Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №344/11940/25 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/11940/25

Провадження № 2/344/773/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого-судді Антоняка Т.М.,

секретаря Чабанюк Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, заподіяної злочином, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, заподіяної злочином.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 10.12.2024 року, у кримінальній справі № 352/605/16-к про обвинувачення ОСОБА_3 , ОСОБА_2 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 286 КК України, яка набрала законної сили, встановлено, що у результаті порушення водіями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Правил дорожнього руху України сталася дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої пасажир автомобіля марки «Додж» ОСОБА_4 загинув від відкритої черепно-мозкової травми, з переломом кісток склепіння та основи черепа, крововиливами в речовину головного мозку, під м`які оболонки головного мозку, під м`які тканини голови, яка ускладнилась набряком головного мозку, а пасажир автомобіля «Мазда 6» ОСОБА_5 загинув від поєднаної черепно-мозкової та хребетно-спинно-мозкової травми з крововиливами під оболонки та в речовину головного та спинного мозку, розривом з`єднанім 2-3 шийних хребців, крововиливом в м`які тканини лобної ділянки зі сторони внутрішньої поверхні, що ускладнилась набряком головного та спинного мозку. У судовому засіданні підсудні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заявили клопотання про звільнення їх від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності. Цивільні позови закладені до них просили залишити без розгляду, а судові витрати віднести на рахунок держави. За результатами розгляду справи суд ухвалив: звільнити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ч. З ст. 286 КК України у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014090000000191 від 01.07.2014 року, на підставі ст.ст. 44, 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності; кримінальне провадження № 12014090000000191 від 01.07.2014 року про обвинувачення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 286 КК України, - закрити; цивільні позови в даному кримінальному провадженні заявлені потерпілими ОСОБА_6 та ОСОБА_1 до обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування заподіяних злочином збитків - залишити без розгляду. Таким чином, за результатами закриття кримінального провадження, заявлений позивачкою цивільний позов було залишено без розгляду, моральна шкода їй обвинуваченими не відшкодована, у зв`язку із чим вона змушена звернутися до суду із даним позовом.

Позивачка зазначає, що заподіяна їй моральна шкода полягає у тому, що вона внаслідок протиправних дій відповідачів втратила сина, що є непоправною трагедією у житті будь-якої матері. З моменту смерті сина вона переживає постійний душевний біль, глибоку тугу та нестерпну внутрішню порожнечу. Втрата дитини - це втрата частини самої себе. І цей біль не минає з часом, а лише загострюється. Щодня вона прокидається з думкою про те, що більше ніколи не побачить усмішку сина, не почує його голос, не зможе обійняти, поспілкуватися, поділитися переживаннями. Син для неї був не лише її дитиною, а й найближчою людиною, джерелом життєвої сили. Вони мали щоденний контакт, глибокі довірливі стосунки, спільні цілі. У неї з`явилися проблеми зі здоров`ям, ознаки депресії, розлади сну, тривожність. Після цієї трагедії вона втратила здатність повноцінно працювати, спілкуватися з людьми, брати участь у соціальному житті. Цей тягар вона носить щодня.

Що стосується відповідачів, позивачка зауважує, що їхня поведінка у кримінальному процесі, котра зводилася на протязі десяти років до невизнання вини, примушувала її увесь цей час відвідувати судові засідання, яких було більше 60. Протягом десяти років вона змушена була приймати участь у справі з особами, які після спливу терміну притягнення до кримінальної відповідальності все ж таки визнали свою вину і причетність до смерті її сина, однак увесь цей час постійно зустрічаючись з нею у суді, не проявили жодного співчуття до неї, не попросили вибачення, не запитали чи потребує вона хоч якоїсь допомоги незважаючи на те, що розуміли свою винуватість.

Незважаючи на те, що у грошовому еквіваленті оцінити моральну шкоду надто важко, проте я вважаю, що з відповідачів її слід стягнути в мою корить в сумі 800 000 (вісімсот тисяч гривень) солідарно.

Враховуючи вищенаведене, позивачка просить стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в її користь заподіяну моральну шкоду внаслідок ДТП, що мало місце 01.07.2014 року, у сумі 800 000 (вісімсот тисяч гривень) солідарно.

