Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №638/16963/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Суд: Шевченківський районний суд міста Харкова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування

Дата: 23 липня 2026 р.

Справа: №638/16963/26

Суддя: Невеніцин Є. В.

Справа № 638/16963/26

Провадження № 3/638/3470/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Невеніцина Є.В., особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові адміністративний матеріал, який надійшов від Чугуївського районного управління поліції ГУНП в Харківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення від 27.06.2026 серії ВБА №162204, 27.06.2026, близько 19-33 год., ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив психологічне та фізичне насильство стосовно дружини ОСОБА_2 , а саме висловлювався в її бік лайкою та вдарив по тулубу, скоївши таким чином адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 зазначив, що являється особою з інвалідністю третьої групи, захищав Батьківщину, за час служби отримав шість контузій, періодично втрачає пам`ять, обставин, викладених в протоколі не пам`ятає. Пояснив, що з дружиною живуть мирно, ніякої шкоди їй завдавати не бажає.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що чоловік три роки брав участь в бойових діях, зокрема на Покровському напрямку, зараз у нього діагноз шизотиповий розлад, трапляються напади, приїжджає швидка допомога, роблять уколи. В селі швидка приїхала разом з поліцією, дали підписати якість документи, вона підписала. Додала, що претензій до чоловіка не має, будь-якого насильства щодо неї він не здійснював, ситуація, що трапилася, обумовлена хворобливим станом здоров`я ОСОБА_1 , наразі вони займаються його лікуванням та адаптацією.

Заслухавши пояснення учасників, дослідивши адміністративний матеріал та надані докази, суд дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а провадження по справі підлягає закриттю, з наступних підстав.

Згідно з ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з п. 3, 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Пунктом 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» встановлено, що психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Насильство у родині будь-якого характеру, відрізняється від конфліктних ситуацій, спорів, що виникають у кожній сім`ї та не становлять загрози подальшому розвитку здорових стосунків, тим, що при домашньому насильстві завжди дії того, хто допускає таке насильство, носять навмисний характер, з наміром досягнення бажаного результату, тягнуть спричинення шкоди; відбувається порушення прав і свобод людини; наявна значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство. Якщо в діях немає хоча б однієї з чотирьох наведених ознак, вони не є насильством.

Будь-яка суперечка чи конфлікт, які виникають у сім`ї, не можуть однозначно трактуватись, як домашнє насильство. Без з`ясування природи та причин сварки, її ініціатора та обставин життя сторін конфлікту, неможливо однозначно стверджувати про те, що один із учасників сварки став жертвою домашнього насильства.

Звернення до різних органів державної влади, зокрема правоохоронних, свідчить про наявність конфлікту між сторонами, і самі по собі не підтверджують факту вчинення домашнього насильства. Тобто, факт вчинення конфлікту, навіть між особами, визначеними Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», сам по собі не може свідчити про факт скоєння насильства.

Диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Зі змісту диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП слідує, що адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства настає виключно у випадку, якщо в результаті вчинення такого діяння була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Об`єктивна сторона ст. 173-2 КУпАП полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень учасників в судовому засіданні, ОСОБА_1 не мав умислу на вчинення домашнього насильства стосовно дружини, відсутні наслідки у вигляді завданої шкоди психічному чи фізичному здоров`ю ОСОБА_2 , що виключає склад адіміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до вимог статей 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб`єктом правопорушення, всіх обов`язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно дружини та завдання шкоди її фізичному чи психічному здоров`ю, окрім складеного протоколу про адміністративне правопорушення та письмових пояснень ОСОБА_2 .

Стосовно складеного протоколу про адміністративне правопорушення, то сам по собі він не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Окрім протоколу та письмової заяви з поясненнями потерпілої, суду надано рапорт ч/ч НОМЕР_1 , копію паспорта ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 27.06.2026, які не доводять факту вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 , а тому не можуть бути достатніми доказами для доведення його вини.

Водночас суд враховує стан здоров`я ОСОБА_1 , що підтверджується наданими в судовому засіданні документами, зокрема, свідоцтвом про хворобу №373/НГ від 19.03.2026, згідно якого за результатами огляду медичної ВЛК ОСОБА_1 поставлено діагноз – шизотиповий розлад внаслідок вибухової травми, визнано непридатним до військової служби; витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 №78 від 08.04.2026, згідно з яким ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини на підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військової служби; пояснення потерпілої ОСОБА_2 в судовому засіданні, які є логічними, послідовними, узгоджуються з наданими доказами.

Таким чином, на переконання суду, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Проаналізувавши вказані вище документи, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини події, суд дійшов переконання, що не доведено склад вчинення інкримінованого ОСОБА_1 діяння, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, не доведена поза розумним сумнівом матеріалами справи, у зв`язку із чим провадження у цій справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності у діях вказаної особи складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 173-2, 247, 251-252, 279, 283-285 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Є.В. Невеніцин

Оригінал: reyestr.court.gov.ua