Постанова від 16 липня 2026 р. у справі №522/1449/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1414/26

Номер справи місцевого суду: 522/1449/26

Головуючий у першій інстанції Дерус А.В.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в особі судді Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання Чередник К.А.,

осіб, які взяли участь у судовому засіданні:

- ОСОБА_1 ,

- адвоката Жовтан Олександра Володимировича,

розглянувши апеляційні скарги захисника ОСОБА_1 адвоката Жовтан Олександра Володимировича на постанову судді Приморського районного суду міста Одеси від 13 квітня 2026 року та Приморського районного суду міста Одеси від 18 червня 2026 року, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 574710 від 25.01.2026 року, 24.01.2026 року, о 23:15 год., за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, № 5/2, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом «BMW X6», н/з НОМЕР_1 , повторно протягом року, не маючи права керувати таким транспортним засобом, водій притягався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, відповідно до постанови серії ЕНА № 5966360 від 18.10.2025 року, чим порушив п. 2.1.а. ПДР, а саме: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, за що передбачена відповідальність ч. 5 ст. 126 КУпАП,

Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 574728 від 25.01.2026 року, водій ОСОБА_2 24.01.2026 року, о 23:15 год., за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, № 5/2, керував транспортним засобом «BMW X6», н/з НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку на місці зупинки, за допомогою газоаналізатора Драгер, результат 1,07‰., чим порушив п. 2.9а ПДР України, за що відповідальність передбачена за ч.1 ст.130 КУпАП.

Постановою судді Приморського районного суду міста Одеси від 13 квітня 2026 року ОСОБА_1 , піддано адміністративному стягненню за ч. 5 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень в прибуток держави, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п`ять) років, без вилучення транспортного засобу. Відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок, згідно Закону України «Про судовий збір».

Постановою судді Приморського районного суду міста Одеси від 18 червня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , піддано адміністративному стягненню за ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень в прибуток держави з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 1 (один) рік. Відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок, згідно Закону України «Про судовий збір».

Не погоджуючись з зазначеними постановами суду, захисник ОСОБА_1 адвокат Жовтан Олександр Володимирович подав до суду апеляційні скарги, в якій просить скасувати постанову судді Приморського районного суду міста Одеси від 13 квітня 2026 року та Приморського районного суду міста Одеси від 18 червня 2026 року та закрити провадження у справах на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апеляційні скарги обґрунтовані тим, що гр. ОСОБА_3 є громадянином Туркменістану і не володіє українською мовою в обсязі, достатньому для розуміння юридичних термінів, своїх прав та суті процедури притягнення до відповідальності, яка відбулась 24.01.2026 року. Під час зупинки складання протоколу про адміністративне правопорушення, він неодноразово повідомляв про це співробітникам поліції, але вони не звертали на це увагу та продовжували спілкуватися з ним українською мовою, іноді переходили на російську мову. У зв`язку з чим був розгублений, погано розумів ситуацію, що склалася, було вкрай важко спілкуватися, його заяви, щодо не володіння українською мовою та погано її розуміння, ігнорувалися. Таким чином, його розгублений стан та незнання української мови, у зв`язку з чим він не розумів суті запитань, розцінилося співробітником поліції як затягування часу та ухилення від проходження медичного огляду.

Відсутність перекладача при складанні відносно гр. ОСОБА_4 як громадянина Туркменістану протоколу у справі про адміністративні правопорушення свідчить про порушення вимог ст. 268 КУпАП, п. 12 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд першої інстанції безпідставно визнав законною зупинку транспортного засобу, хоча матеріали справи не підтверджують наявності передбачених законом підстав. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №574728 від 25.01.2026 р., співробітником поліції гр. ОСОБА_4 був зупинений під час керування транспортним засобом, проте будь-які причини зупинки та порушені в протоколі не зазначено. Із відеозапису із нагрудної камери патрульного поліцейського вбачається, що співробітники поліції зупинили гр. ОСОБА_4 у зв`язку з тим, що він керував транспортним засобом без увімкненого ближнього світла фар або денних ходових вогнів (ДХВ). Проте, це твердження повністю спростовується відеозаписом з нагрудної камери самого поліцейського. На відео чітко зафіксовано, що в момент наближення поліцейського авто та самої зупинки фари автомобіля гр. ОСОБА_4 були увімкнені. Отже, зупинка транспортного засобу працівниками патрульної поліції була без правових підстав встановлених законом.

