Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №2-2776-а/2009 — Миколаївський апеляційний суд

27.07.26

22-ц/812/1629/26

Справа №2-2776-а/2009 Доповідач апеляційного суду Т.Б. Кушнірова

Провадження №22-ц/812/1629/26

Постанова

Іменем України

27 липня 2026 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого Кушнірової Т.Б.,

суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

із секретарем Соловйовим М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Гресь Інною Андріївною, на ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва постановлену 28 травня 2026 року о 13:46 год., повне судове рішення складено 10 червня 2026 року, під головуванням судді Чернявської Я.А., у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,

в с т а н о в и л а:

У березні 2026 року ОСОБА_2 , діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ширко Т.В.

Скаргу обґрунтувала тим, що на примусовому виконанні в Інгульському відділі державної виконавчої служби у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі – Інгульський відділ ДВС) перебуває виконавче провадження №16079423 з примусового виконання виконавчого листа Корабельного районного суду м. Миколаєва №2-2776 від 06 листопада 2009 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу боржника, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Оскільки контроль за виконанням вказаного рішення суду Інгульським відділом ДВС фактично не здійснювався, протягом певного часу існувала заборгованість, яка не була своєчасно встановлена, вона 20 лютого 2026 року звернулась до Інгульського відділу ДВС зі скаргою.

Державним виконавцем Інгульського відділу ДВС Ширко Т.В. складено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, за період з серпня 2015 року по лютий 2026 року, включно.

Заявниця вказувала, що із зазначеним розрахунком не погоджується, вважає його таким, що складений без належного та повного встановлення фактичного майнового стану боржника, без урахування всіх його доходів, а також із неповним дослідженням обставин, що мають значення для правильного визначення розміру заборгованості за аліментами.

25 лютого 2026 року вона подала на ім`я начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України скаргу на дії державного виконавця.

За наслідками розгляду скарги, 10 березня 2026 року начальником Інгульського відділу ДВС ухвалена постанова №37349 про встановлення наявності порушень у діях державного виконавця, які полягали у невжитті всіх передбачених законом заходів, під час складання розрахунку, щодо повного встановлення майнового стану боржника при визначенні розміру заборгованості за аліментами. Тому, зобов`язано державного виконавця вчинити відповідні виконавчі дії у строк до 08 квітня 2026 року.

Натомість, державним виконавцем не вчинено дій задля встановлення майнового стану боржника у виконавчому провадженні.

Так, не враховано, що боржник ОСОБА_3 є директором ТОВ «Дорман-В» та ТОВ «Логістік Хаб».

У 2017 році ОСОБА_3 уклав договір поворотної фінансової допомоги №11 від 20 лютого 2017 року, за яким передав ТОВ «Дорман-В» грошові кошти у розмірі 1 200 000 грн.

Джерело походження цих коштів державним виконавцем не встановлено, не витребувано первинні фінансові документи, що підтверджують рух коштів боржника.

Також, не враховані доходи боржника отримані за договорами поворотної фінансової допомоги протягом 2017 - 2025 років, які відображені за ознакою доходу «153», відповідно до інформації Державної податкової служби України. Не перевірено повноваження осіб, які підписували договори поворотної фінансової допомоги від імені ТОВ «Дорман-В», не витребувано установчих документів товариства та документів, що підтверджують повноваження на укладення таких правочинів.

Крім того, державним виконавцем не встановлено джерело набуття ТОВ «Логістік Хаб» у власність значний єдиний майновий комплекс, не досліджено рух коштів вказаного підприємства та не перевірено фактичний характер його господарської діяльності.

Не було враховано при визначенні майнового стану боржника обставину придбання останнім дороговартісних транспортних засобів, не враховані відповіді банківських установ на запити державного виконавця від 26 січня 2026 року.

Заявниця вважає, що державний виконавець при складанні розрахунку заборгованості формально підійшов до встановлення дійсних доходів боржника, що призвело до неправильного визначення розміру заборгованості зі сплати аліментів, чим порушено права стягувача та інтереси дитини.

