на момент експертного огляду та на момент ДТП робоча гальмівна система автомобіля «Chevrolet Nubira» р.н. НОМЕР_5 , перебувала в працездатному стані, ходова частина перебувала працездатному але технічно несправному стані, через експлуатацію шин передніх коліс з надмірним зносом. Несправність ходової частини у вигляді експлуатації шин передніх коліс з надмірним зносом протектора, суперечить вимогам п.п. 31.4: 31.4.5 «а» Правил дорожнього руху, виникла до ДТП. Несправність ходової частини у вигляді експлуатації шин передніх коліс з надмірним зносом протектора, суперечить вимогам п.п. 31.4: 31.4.5 «а» Правил дорожнього руху, водій мав можливість виявити її до події (т. 1 а.с.223-229);

- висновком експерта № СЕ-19/121-25/22976-ІТ від 16.09.2025 відповідно до якого місце зіткнення транспортних засобів було розташоване в районі початку сліду юзу, відображеного під № 3 на схемі місця дорожньо-транспортної пригоди, або перед ним (якщо рухатися у напрямку пр. Ювілейного). Більш точно встановити розташування місця зіткнення відносно меж проїзної частини немає можливості з причин відсутності слідів коліс автомобіля «Chevrolet Nubira» (реєстраційний номер НОМЕР_6 ) на дорожньому покритті. У даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «Chevrolet Nubira» (реєстраційний номер НОМЕР_7 ) ОСОБА_8 повинна була діяти відповідно до вимог п.п. 10.1, 16.6 Правил дорожнього руху. У даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля Chevrolet Nubira (реєстраційний номер НОМЕР_7 ) ОСОБА_8 мала технічну можливість запобігти виникненню події виконанням вимог п.п. 0.1, 16.6 Правил дорожнього руху. У діях водія автомобіля Chevrolet Nubira (реєстраційний номер НОМЕР_7 ) ОСОБА_8 вбачаються невідповідності вимогам п.п. 10.1, 16.6 Правил дорожнього руху, які перебували, з технічної точки зору, у причинному зв?язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди. У даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля Nissan Rogue (реєстраційний номер НОМЕР_4 ) ОСОБА_5 повинен був діяти відповідно до вимог п.п 12.3, 12.4, 12.9б) Правил дорожнього руху (т. 2 а.с.03-08);

- консультативним висновком спеціаліста від 11.07.2026 КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 17» ХМР ОСОБА_8 встановлений діагноз: післятравматичний ДОА лівого гомілковостопного суглобу 2 ст., лівого підтаранного суглобу 3 ст. Консолідований після МОС гвинтами перелом лівої п`яткової кістки. Хронічний виражений больовий синдром з порушенням функції лівої нижньої кінцівки 1 ст. Невпропатія лівого малогомілкового нерву.

Стосовно зазначеної позиції обвинуваченої ОСОБА_8 та її захисника, а саме в ході допиту вона зазначила, що частково визнає свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, яке їй інкриміноване, на прикінці показів – повністю не визнає, в зв`язку з тим, що відсутні вихідні данні, які мали бути після проведення за їх участю слідчого експерименту, для проведення якого її не викликали та такі процесуальні дії з нею не проводились в ході досудового розслідування, суд вважає зазначити наступне.

В ході розгляду справи у суді було відмовлено у задоволенні клопотання захисту обвинуваченої про доручення органу досудового розслідування провести слідчу дію - слідчий експеримент за участю обвинуваченої ОСОБА_8 та судового експерта, свідка ОСОБА_10 , потерпілої ОСОБА_4 для встановлення достовірних вихідних даних, про що свідчить ухвала Салтівського районного суду міста Харкова від 25.05.2026. Судом був досліджений протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 30.09.2025, який свідчить про той факт, що ОСОБА_8 разом із захисником ознайомлені з матеріалами кримінального провадження в повному обсязі без обмеження в часі та отримали копію документів. Заяв та клопотань не заявляли.

Більш того, в ході досудового розслідування, ОСОБА_8 , яка на той час перебувала в статусі підозрюваної відмовилась брати участь у слідчому експерименті, про що свідчить протокол її допиту від 30.09.2025. Вищезазначене підтверджено обвинуваченої у суді.

