Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №947/18112/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1380/26

Номер справи місцевого суду: 947/18112/26

Головуючий у першій інстанції Іванчук В. М.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в особі судді Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання Чередник К.А.,

розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 — адвоката Гула Андрія Сергійовича на постанову судді Київського районного суду міста Одеси від 02 червня 2026 року, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 647188 від 22.04.2026 року, водій ОСОБА_1 18.04.2026 року о 20:50 год., за адресою: м. Одеса, провулок Водний, біля будинку № 9, керував автомобілем марки «MAZDA», номерний знак НОМЕР_1 , при цьому не маючи права керування транспортним засобами, повторно протягом року (Постанова Київського районного суду м. Одеси від 06.10.2025 року за ч.2 ст.126 КУпАП). За таких обставин, особа, що притягується до адміністративної відповідальності порушила п.2.1 «Правил дорожнього руху» України, за що відповідальність передбачена за ч.5 ст.126 КУпАП.

Постановою судді Київського районного суду міста Одеси від 02 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п`ять) років. Стягнуто ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на перше січня 2024 року, що складає 605, 60 (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок) гривень.

Не погоджуючись з зазначеною постановою суду, захисник ОСОБА_1 адвокат Гула Андрій Сергійович подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Київського районного суду міста Одеси від 02 червня 2026 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що матеріали справи містять протокол про адміністративне правопорушення № 38710 від 22.04.2026 року, а також відеозапис з технічного засобу ПВР 471812 від 18.04.2026. Співвідношення дати складення протоколу про адміністративне правопорушення із датою події свідчить про недотримання згаданого вище строку, позаяк протокол складений на четвертий день після виявлення особи, яка вчинила правопорушення. Це пов`язано з тим, що 18.04.2026 року за вказаною подією насправді було складено інший протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 644245, з тією ж самою фабулою, проте з відмінною кваліфікацією - ч. 4 ст. 126 КУпАП (копія протоколу додається). Пізніше, вже поза межами встановленого для цього строку, з`явився інший протокол із зміненою кваліфікацією, який й було включено до матеріалів адміністративної справи, переданої до суду. Разом з тим чинне законодавство України не встановлює відповідних повноважень чи випадків, коли своєчасно складений протокол про адміністративне правопорушення замінюється на інший. Подібні дії перебувають поза межами правопорядку і суперечать наведеному вище принципу суворого додержання законності. Відтак поданий до суду доказ у вигляді нового протоколу здобуто у позапроцесуальний порядок, з порушенням передбачених для цього законом строків, що свідчить про його недопустимість.

В якості підтвердження цієї обставини до суду подано роздруківку постанови Київського районного суду м. Одеси від 06.10.2025 року у справі № 947/34443/25, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 статті 126 КУпАП. Разом з тим, правом розглядати адміністративні справи про адміністративні правопорушення, передбачені згаданою нормою КУпАП (ч. 2 ст. 126) наділені органи Національної поліції. Районні, районні у місті чи міськрайонні суди розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені лише частинами третьою і п`ятою статті 126 КУпАП (стаття 221 КУпАП). Відтак додана до справи на підтвердження повторності постанова суду не може вважатися належним доказом, позаяк згідно з законом таким може бути виключно постанова уповноваженого працівника органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень (частина друга статті 222 КУпАП).

Будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи на 24.07.2026 року на 10:30 год., ОСОБА_1 та його адвоката Гула Андрій Сергійович в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явилися, про причини своєї неявки суду не повідомили, клопотань або заяв про відкладення розгляду справи або слухання справи за його відсутності до суду не подавали.

Згідно ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

За таких підстав апеляційний суд не вбачає поважних причин для відкладення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Статтею 1 КУпАП встановлено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Приписи ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Згідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладаючи на нього відповідне адміністративне стягнення, суд першої інстанції виходив з того, що вина останнього підтверджується зібраними по справі доказами.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

За приписами КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об`єктивну істину в справі.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актів, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.

Суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, що інкримінуються особі.

Обставини, які зазначені посадовими особами у протоколі про адміністративне правопорушення, повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі.

За приписами ст. 251 КУпАП, тягар доказування доведеності вини особи у скоєнні інкримінованого адміністративного правопорушення покладається на уповноважену службову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення, тобто у даному конкретному випадку, на поліцейського.