Посилаючись на викладене, просила визнати незаконними дії державного виконавця щодо складання розрахунку заборгованості за аліментами у виконавчому провадженні №16079423, скасувати розрахунок заборгованості за аліментами від 20 лютого 2026 року, зобов`язати державного виконавця здійснити новий розрахунок заборгованості по аліментах з урахуванням усіх доходів боржника, а також зобов`язати державного виконавця перевірити реальність договорів поворотної фінансової допомоги, встановити джерела походження коштів у сумі 1 200 000 грн, наданих боржником ТОВ «Дорман-В», витребувати банківські документи щодо руху коштів боржника, долучити до матеріалів виконавчого провадження відповіді банків на запити від 26 січня 2026 року, встановити джерела фінансування придбання майна ТОВ «Логістік Хаб» та врахувати всі доходи боржника, відображені у відповіді ДПС України.

28 травня 2026 року ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва відмовлено у задоволені скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ширко Т.В.

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 , районний суд дійшов висновку, що дії державного виконавця стосовно визначення розміру заборгованості за аліментами вчинено у спосіб, передбачений законом, у межах наданих йому повноважень, із дотриманням встановленої процедури виконавчого провадження, а доказів протиправної бездіяльності або неправомірних дій державного виконавця, які б могли бути підставою для задоволення скарги, судом не встановлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу районного суду скасувати, задовольнити скаргу ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга мотивована тим, суд першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про правомірність дій державного виконавця у виконавчому провадженні №16079423.

Районний суд не надав належної оцінки постанові начальника Інгульського відділу ДВС від 10 березня 2026 року, якою встановлено порушення в діях державного виконавця вимог законодавства, через тривале не здійснення належного виконання рішення суду про стягнення аліментів. Вказаною постановою, яка у встановленому законом порядку не скасована та є чинною, покладено обов`язок на державного виконавця вчинити відповідні виконавчі дії та усунути порушення.

Судом не перевірено усунення порушень зазначених в постанові, у встановлений у ній строк та чи вплинули результати її виконання на правильність розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 20 лютого 2026 року.

Вважає помилковим висновок суду про те, що виплати відображені у довідці ДПС, за ознакою доходи «153», є поворотною фінансовою допомогою, яка не входить до переліку видів доходів, що враховуються при визначенні розміру аліментів.

Державний виконавець безпідставно виходив із того, що виплати на користь боржника здійснені протягом 2023 -2025 років, позначені у податковій звітності за ознакою доходи «153» як поворотна фінансова допомога, мали однакову правову природу. Адже такі виплати мали систематичний характер, а сам по собі договір без підтвердження фактичного руху коштів не свідчить про виникнення відповідних правовідносин і не може свідчити про безумовний характер поворотної фінансової допомоги.

В матеріалах виконавчого провадження відсутні первинні бухгалтерські документи, які б підтверджували фактичне внесення боржником коштів за договорами поворотної фінансової допомоги та їх подальше повернення.

Державним виконавцем не перевірено підтвердження належними та допустимими доказами правову природу кожної із спірних виплат за відповідні періоди, що призвело до неповного з`ясування обставин справи судом та передчасного висновку про правомірність розрахунку заборгованості зі сплати аліментів.

Судом не надано оцінки наявності взаємовиключних відомостей про доходи боржника у довідках № 2 від 10 лютого 2026 року та №3 від 19 лютого 2026 року, наданих ТОВ «Дорман-В», які ставлять під сумнів достовірність зазначеної у них інформації та потребують перевірки з боку державного виконавця.

Крім того, довідки про доходи, використані державним виконавцем під час складання розрахунку заборгованості, містили застереження про їх видачу для подання до органів соціального захисту населення з метою оформлення житлової субсидії, що за своєю правовою природою не можуть без додаткової перевірки визнаватися достатнім джерелом інформації для визначення фактичного доходу боржника у виконавчому провадженні.

В апеляційній скарзі також зазначається про порушення норм процесуального права, як то, письмові зауваження на протокол судового засідання від 22 квітня 2026 року та технічні перешкоди під час проведення відеоконференції, а також безпідставну відмову суду першої інстанції в задоволенні клопотання про витребування доказів необхідних для перевірки законності дій державного виконавця при складанні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, якою фактично позбавив скаржника можливості довести обставини, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог, що є істотним порушенням норм процесуального права та підставою для скасування судового рішення.

