Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №735/338/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 735/338/26

Головуючий у першій інстанції - Грушко О. П.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1652/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Супруна О.П.,

суддів: Луговця О.А., Стельмаха А.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на рішення Коропського районного суду Чернігівської області у складі судді Грушка О.П. від 18.05.2026 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В :

08.04.2026 ТОВ «Споживчий центр» через систему «Електронний суд» звернулося до Коропського районного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 09.07.2025-100000772 від 10.07.2025 у розмірі 13 280,00 грн, а також судових витрат.

Позовна заява обґрунтовується тим, що 10.07.2025 між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір № 09.07.2025-100000772, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 4 000,00 грн строком на 217 днів. Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, перерахувавши відповідачу кредитні кошти, тоді як відповідач належним чином умови договору не виконала та в установлені строки заборгованість не погасила. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань станом на день звернення до суду утворилася заборгованість у загальному розмірі 13 280,00 грн, яка складається з: 4 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6 200,00 грн - заборгованість за процентами, 360,00 грн - комісія за видачу кредиту, 720,00 грн - комісія за обслуговування кредитної заборгованості та 2 000,00 грн - неустойка. Посилаючись на умови кредитного договору та норми чинного законодавства, позивач просив стягнути з відповідача зазначену заборгованість, а також судові витрати.

Коропський районний суд Чернігівської області свої рішенням від 18.05.2026 відмовив у позові ТОВ «Споживчий центр», мотивувавши своє рішення тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт надання відповідачу кредитних коштів за кредитним договором. Суд зазначив, що надані позивачем розрахунок заборгованості, копія договору про надання послуг з переказу коштів та лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» не є достатніми доказами видачі кредиту, оскільки не підтверджують фактичного перерахування грошових коштів відповідачу. На думку суду, належними доказами видачі кредитних коштів могли бути, зокрема, меморіальний ордер, виписка по рахунку, платіжне доручення або інші первинні бухгалтерські документи, оформлені відповідно до вимог законодавства. Оскільки таких доказів позивач не подав та не заявив клопотання про їх витребування, суд дійшов висновку про недоведеність факту виникнення у відповідача заборгованості за кредитним договором.

15.06.2026 до Чернігівського апеляційного суду через систему «Електронний суд» надійшла апеляційна скарга ТОВ «Споживчий центр», у якій апелянт просить скасувати рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 18.05.2026 та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

У апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно оцінив наявні у справі докази, порушив норми матеріального та процесуального права, унаслідок чого дійшов помилкового висновку про недоведеність факту надання відповідачу кредитних коштів. На думку апелянта, лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» є належним та допустимим доказом перерахування кредитних коштів, оскільки містить усі необхідні реквізити платіжної операції та відповідає вимогам законодавства про платіжні послуги. Позивач зазначає, що кредитні кошти були перераховані відповідачу шляхом інтернет-еквайрингу на платіжну картку, реквізити якої останній самостійно зазначив при укладенні кредитного договору. Скаржник наголошує, що як небанківська фінансова установа не має доступу до банківської таємниці та не володіє банківськими виписками чи іншими документами щодо руху коштів за рахунком відповідача, тому покладення судом обов`язку надати такі документи є безпідставним та фактично ставить перед позивачем неможливу вимогу щодо доказування. Крім того, суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги сукупність наданих ним доказів, які підтверджують як факт укладення кредитного договору, так і факт видачі кредитних коштів. Поданий ним розрахунок заборгованості є належним доказом її розміру, оскільки виконаний відповідно до умов кредитного договору, а проценти нараховані лише в межах строку кредитування. На підтвердження своїх доводів скаржник посилається на практику Верховного Суду щодо достатності сукупності доказів для підтвердження факту надання кредиту та необхідності перевірки судом правильності розрахунку заборгованості, а також уважає правомірним нарахування передбачених договором комісій. Стверджує, що суд першої інстанції застосував до нього надмірно високий і фактично недосяжний стандарт доказування, не дав належної оцінки поданим доказам, порушив принципи змагальності сторін та право позивача на справедливий судовий розгляд, у зв`язку з чим оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подала.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

