Вирок від 26 липня 2026 р. у справі №354/910/26 — Яремчанський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 354/910/26

Провадження № 1-кп/354/149/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 року м.Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22026090000000065 від 24 червня 2026 року про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Яремче Надвірнянського району Івано-Франківської області, громадянки України, із середньою-спеціальною освітою, одруженої, на утриманні перебуває одна неповнолітня дитина, працюючої на посаді чергової по кімнаті відпочинку (пасажирів) вокзалу станції Яремче, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України,-

за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченої ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 вчинила перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період. Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.

Наказом начальника вокзалу станції Івано-Франківськ філії «Вокзальна компанія» AT «Українська залізниця» №69/ОС від 29.08.2024 ОСОБА_3 переведено на посаду начальника вокзалу станції Яремче виробничого підрозділу вокзал станції Івано-Франківськ філії «Вокзальна компанія» AT «Українська залізниця».

Згідно з п. 2.1-2.2.10 Контракту із працівником №1 від 01.09.2024, ОСОБА_3 , перебуваючи на вказаній посаді зобов`язується: здійснювати керівництво вокзалу станції Яремче, організовувати його виробничо-господарську, соціально-побутову та іншу діяльність, забезпечувати виконання планових завдань передбачених Положенням про виробничий підрозділ, здійснювати розподіл обов`язків між підпорядкованими працівниками, розробляти їхні посадові інструкції тощо.

Також, відповідно п. 2.1-2.2 «Порядку обліку використання робочого часу працівників AT «Українська залізниця» (далі - Порядок обліку), розробленого Директором Департаменту оплати праці та мотивації персоналу AT «Українська залізниця», затвердженого протоколом засідання правління №Ц-45/77 від 17.09.2020 «Про затвердження Порядку обліку використання робочого часу працівників AT «Укрзалізниця») - контроль за організацією достовірного обліку робочого часу працівників підрозділу покладається на керівника підрозділу. Керівник підрозділу контролює здійснення обліку робочого часу працівників, забезпечує його достовірність, підписує табель. Згідно п. 2.4 Порядку обліку відповідальна особа за щоденний облік робочого часу - на початку робочого дня (зміни) визначають працівників, що присутні на робочих місцях, вживають заходів щодо встановлення причин відсутності працівників, крім планових неявок (відпустки, медогляд, тощо); оформляють усі виявлені факти порушення працівником трудової дисципліни (запізнення, прогул, самостійне залишення) на підставі доповідної записки та акта про відсутність працівника на роботі.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_3 , будучи службовою особою, обіймаючи посаду начальника вокзалу станції Яремче Виробничого підрозділу «Вокзал станції Івано-Франківськ» філії «Вокзальна компанія» акціонерного товариства «Українська залізниця», достовірно знаючи про військову агресію російської федерації проти України, та правовий режим воєнного стану, який неодноразово продовжено відповідними Указами Президента України та який діє на даний час, а також те, що діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки по здійсненню мобілізаційних заходів викликала широкий резонанс у суспільстві, у тому числі і серед осіб, які мають намір ухилитися від мобілізації або не виявляють бажання бути призваними на військову служби, вирішила перешкодити законній діяльності Збройних Сил України під час здійснення ними призову на військову службу в особливий період.

Встановлено, що громадянина України ОСОБА_6 28.02.2025 взято на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв`язку з досягненням 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників, військове звання - солдат. Надалі він неодноразово доставлявся до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, був належним чином проінформований про свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України.

Надалі, наказом начальника вокзалу станції Івано-Франківськ філії «Вокзальна компанія» AT «Українська залізниця» №15/ОС від 10.03.2025 ОСОБА_6 призначено на посаду чергового по вокзалу станції Яремче, безпосереднім керівником якого стала ОСОБА_3 .

У цей же час, 12.03.2025 у зв`язку із призначенням ОСОБА_6 на вказану посаду, начальником Виробничого підрозділу «Вокзал станції Івано-Франківськ» з використанням системи Єдиного державного веб-порталу електронних послуг подано на бронювання п. 1 ч. 4 ст. 25 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в результаті чого ОСОБА_6 надано відстрочку від мобілізації.

Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 12.03.2025, начальник станції Яремче ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем роботи в м. Яремче, вул. Свободи 268, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, маючи повноваження щодо ведення обліку робочого часу працівників підпорядкованого підрозділу, складання актів невиходу та порушення питання про звільнення працівника, до складу якого входив черговий по вокзалу ОСОБА_6 , достовірно знаючи, що у випадку його звільнення він підлягатиме мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_3 та проходженню військової служби у зв`язку із відсутністю інших підстав для відстрочки, визначених законом, маючи на меті перешкодити центру комплектування, вирішила вносити недостовірні відомості про фактично відпрацьований робочий час останнього, надала згоду ОСОБА_6 повністю не відвідувати робоче місце і не виконувати завдання та обов`язки, покладені на нього посадовою інструкцією, для уникнення його звільнення з роботи та продовження відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації як працівника критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період підприємства.