Доводи відзиву Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на апеляційну скаргу зводяться до того, що вимоги апеляційної скарги безпідставні, необґрунтовані, скарга є такою, що не підлягає задоволенню.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у Інгульському відділі ДВМС у м. Миколаєві перебуває виконавче провадження № 16079423 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2776 від 06 листопада 2009 року, виданого Корабельним районним судом міста Миколаєва, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа відкрито на підставі постанови державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Дороганя В.В.

26 листопада 2009 року державним виконавцем Дороганем В.В., на підставі ст.ст.67-71 Закону України «Про виконавче провадження» (чинного на момент проведення виконавчих дій), винесено розпорядження про утримання з усіх видів заробітку (доходу), що належить до виплати боржнику після відрахування податків, копію якого направлено до ВАТ «Миколаївтеплоенерго».

Листом від 04 грудня 2009 року ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» повідомило державного виконавця про те, що ОСОБА_3 на підприємстві не працює.

Станом на 01 квітня 2010 року заборгованість ОСОБА_3 по аліментам була відсутня.

29 квітня 2010 року державним виконавцем Дороганем В.В. винесено розпорядження про утримання доходів боржника, які направлено до ГКП «Миколаїводоканал».

14 вересня 2011 року МКП «Миколаїводоканал» повідомило державного виконавця про те, що боржника звільнено 01 вересня 2011 року, аліменти утримано по 01 вересня 2011 року включно.

11 серпня 2015 року до Інгульського відділу ДВС у м. Миколаєві надійшла заява стягувача від 05 серпня 2015 року про вжиття заходів примусового виконання рішення щодо стягнення аліментів.

14 серпня 2015 року від боржника до Інгульського відділу ДВС у м. Миколаєві надійшла заява з доданими квитанціями про сплату аліментів.

31 серпня 2015 року державним виконавцем Інгульського відділу ДВС у м. Миколаєві складено розрахунок заборгованості, згідно якого, станом на 01 вересня 2015 року, встановлено відсутність заборгованості ОСОБА_3 за аліментами.

У подальшому, на підставі заяви боржника від 04 вересня 2015 року, державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, станом на час розгляду даної справи, з 01 грудня 2016 року ОСОБА_3 є керівником ТОВ «Дорман-В» , також з 18 березня 2021 року являється керівником ТОВ «Логістік Хаб».

За інформацією Державної податкової служби України про джерела та/або суми нарахованих доходів, ОСОБА_3 перебуває на обліку в органах Державної податкової служби України, протягом 2015–2021, 2023, 2023–2025 років офіційно працює та отримує заробітну плату (дохід) та відповідно є платником податків.

Судом першої інстанції досліджено матеріали виконавчого провадження, в яких містяться відомості про доходи боржника за місцем офіційного працевлаштування, звіти про здійснені відрахування та виплати ТОВ «АТОН-АГРО», ТОВ «Дорман-В» за періоди 2015–2021, 2023, 2023–2025 років.

Згідно розрахунків заборгованості, складених державним виконавцем Брушковською О.В., за період 2018–2021 роки заборгованість ОСОБА_3 по сплаті аліментів відсутня.

16 лютого 2026 року на адресу Інгульського відділу ДВС надійшов адвокатський запит щодо надання розрахунку заборгованості ОСОБА_3 за аліментами з урахуванням доходу останнього за ознакою «153».

Згідно розрахунку, складеного державним виконавцем Ширко Т.В., станом на 20 лютого 2026 року заборгованість ОСОБА_3 склала 66645,49 грн, при цьому дохід за ознакою державним виконавцем «153» враховано не було.

20 лютого 2026 року державним виконавцем винесено постанови про накладення штрафів на боржника у розмірах 20% та 30% від суми заборгованості відповідно до частини 14 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Цього ж дня боржником на рахунок Інгульського відділу ДВС надійшли кошти в рахунок погашення заборгованості по аліментам у розмірі 87898,50 грн.