Постановою Одеського апеляційного суду від 17.07.2026 року справи про адміністративні правопорушення за ч.5 ст. 126 КУпАП та за ч.1 ст. 130 КУпАП про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - об`єднані в одне провадження, з раніше присвоєним єдиним унікальним номером справи №522/1449/26.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, заслухавши апелянта та його захисника, які з`явилися у судове засідання, апеляційний суд дійшов до висновку про часткове задоволення апеляційних скарг з наступних підстав.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Приписи ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідно з`ясувати, чи дійсно особа знаходилася в стані сп`яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та ч. 5 ст. 126 КУпАП, та застосовуючи до нього адміністративні стягнення за кожною із зазачених санцій статей окремо, суд першої інстанції виходив з того, що вина останнього у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і такі стягнення є правомірними.

Проте, апеляційний суд не повній мірі погоджується з цим.

Слід зазначити, що відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. При цьому, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, що інкримінуються особі. Обставини, які зазначені посадовими особами у протоколі про адміністративне правопорушення, повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі.

За приписами ст. 251 КУпАП, тягар доказування доведеності вини особи у скоєнні інкримінованого адміністративного правопорушення покладається на уповноважену службову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення, тобто у даному конкретному випадку, на поліцейського.

Апеляційний суд виходить із того, що судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості тощо.

Для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП та ч. 5 ст. 126 КУпАП, апеляційним судом повторно досліджено докази, що зібранні по справі працівниками поліції.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 574728 від 25.01.2026 року, водій ОСОБА_2 24.01.2026 року, о 23:15 год., за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, № 5/2, керував транспортним засобом «BMW X6», н/з НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку на місці зупинки, за допомогою газоаналізатора Драгер, результат 1,07‰., чим порушив п. 2.9а ПДР України, за що відповідальність передбачена за ч.1 ст.130 КУпАП.

Згідно роздруківки (чеку) тесту з газоаналізатора Драгер 7510, з якого встановлено, що огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 поліцейськими проведений 24.01.2026 року о 23-39 год. з використанням спеціального технічного засобу, а саме газоаналізатора Драгер 7510. Тест № 2327 показав, що ОСОБА_2 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, результат огляду: 1.07 ‰.

Як вбачається з акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння поліцейськими проведений за допомогою газоаналізатора Драгер 7510, прилад № ARLМ-0426, у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння. Результат огляду на стан сп`яніння склав 1.07 ‰. Під час огляду на стан сп`яніння вівся відеозапис з ПВР 471806, 471343.

Згідно направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного працівником поліції 24.01.2026 року о 23-22 год. відносно ОСОБА_1 встановлено, що в результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота. Огляд проводився за допомогою Драгер 7510, прилад ARLМ-0426. Результат огляду на стан сп`яніння склав 1.07 ‰.

Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 574710 від 25.01.2026 року, 24.01.2026 року, о 23:15 год., за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, № 5/2, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом «BMW X6», н/з НОМЕР_1 , повторно протягом року, не маючи права керувати таким транспортним засобом, водій притягався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, відповідно до постанови серії ЕНА № 5966360 від 18.10.2025 рок, чим порушив п. 2.1.а. ПДР, а саме: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, за що передбачена відповідальність ч. 5 ст. 126 КУпАП,

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5966360 від 18.10.2025 року, відповідно до якої працівником поліції розглянуто справу, в ході якої встановлено, що ОСОБА_2 18.10.2025 року у м. Київ вул. Васильківська 23, керував транспортним засобом не маючи при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. ОСОБА_1 працівником поліції притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення – штраф у розмірі 3400 грн.