Відповідач ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву, у якому вказав, що розуміє ввесь біль та переживання, яких зазнала позивачка від втрати свого сина. Більше того, він цілком і повністю усвідомлює, що цю втрату нічим не відновиш і нічого у світі немає для того, щоб її можна було замінити. Жодні грошові кошти не зможуть компенсувати позивачці її рідну людину. Однак звертає увагу на те, що дорожньо-транспортна пригода трапилась за лічені долі секунд. Здійснюючи свій маневр з поворотом ліворуч, він чітко бачив та розумів, що у нього немає жодних перешкод для його початку та завершення, що у попутному напрямку та у зустрічному напрямку немає жодного транспортного засобу, якому б він міг спричинити небезпеку, чи який би міг спричинити небезпеку для нього. Напрямок руху зі сторони міста Калуша, на цьому перехресті, у певній мірі, обмежений своєю видимістю. Дорога йде вниз, а її ухил у сторону села Павлівка, розпочинається десь, приблизно, за 100-150 метрів від перехрестя. Тобто перед собою він бачив 100-150 метрів рівного горизонту. Як тільки він почав маневр ліворуч, відчув сильний потужний боковий удар. Він не розумів куди був цей удар і що найголовніше, не зрозумів та не бачив, звідки та ким був спричинений удар по керованому ним автомобілю. Цією дорожньо-транспортною пригодою було завдано багато біди та лиха усім його учасникам, у тому числі і йому. Найбільша втрата - це загибель його близького товариша ОСОБА_7 , який був пасажиром в автомобілі під його керуванням, який знаходився справа від нього, на пасажирському сидінні. Саме там, як пізніше виявилось, був епіцентр удару від автомобіля під керуванням ОСОБА_3 .

Відповідач зазначає, що після ДТП він також довго проходив лікування, переніс кілька складних операцій та має вади здоров`я, які спонукають до постійної медикаментозної терапії. На жаль за десять років у нього не залишились медичні документи, які б підтверджували зазначене. Він розуміє, що мала місце трагедія, але просить позивача та суд також зрозуміти, що він також пережив і продовжує переживати ті події. Все що сталось, відбулось не за його умисної поведінки, не за його цілеспрямованих дій, які б були направлені на спричинення таких наслідків, а силу певних обставин, на які він вплинути не міг.

Він розуміє про його обов`язок відшкодувати моральну шкоду, однак моральна шкода у сумі 800 000,00 гривень солідарно з нього та другого співвідповідача, тобто по 400 000,00 гривень з кожного, особисто для нього є неймовірною грошовою сумою. Він не має можливості її сплатити, через складні особисті та сімейні обставини. На сьогоднішній день він є батьком одинаком через передчасну смерть його дружини ОСОБА_8 , яка пішла з життя ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 33 років. На його утриманні перебуває син ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який потребує постійного догляду та підтримки через обсесивно-компульсивний розлад з елементами аутизму. Він не може бути без догляду, потребує постійного піклування, що підтверджується консультативним висновком лікаря психіатра від 22 вересня 2023 року та Висновком про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи від 25 вересня 2023 року № ІРЦ-85919/2023/461534, що складено Інклюзивно-ресурсним центром Івано-Франківської міської ради. Окрім того, він піклується про свою перестарілу маму ОСОБА_10 , 1942 року народження, яка через цілу низку хвороб і поважний вік потребує до себе щоденної уваги.

Зважаючи на вказані обставини, відповідач ОСОБА_2 при визначенні розміру моральної шкоди просить зважити на його пояснення, викладені у цьому відзиві, на його сімейний та майновий стан та прийняти розумне і справедливе рішення у даній справі, а розмір заявленої моральної шкоди зменшити до рівня, підтвердженого у справі доказами.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи без участі позивачки та її представника. Просить задовольнити позов.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися повторно, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, за їх адресою зареєстрованого місця проживання, що підтверджується матеріалами справи.

Позиція відповідача ОСОБА_2 викладена у його письмовому відзиві на позовну заяву.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні фактичні обставини

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з матеріалів справи, відповідно до ухвали Тисменицького районного суду Івано-Франківській області у справі № 352/605/16-к від 10.12.2024, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 286 КК України у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014090000000191 від 01.07.2014, на підставі ст.ст. 44, 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Кримінальне провадження № 12014090000000191 від 01.07.2014 про обвинувачення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України,- закрито. Цивільні позови в даному кримінальному провадженні заявлені потерпілими ОСОБА_6 та ОСОБА_1 до обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування заподіяних злочином збитків - залишено без розгляду.

Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківській області у справі № 352/605/16-к від 10.12.2024 встановлено:

«Досудовим розслідуванням встановлено, що 01.07.2014 р. приблизно о 10 год. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки "Додж", реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався автомобільною дорогою "Калуш - Івано-Франківськ" зі сторони м. Івано-Франківська у напрямку м. Калуша. Наблизившись до нерегульованого перехрестя вказаної дороги з автодорогою Н-10 "Стрий - Чернівці", що зліва по напрямку його руху, ОСОБА_2 заздалегідь перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1 та розпочав виконання маневру повороту ліворуч на ділянку дороги, яка призначена для одностороннього руху транспортних засобів з автодороги Н-10 «Стрий - Чернівці» у напрямку м. Івано-Франківська та позначена на виїзді з перехрестя, для водіїв зустрічного напрямку, дорожнім знаком 3.21 «В`їзд заборонено». У салоні його автомобіля марки "Додж" на передньому сидінні перебував пасажир ОСОБА_4 .

У цей час, зі сторони м. Калуша у напрямку м. Івано-Франківська до згаданого перехрестя, рухаючись прямолінійно, наближався автомобіль марки "Мазда 6", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , в салоні якого на передньому сидінні знаходився пасажир ОСОБА_5 .

Водій ОСОБА_2 перед зміною напрямку руху, не врахував дорожню обстановку, завчасно перед виконанням маневру ліворуч не подав світловий сигнал лівого покажчика повороту, не переконався, що це буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки для інших учасників руху, маючи об`єктивну можливість виявити рух автомобіля "Мазда 6", не надав дорогу транспортному засобу, що рухався по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем "Мазда 6", під керуванням ОСОБА_3 .

При цьому ОСОБА_2 порушив наступні вимоги пунктів Правил дорожнього руху України, а саме:

п. 2.3., в якому зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

п. 9.2., у відповідності до якого, водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку:

б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом;

п. 9.4., який зобов`язує водія подавати сигнал покажчиками повороту або рукою завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менше як за 50-100 м у населених пунктах і за 150-200 м поза ними, і припиняти негайно після його закінчення. Сигнал забороняється подавати, якщо він може бути не зрозумілим для інших учасників руху;

п. 10.1., згідно якого, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

п. 10.4., у якому вказано, що водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам;

п. 10.5., згідно якого, поворот необхідно виконувати так, щоб при виїзді з перехрещення проїзних частин транспортний засіб не опинився на смузі зустрічного руху, а у разі повороту праворуч слід рухатися ближче до правого краю проїзної частини, крім випадку виїзду з перехрестя, де організовано круговий рух, де напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або де рух можливий лише в одному напрямку;

п. 16.13., у відповідності до якого, перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо;

вимоги розділу 34 "Дорожня розмітка", у якому вказано, що лінію 1.1 перетинати забороняється.

Крім того, досудового розслідування встановлено, що 01.07.2014 р. приблизно о 10 год. водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки "Мазда 6", реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався зі швидкістю більше 134 км/год., що значно перевищувала максимально-допустиму для даної ділянки дороги, автомобільною дорогою "Калуш - Івано-Франківськ", зі сторони м. Калуша у напрямку м. Івано-Франківська та наближався до нерегульованого перехрестя вказаної дороги з автодорогою Н-10 "Стрий - Чернівці", що справа по напрямку його руху. При цьому, експлуатація його транспортного засобу за наявності технічних несправностей, через невідповідність стану шин встановлених на передній осі, заборонена, оскільки при застосуванні водієм гальмування і маневруванні шини з різними типами малюнка протектора і різних конструкцій по-різному впливають на стійкість транспортного засобу. У салоні автомобіля "Мазда 6" на передньому сидінні перебував пасажир ОСОБА_5 .

Дана ділянка дороги знаходиться поза межами населеного пункту, проте перехрестя, до якого наближався ОСОБА_3 , є аварійно-небезпечною ділянкою, про що він був завчасно проінформований дорожнім знаком 1.39 "Інша небезпека (аварійно небезпечна ділянка)" разом із табличкою 7.2.1 "Зона дії - 1 км.". Крім того, по напрямку руху автомобіля "Мазда 6", перед перехрестям встановлені дорожні знаки 3.29 "Обмеження максимальної швидкості 60", 1.22 "Перехрещення з другорядною дорогою", 5.16 "Напрямки руху по смугах", 5.41.1 "Пункт зупинки автобуса" та 5.35.1 "Пішохідний перехід".