За правилами частин першої та другої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності факту перерахування ТОВ «Споживчий центр» відповідачеві кредитних коштів у сумі 4 000,00 грн, оскільки розрахунок заборгованості та інформаційна довідка фінансової установи не є первинними фінансовими документами та не відповідають положенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом установлено, що 10.07.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 шляхом прийняття Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), яка розміщена на сайті кредитора та підписанням заявки після ідентифікації позичальника, обрання нею конкретних умов та схвалення їх кредитором, а також підписанням відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), які сформовані на сайті кредитора та підписані позичальником за допомогою електронного підпису позичальника - одноразового ідентифікатора, отриманого позичальником в sms-повідомленні на номер телефону НОМЕР_1 , указаний при її ідентифікації на сайті - Е627.

Відповідно до пункту 1.1 Пропозиції про укладення кредитного договору (а.с. 22-23) дана пропозиція є пропозицією ТОВ «Споживчий центр» укласти електронний кредитний договір (оферту) у порядку, передбаченим Законом України «Про електронну комерцію», і не є ні договором приєднання/його частиною у розумінні статті 634 ЦК України, ні публічним договором у розумінні статті 633 ЦК України.

Підписання споживачем даної пропозиції (оферти) передбачає надання його згоди на зазначені умови надання споживчого кредиту (пункт 1.13 Пропозиції про укладення кредитного договору).

За цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію (пункт 3.1 Пропозиції про укладення кредитного договору).

Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Позичальник зобов`язується не використовувати кредит для участі в азартних іграх та не перераховувати кредит на рахунки організаторів азартних ігор (пункт 3.2 Пропозиції про укладення кредитного договору).

Пунктом 3.3 Пропозиції про укладення кредитного договору передбачено, що дата надання/видачі кредиту, сума кредиту, строк, на який надається кредит, дата повернення (виплати) кредиту, проценти за користування кредитом та графік платежів встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти.

Згідно з пунктом 4.1 Пропозиції про укладення кредитного договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту - перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача - НОМЕР_2.

Пропозиція про укладення кредитного договору (оферта) підписана ОСОБА_1 із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором - Е627.

10.07.2025 за допомогою електронного підпису позичальника - одноразового ідентифікатора для підписання кредитного договору - Е627 ОСОБА_1 підписала заявку до кредитного договору № 09.07.2025-100000772, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), із якою позичальник ознайомився 09.07.2025 за посиланням https:/sgroshi.com.ua/ua/informaciya-o-kompanii згідно зі статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» (а.с. 23 зворот - 24).

За умовами Заявки кредитного договору № 09.07.2025-100000772 від 09.07.2025 ОСОБА_1 надано кредит на таких умовах: дата надання/видачі кредиту - 10.07.2024; сума кредиту - 4 000,00 грн; строк, на який надається кредит - 217 днів з дати його надання; продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту/строку договору не передбачена, а позичальник не наділена правом ініціювати укладення додаткового договору щодо продовження строку користування кредитом чи строку його повернення; дата повернення (виплати) кредиту - 11.02.2026; Процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процента ставка в розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (чергові періоди); розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку; процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, у яких застосовується процентна ставка «Стандарт»; комісія, пов`язана з наданням кредиту - 9 % від суми кредиту та дорівнює 360,00 грн, розраховується шляхом множення суми кредиту на розмір комісії у відсотковому значенні, нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту; комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 360,00 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожен день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражена у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0,84 % (денна процентна ставка) = (7280/4000)/217х100%.

Відповідно до пункту 17 Заявки кредитного договору № 09.07.2025-100000772 від 10.07.2025 неустойка: 60 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Розмір процентів відповідно до статті 625 ЦК України становить 547,5 % річних, які нараховуються від простроченої позичальником суми. Максимальний розмір процентів відповідно до статті 625 ЦК України встановлюється законом (пункт 18 Заявки кредитного договору).