До протоколів про адміністративне правопорушення додано відеозаписи з портативних відеореєстраторів № 471806, 471343 дослідженням яких встановлено, що такі відеозаписи стосуються події, що мала місце 24.01.2026 року, за участі ОСОБА_5 . Відеозаписами з відео реєстратора службового автомобіля працівник поліції зафіксовано рух транспортного засобу «BMW X6», н/з НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Відеозаписами з ПВР зафіксовано, що ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції у зв`язку з порушенням ПДР України, а саме відсутність увімкнених фар у темну пору доби та різний протектор шин на відповідній осі, про що відносно ОСОБА_1 було винесено постанову та застосовано адміністративне стягнення – штраф. Під час спілкування з працівниками поліції, у ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, та запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою пристрою Драгер. ОСОБА_2 погодився пройти огляд, результат сп`яніння якого становив 1.07 ‰. ОСОБА_2 погодився з отриманим результатом, після чого його відсторонили від права керування транспортним засобом та було складено протоколи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та ч. 5 ст. 126 КУпАП.

При розгляді справи апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно п. 2.1а Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Зазначене узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», згідно яких водій зобов`язаний мати при собі посвідчення водія.

Згідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух тощо.

Згідно абз. 1-3 п. 2 Постанови про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 року № 340 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 511) особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.

Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами.

Особа має лише одне посвідчення водія, що підтверджує її право на керування транспортними засобами діючих категорій, зазначених у ньому.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 КУпАП адміністративна відповідальність настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Так, частинами 2-4 ст. 126 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч. 2); керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (ч. 3); керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (ч. 4).

Тобто, вбачається, що для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 5 ст.126 КУпАП, необхідно встановити факт керування особою, яка не має права керування таким транспортним засобом; або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами; або позбавленою права керування транспортними засобами, і що таке керування є повторним протягом року.

Така кваліфікуюча ознака, як повторність, доводиться наявністю діючої постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності, зокрема за керування транспортним засобом без права керування (ч. 2 ст. 126 КУпАП), за яке протягом одного року її вже було піддано адміністративному стягненню.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність, зокрема за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відповідно п. 2.9а Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З положень ст. 266 КУпАП вбачається, що особи, які керують, зокрема транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (далі – стан сп`яніння), підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан сп`яніння. Огляд особи, яка керувала, зокрема транспортним засобом, на стан сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала, зокрема транспортним засобом, на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Огляд осіб на стан сп`яніння здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд особи на стан сп`яніння проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. У разі відсторонення особи від керування, зокрема транспортним засобом, можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом.

Аналогічні положення, але з більш детальним врегулюванням дій поліцейського під час огляду водія на стан сп`яніння, містяться в Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103 (далі – Порядок № 1103) та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом МВС України та Міністерством охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року (далі – Інструкція № 1452/735).

Зокрема, положення п. 2, 3, 5 Порядку № 1103 встановлюють, що огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Підтвердження стану сп`яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності.

Положенням п. 2, 3 розділу І Інструкції № 1452/735 встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

За приписами п. 3 - 5 розділу ІІ Інструкції № 1452/735 поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.

Перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Згідно п. 7 розділу ІІ Інструкції № 1452/735 установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Частина 2 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» визначає, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до ст. 31 цього Закону віднесено застосування засобів відеозапису.

Підпунктом 1 п. 2 розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі – Інструкція № 1026) передбачено, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.

Оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази, як кожний окремо, так і в їх сукупності, апеляційний суд приходить до висновку, що зібрані в справі докази відображають обставини, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, узгоджуються між собою і не викликають суперечностей у їх відповідності фактичним обставинам справи, тобто є належними, допустимими і достатніми для підстав вважати, що 24.01.2026 року ОСОБА_6 порушено вимоги п. 2.9а, п.2.1а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП та ч. 5 ст.126 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 є громадянином Туркменістану і не володіє українською мовою в обсязі, достатньому для розуміння юридичних термінів, своїх прав та суті процедури притягнення до відповідальності, яка відбулась 24.01.2026 року, спростовується наданим відеозаписом, згідно якого ОСОБА_2 в повній мірі розумів дії вчиненні працівниками поліції щодо процедури проходження огляду ним на стан сп`яніння, перекладача не вимагав, на запитання працівників поліції стосовно обставин події, чітко відповідав.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції, особу ОСОБА_1 було встановлено посвідкою на тимчасове проживання, і ОСОБА_2 також не вимагав перекладача, українську мову розумів, на питання апеляційного суду відповідав по суті.