Надалі у період березня - грудня 2025 року, з відома безпосереднього керівника ОСОБА_3 черговий по вокзалу ОСОБА_6 надавав офіційні послуги з пасажирських перевезень та трансфертів на території Івано-Франківської та Закарпатської області, не виконуючи умови посадової інструкції чергового по вокзалу.

Окрім цього, 14.11.2025 приблизно о 11 годині 05 хвилин, під час проведення уповноваженими службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 заходів з оповіщення та перевірки військово-облікових документів громадян, було зупинено ОСОБА_6 .

У ході перевірки документів, начальник вокзалу станції Яремче ОСОБА_3 , діючи умисно, з метою перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період (під час мобілізації), перебуваючи на телефонному зв`язку з представниками ІНФОРМАЦІЯ_4 , повідомила їм завідомо неправдиві відомості. Зокрема, ОСОБА_3 ввела службових осіб в оману, заявивши, що ОСОБА_6 у робочий час відпросився з робочого місця для термінового виконання своїх безпосередніх трудових обов`язків.

При цьому ОСОБА_3 достовірно усвідомлювала, що вказана нею інформація не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_6 з моменту свого працевлаштування (з 12.03.2025) фактично жодного разу на робочому місці не з`являвся та покладені на нього посадові обов`язки не виконував.

При цьому ОСОБА_3 , як начальник вокзалу станції Яремче, достовірно знаючи, що ОСОБА_6 не виконує свої функціональні обов`язки, на робочому місці не з`являється та продовжує займатись підприємницькою діяльністю з надання послуг пасажирських перевезень, вносила завідомо неправдиві відомості до табеля обліку робочого часу щодо присутності ОСОБА_6 на робочому місці, для уникнення підстав його звільнення та можливості скасування статусу «бронювання», визначеного ст. 25 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Отже, умисні дії начальника вокзалу станції Яремче Виробничого підрозділу «Вокзал станції Івано-Франківськ» філії «Вокзальна компанія» акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_3 призвели до реального перешкоджання законному виконанню мобілізаційних функцій військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_4 в особливий період, що призвело до суспільно-небезпечних наслідків у вигляді нездійснення в повному обсязі у визначені терміни мобілізаційних заходів, встановлення мобілізаційного ресурсу держави, призову, укомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань у відповідності до штатів воєнного стану, ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних і резервістів.

Вказані дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст.114-1 КК України, як перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період.

25.06.2026 між прокурором у кримінальному провадженні – прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_4 та підозрюваною ОСОБА_3 у присутності захисника –адвоката ОСОБА_5 на підставі ст.ст. 468-470, 471-473 КПК України у приміщенні службового кабінету №304 Івано-Франківської обласної прокуратури за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська,11 укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно даної угоди, прокурор та підозрювана дійшли згоди, щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій підозрюваної ОСОБА_3 за ч.1 ст.114-1 КК України.

Підозрювана ОСОБА_3 у ході досудового розслідування повністю визнала свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України, не заперечила обставини вчинення інкримінованого злочину, що викладені у повідомленні про підозру.

Стронами угоди погоджено, що підозрювана ОСОБА_3 зобов`язується: а) беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні; сприяти розслідуванню і встановленню обставин вказаного кримінального провадження.

Сторони угоди визначили узгоджене ними покарання, яке підозрювана ОСОБА_3 повинна понести за вчинене кримінальне правопорушення за ч.1 ст.114-1 КК України із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у виді штрафу у розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000,00 грн.

При узгодженні покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України сторонами угоди враховано фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваної, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, на диспансерному обліку у психоневрологічних та наркологічних закладах не перебуває, має на утриманні одну неповнолітнію дитину, наявність декількох обставин, що відповідно до ч.1 ст.66 КК України пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, таких як щире каяття, яке виразилося в тому, що ОСОБА_3 повністю визнає свою вину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажає виправити ситуацію, що склалася, про що вона заявила під час проведення першочергових слідчих дій у кримінальному провадженні та зобов`язалася у подальшому не вчиняти подібних дій, активне сприяння розкриттю злочину, яке полягає у тому, що підозрювана дала детальні показання з приводу діяльності, повідомила обставини, які не були відомі органу досудового розслідування та не могли бути встановлені в результаті проведення слідчих (розшукових) дій, а також наявність інших обставин, які відповідно до ч.2 ст.66 КК України можуть бути визнані судом такими, що пом`якшують покарання, зокрема відсутність завданої матеріальної шкоди та добровільне перерахування підозрюваною на рахунок ЗСУ благодійної допомоги у сумі 100000,00 грн, а також відсутність обставин, які відповідно до ч.1 ст.67 КК України обтяжують покарання.

В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст.473 КПК України, та наслідки її невиконання, які роз`яснені підозрюваній.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України визнала повністю за обставин, викладених в обвинувальному акті, зазначила, що вона розуміє надані їй законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, характер пред`явленого обвинувачення та вид покарання, який до неї буде застосований в результаті затвердження угоди та просила затвердити вказану угоду про визнання винуватості і призначити узгоджену міру покарання, вказавши, що здатна виконати взяті на себе обов`язки.

Захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченій узгоджену міру покарання.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні підтримав зазначену угоду про визнання винуватості, просив суд її затвердити та призначити обвинуваченій узгоджену міру покарання, зазначивши, що йому зрозумілі наслідки затвердження угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України.

Розглядаючи в порядку п.1 ч.3 ст.314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить із такого.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з п.1 ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією).

Відповідно до абз.5 ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Частиною п`ятою ст.469 КПК України визначено, що укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.114-1 КК України, у вчиненні якого обвинувачена ОСОБА_3 беззастережно визнала себе винуватою у підготовчому судовому засіданні, відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, внаслідок якого завдано шкоду державним та суспільним інтересам.

Судом з`ясовано, що обвинувачена ОСОБА_3 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватою, права обвинуваченого, визначені ч.5 ст.474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України та наслідки її невиконання, передбачені ст.476 КПК України, те, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.

Суд також переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою.

Зміст угоди про визнання винуватості, умови та порядок її укладення відповідають вимогам ст.ст.469, 470, 472 КПК України, підстав, передбачених ч.7 ст.474 цього Кодексу, для відмови в її затверджені не встановлено.

За таких обставин, суд вважає доведеним в судовому засіданні те, що дії ОСОБА_3 кваліфіковані вірно за ч.1 ст.114-1 КК України, як перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, за якою належить призначити їй узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання.

Відповідно до ч.1 ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Враховуючи положення ст.50 КК України, за якою покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, беручи до уваги суспільну небезпеку та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченої, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, повністю визнала свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та негативно ставиться до своїх дій, офіційно працевлаштована та позитивно характеризується за місцем роботи, одружена, має на утриманні неповнолітню дитину- сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а її повнолітня донька ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 є особою з інвалідністю 3-ї групи з дитинства, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, її ставлення до скоєного, наявність декількох обставин, що відповідно до частин першої та другої ст.66 КК України пом`якшують покарання, а саме щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, відсутність завданої матеріальної шкоди та добровільне перерахування на рахунок ЗСУ благодійної допомоги у сумі 100000,00 грн, а також відсутність обставин, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання, суд вважає за можливе визнати вказані обставини такими, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення і дають підстави призначити їй покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України, та перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті обвинувачення, яке узгоджено сторонами при укладенні угоди, а саме у виді штрафу у розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000,00 грн.

Суд вважає, що вказане покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст.65 КК України, не суперечить інтересам суспільства, є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення та перевиховання ОСОБА_3 та запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень.

Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості, укладеної 25.06.2026 між прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_4 та підозрюваною ОСОБА_3 за участі її захисника адвоката ОСОБА_5 відповідають вимогам КПК України та КК України, не суперечать інтересам суспільства, угода укладена на добровільних засадах і обвинувачена в змозі виконати взяті на себе зобов`язання, суд, враховуючи заслухані доводи учасників кримінального провадження, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження даної угоди та призначення ОСОБА_3 узгодженої сторонами міри покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Питання про долю речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

У кримінальному провадженні наявні процесуальні витрати які, відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, слід стягнути з обвинуваченої ОСОБА_3 на користь держави.

Запобіжний захід у даному кримінальному провадженні обвинуваченій не обирався.

Керуючись ст. ст. 314, 370, 373, 374, 376, 468, 469, 475 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 25 червня 2026 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22026090000000065 від 24 червня 2026 року, між прокурором - прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_3 за участі захисника ОСОБА_5 .

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України та призначити їй узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 25 червня 2026 року покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у виді штрафу у розмірі 3000 (три тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень.

Речові докази у кримінальному провадженні:

-особову картку ОСОБА_9 від 12.11.2025, табельний номер 31343 з матеріалами особової справи на 19 арк., поміщені у поліетиленовий файл; медичну документацію ОСОБА_9 на 5 арк., поміщену у поліетиленовий файл, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження-повернути до Виробничого підрозділу «Вокзал станції Івано-Франківськ»;

-мобільний телефон ОСОБА_10 марки «Samsung» моделі «Galaxy A34», фіолетового кольору, серійний номер НОМЕР_1 , IMEI НОМЕР_2 , IMEI НОМЕР_3 , який зберігається при матеріалах кримінального провадження-повернути законному володільцю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових почеркознавчих експертиз, а саме: №СЕ-19/109-26/3010-ПЧ від 06.04.2026 у сумі 9805,40 грн; №СЕ-19/109-26/3009-ПЧ від 23.03.2026 у сумі 8022,60 грн, а всього на загальну суму 17828 (сімнадцять тисяч вісімсот двадцять вісім) гривень 00 коп.

Вирок, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України до Івано-Франківського апеляційного суду через Яремчанський міський суд Івано-Франківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Головуючий суддя: ОСОБА_11