Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №619/3135/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/3135/26

провадження № 2/619/1949/26

РІШЕННЯ

іменем України

27 липня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складіголовуючого - суддіБолибока Є.А.,

за участю секретаря судового засідання Ломанової І.А.

Справа № 619/3135/26

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження позов про збільшення розміру аліментів.

Стислий виклад позиції сторін.

07 травня 2026 року ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Дядечко М.П., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, які стягуються на підставі виконавчого листа, виданого Дергачівським районним судом Харківської області у справі №619/121/21 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановивши їх у новому розмірі, зокрема стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 10 000,00 грн щомісячно, із відповідною індексацією відповідно до чинного законодавства з дня набрання рішенням суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позову зазначила, що 15.08.2020 між нею та ОСОБА_2 було укладено шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син - ОСОБА_3 . 23.02.2021 рішенням Дергачівського районного суду Харківської області було задоволено позов ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову 12.01.2021 та до досягнення дитиною повноліття. Зазначає, що їх сімейне життя з відповідачем було зовсім нетривалим та сімейні стосунки між ними почали погіршуватися після народження дитини, у них було відсутнє взаєморозуміння, байдужості до життя та проблем кожного, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. 25.07.2022 рішенням Котелевського районного суду Полтавської області шлюб між ними було розірвано (справа №535/497/22). Таким чином, малолітній їх син проживає разом з нею, повністю знаходиться на її утриманні, вона дбає про фізичний, духовний розвиток, належне матеріальне забезпечення сина. Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, наданого головним державним виконавцем Нововодолазького ВДВС у Харківському районі Харківської області ХМУ МЮ України Замлєлою Ю.О. стосовно боржника ОСОБА_2 у виконавчому провадженні №65042512 станом на 28.04.2026 сукупний розмір заборгованості зі сплати аліментів становить 37 721,89 грн. Відповідно до даних вказаного розрахунку сума аліментів, яка підлягає стягненню, становить 5 892,50 грн (25% від розміру доходу/середньої заробітної плати працівника для цієї місцевості). Однак, розмір аліментів, який щомісячно сплачується відповідачем на утримання сина, становить 3 300,00 грн, що зовсім не покриває навіть невеликої частини витрат, які вона несе на дитину. Відповідач, окрім коштів, які стягуються з нього у примусовому порядку (і не в повному обсязі), жодних інших витрат на утримання дитини в добровільному порядку не несе. Також він не цікавиться здоров`ям власного сина, і всі витрати з виховання, догляду за дитиною несе вона. Розмір аліментів, які сплачує відповідач у примусовому порядку є занадто низьким, щоб забезпечити дитину належним доглядом та лікуванням, а їй одній важко утримувати дитину та забезпечити потреби малолітньої дитини одягом, продуктами харчування, засобами гігієни, оплачувати додаткові заняття, оздоровлювати дитину тощо. Зазначає, що відповідач є особою працездатного віку, має нормальний стан здоров`я для того, щоб працювати та отримувати гідну оплату праці, але з них на утримання та виховання сина ніякої допомоги не надає, не бере участь у вихованні дитини, не дбає про її потреби і ними не переймається. Наскільки їй відомо, у відповідача відсутні інші діти, непрацездатні батьки або інші особи, про яких він обов`язаний піклуватися. Вона ж проживає з сином в орендованій квартирі у м. Харкові, змушена працювати, всупереч тому, що стан її здоров`я є незадовільним. Щодо погіршення її стану здоров`я вказує, що з листопада 2023 року стан здоров`я позивачки почав погіршуватися, в неї виникали періодичні болі у поперековому відділі хребта, що викликало у подальшому необхідність проведення хірургічного втручання. 02.06.2024 їй була виконана операція та у встановлено другу групу інвалідності. Копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 28.10.2024 р. №327649 додається до цієї позовної заяви. 10.12.2025 їй за результатом чергового переогляду рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №169/25/7394/Р встановлено третю групу інвалідності та надано рекомендації, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю. Згідно наданих рекомендацій, ОСОБА_1 , встановлено, зокрема, помірний ступінь обмеження до самообслуговування та пересування, а також до трудової діяльності. Крім того, вона ж сама має потребу в забезпеченні допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації). Копії документів, які підтверджують погіршення стану її здоров`я додаються до цієї позовної заяви. Щодо збільшення витрат на утримання дитини посилається на те, що з моменту прийняття рішення Дергачівським районним судом від 23.02.2021 у справі №619/121/21 про стягнення аліментів, пройшов значний час, економічна ситуація в країні значно погіршилась, в державі відбулося зростання споживчих цін, у зв`язку з чим збільшилися витрати, які вона несе на утримання малолітньої дитини (продукти харчування, одяг, медичне забезпечення тощо). Та обставина, що зі зростанням дитини зростають, відповідно, і потреби дитини, тягне за собою постійне зростання витрат, зокрема, з боку матері, з якою проживає дитина, на її утримання, на забезпечення освіти, гармонійного розвитку, медичного догляду та відпочинку, є загальновідомою та не потребує доказування. Фактично, сума аліментів, яка сплачується відповідачем (3 300,00 грн. на місяць) не покриває навіть її витрат на забезпечення належного здорового харчування для дитини, не кажучи про інші обов`язкові базові потреби (одяг, транспорт, житло, медицина, освіта). Їхня дитина є вихованцем комунального закладу «Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №445 Харківської міської ради» групи №11. Однак, у зв`язку з військово агресією російської федерації проти України та запровадженням воєнного стану згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (із змінами), відповідно наказу комунального закладу «Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №445 Харківської міської ради» від 25.02.2022 №14-к/тр «Про призупинення освітньо-виховного процесу, організацію роботи та оплату праці в КЗ «ДНЗ №445» на час дії воєнного стану» дитина не відвідує садочок по теперішній час. Вказана інформація підтверджується довідкою, виданою комунальним закладом «Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №445 Харківської міської ради» від 24.04.2026 р. №01-17/04. Тобто, з огляду на те, що дитячий садок призупинив свою роботу, вона змушена оплачувати заняття з розвитку дитини у приватних дитячих закладах, на що витрачає значну частку своєї невеликої заробітної плати. Крім того, просить врахувати той факт, що з моменту ухвалення судового рішення від 23.02.2021 у справі №619/121/21 змінився матеріальний стан відповідача, оскільки з 12.09.2023 він припинив сплачувати аліменти на утримання дружини ОСОБА_1 до досягнення дитиною трьох років