Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №501/444/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1373/26

Номер справи місцевого суду: 501/444/26

Головуючий у першій інстанції Тюмін Ю. О.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Карташова О.Ю.

за участю секретаря судового засідання Губар Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Чорноморського міського суду Одеської області від 26 лютого 2026 року у справі відносно ОСОБА_1 за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чорноморського міського суду Одеської області від 26 лютого 2026 року накладено на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 (шість) місяців.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665,60 грн.

Закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Як вбачається з постанови суду, 04.01.2026 р. о 03:30 год. ОСОБА_1 у м. Чорноморськ, вул. В. Шума, 4А, керуючи автомобілем Хюндай д.н.з. НОМЕР_1 , в порушення п. 12.1 ПДР не вибрав безпечну швидкість руху, не справився з керуванням та допустив зіткнення з автомобілем Рено д.н.з. НОМЕР_2 , який від удару зіткнувся з попереду припаркованим автомобілем Субару д.н.з. НОМЕР_3 , в результаті три автомобілі отримали механічні пошкодження, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Крім того відповідно до даних протоколу ЕПР1 № 558507, ОСОБА_1 04.01.2026 р. о 03:30 год. у м. Чорноморськ, вул. В. Шума, 4А, керував автомобілем Хюндай д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, нечітка мова, тремтіння пальців рук, від проходження медичного огляду у медичному закладі та проходження тесту за допомогою алкотестера Драгер у законному порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, мотивуючи це тим, що фактично судове засідання 26.02.2026 року не відбулось, результат йому повідомлено не було, а в ЄДРСР постанова оприлюднена лише 09.03.2026 року. Також просить, скасувати оскаржувану постанову, та ухвалити нову постанову, якою звільнити його від адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, на підставі ст. 22 КУпАП у зв`язку із малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення та обмежитись усним зауваженням. У разі якщо суд, не винайде підстав для застосування положення ст. 22 КУпАП апелянт просить суд обмежитись мінімальним покаранням у виді штрафу.

В додаткових поясненнях, поданих ОСОБА_1 , останній зазначає, що свою провину у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП визнає в повному обсязі, поряд з цим вважає, що висновок суду першої інстанції про накладення на нього стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців необґрунтованим та занадто суворим і покладає на апелянта великий тягар, адже на його утриманні і постійним піклуванням перебуває його мати.

Також, апелянтом наголошується на тому, що потерпілі особи не мають до нього ніяких матеріальних претензій, оскільки ним в добровільному порядку була відшкодована завдана їм шкода, що також є пом`якшую обставиною, як і те, що він раніше до адміністративної відповідальності не притягався.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який повідомлений належним чином і від якого мається заява про розгляд справи за його участі.

Дослідивши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу та матеріали справи, апеляційний суд, дійшов наступного висновку.

Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому, що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відповідно до приписів ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо особа не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувану постанову було винесено судом першої інстанції 26.02.2026 року без участі ОСОБА_1 , в ЄДРСД загальний доступ до якої забезпечено 09.03.2026 року.

Послугами адвоката Багрін М.М. в суді першої інстанції не користувався.

Апеляційний суд вважає, що в контексті застосування на практиці ст. 55 Конституції України про вільний доступ кожного до правосуддя для захисту своїх прав і свобод, а також положень ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про право кожного на справедливий, публічний судовий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, враховуючи те, що ОСОБА_1 не був присутній при розгляді, апеляційний суд приходить до висновку, що строк на апеляційне оскарження вищевказаної постанови слід поновити.

Щодо доводів апеляційної скарги.

З огляду на зазначене, враховуючи положення ч.6 ст. 294 КУпАП, у суду апеляційної інстанції відсутні перешкоди для розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до відповідальності.

Апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги (ч.7 ст. 294 КУпАП).

Враховуючи, що доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та правильність його кваліфікації в апеляційній скарзі не оспорюється, то судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Судове рішення оскаржується лише в межах застосованого адміністративного стягнення.

Відповідно до вимог ст. ст. 23, 33 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника ступінь його вини майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Адміністративні стягнення має на меті покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень. Однак, апеляційний суд наголошує, що покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням.

У статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Надточий проти України від 15.05.2008»). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23.09.1998).

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 (заява №10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16.10.2008) Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи». Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Санкція статті 124 КУпАП передбачає накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Слід зазначити, що у випадках, коли санкція закону, по якому особа визнається винуватою, передбачає альтернативні види стягнень, суддя при винесенні постанови повинний мотивувати застосування того або іншого виду стягнення.

Зі змісту мотивувальної частини оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції зазначив, що при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, керуючись вимогами ч. 2 ст. 33 КУпАП, не враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, хоча такий висновок і є вірним проте врахування положень ст. 33 КУпАП є обов`язком суду, а призначення штрафу (850 грн) замість позбавлення прав (від 6 місяців до 1 року) за статтею 124 КУпАП є повністю можливим, оскільки санкція статті є альтернативною.

Крім того, апеляційний суд зауважує, що обмеження щодо врахування ст. 33 КУпАП стосуються лише деяких інших правопорушень, наприклад, окремих випадків автоматичної фіксації чи ст. 132-2 КУпАП.

Апеляційний суд, аналізуючи додаткові пояснення ОСОБА_1 , які впливають на визначення виду адміністративного стягнення, а саме визнання особою, яка притягується до відповідальності, вини, що свідчить про його щире розкаяння у вчиненні інкримінованого правопорушення, добровільне відшкодування шкоди та відсутність претензій потерпілих.

Окрім того, суд зауважує, що характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення не свідчить не містить ознак систематичності.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

А тому, враховуючи вищенаведені обставини, апеляційний суд приходить до висновку, що постанову судді районного суду слід змінити, обравши ОСОБА_1 стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП у межах санкції даної статті, а саме у вигляді штрафу.

Керуючись ст. 294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Поновити строк на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 — задовольнити частково.

Постанову Чорноморського міського суду Одеської області від 26 лютого 2026 року у справі про притягнення до адміністративної ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП - змінити в частині призначеного покарання, застосувавши до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн 00 коп..

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду О.Ю. Карташов