Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №522/17975/23 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/5053/26

Справа № 522/17975/23

Головуючий у першій інстанції Ярема Х.С.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2026 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Таварткіладзе О.М., Сєвєрової Є.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця, за участі: Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР ПРОПЕРТІ», ОСОБА_2 , інша особа: ОСОБА_3 , на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси, постановлену під головуванням судді Ярема Х.С. 22 січня 2026 року у м. Одеса, -

встановила:

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність приватного виконавця Притуляка В.М., в якій просив суд:

- поновити строк на оскарження дій приватного виконавця щодо ненадання доступу до зведеного виконавчого провадження;

- визнати протиправною діяльність щодо ненадання боржнику доступу до ідентифікатора ВП в АСВП;

- зобов`язати надати такий доступ в електронному вигляді;

- визнати протиправними дії приватного виконавця щодо розголошення персональних даних боржника та інформації про ВП третім особам.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22 січня 2026 року скаргу ОСОБА_1 повернуто без розгляду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду для продовження розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що вимога суду щодо надання доказів надсилання скарги особі, яка не є учасником виконавчого провадження та права якої цією скаргою не вирішуються, є свідомим створенням штучних перешкод у доступі до правосуддя.

Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши розгляд апеляційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в п. 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що у січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність приватного виконавця Притуляка В.М. за участі: Товариства з обмеженою відповідальністю «БІІР ПРОПЕРТІ», ОСОБА_2 , в якій просив суд:

- поновити строк на оскарження дій приватного виконавця щодо ненадання доступу до зведеного виконавчого провадження;

- визнати протиправною діяльність щодо ненадання боржнику доступу до ідентифікатора ВП в АСВП;

- зобов`язати надати такий доступ в електронному вигляді;

- визнати протиправними дії приватного виконавця щодо розголошення персональних даних боржника та інформації про ВП третім особам.

Повертаючи без розгляду скаргу ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що до скарги додано докази її направлення ТОВ «БІІР ПРОПЕРТІ», але не надано доказів, що скарга була направлена також і відповідачеві ОСОБА_4 або з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля) або - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч. 1 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Скарга на дії державного виконавця є заявою по суті справи, до якої в силу ч. 9 ст. 10 ЦПК України застосовуються загальні вимоги до форми, змісту позовної заяви та правила стосовно подання документів, що додаються до позовної заяви, які містять положення ст. 175, 177 ЦПК України, а також положення ст. 183 ЦПК України.

Згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», такі скарги мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбачених положеннями ЦПК і ГПК, та містити відомості, перелічені п. 4 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».

У п. 13 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз`яснено, що скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК.

Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви встановлені ст. 183 ЦПК України.

Положення п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України вимагають від заявника викладення в заяві (скарзі) повного найменування, зокрема, учасників справи, їх місцезнаходження та інші відомі дані.

Це положення знаходиться у прямому процесуальному зв`язку із положенням ч. 1 ст. 450 ЦПК України, за якою скарга розглядається судом за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

У даному випадку, ОСОБА_1 реалізовано його виключне право на визначення суб`єктного складу сторін у справі та зазначено, що такими є: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІІР ПРОПЕРТІ», ОСОБА_2 , інша особа: ОСОБА_3 .

Колегія суддів звертає увагу скаржника, що суд не повинен самостійно визначати склад учасників скарги та з власної ініціативи повідомляти їх. Склад учасників скарги впливає на право бути обізнаним про рішення суду та можливість його оскарження.

Жодних процесуальних дій щодо уточнення суб`єктного складу сторін спору про оскарження бездіяльності приватного виконавця Притуляка В.М. шляхом, зокрема, виключення ОСОБА_2 зі складу учасників справи, ОСОБА_1 не вчинено.

З урахуванням викладеного, безпідставними є доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що вимога суду щодо надання доказів надсилання скарги особі, яка не є учасником виконавчого провадження, та права якої цією скаргою не вирішуються, є свідомим створенням штучних перешкод у доступі до правосуддя - оскільки ініціатором залучення до участі у справі ОСОБА_2 був саме скаржник ОСОБА_1 , який самостійно визначив склад учасників спору та не звертався до суду із клопотанням про уточнення такого складу.

Частиною 2 ст. 183 ЦПК України передбачено, що до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Стаття 447 ЦПК України знаходиться у розділі VII Судовий контроль за виконанням судових рішень ЦПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 448 ЦПК України до скарги додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень ст. 43 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.

Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Враховуючи, що до скарги додано докази її направлення ТОВ «БІІР ПРОПЕРТІ», але не надано доказів, що скарга була направлена також і відповідачеві ОСОБА_4 або з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля) або - у паперовій формі листом з описом вкладення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про повернення скарги ОСОБА_1 .

Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22 січня 2026 року постановлено з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. 367, 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22 січня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими п. 2 «а» - 2 «г» ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 27 липня 2026 року.

Судді Одеського

апеляційного суду С.О. Погорєлова

Є.С. Сєвєрова

О.М. Таварткіладзе