Як встановлено в суді, в ході досудового розслідування, так і в ході підготовчого судового засідання ОСОБА_8 разом із захисником клопотань або скарг на дії слідчого не заявляли. Суд враховує причини, з яких не було проведено слідчий експеримент за участю ОСОБА_8 на стадії досудового розслідування, її відмову під час досудового розслідування, обізнаність з висновком автотехнічної експертизи.

Суд зазначає, що твердження обвинуваченої та її захисника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а саме вони спростовуються показами потерпілої, свідка, відеозапису, висновками експертиз та даними протоколів проведення слідчих експериментів від 05.09.2025 за участю свідка ОСОБА_5 , ОСОБА_4 за участю понятих та схеми до протоколу, даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 27.06.2025 за участю двох понятих за адресою: м. Харків, перехрестя вул. Гвардійців-Широнінців та вул. Василя Стуса та схемою до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 27.06.2025 з фототаблицею, даними протоколу огляду відеозапису від 28.06.2025 з фототаблицею та дослідженим безпосередньо у суді відеозапис ДТП, що зафіксований в відеофонограмі з файлу «Видео WhatsApp 2025-06-27 в 20.17.56_85а07с57.mp4, що зафіксований на карті пам`яті типу micro SD фірми «Transcend» об`ємом «16 GB», з якого вбачається місце та механізм ДТП між автомобілем «Nissan Rogue», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 з автомобіль «Chevrolet Nubira», р.н. НОМЕР_8 , під керуванням ОСОБА_8 . Приведених вище відповідних експертиз та їх висновки. Більш того, у суді свої покази надали як потерпіла по справі, так і свідок ОСОБА_5 , які надавали у суді послідовні покази, які узгоджуються з іншими наведеними доказами та між собою, які останні не змінювали в ході судового розгляду справи, тому у суду відсутні підставі ставити ці покази під сумнів.

Суд, надає відповідну оцінку тому факту, що після допиту потерпілого, свідків та дослідження письмових доказів захист обвинуваченої, позицію якого підтримала ОСОБА_8 у судових дебатах зазначив, що визнає свою провину у повному обсязі, в дебатах обвинувачена не висловила розкаяння у скоєному, однак ні вона, ні її захист не обґрунтували, що саме стало причиною зміни позиції.

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позиція обвинуваченої та її захисника спростовується в сукупності як матеріалами справи - письмовими, відео доказами, які є належними та допустимими, а також показами потерпілої, свідка, які надавали послідовні свідчення, які не змінював в ході їх допиту у суді.

На підставі аналізу матеріалів справи у їх сукупності, суд приходить до висновку, що висловлена позиція обвинуваченої, пояснюється її намірами можливими способами спростувати обставини справи, зменшити їх у вигідному для себе напрямку, або зменшити ступінь своєї вини, та полегшити свою участь, а також вибраною тактикою захисту у суді.

Щодо позиції обвинуваченої про надання своїм батькам з її сторони нагляду, суд зазначає наступне. Так, в матеріалах справи відсутня відповідна медична документація, яка б свідчила, що ОСОБА_8 надає допомогу батькам та останні потребують сторонню допомогу. Більш того, батько обвинуваченої є пенсіонером, хворіє, але не є особою з інвалідністю. Обвинувачена в суді зазначила, що її мати є людиною працездатного віку, у якої відсутня інвалідність, а чоловік захищає країну в лавах ЗСУ.

Суд вважає за необхідне навести, що судовий розгляд кримінального провадження проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, що передбачено ч. 1 ст. 337 КПК України.

Суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_8 у скоєнні інкримінованого їй правопорушення, події якого мали місце 27.06.2025, та кваліфікує дії обвинуваченої за ч. 1 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_8 , суд враховує тяжкість вчиненого нею кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є нетяжким злочином. Обвинувачена раніше не судима, одружена, офіційно не працевлаштована, має місце мешкання, за яким зареєстрована, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд зазначив, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

У п.п.20,21 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року зазначено, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви, допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Як обставину, що пом`якшує покарання, в обвинувальному акті вказано щире каяття, однак суд не вбачає ознак щирого каяття обвинуваченої, з огляду на таке.

У постанові від 02.11.2021 Верховний суд у справі № 643/13256/17 зробив висновок щодо ознак щирого каяття, як обставини, що пом`якшує відповідальність обвинуваченого, який полягає у тому, що виходячи із системного тлумачення законодавства та із судової практики, щире каяття, характеризуючи ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання.

