Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №522/18804/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/999/26

Номер справи місцевого суду: 522/18804/25

Головуючий у першій інстанції Коваленко В. М.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Погорєлової С.О., за участю секретаря – Турик А.Ф.к., адвоката Полюхович А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 01 квітня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1

- про накладення на нього стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

встановив:

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 01 квітня 2026 року накладено на ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. На підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору.

З вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 , 06.08.2026 року о 02 год. 02 хв. в м. Одеса по вул. Незалежності, 4 в порушення п.п. 2.9а ПДР України керував електросамокатом номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 101 біля Шевченківського ВП із застосуванням газоаналізатору Drager -7510, ARLM-0437. Результат тестування - 1,45% проміле, тест 2166, водія відсторонено від керування. ОСОБА_1 порушив п. 2.9 а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою Приморського районного суду м. Одеси від 01 квітня 2026 року представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою з наступних підстав:

1)працівники поліції були зобов`язані запропонувати пройти огляд на місці зупинки, роздрукувати чек, а вже після цього – для встановлення особи водія, у випадку ненадання ним документів чи їх відсутності, мали повне право здійснити адміністративне затримання та доставлення особи до відділку поліції, відповідно до ст. 259 КУпАП;

2)будь-яке порушення поліцейськими процедури освідування (в тому числі щодо місця його проведення) тягне за собою визнання результатів огляду недійсними;

3)оскільки єдиний доказ перебування ОСОБА_1 у стані сп`яніння є результат огляду, який в силу ч. 5 ст. 266 КУпАП є недійсним, у діях ОСОБА_1 відсутня об`єктивна сторона правопорушення;

4)відеозапис не містить факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом;

5)протокол про адміністративне правопорушення не може вважатися належним доказом у справі, оскільки при його складанні не були дотримані вимоги ст. 256 КУпАП;

6)ОСОБА_1 не пропонували пройти огляд у медичному закладі;

7)ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом;

8)ОСОБА_1 було незаконно зупинено працівниками поліції.

Посилаючись на такі доводи, представник ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши пояснення адвоката Полюхович А.В., яка наполягала на задоволенні апеляційної скарги, дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

За приписами ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 294 КУпАП України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Свій висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції мотивував наявністю доказів на підтвердження даних обставин.

Під час апеляційного розгляду справи, для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, були повторно досліджені наступні докази:

-протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №413917 від 06.08.2025 року з якого вбачається, що 06.08.2026 року о 02:02 год. в м. Одеса по вул. Незалежності, 4 ОСОБА_1 керував електросамокатом номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 101, Шевченківський ВП, із застосуванням газоаналізатору Алкотестер Драгер 7510, результат якого 1,45‰. ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Водія відсторонено від керування. В графі пояснення особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 зазначив, що під час керування самокатом він не був стані алкогольного сп`яніння. Просить розглянути уважно справу;

-довідка, з якої вбачається, що згідно обліків бази ІТС ІПНП «Адмінпрактика» ОСОБА_1 посвідчення водія НОМЕР_2 отримав 02.05.2025 року;

-довідка, з якої вбачається, що згідно обліків бази ІТС ІПНП «Адмінпрактика» ОСОБА_1 протягом року не піддавався адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП;

-роздруківка тесту Драгер, з якого вбачається, що ОСОБА_1 06.08.2025 року о 04:52 год. пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Alkotest Drager 7510. Результат тесту 1,45‰. ОСОБА_1 даний результат підписав;

-акт огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів з якого вбачається що огляд проведено у зв`язку із виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Огляд проводився за допомогою приладу Alkotest Drager 7510. Результат огляду на стан сп`яніння позитивний 1,45‰. Навпроти графи з результатами згоден, ОСОБА_1 поставив власний підпис

-направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції вбачається, що 06.08.2026 року ОСОБА_1 пропонувалось проїхати КНП «ООМЦЛЗ» ООР для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, у зв`язку із виявленими ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови, порушення координації рухів, у медичний заклад ОСОБА_1 не поїхав;