У цей час, зі сторони м. Івано-Франківська рухався автомобіль марки "Додж", реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 . У салоні автомобіля "Додж" на передньому сидінні перебував пасажир ОСОБА_4 . При наближенні до вказаного перехрестя, ОСОБА_2 заздалегідь перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1. та розпочав виконання маневру повороту ліворуч, чим створив небезпеку для руху водію ОСОБА_3 .

Маючи об`єктивну можливість завчасно виявити небезпеку для руху у вигляді автомобіля марки "Додж", водій ОСОБА_3 , рухаючись із значним перевищенням максимально-допустимої швидкості руху, поставив себе в такі умови, при яких не мав технічної можливості зупинити транспортний засіб до лінії руху автомобіля "Додж" та допустив із ним зіткнення. У свою чергу, за умови руху автомобілем "Мазда 6" із допустимою швидкістю на даній ділянці дороги 60 км/год., водій ОСОБА_3 мав технічну можливість попередити дану ДТП.

При цьому ОСОБА_3 порушив наступні вимоги пунктів Правил дорожнього руху України:

п. 2.3., в якому зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

п. 12.3., згідно якого у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди;

п. 12.9., відповідно до якого водієві забороняється:

б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4 - 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожній знак 3.29.;

вимоги розділу 33 "Дорожні знаки" 3.29 "Обмеження максимальної швидкості", який забороняє рух зі швидкістю, що перевищує зазначену на знакові;

п. 31.4., в якому зазначено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам:

п. 31.4.5. Колеса і шини:

г) на одну вісь транспортного засобу встановлено діагональні шини разом з радіальними, ошиновані і не ошиповані, морозостійкі і неморозостійкі, шини різних розмірів чи конструкцій, а також шини різних моделей з різними малюнками протектора для легкових автомобілів, різними типами малюнків протектора - для вантажних автомобілів.

У результаті порушення водіями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Правил дорожнього руху України сталася дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої пасажир автомобіля марки "Додж" ОСОБА_4 загинув від відкритої черепно-мозкової травми, з переломом кісток склепіння та основи черепа, крововиливами в речовину головного мозку, під м`які оболонки головного мозку, під м`які тканини голови, яка ускладнилась набряком головного мозку, а пасажир автомобіля "Мазда 6" ОСОБА_5 загинув від поєднаної черепно-мозкової та хребетно-спинно-мозкової травми з крововиливами під оболонки та в речовину головного та спинного мозку, розривом з`єднання 2-3 шийних хребців, крововиливом в м`які тканини лобної ділянки зі сторони внутрішньої поверхні, що ускладнилась набряком головного та спинного мозку.».

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Також встановлено, що рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2025 року, яке набрало законної сили 16.05.2025, у справі № 344/1000/25 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, заподіяної злочином, частково задоволено позовні вимоги. Ухвалено: Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користь ОСОБА_6 646 000 (шістсот сорок шість) тисяч гривень моральної шкоди, завданої злочином. У іншій частині вимог - відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках у дохід держави 6 460 (шість тисяч чотириста шістдесят) гривень судового збору.

Судом у вказаній справі встановлено, що «…потерпілій ОСОБА_6 заподіяно моральну шкоду на суму 800 000 (шістсот сорок шість тисяч) гривень, яка з урахуванням відшкодування ОСОБА_2 в сумі 154 000 грн., тобто 646 000 грн. повинно бути стягнуто солідарно з відповідачів в користь позивача, оскільки моральна шкода спричинена саме їхніми спільними діями.» (посилання - https://reyestr.court.gov.ua/Review/126860574).

Як передбачено ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В силу ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Автомобіль, відповідно до ч.1 ст. 1187 ЦК України, - є джерелом підвищеної небезпеки. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1177 даного Кодексу, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як випливає з ч. 1 ст. 44 КК України звільненню від кримінальної відповідальності підлягає лише особа, яка вчинила кримінальне правопорушення. Аналогічне формулювання міститься і в ч. 1 ст. 49 КК України, відповідно до якої «особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минули такі строки…».

Відтак звільнятися від кримінальної відповідальності може лише особа, яка є винною у вчиненні кримінального правопорушення. З цих мотивів, відповідну підставу звільнення від кримінальної відповідальності в теорії і вважають нереабілітуючою.