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не формальне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання своєї вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

Під час судового розгляду ОСОБА_8 частково визнала свою вину, не розкаялась у скоєному правопорушенні, потерпілій матеріальної або моральної шкоди не відшкодувала, не цікавилась станом здоров`я ОСОБА_4 , вибачення після вчинення протиправних у потерпілої не прохала, не намагався усунути завдану шкоду ні потерпілій ні цивільному позивачу, що свідчить про те, що вона не виявляла бажання виправити наслідки своїх дій, жодним чином не виявляла співчуття потерпілій.

Судом не було встановлено, що ОСОБА_8 надала критичну оцінку власній поведінці, засуджує таку поведінку.

Аналізуючи вищенаведене, судом не визнано обставин які пом`якшували або обтяжували покарання ОСОБА_8 , відповідно до вимого ст.ст. 66, 67 КК України.

З урахуванням викладеного, та враховуючи дані про особу винного, а також те, що, відповідно до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, але й виправлення засудженого, не має за мету спричинити фізичні страждання або принизити людську гідність, суд з урахуванням позиції прокурора, потерпілої, цивільного позивача та їх представника, обвинуваченої, захисника, вважає за необхідне призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у вигляді обмеження волі в межах санкції частин статті, за якою кваліфіковані дії обвинуваченої з позбавленням права керувати транспортними засобами на певний строк.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", згідно з яким суди повинні призначати покарання менш суворе - особам, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю кримінального правопорушення, тощо, з метою перевиховання та виправлення обвинувачених, попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень, суд, враховуючи тяжкість вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, дані про особу винної, вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченої можливе без ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим суд на підставі ст. 75 КК України вважає за можливе звільнити обвинувачену від відбування основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням. Саме таке покарання суд вважає пропорційним, необхідним, достатнім і справедливим для виправлення винної та запобігання вчиненню нею нових кримінальних правпорушень і в даному випадку мета застосування кримінального покарання буде досягнута при призначенні ОСОБА_8 саме такого виду покарання. В силу положень ч. 1 ст. 76 КК України, суд звільняючи ОСОБА_8 від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням, покладає на неї обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України

В ході досудового розслідування стосовно ОСОБА_8 запобіжний захід не обирався, до суду клопотань з цього приводу не надходило.

По справі цивільним позивачем ОСОБА_5 в особі представника – адвоката ОСОБА_6 заявлені позовні вимоги, в яких він прохає стягнути з ОСОБА_8 на свою користь спричинену внаслідок ДТП матеріальну шкоду у розмірі 297061 гривень 36 копійок, посилаючись на те, що власнику автомобілю «Nissan Rogue», р.н. НОМЕР_4 , ОСОБА_5 , внаслідок пошкодження належного йому майна була заподіяна матеріальна шкода. Розмір збитку завданого власнику транспортного засобу становить суму 519 211,35, що є ринковою вартістю автомобіля на момент дорожньо-транспортної пригоди (27.06.2025). Вартість в пошкодженому стані після ДТП автомобіля становить 62 149,99 грн. Крім цього, в матеріалах справи мається поліс № 223945074 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів у відповідності до якого цивільна відповідальність на час дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у страховій компанії ТДВ СК «Альфа – Гарант», страхувальник ОСОБА_11 , забезпечений транспортний засіб «Chevrolet Nubira», р.н. НОМЕР_5 , страхова сума на одного потерпілого, за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, складає суму 320000,00 грн., за шкоду, заподіяну майну складає суму 160000,00 грн. (т. 1 а.с.168). Відповідно Поліса страхова сума на одного потерпілого, за шкоду заподіяну майну складає суму 160000,00 грн. Про настання страхового випадку було повідомлено страхову компанію та для отримання відшкодування від страхової компанії у розмірі ліміту 160 000,00 гр. на її адресу направлена заява про відшкодування майнової шкоди з додатками. Отже, вважає, що з відповідача ОСОБА_8 на користь позивача ОСОБА_5 необхідно стягнути суму в розмірі 297 061,36 грн. (519 211,35 - 62 149,99 -160 000,00).

Потерпіла ОСОБА_4 в особі представника – адвоката ОСОБА_6 звернулась з цивільним позовом до ОСОБА_8 , в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_8 на свою користь спричинену внаслідок ДТП, події якого мали місце 27.06.2025, моральну шкоду у розмірі 50000 грн., посилаючись на те, що внаслідок скоєного ОСОБА_8 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.286 КК України, позивачці- потерпілій ОСОБА_4 були заподіяні тілесні ушкодження середньої ступені тяжкості та завдано майнову та моральну шкоду.