Звертаючись до суду із даною скаргою, ОСОБА_1 зазначала, що при перерахунку заборгованості всупереч Закону України «Про виконавче провадження» не встановив реальний фінансовий стан боржника, безпідставно не врахував дохід за ознакою «153», не перевірив діяльність товариств, керівником яких є боржник.

Відповідно до статті 448 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Гарантією прав фізичних та юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Частиною восьмою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Згідно з частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

За вимогами статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі, зокрема, надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; подання заяви стягувачем або боржником; надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи-підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи.

Відповідно до статті 195 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи) заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення.

Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення її розміру, заборгованість визначається із заробітку (доходу), який він одержує.

Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Розмір заборгованості по аліментам обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору – судом.

У пункті 4 розділу 16 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року, визначено, що розрахунок заборгованості обчислюється на підставі відомостей, отриманих із: заяв та (або) розписок стягувана, інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.

Вбачається, що 20 лютого 2026 року державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Ширко Т.В. було проведено розрахунок заборгованості за виконавчим листом №2-2776 за період з серпня 2015 року до 20 лютого 2026 року, відповідно до якого заборгованість за аліментами у ОСОБА_3 становила 66 645 грн 49 коп.

20 лютого 2026 року на рахунок Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві від боржника надійшли кошти у розмірі 87 898 грн 50 коп.

У зв`язку з чим, Інгульським відділом державної виконавчої служби у м. Миколаєві стягувачу направлено повідомлення, в якому запропоновано останній повідомити державну виконавчу службу спосіб отримання грошових коштів.

Наступним розрахунком, складеним державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Ширко Т.В., станом на 28 лютого 2026 року, встановлено відсутність заборгованості боржника зі сплати аліментів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Встановлено, що при розрахунку заборгованості за період 2015 -2021, 2023- 2025 року державним виконавцем було враховано фактично отриманий боржником дохід, виходячи з відомостей наданих Державною податковою службою України. Також, взято до уваги звіти підприємств, на яких працював ОСОБА_3 , а саме, ТОВ «АТОН-АГРО», ТОВ «Дорман-В», в яких містилися відомості про суму нарахованого доходу боржника та розмір відрахувань на утримання аліментів, який відповідає розміру, вказаному у розрахунку заборгованості.

До застосованого державним виконавцем розрахунку заборгованості останнім використано відомості про доходи боржника, який протягом оспорюваного періоду офіційно працював та отримував заробітну плату, з якої роботодавець вираховував аліменти.

Тому, за відсутності доказів про інше, державний виконавець діяв у межах повноважень, наданих йому законом, а вимоги скарги на дії державного виконавця із проведення розрахунку заборгованості за аліментами, визнання цього розрахунку неправомірним та зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості є необґрунтованими та безпідставними.

Встановивши, що оспорюваний розрахунок заборгованості за аліментами складено на підставі відомостей та документів, що відображають отримання боржником доходу та сплату ним аліментів, доказів на спростування наявного у виконавчому провадженні розрахунку заборгованості за аліментами заявник не надав, суд першої інстанції зробив правильний висновок про залишення скарги без задоволення.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що державним виконавцем при здійснені розрахунку заборгованості за аліментами помилково не враховано доходи отримані боржником ОСОБА_3 за договором поворотної фінансової допомоги, є безпідставними.

Статтею 81 Сімейного кодексу України визначено, що перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 затверджено Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб.