-диск з відеозаписом, який було приєднано до матеріалів справи та з якого вбачається, що 06.08.2026 року приблизно о 02:02 год. працівник поліції зупинив транспортний засіб – електросамокат під керуванням ОСОБА_1 . Працівник поліції підійшов до водія та зауважив на тому, що останній порушує комендантську годину, на що отримав відповідь, що такої не існує. Далі ОСОБА_1 сказав, що зараз припаркує самокат та почне розмовляти. ОСОБА_1 запитав у працівника поліції що він порушив, на що йому було роз`яснено те, що він порушує комендантську годину, крім того у працівника поліції виникла підозра, що останній перебуває у стані алкогольного сп`яніння. На що ОСОБА_1 сказав, що він цього факту не заперечує. Далі ОСОБА_1 починає себе вести агресивно та зухвало, на підвищених тонах знов звернувся до працівника поліції із запитання про те, на якій підставі його було зупинено. Працівник поліції продовжив пояснювати, що у ОСОБА_1 відсутній шолом. Далі по відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 було доставлено до відділення поліції де на вулиці ОСОБА_1 поводив себе агресивно, кричав, що працівники поліції не мають права у нього вимагати документи, вони мають право лише попросити його про це, далі сказав, що він нічого показувати не буде. Зауважив на тому, щоб працівники поліції викликали ВСП, він саме їм надасть свої документи. На неодноразові вимоги працівників поліції про надання документів, які посвідчують особу, ОСОБА_1 їх не надавав. Працівник поліції запитав ОСОБА_1 скільки він випив алкоголю. ОСОБА_1 сказав, що він був в Аркадії у закладі де випив 4 алкогольні коктейлі. За минуванням значного часу, ОСОБА_1 надав свої документи. Після чого погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Перед проходженням, йому було роз`яснено процедуру. Із протоколом ОСОБА_1 було ознайомлено.

Таким чином, спростовуються посилання апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 було незаконно зупинено працівниками поліції, з огляду на те, що останньому було роз`яснено, що він порушив комендантську годину, а також у водія був відсутній шолом.

Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує на такому.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжено і діє на даний час.

Відповідно до пункту 3 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Згідно з п.п., 5, 6, 7 ч.1 ст. 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану:

- запроваджувати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світломаскування;

- встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів;

- перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.

Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.

З наведеного вбачається, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Отже, працівник поліції діяли у межах своїх повноважень.

Суд апеляційної інстанції критично відноситься до посилань апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом, з огляду на те, що із змісту протоколу про адміністративне правопорушення з яким ОСОБА_1 було ознайомлено, і стоїть його особистий підпис, в графі опис установлених даних вказано, Водій електросамокату відсторонено від керування.

Посилання апеляційної скарги про те, що відеозапис не містить факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом є хибним, оскільки із наданих відеозаписів, вбачається факт керування електросамокатом ОСОБА_1 , також факт його зупинки працівником поліції. Далі із бесіди із працівником поліції ОСОБА_1 жодного разу не заперечував того, що він їхав на електросамокаті, більш того, попросив зачекати працівника поліції, коли він припаркує його.

Відеозапис віднесений ч. 1 ст. 251 КУпАП до джерел доказів.

Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі - Інструкція), визначено, що кінозйомка та відеозапис – це процеси фіксації динамічних властивостей об`єктів, подій, явищ за допомогою кіно- або відеокамери. Кінозйомка проводиться на фотоматеріалах, відеозапис - на цифрових носіях інформації.

Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу (п. 5 розділу ІІ Інструкції).

Крім того, слід зазначити, що відеозапис є об`єктивним доказом, оскільки унеможливлює суб`єктивне висвітлення поліцейським або іншими особами обставин справи.

Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об`єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських (діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію») та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності з іншими доказами по справі. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими

Також з дослідженого відеозапису не вбачається будь-яких порушень працівниками поліції «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Крім того, відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху - особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.

ОСОБА_1 таким правом скористався, зазначивши тільки те, що він не перебував у стані алкогольного сп`яніння, та просив уважно розглянути справу, зауважень щодо порушень поліцейськими законодавства при складанні протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП не вказав.

Вказуючи про порушення співробітниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення, апелянт не надав до суду доказів про звернення зі скаргами на дії поліцейського до компетентних органів, що дає підстави суду вважати такі посилання апеляційної скарги, як спроби апелянта уникнути відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.

Довід апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не пропонували пройти огляд у медичному закладі, спростовується наявними у матеріалах справи: роздруківкою тесту Драгер, з якого вбачається, що ОСОБА_1 був ознайомлений із результатом проходження огляду, ним даний результат підписаний, зауваження відсутні; акт огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів якого вбачається, що ОСОБА_1 після проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, підписав даний акт, у графі з результатами згоден, поставив власний підпис; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції вбачається, що 06.08.2026 року ОСОБА_1 пропонувалось проїхати КНП «ООМЦЛЗ» ООР.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані сп`яніння або у неї були явні ознаки алкогольного наркотичного чи іншого сп`яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння закріплено у ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 року №1452/735 (далі Інструкції), а також у Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 в редакції постанови від 28.10.2015 року (далі-Порядок).

Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться в присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом другим Порядку визначено, що огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі- стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначено, що ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість (пункти три, чотири Інструкції).