У Заявці кредитного договору № 09.07.2025-100000772 від 10.07.2025 ОСОБА_1 зазначила реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику за даними та наступними договорами: НОМЕР_2.

10.07.2025 за допомогою електронного підпису позичальника - одноразового ідентифікатора для підписання кредитного договору - Е627 ОСОБА_1 підписала відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 09.07.2025-100000772 (кредитної лінії) (а.с. 24) та додаток до кредитного договору № 09.07.2025-100000772 (кредитної лінії) від 10.07.2024 - інформаційне повідомлення позичальника ОСОБА_1 (а.с. 15).

10.07.2025 о 08:10:23 на картку НОМЕР_2 успішно перераховано кошти на суму 4 000,00 грн, номер транзакції в системі iPay.ua - 798004743, призначення платежу: Видача за договором кредиту № 09.07.2025-100000772, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1-0204 від 02.04.2026.

Зі змісту згаданого листа № 1-0204 від 02.04.2026 також убачається, що ТОВ «Універсальні платіжні рішення» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Підприємство внесене в державний реєстр фінансових установ та отримало Ліцензію Національного банка України № 3 від 11.11.2013. Між позивачем та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» 01.04.2024було укладено Договір на переказ коштів № ФК-П-2024/01-2, копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 09.07.2025-100000772, станом на 25.03.2026 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає 13 280,00 грн, з яких: 4 000,00 грн - основний борг, 6 200,00 грн - залишок відсотків; 1 080 грн - залишок комісій; 2 000,00 грн - залишок штрафів (неустойка) (а. с. 17-19).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами чинного законодавства України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов`язанні строк (термін) його виконання (статті 526, 527, 530 ЦК України).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим до його виконання.

За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

У іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Як слідує з матеріалів справи, кредитний договір № 09.07.2025-100000772 від 10.07.2025 містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування.

У договорі сторони погодили суму кредиту 4 000 грн, строк кредиту - 217 днів з дати його надання, порядок нарахування процентів. Його підписано ОСОБА_1 10.07.2025 із використанням позичальником електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е627.

Відповідачем під час укладення кредитного договору було проведено ідентифікацію через систему BankID, інформація про успішне проходження якої містяться в матеріалах справи (а.с. 29).

За вказаних обставин, колегія суддів уважає встановленим факт укладення між сторонами кредитного договору № 09.07.2025-100000772 від 10.07.2025.

Пунктом 10 Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.11.2021 № 113, передбачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача (далі - кредитна операція), з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення, повинні містити номер особистого електронного платіжного засобу споживача сторони договору, з використанням реквізитів якого кредитодавепь здійснює кредитну операцію, у форматі ХХХХ ХХ** **** ХХХХ (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

Пунктом 64 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 164, передбачено, що суб`єкт господарювання зобов`язаний: 1) дотримуватися правил здійснення платіжної операції з використанням платіжного інструменту та процедур безпеки, установлених договором з еквайром; 2) не розголошувати даних про держателя особам, які не мають на це законного права або повноважень, і не дозволяти їм використовувати за призначенням платіжний інструмент; 3) не копіювати платіжний інструмент чи його реквізити.

Таким чином, відповідачем при оформленні заявки було зазначено повний номер картки (електронного платіжного засобу відповідача), але відповідно до вищенаведених постанов Правління Національного банку України позивач не може зазначати та зберігати в договорах, інших документах повний номер особистого електронного платіжного засобу відповідача.

Еквайр зобов`язаний надати держателю платіжної картки (платнику) квитанцію платіжного терміналу (пункти 156, 160 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління НБУ від 29.07.2022 №164).

Відповідно до пункту 159 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 164, документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

У постанові від 06.05.2020 у справі № 372/223/17 Верховний Суд указав, що факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки тощо.

Видача кредитних коштів відповідачу підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення». Таким чином, кредитні кошти були перераховані позивачем на платіжну картку відповідача, реквізити якої відповідач самостійно зазначила при оформленні заявки на отримання кредиту, за допомогою сервісу інтернет-еквайрингу iPay. При цьому в копії листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про перерахування коштів, що міститься в матеріалах справи, указаний номер картки, на який перераховані кошти в сумі 4 000,00 грн, - 4790729941600843, що співпадає з першими шістьма та останніми чотирма цифрами номера картки, указаними в кредитному договорі відповідачем у якості реквізитів свого електронного платіжного засобу.