Відповідно до пункту 1 цього Переліку утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, в тому числі з: 1) основної заробітної плати за посадовим окладом, тарифною ставкою, відрядними розцінками тощо; 2) усіх видів доплат і надбавок до заробітної плати; 3) грошових і натуральних премій; 4) оплати за надурочну роботу, за роботу в святкові, неробочі та вихідні дні; 5) заробітної плати, що зберігається під час відпустки, а також з одержуваної при звільненні компенсації за невикористану протягом кількох років відпустку; 6) заробітної плати, що зберігається під час виконання державних і громадських обов`язків, та в інших випадках збереження середньої заробітної плати; 7) винагороди за загальні річні підсумки роботи підприємств та організацій; 8) винагороди, що виплачується штатним літературним працівникам газет, журналів, агентств друку, радіо, телебачення із фонду літературного гонорару, а також нештатним літературним працівникам, що підлягають державному соціальному страхуванню; 9) одноразової винагороди (відсоткових надбавок) за вислугу років; 10) допомоги по державному соціальному страхуванню, а також з допомоги по тимчасовій непрацездатності, що встановлені в колективних сільськогосподарських підприємствах; 11) доплат до допомоги по державному соціальному страхуванню, виплачуваних за рахунок підприємств, установ, організацій; 12) сум, виплачуваних для відшкодування збитків у зв`язку з втратою працездатності внаслідок каліцтва або іншого пошкодження здоров`я, за винятком сум для відшкодування витрат на догляд за ними, на додаткове харчування, санаторно-курортне лікування (включаючи оплату проїзду) і протезування потерпілих; 13) допомоги по безробіттю; 14) одержуваної пенсії, за винятком надбавок до пенсії, що виплачуються інвалідам першої групи на догляд за ними; 14-1) державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства, призначеної відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам; 15) стипендій, виплачуваних студентам в період навчання у вищих навчальних закладах, учням професійних навчально-виховних закладів та слухачам навчальних закладів підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів; 16) доходів від підприємницької діяльності, селянських (фермерських) господарств, кооперативів, об`єднань громадян, а також доходів, що припадають на частку платника аліментів від присадибної ділянки або підсобного господарства; 17) усіх видів заробітку, одержуваного адвокатами за роботу в юридичних консультаціях; 18) плати, отриманої за передачу в оренду земельної ділянки або земельної частки (паю); 19) інших видів заробітку.

У пункті 12 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів визначені види доходів, з яких не провадиться утримання аліментів, перелік яких є вичерпним.

Утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків (пункт 13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів).

Частиною першою статті 70 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

У пункті 13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб вказується, що утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків. Вживання терміну "дохід" у дужках після поняття "заробіток" може розумітися як визнання цих понять синонімами в контексті приписів цього Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб. Отже, Перелік видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів, не є вичерпним.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Податкового Кодексу України.

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено підпунктами 164.2.1 - 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України. Крім того, до цього переліку включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 ПКУ, що передбачені пунктами 164.2.20, 164.2 статті 164 ПК України.

Так, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається, зокрема: основна сума кредиту, що отримується платником податку (протягом строку дії договору), у тому числі фінансового кредиту, забезпеченого заставою, на визначений строк та під проценти (пункти 165.1.29, 165.1 статті 165 ПК України); основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому або основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку (пункти 165.1.31 статті 165 ПК України).

Отже, сума поворотної фінансової допомоги (позики), наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому та основна сума поворотної фінансової допомоги (позики), що отримується платником податку не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку в межах строку, на який вона надана (отримана).

Оскільки отримані за відповідними договорами поворотної фінансової допомоги грошові кошти суми не є доходом, твердження апелянта про необхідність перевірки державним виконавцем та підтвердження належними та допустимими доказами правової природи кожної із спірних виплат за ознакою «153» за відповідні періоди, не можуть бути прийняті до уваги.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що державним виконавцем не враховано наявність у боржника дороговартісних транспортних засобів, є безпідставними, оскільки в розумінні ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», наявність зареєстрованого майна у боржника не є доказом отримання останнім доходу.

Оцінюючи підстави врахування того чи іншого виду доходу при визначенні розміру аліментів, колегія виходить з того, що спрямувати на споживання можливо лише такі доходи, які становлять приріст майна конкретної особи (заробітна плата, гонорари, плата за надання послуг, доходи від процентів по депозитам, орендна плата тощо), саме тому лише той дохід, який збільшує майно платника аліментів, якщо тільки він прямо не звільнений від цього Переліком видів доходів, підлягає врахуванню під час визначення розміру аліментів. Доходи платника аліментів, які по своїй природі не становлять приріст майна, не підлягають врахуванню при визначені розміру аліментів.