Під час апеляційного розгляду справи, для забезпечення дотримання прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 5 ст. 126 КУпАП, були повторно досліджені наявні в матеріалах справи докази:

- згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 647188 від 22.04.2026 року, водій ОСОБА_1 18.04.2026 року о 20:50 год., за адресою: м. Одеса, проспект Водний, біля будинку № 9, керував автомобілем марки «MAZDA», номерний знак НОМЕР_1 , при цьому не маючи права керування транспортним засобами, повторно протягом року (Постанова Київського районного суду м. Одеси від 06.10.2025 року за ч.2 ст.126 КУпАП). За таких обставин, особа, що притягується до адміністративної відповідальності порушила п.2.1 «Правил дорожнього руху» України, за що відповідальність передбачена за ч.5 ст.126 КУпАП;

- відповідно до постанови Київського районного суду м. Одеси від 06.10.2025 року визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винним за ч. 2 ст. 126 КУпАП та адміністративне стягнення у вигляді штрафі у розмірі 3400 грн.

- дослідженням відеозаписів з портативних відеореєстраторів № 471812, 471022, встановлено обставини зупинки поліцейськими ОСОБА_1 на транспортному засобі MAZDA», номерний знак НОМЕР_1 за відсутність ближнього світла фар в темну пору доби. В ході спілкування встановлено, що у ОСОБА_1 було відсутнє посвідчення водія на право керування транспортним засобом та пояснив, що він вже притягався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Після чого, відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.5 ст. 126 КУпАП, роз`яснено права передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП.

Вбачається, що ОСОБА_1 ставиться в провинну повторне протягом року порушення п. 2.1 а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Згідно п. 2.1а Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Зазначене узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», згідно яких водій зобов`язаний мати при собі посвідчення водія.

Згідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух тощо.

Згідно абз. 1-3 п. 2 Постанови про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 року № 340 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 511) особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.

Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами.

Особа має лише одне посвідчення водія, що підтверджує її право на керування транспортними засобами діючих категорій, зазначених у ньому.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 КУпАП адміністративна відповідальність настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Так, частинами 2-4 ст. 126 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч. 2); керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (ч. 3); керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (ч. 4).

Тобто, вбачається, що для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 5 ст.126 КУпАП, необхідно встановити факт керування особою, яка не має права керування таким транспортним засобом; або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами; або позбавленою права керування транспортними засобами, і що таке керування є повторним протягом року.

Така кваліфікуюча ознака, як повторність, доводиться наявністю діючої постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності, зокрема за керування транспортним засобом без права керування (ч. 2 ст. 126 КУпАП), за яке протягом одного року її вже було піддано адміністративному стягненню.

Факт керування транспортним засобом доводиться відео-фіксацією правопорушення або поясненнями свідків (свідка).

Так, матеріалами справи встановлено, що складаючи протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 647188 від 22.04.2026 року, відносно ОСОБА_1 , за ч.5 ст. 126 КУпАП, поліцейський послався на постанову Київського районного суду м. Одеси від 06.10.2025 року.

З постанови Київського районного суду м. Одеси від 06.10.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним за ч. 2 ст. 126 КУпАП та адміністративне стягнення у вигляді штрафі у розмірі 3400 грн.

Матеріали справи не містять доказів оскарження або скасування вищевказаної постанови Київського районного суду м. Одеси від 06.10.2025 року, також в апеляційній скарзі не містяться відомостей щодо цього.

Факт керування транспортним засобом зафіксовано відеозаписом з портативних відеореєстраторів 471812, 471022.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з аналізу досліджених під час апеляційного розгляду матеріалів справи, оцінюючи докази в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Посилання в апеляційній скарзі про те, що правом розглядати адміністративні справи про адміністративні правопорушення, передбачені згаданою нормою КУпАП (ч. 2 ст. 126) наділені органи Національної поліції, в даному випадку не можуть бути прийнятими до уваги з огляду на таке.

Відповідно до ст. 13 КУпАП, до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.