Отже, указана копія листа є належним доказом, оскільки містить інформацію щодо предмета доказування - факту перерахування грошових коштів за кредитним договором.

Доказів того, що картка з номером НОМЕР_2 ОСОБА_1 не належить, та на неї 10.07.2025 не було перераховано кредитних коштів у розмірі 4 000,00 грн за договором № 09.07.2025-100000772, матеріали справи не містять.

Тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність виконання ТОВ «Споживчий центр» зобов`язання з надання ОСОБА_1 кредиту в сумі 4 000,00 грн шляхом перерахування коштів на картковий рахунок № НОМЕР_2, зазначений відповідачем у договорі.

Щодо стягнення комісій за кредитними договором колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 8 кредитного договору №09.07.2025-100000772 (кредитної лінії) комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі - "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність - плата за надання Кредиту) - 9 % від суми Кредиту та дорівнює 360 грн 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів. Ця сторінка частини кредитного договору підписується електронним підписом Позичальника - одноразовим ідентифікатором для підписання кредитного договору E627

Пунктом 9 цього договору передбачено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі - "Комісія за обслуговування", "Комісія") - 360 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіка платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.

10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати в кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19.

Указані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 у справі №204/224/21 (провадження № 61-4202сво22).

Таким чином, така форма витрат, як комісія за надання кредиту та обслуговування кредитної лінії існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами. Законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також стягувати суму несплаченої комісії з відповідача (у т.ч. і в судовому порядку).

Із огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про правомірність дій позивача щодо встановлення комісії за надання кредиту та за обслуговування кредитної заборгованості, оскільки укладеним між сторонами договором передбачено нарахування комісій за надання кредиту та обслуговування кредитної заборгованості, до яких не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.

Щодо стягнення з відповідача неустойки колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги, оскільки вони не відповідають вимогам закону, із огляду на наступне.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом із тим, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні був введений воєнний стан строком на 30 діб. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

У подальшому Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», які були затверджені Законами України «Про затвердження Указу Президента України» «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжувався і він діє і на даний час.

Таким чином, ураховуючи, що позивачем нараховано неустойку за невиконання ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором у сумі 2 000,00 грн у період дії воєнного стану, що суперечить положенням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відсутні підстави для її стягнення з відповідача.

Із огляду на вищевикладене та з урахуванням того, що отримані та використані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом у сумі 11 280,00 грн, із яких: 4 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6 200,00 грн - проценти, 360,00 грн - комісія за надання кредиту, 720,00 грн - комісія за обслуговування кредитної заборгованості.

За правилами пункту 2 частини першої статті 374, пункту третього частини першої статті 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків обставинам справи.

Оскільки висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, колегія суддів уважає, що дане рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову ТОВ «Споживчий центр».

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

За подання позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, за подання апеляційної скарги - 3 993,60 грн, а загалом 6 656,00 грн.

Позов задоволено частково на 84,94 % (11 280,00 грн х 100% / 13 280,00 грн), а отже з відповідача необхідно стягнути судовий збір за подачу позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 5 653,61 грн (6 656,00 грн х 84,94 %)

Керуючись статтями 367, 374, пунктом 3 частини першої статті 376, статтями 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Задовольнити частково апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 18.05.2026 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Скасувати рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 18.05.2026 та ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 09.07.2025-100000772 від 10.07.2025 у розмірі 11 280,00 грн (одинадцять тисяч двісті вісімдесят гривень 00 копійок).

Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 5 653,61 грн (п`ять тисяч шістсот п`ятдесят три гривні 61 копійку).

Постанова не оскаржується та набирає законної сили з дня її ухвалення.

Повне судове рішення складено 27.07.2026.

Головуючий:

Судді: