Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №398/2116/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/2116/26

провадження №: 2/398/2785/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"27" липня 2026 р. м.Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Голосеніної Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Шаповал І.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Олександрії в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , в особі представника – адвоката Долини Л.Г., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 05.03.2025 року між сторонами укладено шлюб. Від спільного проживання сторони спільних дітей не мають. На протязі останніх чотирьох років подружнє життя почало погіршуватися через різні погляди на побут, сімейні стосунки. На даний час проживають окремо, спільного господарства не ведуть.

Просить розірвати шлюб між нею та відповідачем, укладений 05.03.2005 року, судові витрати стягнути з відповідача.

Позивач та її представник ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Згідно поданої заяви представника позивача просить справу розглянути без її участі та участі позивача, на позовних вимогах наполягає, просить їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час, місце та дату розгляду справи повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив, відзив на позв не надав.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Згідно ч. 1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не надав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За згодою позивача суд ухвалив провести заочний розгляд справи за відсутності відповідача, який належним чином повідомлений, але до суду не з`явився без поважних причин, причину неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 05.03.2005 року, зареєстрованому Олександрійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Від шлюбу сторони спільних дітей не мають.

Відповідно до ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка; примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно зі ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Відповідно до ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Положеннями ст.113 СК України визначено, що особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Судом встановлено, що шлюбно-сімейні відносини сторонами не підтримуються, проживають окремо, не ведуть спільне господарство, шлюб між сторонами фактично розпався, а сім`я носить формальний характер. Спільні діти у сторін відсутні.

Враховуючи зазначені норми права та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати, понесені при сплаті судового збору в розмірі 1331,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 104, 110, 112, 113 Сімейного кодексу України, ст. ст. 81, 141, 259, 263, 265, 280 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 05.03.2005 року Олександрійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, актовий запис 80.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн.20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя Т.В. Голосеніна