Відповідний висновок виклав Верховний Суд в постановах від 19.11.2019 у справі № 345/2618/16 к провадження № 51-1491 км19, від 17.11.2020 у справі №333/6733/16-к провадження № 51-4179км20, ухвалах від 02.12.2020 у справі № 509/4247/17 провадження № 51-5696ск20, від 27.01.2021 у справі № 140/1547/15-к провадження № 51-336ск 21, від 19.03.2021 у справі № 451/1380/17 провадження № 51-1253ск21.

Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківській області у справі № 352/605/16-к від 10.12.2024 встановлено, що у результаті порушення водіями ОСОБА_2 , який керував автомобілем марки «Додж» р.н. НОМЕР_1 , та ОСОБА_3 , який керував автомобілем марки «Мазда6», р.н. НОМЕР_2 , Правил дорожнього руху України сталася дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої пасажир автомобіля "Мазда 6" ОСОБА_5 загинув від поєднаної черепно-мозкової та хребетно-спинно-мозкової травми з крововиливами під оболонки та в речовину головного та спинного мозку, розривом з`єднання 2-3 шийних хребців, крововиливом в м`які тканини лобної ділянки зі сторони внутрішньої поверхні, що ускладнилась набряком головного та спинного мозку.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування.

У статті 1168 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Визначення моральної шкоди та розмір її відшкодування регулюється статтею 23 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом,моральна шкода відшкодовується грошовими коштами,іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з ч. 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ч. 5 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

Експлуатація транспортного засобу є діяльністю, що пов`язана із підвищеним ризиком невинуватого завдання шкоди іншим учасникам дорожнього руху. Водій автомобіля, розпочинаючи експлуатацію такого джерела підвищеної небезпеки, тим самим приймає на себе усі ризики, пов`язані зі здійсненням такої діяльності, а отже, зобов`язаний відшкодувати шкоду, завдану його власними діями, навіть за відсутності вини у настанні негативних наслідків, якщо вони не викликані дією непереборної сили або настали в силу умислу потерпілого.

Відповідно до частини першої статті 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі - Постанова Пленуму), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму, під час вирішення спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чи підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п. 9 вказаної Постанови Пленуму, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Позивачка є матір`ю ОСОБА_5 , який загинув у ДТП внаслідок порушення відповідачами, які були обвинуваченими у справі № 352/605/16-к Правил дорожнього руху України.

Позивачка була визнана потерпілою у вказаному кримінальному провадженні та оцінює моральну шкоду у сумі 800 000 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 вказано, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України). По своїй суті зобов`язання з компенсації моральної шкоди є досить специфічним, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, яка завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір цієї особи з потерпілим, у якому сторони домовилися, зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, - рішення суду, у якому визначені спосіб і розмір такої компенсації (див. висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, сформульований у постанові від 1 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц).

Судом встановлено, що потерпіла ОСОБА_1 , внаслідок вчинення кримінального правопорушення безумовно зазнала душевних страждань, що виразились у тривалому переживанні з приводу спричинення смерті її сина, порушенні нормального та сталого режиму життєдіяльності, що викликали незворотні негативні зміни у її житті, у зв`язку із чим по даний час переживає сильний емоційний стрес.

Відтак, суд з урахуванням вимог ст. 23 ЦК України, а також роз`яснення, які містяться в п.п. 4, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 (з наступними змінами) вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної потерпілій від протиправних дій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , пов`язаних із дорожньо-транспортною пригодою, що мала місце 01.07.2014 та заподіянням смерті її сину, бере до уваги ступінь та глибину душевних страждань, які вона зазнала у зв`язку із цими діями, а також негативні зміни в її житті, які сталися у зв`язку із цим.

Зважаючи на вищенаведене, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що потерпілій ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду на суму 800 000 гривень, яка повинна бути стягнута солідарно з відповідачів в користь позивачки, оскільки моральна шкода спричинена саме їхніми спільними діями. Саме такий розмір буде відповідати засадам розумності, виваженості та справедливості.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про задоволення позову, а саме солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користь ОСОБА_6 800 000 тисяч гривень моральної шкоди, завданої злочином.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, так як позов задоволено частково, позивач звільнена від сплати судового збору, то з відповідачів в рівних частках слід стягнути у дохід держави 8000 гривень судового збору.

Керуючись статтями 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, заподіяної злочином, - задовольнити.

Стягнути солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 800 000 (вісімсот тисяч) гривень моральної шкоди, завданої злочином.

Стягнути із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у рівних частках у дохід держави 8 000 (вісім тисяч) гривень судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 02.07.2026 року.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Відповідачі:

ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ).

ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ).

Суддя Антоняк Т.М.