Спричинені тілесні ушкодження потягли за собою необхідність тривалого відновлення стану здоров`я, щоб була можливість повноцінно жити та працювати. Внаслідок ДТП позивачка зазнала, крім надзвичайно сильного фізичного болю великі труднощі із задоволенням своїх нагальних біологічних потреб. Тривалий час відповідачка не вчинила жодних дій хоча б з часткової компенсації завданих страждань чи відшкодування майнових витрат, а тому позивачка оцінює завдану моральну шкоду у розмірі 50 000.00 гривень, вважаючи таку грошову компенсацію моральної шкоди розумною та достатньою для відновлення життєдіяльності та справедливості.

Не погодившись із цивільними позовами представником ОСОБА_8 – адвокатом ОСОБА_7 подано відзив на позовні заяви, в якому прохає відмовити у задоволенні позовних вимог відносно відшкодування моральної шкоди ОСОБА_4 та матеріальної шкоди ОСОБА_5 , зазначивши, що згідно із свідоцтвом про реєстрації транспортного засобу НОМЕР_9 , автомобіль «Chevrolet Nubira», р.н. НОМЕР_5 , власником автомобіля є ОСОБА_12 . Поліс з № 223945074 обов`язково страхування цивільно-правової відповідальності застрахований та виданий у страховій компанії ТДВ СК «Альфа-Гарант» на вищезазначений транспортний засіб 08.10.2024 га громадянина ОСОБА_11 , отже цивільний відповідач ОСОБА_8 ніякого відношення до вищезазначеного полісу страхування не має. Під час скоєння ДТП 27.06.2025 обвинувачена ОСОБА_8 керувала автомобілем «Chevrolet Nubira», р.н. НОМЕР_5 , одноразово без будь-якого правового оформлення зі сторони власника транспортного засобу, про що адвокат ОСОБА_7 зазначив і в судовому засіданні.

Разом з тим, щодо позову ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди зазначив, що визначена потерпілої сума шкоди є необґрунтованою та завищеною, несправедливою.

Щодо цивільного позову ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди суд зазначає таке.

Положення ЦК України визначають факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання.

Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 1961-IV).

Згідно зі ст. 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Завдання цивільному позивачу внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов`язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Разом з тим зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною.

Відповідно до ч. 1 ст. 12, ч. 2 ст. 14 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно з ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Потерпілий вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав.

У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961 IV).

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Наведене відповідає позиції Верховного Суду, відображеній у постанові від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, цивільно правова відповідальність забезпеченого транспортного засобу «Chevrolet Nubira», р.н. НОМЕР_5 , на час дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у страховій компанії ТДВ СК «Альфа -Гарант», що підтверджується полісом ОСЦПВВНТЗ № 223945074, який на час пригоди був чинним.

В позовній заяві представник позивача ОСОБА_5 – адвокат ОСОБА_6 зазначив, що відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку № 132\07-25 від 04.08.2025 розмір збитку завданого власнику транспортного засобу в наслідок пошкодження при ДТП автомобілю «Nissan Rogue», р.н. НОМЕР_4 , становить суму 519 211,35 грн., що є ринковою вартістю автомобіля на момент дорожньо-транспортної пригоди (27.06.2025). Вартість в пошкодженому стані після ДТП автомобіля «Nissan Rogue», р.н. НОМЕР_4 , становить 62 149,99 грн. Відповідно Поліса страхова сума на одного потерпілого, за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, складає суму 320000,00 грн. За шкоду, заподіяну майну, складає суму 160000,00 грн.

Обвинувачена – відповідачка ОСОБА_8 та її представник ОСОБА_7 стосовно зазначеного розрахунку нічого не зазначили, заперечень не висловили, лише посилались на неналежний суб`єкт відповідальності, а саме відповідачки ОСОБА_8 щодо відшкодування матеріальної шкоди.

Доводи сторони відповідача про відсутність у ОСОБА_8 обов`язку відшкодовувати шкоду з підстав того, що вона не є власником транспортного засобу, є необґрунтованими.