Відповідно до приписів Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом.

Щодо посилань апеляційної скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення не може вважатися належним доказом у справі, оскільки при його складанні не були дотримані вимоги ст. 256 КУпАП.

Відповідно ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Так, в протоколі серії ЕПР1 №413917 від 06.08.2025 року вказано, що в зазначений день та час ОСОБА_1 пройшов огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку, на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер, результат огляду: 1,45‰, отже ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що являє собою суть інкримінованого йому правопорушення.

До протоколу долучені наступні докази, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку: довідка про отримання\неотримання водійського посвідчення; довідка, щодо повторності адміністративного правопорушення; роздруківка тесту Драгер; акт огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; диск з відеозаписом.

Отже протокол про адміністративне правопорушення було складено і вимогами чинного законодавства.

Довід апеляційної скарги про те, що працівники поліції зобов`язані були запропонувати пройти огляд на місці зупинки, роздрукувати чек, а вже після цього – для встановлення особи водія, у випадку ненадання ним документів чи їх відсутності, мали повне право здійснити адміністративне затримання та доставлення особи до відділку поліції, відповідно до ст. 259 КУпАП, суд апеляційної інстанції відхиляє як неспроможний з огляду на таке.

Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП та ст. 222 КУпАП, у даній категорії справ складати протоколи про адміністративне правопорушення, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Частиною першою статті 256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у випадку, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

З зазначеним правом поліцейського вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи кореспондується передбачений п. 2.4 Правил дорожнього руху обов`язок водія пред`явити на вимогу поліцейського для перевірки документи.

Отже, водій зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і Правилами дорожнього руху, зокрема передбачений вказаним законом обов`язок виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів. Одним із таких розпоряджень поліцейського є вимога пред`явити для перевірки документи.

Сама по собі незгода водія із причинами зупинки транспортного засобу або не надання працівниками поліції доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, не звільняє водія від обов`язку, на вимогу правоохоронців, надати документи, перелік яких визначено законом та у разі необхідності пройти огляд на стан сп`яніння.

Таким чином, із дослідженого відеозапису вбачається, що 06.08.2026 року ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом – електросамокатом о 02:02 год. був зупинений працівниками поліції. Оскільки він порушував комендантську годину працівник поліції вимагав ОСОБА_1 надати свої документи, для встановлення особи. Проте, на законну вимогу працівника поліції про надання документів, які посвідчують особу, ОСОБА_1 почав поводити себе зухвало, агресивно та постійно намагатись вчинити сварку. Постійно провокував працівників поліції своєю поведінкою, вимагав від працівників поліції роз`яснювати йому норми закону, що не передбачено чинним законодавством. Після доставлення ОСОБА_1 до відділу поліції для встановлення його особи, продовжував провокувати працівників поліції, затягувати час, щоб не надавати свої документи. Дані дії ОСОБА_1 вчиняв усвідомлено, щоб затягнути час для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, ти самим уникнути відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення. А тому, на думку суду апеляційної інстанції порушень правил проведення освідування на стан алкогольного сп`яніння з боку працівників поліції не вбачається. Крім того, апеляційний суд зауважує на тому, що чинним законодавством передбачена чітка процедура проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, і інше її тлумачення не потребує, а тому посилання апеляційної скарги представника ОСОБА_1 про послідовність дій працівників поліції є спробою трактування норм закону на своє бачення.

Таким чином, не заслуговують на увагу посилання апеляційної скарги про те, що будь-яке порушення поліцейськими процедури освідування (в тому числі щодо місця його проведення) тягне за собою визнання результатів огляду недійсними з підстав того, що працівники поліції діяли в межах своїх повноважень та у спосіб передбачених чинним законодавством.

Отже, об`єктивно оцінивши докази у справі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що зазначені вище докази повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Інші твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні під час дослідження доказів по справі, також жодних доказів, які б спростували правильні висновки суду першої інстанції не було долучено і до апеляційної скарги.

Викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується актом огляду на стан алкогольного сп`яніння, роздруківкою результатів тестування на алкоголь, а також дослідженим апеляційним судом під час апеляційного розгляду відеозаписом з місця події.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 33 КУпАП, при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненому адміністративному правопорушенні та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що було встановлене в передбаченому законом порядку.

Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд першої інстанції обґрунтовано застосував стягнення у вигляді штрафу та позбавлення права керувати транспортними засобами, адже воно, відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безальтернативним.

У відповідності до положень п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Отже, за результатами апеляційного розгляду суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а постанова Приморського районного суду м. Одеси від 01 квітня 2026 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 7, 251,268, 280, 293, 294 КУпАП, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 01 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського

апеляційного суду С.О. Погорєлова