Твердження в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції безпідставно визнав законною зупинку транспортного засобу, хоча матеріали справи не підтверджують наявності передбачених законом підстав, спростовуються матеріалами справи, а саме відеозаписом з ПВР яким зафіксовано, що ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції у зв`язку з порушенням ПДР України, а саме відсутність увімкнених фар у темну пору доби та різний протектор шин на відповідній осі.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що не є предметом розгляду у справах про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП причин чи відсутності законної зупинки.

Отже, приймаючи до уваги встановлені обставини справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів апеляційних скарг та вважає, що наявними у справі доказами підтверджена винуватість ОСОБА_1 у вчинених правопорушеннях за ст. 130 ч. 1 КУпАП та ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Разом з тим, в ході апеляційного провадження було встановлено, що в порушення ч. 2 ст. 36 КУпАП суддею Приморського районного суду міста Одеси не було об`єднано в одне провадження вказані справи про притягнення до адміністративної відповідальності стосовно ОСОБА_1 , чим допущено накладення адміністративних стягнень передбачених санкцією як за ч. 5 ст. 126 КУпАП так і за ч.1 ст.130 КУпАП, без застосування положення ст.36 КУпАП яким передбачено накладання стягнення в межах санкції встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Вказане процесуальне порушення допущено судом першої інстанції було усунуто на стадії апеляційного розгляду шляхом об`єднання матеріалів справи відносно ОСОБА_1 одне провадження, проте це є підставою для скасування відповідних постанов суду першої інстанції та ухвалення апеляційним судом нової постанови.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що судом першої інстанції не в повній мірі дотримано вимоги процесуального законодавства щодо розгляду справи, наслідком чого стало порушення вимог ст.268 КУпАП.

Таким чином постанови районного суду не можна визнати законною і вони підлягають безумовному скасуванню.

Згідно ст.294 КУпАП в разі скасування постанови суду першої інстанції суд апеляційної інстанції повинен розглянути справу по суті з винесенням нового рішення, або закрити провадження у справі.

Так, за результатом апеляційного розгляду, суд дійшов висновку, що докази зібрані у встановленому законом порядку, є належними та допустимими та в своїй сукупності достатні і підтверджують вчинення ОСОБА_6 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Частиною першою статті 130 КУпАП за вчинення адміністративного правопорушення, що наведене в диспозиції цієї статті для водіїв передбачене стягнення у виді накладення штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

При накладенні стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, обставин, які пом`якшують або обтяжують відповідальність, судом не встановлено, і вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, який, на думку суду, є достатнім для виправлення порушника і попередження вчинення ним нових правопорушень.

Однак, у відповідності до ч. 2 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 126 цього Кодексу, може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення.

Згідно із п. 7 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо на момент розгляду справи закінчились строки, передбачені ст. 38 КУпАП.

Як вбачається з матеріалів справи, порушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП було вчинено ОСОБА_6 - 24.01.2026 року, а, отже, на момент розгляду справи по суті закінчились строки, передбачені ст. 38 КУпАП, що відповідно до вимог п. 7 ч.1 ст. 247 КУпАП є підставою для закриття провадження в справі.

Таким чином, на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції за ч. 5 ст. 126 КУпАП сплинули строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ч. 2 ст. 38 КУпАП.

В порядку ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_6 слід стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.

На підставі викладеного й керуючись ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_1 адвоката Жовтан Олександра Володимировича – задовольнити частково.

Постанову судді Приморського районного суду міста Одеси від 13 квітня 2026 року – скасувати.

Постанову судді Приморського районного суду міста Одеси від 18 червня 2026 року – скасувати.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення і піддати його адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 665, 60 грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 коп.)

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, закрити на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено: 27.07.2026 року.

Суддя Одеського апеляційного суду О.М. Таварткіладзе