Близькі за змістом висновки сформульовані Верховним Судом у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 758/10761/13-ц.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не надано оцінки взаємовиключним відомостям про доходи боржника, вказаних у довідках ТОВ «Дорман-В» від 10 лютого 2026 року та 19 лютого 2026 року, а інформація викладена в них є сумнівною та потребує перевірки з боку державного виконавця, не свідчить про протиправність дій державного виконавця. Державний виконавець скористався наданим йому правом, маючи інформацію про джерело доходів (роботу боржника) вчинив дії для перевірки інформації, викладеній у зазначених довідках шляхом направлення запиту до органів Державної податкової служби України для отримання офіційних даних щодо доходів ОСОБА_3 . У подальшому, на підставі відомостей про заробітну плату та Державного податкового органу, провів відповідний розрахунок заборгованості, враховуючи фактичний дохід боржника.

Та обставина, що довідки про доходи боржника, використані державним виконавцем під час складання розрахунку заборгованості, містили застереження про їх видачу для подання до органів соціального захисту населення з метою оформлення житлової субсидії, а тому, на думку апелянта, за своєю правовою природою не можуть без додаткової перевірки визнаватися достатнім джерелом інформації для визначення фактичного доходу боржника у виконавчому провадженні, не спростовує офіційність цього документу, не спростовує зміст інформації, викладеній у ній, яка до того ж, підтверджується відомостями ДПС та не свідчить про протиправність дій виконавця у розумінні статей 447, 451 ЦПК України.

Не входить в обов`язки державного виконавця перевірка повноважень підписантів договорів фінансової допомоги, правова підстава виплат коштів за цими договорами після строку їх дії, враховуючи що вказані договори не є предметом стягнення у даному виконавчому провадженні. Тому, доводи апеляційної скарги у вказаній частині фактично зводяться до перевірки законності договору поворотної фінансової допомоги, фіктивність яких у встановленому законом порядку не встановлена.

Посилання в апеляційні скарзі на необхідність перевірки державним виконавцем Статутів ТОВ «АТОН-АГРО», ТОВ «Дорман-В», рішень загальних зборів товариств, не дослідження державним виконавцем діяльності підприємств, директором яких є боржник, то вони не можуть бути прийняті до уваги, оскільки фактично зводяться до перевірки господарської діяльності товариств, які не є боржниками у даному виконавчому провадженні.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не надав належну оцінку постанові начальника Інгульського ВДВС у м. Миколаєві від 10 березня 2026 року, якою встановлено порушення у діях державних виконавця, не свідчить про порушення норм матеріального права.

Порушення, вказані у зазначеній постанові, полягали у несвоєчасному вчиненні виконавчих дій, як то, не здійснення державним виконавцем щомісячного обчислення розміру заборгованості за аліментами, що призвело до виникнення заборгованості та мало б бути підставою для винесення державним виконавцем постанови про накладення на боржника штрафу.

Тобто, порушення встановленого порядку здійснення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів боржника зазначеною постановою в діях державного виконавця теж не встановлено.

У зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що розрахунок заборгованості за аліментами сформовано державним виконавцем без урахування всіх доходів боржника або відображена у ньому інформація не актуальна на день складання цього розрахунку.

При цьому колегія суддів враховує той факт, що за результатами перевірки, проведеної начальником Інгульського відділу ДВС на державного виконавця покладено обов`язок здійснити виконавчі дії у порядку, встановленому ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», факт сплати ОСОБА_3 заборгованості у повному обсязі за аліментами на час звернення заявника в суд із даною скаргою, та вважає таке є достатнім для захисту прав боржника.

Доводи апеляційної скарги на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, теж не можуть бути прийняті до уваги, оскільки такі порушення не призвели до неправильного вирішення спору по суті, а тому відповідно до ч.3 ст. 376 ЦПК України не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують наведених висновків суду.

З огляду на викладене, розглядаючи скаргу ОСОБА_1 на незаконність дій державного виконавця Інгульського відділу ДВС у м. Миколаєві Ширко Т.В., суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що державний виконавець діяв відповідно до закону, в межах своїх повноважень та з дотриманням вимог 451 ЦПК України відмовив в задоволенні цієї скарги.

Тому, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, розподілу судових витрат апеляційний суд не здійснює.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381 -384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Гресь Інною Андріївною, залишити без задоволення, а ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 28 травня 2026 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий

Судді:

_____________________

Повне судове рішення складено 27.07.2026 р.