у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, тобто, його матеріальне становище покращилось. Вона вважає, що з урахуванням вищевказаних обставин та зважаючи на інтереси малолітньої дитини, а саме те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, виходячи із принципів справедливості, добросовісності і розумності, закріплених у ст.7 СК України, розмір аліментів, який стягується з відповідача повинен бути збільшений до 10 000,00 гривень щомісячно. Також просила стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу розмір яких становить 4 000,00 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, вважає заявлені вимоги такими, що не підлягають задоволенню, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, а наведені позивачем обставини не свідчать про наявність передбачених законом підстав для зміни визначеного судом розміру аліментів. Посилався на те, що саме позивач, відповідно до статей 12, 13 та 81 ЦПК України, зобов`язаний довести існування таких обставин, які після ухвалення рішення суду від 23.02.2021 свідчать про виникнення підстав для перегляду встановленого розміру аліментів. Однак позовна заява фактично містить лише загальні твердження про подорожчання товарів, збільшення потреб дитини та складний матеріальний стан позивача, які самі по собі не можуть бути безумовною підставою для покладення на відповідача додаткового фінансового навантаження. Вказує, що позивач не довела, що саме після ухвалення рішення суду від 23.02.2021 відбулося істотне покращення матеріального становища відповідача, яке б давало можливість сплачувати аліменти у більшому розмірі. Більше того, вимога про стягнення аліментів у сумі 10 000 грн щомісячно жодним чином не співвідноситься із фактичним матеріальним становищем відповідача та не підтверджена належними і допустимими доказами. Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач фактично перелічує можливі витрати на дитину, проте не надає їх належного документального підтвердження. До позовної заяви не додано обґрунтованого розрахунку щомісячних витрат на дитину із зазначенням: вартості харчування; вартості одягу; витрат на лікування; витрат на навчання: витрат на розвиток дитини; інших постійних витрат. Також відсутні належні докази того, що зазначені витрати фактично здійснюються саме у тих розмірах, на які посилається позивач. Наведені у позові твердження мають загальний характер та не підтверджують необхідності збільшення аліментів більш ніж утричі порівняно із розміром, визначеним рішенням суду. Фактично позивач просить суд визначити новий розмір аліментів, виходячи виключно із власної оцінки необхідних витрат, без належної доказової бази. Позивач у позовній заяві стверджує про покращення матеріального становища відповідача однак такі твердження не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. Натомість надані відповідачем докази свідчать про протилежне. З довідки з місця роботи від 19.06.2026 № ГЛ-00000041 вбачається, що відповідач був працевлаштований у КСП "Харківміськліфт" на посаду слюсаря з механоскладальних робіт розряду лише 16 квітня 2026 року, тобто незадовго до звернення позивача до суду. За період роботи з 16.04.2026 по 31.05.2026 загальна сума нарахованої заробітної плати становила 29 924,29 грн, а після утримання податків та обов`язкових платежів фактично виплачено 19 525,92 грн. Таким чином, середньомісячний фактичний дохід відповідача складає 12 657,28 грн, що жодним чином не свідчить про істотне покращення його матеріального становища. Крім того, відомості з Реєстру застрахованих осіб (форми ОК-5 та ОК-7) підтверджують, що трудова діяльність відповідача протягом останніх років не характеризувалася стабільно високими доходами, а навпаки свідчить про змінний характер його заробітку та окремі періоди відсутності доходу. При цьому відповідач не має у власності нерухомого майна, транспортних засобів, корпоративних прав, цінних паперів чи іншого ліквідного майна, яке могло б свідчити про його значний майновий стан або забезпечувати отримання додаткового доходу. Так само відповідач не здійснює підприємницької діяльності, не отримує доходів від передачі майна в оренду чи інших пасивних доходів. Отже, його матеріальне становище визначається виключно розміром отримуваної заробітної плати, яка є єдиним джерелом доходу. Отже, твердження позивача про суттєве покращення матеріального становища відповідача ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджуються жодним належним доказом. Більше того, заявлений позивачем розмір аліментів - 10 000 грн щомісячно - становив би значну частину щомісячного доходу відповідача, що фактично позбавляло б його можливості забезпечувати власні елементарні потреби та суперечило б принципу справедливості співмірності. У позовній заяві значна увага приділяється стану здоров`я позивача, встановленню групи інвалідності та необхідності проходження лікування. Водночас зазначені обставини не можуть автоматично свідчити про необхідність збільшення аліментів на дитину. Аліменти стягуються виключно на утримання дитини, а не одного з батьків. Тому суд повинен оцінювати насамперед потреби дитини та матеріальні можливості кожного з батьків, а не лише стан здоров`я позивача. При цьому позивач не довела, що саме внаслідок погіршення її здоров`я істотно збільшилися витрати на дитину або що вона повністю втратила можливість брати участь у її матеріальному забезпеченні. Також не надано належних доказів того, що всі зазначені у позові витрати безпосередньо пов`язані із забезпеченням інтересів дитини. Обов`язок щодо матеріального забезпечення дитини покладається на обох батьків пропорційно їхнім матеріальним можливостям. Зміст позовної заяви свідчить, що позивач фактично просить покласти переважну частину витрат на утримання дитини виключно на відповідача, не враховуючи власного обов`язку брати участь у забезпеченні її потреб. Такий підхід суперечить положенням сімейного законодавства та усталеній судовій практиці, відповідно до якої при визначенні розміру аліментів суд має враховувати не лише потреби дитини, а й матеріальне становище кожного з батьків, принцип розумності, справедливості та співмірності. Сам факт збільшення потреб дитини із віком не означає автоматичного покладення відповідного фінансового навантаження виключно на платника аліментів. Навпаки, матеріали справи підтверджують, що відповідач лише нещодавно працевлаштувався, має помірний офіційний дохід та не володіє такими матеріальними можливостями, які дозволяли б сплачувати аліменти у заявленому позивачем розмірі. Таким чином, позивачем не доведено жодної із обставин, передбачених ст.. 192 СК України, які могли б бути достатньою підставою для збільшення розмір) аліментів. Подані до суду матеріали не містять належних та допустимих доказів: істотного покращення матеріального становища відповідача; необхідності стягнення аліментів саме у розмірі 10 000 грн щомісячно; реального розміру щомісячних витрат на дитину; неможливості забезпечення потреб дитини за рахунок участі обох батьків. Водночас надані відповідачем документи підтверджують, що його матеріальне становище не дає можливості сплачувати аліменти у розмірі, заявленому позивачем, без істотного порушення принципу справедливості та балансу інтересів сторін.