У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статями 44, 51, 89, 121-127, 130, статтею 139, частиною третьою статті 154, частиною другою статті 156, статями 173, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 221 КУпАП судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою – четвертою та сьомою статті 41, статтями 41-1 - 41-3, 42-1, 42-2, частинами третьою та четвертою статті 42-4, частиною першою статті 44, статтею 44-1, частиною першою статті 44-3, статтями 46-1, 46-2, 51, 51-2, 51-4, частинами другою, четвертою та п`ятою статті 85, статтями 85-1, 88 - 88-2, 89, 90, 91, 91-5, 91-6, 92-1, 96-2, 98, 101-103, 103-3, частиною першою статті 106-1, статтями 106-2, 107-1, частиною другою статті 112, частинами четвертою, сьомою і дев`ятою статті 121, частиною третьою статті 121-3, частиною п`ятою статті 122, частиною першою статті 122-2, статтями 122-4, 122-5, частинами другою і третьою статті 123, статтею 124, частинами третьою і п`ятою статті 126, частиною четвертою статті 127, статтею 127-1, частиною третьою статті 127-4, статтею 130, частинами другою і третьою статті 133, статтями 135-1, 139, частиною четвертою статті 140, статтями 146, 149-1, частиною другою статті 154, статтею 155-1, частинами першою, третьою і четвертою статті 156, статтями 156-4, 160, 161-1, 162, 162-1, 162-3, 163-1 - 163-4, частиною другою статті 163-7, статтями 163-12, частинами другою і третьою статті 163-17, статтями 164, 164-3, 164-5-164-8, 164-10, 164-12, 164-13, частини третя - шоста статті 164-14, статті 164-15-164-19, 166-1 - 166-4, частинами першою, другою, дев`ятою та десятою статті 166-6, статтями 166-8 - 166-12, 166-14 - 166-18, 166-21, 166-23, 166-24, 166-25, 166-27, 166-28, 171-2, 172-4 - 172-20, 173 - 173-2, 173-4-173-7, частинами другою і третьою статті 173-8, статтями 174, 177-2, частиною третьою статті 178, статтею 180-1, частинами першою, другою і третьою статті 181, частиною другою статті 182, статтями 183-1 - 185-11, 185-13, 185-15, 186-1, 186-5 - 186-8, 187, 188, 188-1, 188-13 (крім справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з невиконанням законних вимог державного виконавця), 188-14, 188-17, 188-19, 188-22, 188-25, 188-27, 188-28, 188-31, 188-32, 188-33, 188-34, 188-35, 188-38, 188-39, 188-40, 188-41, 188-45, 188-46, 188-46-1, 188-46-2, 188-47, 188-48, 188-49, 188-50, 188-51, 188-54, 188-55, 188-57, частиною першою статті 189-1, статтями 189-3, 190, 191, 193, 195-1 - 195-6, статтями 204, 204-1, 204-3, 206-1, 212-2, частинами першою - одинадцятою статті 212-3, статтями 212-4-212-24 цього Кодексу, а також справи про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років.

Отже, оскільки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на час складання 01.09.2025 року матеріалів за ч.2 ст.126 КУпАП та ухвалення 06.10.2025 року постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАп не досяг вісімнадцяти років (був неповнолітнім), в такому випадку справа за ч. 2 ст. 126 КУпАП підлягала розгляду судом.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної постанови суду першої інстанції та не спростовують висновки суду першої інстанції.

Вищенаведене дає обґрунтовані підстави вважати, що доводи апеляційної скарги спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.

Отже, приймаючи до уваги встановлені обставини справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та вважає, що наявними у справі доказами підтверджена винуватість ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні за ч. 5 ст. 126 КУпАП, а тому висновок суду першої інстанції про визнання його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП, є законним та обґрунтованим, тому немає підстав для скасування або зміни постанови суду.

Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі, та процесуальна поведінка апелянта, пов`язана з наданням ним пояснень, які не підтверджені належними і достатніми доказами не узгоджуються з дійсними обставинами справи, розцінюються апеляційним судом, як спосіб самозахисту від відповідальності за вчинене правопорушення.

При визначені виду та міри адміністративного стягнення, районним судом були додержані вимоги ст. 33 КУпАП.

У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.

На підставі викладеного й керуючись ст. 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 — адвоката Гула Андрія Сергійовича - залишити без задоволення.

Постанову судді Київського районного суду міста Одеси від 02 червня 2026 року - залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено: 27.07.2026 року.

Суддя Одеського апеляційного суду О.М. Таварткіладзе