Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №504/3718/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/2935/26

Справа № 504/3718/24

Головуючий у першій інстанції Петрюченко М. І.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Громіка Р.Д.,

суддів – Драгомерецького М.М., Комлевої О.С.,

розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» на рішення Чорноморського міського суду Одеської області від 19 травня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог.

ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» звернулось до Іллічівського міського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, згідно якого просить суд стягнути із відповідача на користь позивача суму заборгованості в розмірі 60859,62 грн., з яких сума кредиту 17000,00 грн., сума процентів за користування кредитом 43859,62 грн., нараховані позивачем проценти за 40 календарних днів 13532,00 грн., судовий збір та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Позов обґрунтований тим, що 12 липня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (надалі ТОВ «Авентус Україна») та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» укладено електронний договір №6857303 про надання споживчого кредиту, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 17 000,00 грн. зі строком кредиту 360 днів, датою повернення кредиту є 06.07.2024, що вказується у графіку платежів, що є Додатком №1 до кредитного договору.

Вказує, що ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором №6857303 виконало, надало ОСОБА_1 кредит у сумі 17 000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.

27 травня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу за №29-05/24-ф, згідно умов якого клієнт - ТОВ «Авентус Україна», відступило фактору - позивачу права грошової вимоги за кредитним договором. Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення на його електронну пошту зазначену при укладенні кредитного договору відповідного повідомлення.

Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає суму заборгованості в розмірі 60859,62 грн, з яких сума кредиту 17000,00 грн, сума процентів за користування кредитом 43859,62 грн, нараховані позивачем за 40 календарних днів 13532,00 грн.

Порушення відповідачем зобов`язань по укладеному кредитному договору за №6857303 щодо своєчасного погашення кредиту зумовило звернення ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» до суду з відповідним позовом.

Позиція відповідача у суді першої інстанції.

26 березня 2024 року відповідач надав до суду відзив на позов (а.с.195-199), просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що в матеріалах справи відсутні докази щодо перерахування коштів відповідачу за вищевказаним договором, розрахунок заборгованості наданий позивачем не містить жодного підтвердження господарської операції, не можна вирахувати коли заборгованість була переведена в прострочену, який був порядок нарахування відсотків, в якому розмірі вони були нараховані, коли вони були нараховані, тощо.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Чорноморського міського суду Одеської області від 19 травня 2025 року позов ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнено із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» суму заборгованості в розмірі 60859,62 грн, з яких сума кредиту 17000,00 грн, сума процентів за користування кредитом 43859,62 грн, нараховані позивачем проценти за 40 календарних днів 13532,00 грн. Стягнено із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір у розмірі 2422,40 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити нове, яким задовольнити дані вимоги, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи та зроблено помилкові висновки про відмову у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

Порядок розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ціна позову у вказаній цивільній справі становить менш ніж тридцять розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тому апеляційне провадження розглядається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 13, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлене 27 липня 2026 року.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду.

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга частково підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції оскаржується виключно в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, а тому підлягає перегляду тільки в цій частині.

Так, відмовляючи у цій частині вимог, суд першої інстанції послався на те, що для подання даної позовної заяви, позивач звернувся за правовою допомогою до адвоката Столітнього М.М., з яким укладено відповідний договір про надання правової допомоги №17/07-2024 від 17.07.2024 (а.с.75-77), рахунок на оплату по замовленню від 14.08.2024 (а.с.47).

Разом з тим, заявником не надано до суду акт приймання-передачі наданих послуг та документів, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо).

Однак колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погодитись не може з огляду на таке.

Кожен має право на професійну правничу допомогу (стаття 59 Конституції України).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги -домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 цього Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначено в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховують складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначають лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі №910/12876/19).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2)визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);3)розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині другій статті 141 ЦПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядомсправи,покладаються:1) у разі задоволення позову-на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою ,включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судомна підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірниміз:1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судому складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020року у справі №317/1209/19 (провадження №61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 (провадження №61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц (провадження N61-21197св19), від 17 лютого 2021року у справі №753/1203/18(провадження N61-44217св18),від 15 червня 2021 року у справі №159/5837/19 (провадження №61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі №178/1522/18 (провадження №61-3157св21).

Наведена судова практика є незмінною, яку суд першої інстанції усупереч вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України не урахував під час прийняття оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим рішення суду в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.

У рішенні від 18 лютого 2022 року у справі "Чоліч проти Хорватії" (COLIC v. Croatia), заява N 49083/18, ЄСПЛ зазначив, що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі (пункт 77).

ЄСПЛ наголошує на необхідності об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).

Водночас не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінюючи їх необхідність. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18(на яку посилається заявник), від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21.

Під час визначення суми відшкодування суд має керуватись критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц,постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України(а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі N 911/3312/21);

- з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України(а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21).

Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2024 року у справі №910/615/14 (№910/5042/22), від 26 вересня 2024 року у справі №910/11903/23, від 25 січня 2025 року у справі №369/849/18.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у частині третій статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23, провадження N 14-50цс24).

Суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23, провадження №14-50цс24.

Отже, суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема, неминучими, реальними, розумними, пов`язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо понесених скаржником витрат на правничу допомогу та наданим на їх підтвердження доказам, колегія суддів керується таким.

Як вбачається з матеріалів справи, представництво інтересів ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у суді першої інстанції здійснював адвокат Столітній М.М.

17 лиипня 2024 року між адвокатом Столітнім М.М. та ТОВ «Фінтраст Капітал» укладено договір про надання правової допомоги №17/07-2024, за умовами якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (пункт 1.1).

Отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару (пункт 4.1).

При визначенні розміру гонорару враховується: обсяг і час роботи, що потрібний для належного виконання доручення; ступінь складності правових питань, що стосуються доручення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручення з точки зору інтересів клієнта; особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; характер і тривалість професійних відносин адвоката з клієнтом; професійний досвід, науково-теоретична підготовка та репутація адвоката (пункт 4.2).

За надання правової допомоги, відповідно до даного договору, клієнт авансовано сплачує адвокату гонорар у фіксованій сумі або у процентному відношенні залежно від ціни позову, відповідно до домовленості сторін та згідно Рекомендацій щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару (далі - Рекомендації). Крім цього, сторони можуть домовитися про додатковий гонорар (премію), якщо для клієнта прийнято позитивне рішення (пункт 4.3).

Клієнт здійснює оплату за надані послуги згідно з Акту прийому-передачі виконаних робі (наданих послуг) протягом 30 календарних днів з моменту набуття рішення суду по справу законної сили (пункт 4.6).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Договір діє до моменту фактичного виконання доручення або до моменту розірвання договору (пункт 5.1).

З акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно із Договору №17/07-2024 від 07.07.2024 вбачається, що сторони підписали цей Акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) в підтвердження того, що згідно з умовами договору про надання правничої допомоги адвокат надав, а клієнт прийняв наступну (роботу, послуги):

- зустріч адвоката та клієнта для надання первинної консультації та аналізу наданих документів - 1 год, вартість 1000 грн;

- аналіз практики та правових позицій Верховного Суду у даних правовідносинах, ознайомлення та аналіз норм чинного законодавства, необхідного для застосування при підготовці позовної заяви – 1 год, вартість – 1000 грн;

- оформлення додатків до позовної заяви, підготовка та направлення адвокатського запиту – 3 год, вартість – 3000 грн;

- підготовка позовнох заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором №6857303 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , подання позовної заяви до Комінтернівського районного суду Одеської області, підготовка та подання до суду клопотання по витребування доказів – 4 год, 4000 гривень;

- підготовка адвоката до судових засідань, участь в судових засіданнях за позовною заявою клієнта про стягнення заборгованості за кредитним договором №6857303 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 – 1 год, 1000 гривень.

Всього 10 000 гривень.

Водночас заявлені витрати не повною мірою відповідають критеріям реальності, неминучості, розумності, пропорційності, визначеним положеннями статті 141 ЦПК України, з огляду на таке.

Заявлені витрати стосовно зустрічі адвоката та клієнта, надання адвокатом первинної консультації, дослідження адвокатом наданих клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи, аналіз чинного законодавства, судової практики Верховного Суду, проведення адвокатом заходів спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів у цивільному процесі, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору; складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором; клопотання про витребування доказів, не відповідають критерію неминучості витрат сторони у судовій справі, оскільки саме по собі формування позиції, вивчення та аналіз судової практики і підготовка та подання позову в електронному вигляді не належать до представництва та захисту прав клієнта у суді та охоплюються (є складовою) підготовкою та поданням позовної заяви, що заявлені як окремі послуги, тому не можуть вважатися фактично понесеними як окремий вид робіт, виконаних адвокатом.

Також апеляційний суд зазначає, що у цивільній справі судові засідання не проводились, а тому стягнення витрат за підготовку та участь у судовому засіданні також є необґрунтованими.

При цьому, колегія суддів зауважує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі №911/2737/17).

Водночас колегія суддів погоджується, що представник позивача підготував та подав позов, клопотання про витребування доказів, що відповідають критеріям дійсності та потрібності.

На підставі викладеного вище, колегія суддів доходить висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 4000 грн.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим є підстави для скасування оскаржуваного рішення та постановлення нового судового рішення про часткове задоволення стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» задовольнити частково.

Рішення Чорноморського міського суду Одеської області від 19 травня 2025 року в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу скасувати.

Постановити у справі нове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ 44559822) витрати на професійну правничу допомогу, понесені у суді першої інстанції, у розмірі 4 000 гривень.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 27 липня 2026 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

О.С. Комлева