На цей відзив, представник позивача ОСОБА_4 подала відповідь у якій просить суд задовольнити позов у повному обсязі. Вказала, що як вже про це було зазначено у самій позовній заяві, з моменту ухвалення судового рішення від 23.02.2021 у справі №619/121/21 (про стягнення аліментів) змінився матеріальний стан відповідача, оскільки з 12.09.2023 він припинив сплачувати аліменти на утримання дружини ОСОБА_1 до досягнення дитиною трьох років у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, тобто, його матеріальне становище покращилось. Просить суд звернути увагу, що ч.1 ст. 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках Кодексом. Позивачем на підтвердження наявності обставини, визначеної ст.192 СК України, а саме погіршення стану її здоров`я, було наведено відповідні обґрунтування в позовній заяві та додано до неї: копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією №327649 від 28.10.2024; копію пенсійного посвідчення позивача; копію витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №169/25/7394/В від 10.12.2025; копію рекомендацій, які є частиною індивідуальної програми з реабілітації особи з інвалідністю (№ витягу 169/25/7394/I); копію платіжної інструкції №69671442 від 03.06.2024 про оплату набору імплантів для фіксації хребта. Таким чином, позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують той факт, що у позивача погіршився стан здоров`я, що, відповідно, слугує підставою для збільшення розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача. Щодо розміру доходів відповідача зазначає, що у відзиві на позовну заяву відповідач вказує на те, що він лише нещодавно працевлаштувався, має помірний дохід та не володіє такими матеріальними можливостями, які б дозволяли сплачувати аліменти у заявленому розмірі. Зазначає, що законодавство не звільняє платника аліментів від виконання ним свого обов`язку у випадку відсутності офіційного працевлаштування або безробіття. Відповідач є молодою, здоровою працездатною людиною, може працювати та отримувати дохід, достатній для забезпечення потреб своєї малолітньої дитини, яку він зобов`язаний утримувати до його повноліття (ст.180 СК України). Крім неповнолітнього сина ОСОБА_3 , у відповідача відсутні інші малолітні чи неповнолітні діти, непрацездатні батьки або інші члени сім`ї, які потребують допомоги та яких він зобов`язаний утримувати відповідно до закону. Зазначає, що збільшений розмір стягуваних аліментів на утримання дитини, про які просить позивач, повинен забезпечити мінімальні потреби дитини, які необхідні для повноцінного фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Оскільки відповідач є працездатною особою, без яких-небудь вад зі здоров`ям та має можливість працювати і заробляти, збільшений розмір аліментів, на думку позивача буде відповідати принципу добросовісності, розумності та справедливості, а також інтересам насамперед дитини.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

08 травня 2026 року ухвалою суду прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено перше судове засідання на 09 год 30 хв 10 червня 2026 року. Направлено відповідачу копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів. Запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позов в строк до 27 травня 2026 року. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив у строк до 01 червня 2026 року. Запропоновано відповідачу подати до суду в строк до 05 червня 2026 року заперечення, в яких викласти свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.

03 червня 2026 року представник позивача - Дядечко М.П. подала до суду через систему «Електронний суд» клопотання про доручення доказів.

10 червня 2026 року судове засідання відкладено на 13 год 00 хв 02.07.2026.

02 липня 2026 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду відзив на позовну заяву.

02 липня 2026 року судове засідання відкладено на 11 год 00 хв 21.07.2026.

20 липня 2026 року представник позивача - Дядечко М.П. подала до суду через систему «Електронний суд» відповідь на відзив.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник Дядечко М.П. не з`явилися, у поданій до суду через систему «Електронний суд» заяву представник позивача просила розглядати справу без їх участі, позов підтримують та просять його задовольнити.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, у поданій до суду заяві просив розглядати справу без його участі, підтримує поданий ним відзив на позовну заяву, просить врахувати те, що він офіційно працює в КСП "Харківміськліфт" на посаді слюсаря з механоскладальних робіт розряду.

Частиною третьою статті 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до повторного свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 , ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) зроблено відповідний актовий запис № 43, батьками зазначені: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 .

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 23 лютого 2021 року по справі № 619/121/21 (провадження № 2/619/398/21), стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову 12.01.2021 та до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 25 липня 2022 року по справі № 535/497/22 розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 15 серпня 2020 року виконавчим комітетом Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, актовий запис №32.

Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, наданого головним державним виконавцем Нововодолазького відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Замлєлою Ю.О. стосовно боржника ОСОБА_2 у виконавчому провадженні №65042512 станом на 28.04.2026 сукупний розмір заборгованості зі сплати аліментів становить 37 721,89 грн.

З огляду на Довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 28.10.2024 №327649, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є особою з інвалідністю другої групи з 24.09.2024 по 01.10.2025.

Відповідно до копії Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 169/25/7394/Р, ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності та надано рекомендації, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю. Згідно наданих рекомендацій, ОСОБА_1 , встановлено, зокрема, помірний ступінь обмеження до самообслуговування та пересування, а також до трудової діяльності.

Згідно з Пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є особою з інвалідністю 3 групи, загальне захворювання. Термін дії: 31.01.2028, дата видачі 14.01.2026.

З огляду на довідку від 24.04.2026 №01-17/04 директора комунального закладу «Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №445 Харківської міської ради» групи №11 установлено, що ОСОБА_3 є вихованцем комунального закладу, групи № 11, у зв`язку з військовою агресією рф проти України та запровадженням воєнного стану згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (із змінами), відповідно наказу комунального закладу «Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №445 Харківської міської ради» від 25.02.2022 №14-к/тр «Про призупинення освітньо-виховного процесу, організацію роботи та оплату праці в КЗ «ДНЗ №445» на час дії воєнного стану» дитина не відвідує садочок по теперішній час.

З довідки з місця роботи від 19.06.2026 № ГЛ-00000041 (22) установлено, що ОСОБА_2 працює в КСП "Харківміськліфт" на посаді слюсаря з механоскладальних робіт розряду з 16 квітня 2026 року. За період роботи з 16.04.2026 по 31.05.2026 сукупний дохід становить 29 924,29 грн, утримання податків - 7 181,83 грн, утримання по виконавчому листу - 3 216,54 грн, сума до виплати - 19 525,92 грн.

Мотиви суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом установлено, що з 15 серпня 2020 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 25 липня 2022 року.

Від шлюбу у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 23 лютого 2021 року по справі № 619/121/21 (провадження № 2/619/398/21), стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову 12.01.2021 та до досягнення дитиною повноліття.

Як вбачається з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, наданого головним державним виконавцем Нововодолазького відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Замлєлою Ю.О. за період з лютого 2024 року по квітень 2026 року ОСОБА_2 у виконавчому провадженні №65042512 станом на 28.04.2026 має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 37 721,89 грн.

Також позивачем до матеріалів позовної заяви долучено копію пенсійного посвідчення серії № НОМЕР_2 , дата видачі 14.01.2026, термін дії до 31.01.2028, відповідно до якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є особою з інвалідністю ІІІ групи.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частинами першою та другою статті 27 Конвенції про права дитини встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Отже, відповідно до вищенаведених правових норм розмір аліментів на дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Виходячи з викладеного, стягнення з відповідача аліментів на утримання у меншому за мінімальний розмір, встановлений статтею 182 СК України, призводить до порушення прав дитини на належне матеріальне забезпечення.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для дітей віком дітей віком до 6 років становить 2817 гривень.

Згідно з рішенням суду від 23.02.2021 з відповідача стягуються аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до даних розрахунку заборгованості зі сплати аліментів стосовно боржника ОСОБА_2 у виконавчому провадженні №65042512 станом на 28.04.2026 сума аліментів, яка підлягає стягненню, становить 5 892,50 грн (25% від розміру доходу/середньої заробітної плати працівника для цієї місцевості). Розмір аліментів, який щомісячно сплачується відповідачем на утримання сина, становить 3 300,00 грн.

Розмір аліментів на утримання дитини, визначений судовим рішенням, не вважається незмінним, про що, зокрема, вказував і Верховний Суд у постанові від 16 червня 2021 року в справі № 643/11949/19.

Разом із тим стаття 182 СК України визначає обставини, які враховуються судом при визначення розміру аліментів. Так, згідно із частиною першою цієї статті, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду (постанова Верховного Суду України № 6-143цс13 від 05 лютого 2014 року).

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не лише норми ст. 192 СК України, але й низка інших норм, які регулюють обов`язок батьків утримувати своїх дітей, зокрема: ст. 181 «Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину», ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі».

Таким чином, інші обставини, що мають істотне значення (пункт 4 частини першої статті 182 СК України) належить до обставин, які підлягають врахуванню судом при визначенні розміру аліментів на утримання дитини (впливають на такий розмір) і, вочевидь, зміна певних обставин, зокрема, потреба у коштах на належне утримання та виховання, після стягнення аліментів, може бути підставою для зміни раніше визначеного розміру аліментів.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Обґрунтовуючи вимоги про збільшення розміру стягнення аліментів позивач посилалася на те, що з моменту ухвалення судового рішення від 23.02.2021 у справі №619/121/21 (про стягнення аліментів) змінився матеріальний стан відповідача, оскільки з 12.09.2023 він припинив сплачувати аліменти на утримання дружини ОСОБА_1 до досягнення дитиною трьох років у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, тобто, його матеріальне становище покращилось, також посилалася на погіршення стану її здоров`я, на підтвердження чого надала відповідні докази. Дитина перебуває на повному її утриманні, та обставина, що зі зростанням дитини зростають, відповідно, і потреби дитини, тягне за собою постійне зростання витрат, зокрема, з боку матері, з якою проживає дитина, на її утримання, на забезпечення освіти, гармонійного розвитку, медичного догляду та відпочинку, а тому, визначений судом розмір аліментів у розмірі частки не відповідає інтересам та потребам дитини.

Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

При цьому, як зазначено в пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Чинне сімейне законодавство України покладає на батьків дитини (в однаковій мірі як на батька, так і на матір) обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

При цьому, суд акцентує увагу на тому, що піклування про дитину та її утримання є обов`язком, а не правом батьків, при цьому, закон у виняткових випадках встановлює лише певні обставини, які можуть впливати на обсяг такого обов`язку.

Виходячи зі змісту положень закону, принципів справедливості, розумності та моралі, на яких закон ґрунтується, батьки зобов`язані вживати активних дій з метою забезпечення своїй дитині якнайкращого фізичного, духовного та морального розвитку.

Матеріали справи свідчать про те, що на даний час малолітній син ОСОБА_5 проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 та знаходиться на її утриманні. При цьому, раніше визначених аліментів на утримання сина в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) (3 300 грн) є недостатньо для рівня життя необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Недостатність у матері коштів на утримання дитини в умовах сьогодення сумнівів не викликає, адже з часу винесення рішення суду про стягнення аліментів, збільшилися витрати на утримання сина, оскільки в Україні відбулися безповоротні інфляційні процеси, внаслідок чого відбулося різке, неодноразове підняття цін на товари харчування, в тому числі, дитячого, збільшення цін на дитячий одяг, профілактичні ліки, адміністративні та інші послуги, роботи тощо.

З врахуванням зазначеного, доведеним є факт, що з часу винесення рішення Дергачівським районним судом Харківської області від 23.02.2021 матеріальне становище одержувача аліментів, як одна з умов, з якою пов`язується можливість збільшення розміру аліментів, змінилося, потреба в коштах для утримання і розвитку дитини істотно зросла, тому виникли підстави для вимоги до платника аліментів про збільшення їх розміру.

Разом з тим, виходячи з наведених вище положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.

Так, надані суду докази підтверджують той факт, що у позивача погіршився стан здоров`я, що відповідно слугує підставою для збільшення розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача.

Водночас, з огляду на додану до відзиву на позовну заяву довідку з місця роботи від 19.06.2026 № ГЛ-00000041 (22) відповідача ОСОБА_2 установлено, що він працює в КСП "Харківміськліфт" на посаді слюсаря з механоскладальних робіт розряду з 16 квітня 2026 року. За період роботи з 16.04.2026 по 31.05.2026 його сукупний дохід становить 29 924,29 грн, утримання податків - 7 181,83 грн, утримання по виконавчому листу - 3 216,54 грн, сума до виплати - 19 525,92 грн. Середньомісячний фактичний дохід складає 12 657,28 грн.

Належних доказів про наявність інших доходів у платника аліментів, матеріали справи не містять, таких не додано і під час розгляду справи.

Доказів того, що відповідач не може надавати синові матеріальну допомогу, має на утриманні інших неповнолітніх дітей чи непрацездатних осіб, суду також не надано.

Разом з тим, відповідач є працездатною особою, має обов`язок щодо належного матеріального забезпечення своєї дитини нарівні з позивачем, з якою проживає їх спільна дитина, відтак саме на неї лягає основний тягар з утримання та вихованню дитини.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивачем не доведено погіршення її матеріального стану для застосування статті 192 СК України. У частині третій статті 181 СК України наділено одержувача аліментів прямим правом ініціювати зміну способу стягнення аліментів. Верховний Суд послідовно роз`яснює, що зміна способу стягнення охоплюється поняттям зміни розміру аліментів у контексті статті 192 СК України: «З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки)», постанова від 19.02.2025 у справі № 367/10126/19.

Суд також звертає увагу позивача на те, що обґрунтування позову, а саме необхідність у медичному догляді дитини та відпочинку, то ці витрати є додатковими і не можуть бути підставою для винесення рішення про збільшення розміру аліментів.

За таких обставин, виходячи з найкращого та максимально можливого врахування інтересів дитини, а також з врахуванням розміру доходу відповідача, його працездатного віку, суд дійшов висновку, що можливість зміни розміру стягнення аліментів буде у повній мірі відповідати вимогам закону, розумності і справедливості, з урахуванням обставин справи та доказів наданих сторонами, тому позов підлягає частковому задоволенню, оскільки майновий стан у платника аліментів дає підстави стверджувати, що він немає можливості сплачувати аліменти у заявленому розмірі 10 000 грн, а тому вважає, що стягнення аліментів у розмірі 7 000,00 грн щосімячно відповідатиме в першу чергу інтересам дитини, буде необхідним та достатнім для гармонійного його розвитку. В іншій частині позову слід відмовити.

Пленум Верховного Суду України у пункті 23 своєї постанови №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснив, що у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 (у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільне-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги, які становлять4 000,00 грн.

Так, згідно наявного в матеріалах справи Договору № 15 про надання правничої допомоги від 01.04.2026 між ОСОБА_1 та адвокатом Дядечко М.П. було укладено договір про надання правничої допомоги. Відповідно до п.п. 4.1. Договору отримання винагороди адвокатом за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару. Гонорар обчислюється у фіксованому розмірі або погодинній оплаті (залежно від виду правничої допомоги) та вказується у Додатках до Договору.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору № 15 про надання правничої допомоги від 01.04.2026, сторони погодили, що на виконання п.1.1. Договору № 15, Клієнт доручає Адвокату надання правничої допомоги, а саме: підготувати та подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів на дитину, здійснити супровід судової справи. Вартість послуг становить 4 000,00 грн.

З огляду на платіжну інструкцію № @2PL752903 ОСОБА_1 перерахувала на рахунок адвоката Дядкчко М.П. оплату за надання правничої допомоги згiдно завдання № 1 вiд 01.04.2026 до договору № 15 вiд 01.04.2026 про надання правничої допомоги у розмірі 4 000,00 грн.

Разом з тим, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, понесених позивачем на правову допомогу, взявши до уваги умови договору про надання правової допомоги, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, підтверджених належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку, що визначений позивачем розмір витрат на правову допомогу під час розгляду справи у сумі 4 000,00 грн є завищеним, витрати у зазначеній сумі не можна визнати належно обґрунтованими та необхідними в контексті обставин цієї справи.

Враховуючи викладені обставини, складність справи, необхідність надання адвокатом позивача послуг під час розгляду справи в суді та їх характер, дослідивши докази на підтвердження витрат позивача на правову допомогу, враховуючи, що позов задоволено частково, а також з метою дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов`язаність цих витрат із розглядом справи, суд дійшов висновку, що необхідний фактичний обсяг правової допомоги у цій справі є меншим, ніж зазначено у Додатку № 1 до Договору № 15 про надання правничої допомоги від 01.04.2026, а тому такий обсяг виконаних робіт підлягає зменшенню та стягненню з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, понесених у цій справі у сумі 2 000, 00 грн.

Підстав для стягнення з відповідача ще 2 000,00 грн суд не вбачає.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Так як позивач звільнена від сплати судового збору, то суд стягує з відповідача в дохід держави судовий збір.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 12, 13, 81, 83, 89, 244, 258, 259, 263-265, 268, 351, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Змінити спосіб стягнення аліментів, шляхом зміни способу їх присудження, що стягуються з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , на підставі рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 23 лютого 2021 року по справі № 619/121/21 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановивши їх у новому розмірі у твердій грошовій сумі у розмірі 7 000,00 (сім тисяч гривень) гривень щомісячно, із відповідною індексацією відповідно до чинного законодавства з дня набрання рішенням суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 » судові витрати за надання правової допомоги в розмірі 2 000,00 (дві тисячі) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1 064,96 грн судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено 27 липня 2026 року.

Суддя Є. А. Болибок