ОСОБА_8 на момент дорожньо-транспортної пригоди фактично керувала транспортним засобом, здійснюючи його експлуатацію, а отже була володільцем джерела підвищеної небезпеки. Сам по собі факт відсутності права власності, письмової довіреності чи іншого договору не свідчить про відсутність законних підстав користування транспортним засобом, якщо особа фактично отримала його у користування та здійснювала керування ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України обов`язок з відшкодування шкоди покладається на особу, яка володіє транспортним засобом на відповідній правовій підставі. Отже, вирішальним є не формальний статус власника, а встановлення особи, яка фактично здійснювала володіння та експлуатацію транспортного засобу на момент заподіяння шкоди.

Аналізуючи вищенаведене, враховуючи, що цивільний позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до особи, яка завдала шкоди, й просить стягнути з відповідача грошові кошти на відшкодування шкоди, завданої ДТП безпосередньо особою, яка завдала шкоди, на підставі, передбачених законом положень ст. 1192 ЦК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_5 в цієї частині позову є обґрунтованими, належним чином підтвердженими, а тому підлягають задоволенню.

Заперечення, викладені у відзиву проти цивільного позову, не спростують висновків суду в цієї частині.

Щодо цивільного позову ОСОБА_4 суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов в кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбаченіст.1167 Цивільного кодексу України і полягають у її відшкодуванні особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім завдання шкоди ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, яка відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій основі володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.

Свої вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач ОСОБА_4 обґрунтувала з посиланням на те, що в результаті протиправних дій обвинуваченої вона переживала та продовжує переживати моральні страждання через спричинені тілесні ушкодження.

Статтею 23 ЦК України установлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї та близьких родичів.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями), встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов`язаних з відшкодуванням такої шкоди.

Крім цього, у п. 3 зазначеної постанови вказано, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно роз`яснень даних в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства» (Abdulaziz, Cabales and Balkandali v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, серія А, № 94, пункт 96), але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування.

З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги позицію ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_6 щодо відшкодування моральної шкоди, глибину і тривалість моральних страждань, обґрунтування позовних вимог в цій частині, тяжкість тілесних ушкоджень потерпілої, які викликали тривалий розлад здоров`я, порушення звичного способу життя від усвідомлення і відчуття себе жертвою ДТП та морально-психологічних переживань, наслідків, що настали, тривалість реабілітаційного періоду внаслідок травм, інші обставини справи в їх сукупності, позицію прокурора, обвинуваченої ОСОБА_8 , її захисника, суд вважає, що позовні вимоги потерпілої ОСОБА_4 підлягають задоволенню, тому суд стягує з ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_4 в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди суму у розмірі 50000 гривень.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 174 КПК України суд вирішує питання про скасування арешту майна.

Процесуальні витрати, які пов`язані із залученням експертів під час здійснення досудового розслідування, суд стягує з ОСОБА_8 на користь держави.

Керуючись ст. ст. 369-371, 373, 374, 615 КПК України, суд –

У Х В А Л И В :

ОСОБА_8 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити їй покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Згідно п.п. 1, 2 ч. 1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_8 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_8 не обирався, підстав для його обрання судом не встановлено.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди суму у розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень.

Цивільний позов ОСОБА_5 – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди суму у розмірі 297 061 (двісті дев`яносто сім тисяч шістдесят одну) гривню 36 копійок.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати, які пов`язані із залученням експертів під час здійснення досудового розслідування у розмірі 26742 (двадцять шість тисяч сімсот сорок дві) гривні.

Арешт на майно, яке було виявлено та вилучено в ході проведення огляду місця ДТП за адресою: м. Харків, на перехресті вул. Гвардійців-Широнінців та вул. Василя Стуса, а саме: автомобіль «Nissan Rogue», д.н.з. НОМЕР_4 номер кузова НОМЕР_10 , та автомобіль «Chevrolet Nubira», д.н.з. НОМЕР_5 номер кузова НОМЕР_11 , накладений ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 01.07.2025, після набрання вироком законної сили - скасувати.

Речові докази: автомобіль «Nissan Rogue», д.н.з. НОМЕР_4 номер кузова НОМЕР_10 , автомобіль «Chevrolet Nubira», д.н.з. НОМЕР_5 номер кузова НОМЕР_11 , які передані на відповідальне зберігання на територію спеціального майдану зберігання тимчасового утримання транспортних засобів, розташований за адресою: м. Харків, вул. Бучми, 107А – повернути власникам; флеш накопичувач «microSD» з відеозаписом, який зберігається в матеріалах кримінального провадження – залишити в матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення ОСОБА_8 та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1