Рішення від 22 липня 2026 р. у справі №750/14514/25 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/14514/25

Провадження № 2-о/750/25/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

судді - Рахманкулової І.П.,

присяжних: Кондратенко А.М., Музика І.М.,

секретаря – Левченка К.С.,

за участю заявників – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника заявника ОСОБА_2 - адвоката Марченко Н.І.,

представника особи, стосовно якої розглядається справа про

визнання її недієздатною – адвоката Святної О.В.,

представника органу опіки та піклування – Корж Л.П.,

заінтересованої особи ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання особи недієздатною, встановлення над нею опіки і призначення опікуна,

заінтересовані особи: Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради (як орган опіки та піклування), ОСОБА_3

в с т а н о в и в :

22 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просить суд визнати недієздатним її сина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на те, що останній через свій стан здоров`я не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Крім того, заявник просить призначити її опікуном над недієздатним сином.

24 жовтня 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою, в якій просить суд визнати недієздатним його сина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на те, що останній через свій стан здоров`я не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Крім того, заявник просить призначити його опікуном над недієздатним сином.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 грудня 2025 року справу № 750/14514/25 (провадження № 2-о/750/268/25) за заявою ОСОБА_1 про визнання фізичної особи недієздатною об`єднано в одне провадження зі справою № 750/14670/25 (провадження № 2-о/750/270/225). Присвоєно об`єднаній справі № 750/14514/25.

Заявник ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала заявлені вимоги, просила їх задовольнити та призначити її опікуном над недієздатним сином.

Заявник ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримали заявлені вимоги, просили їх задовольнити та призначити його та заявника ОСОБА_1 опікуном над недієздатним сином.

Заінтересована особа ОСОБА_3 в судовому засіданні просила призначити її опікуном над онуком у разі ухвалення рішення про визнання його недієздатним.

Представник ОСОБА_4 - адвокат Свтяная О.В. у судовому засіданні проти задоволення заяви про визнання недієздатним ОСОБА_4 та встановлення над ним опіки не заперечувала. Вважала за доцільне призначити опікуном недієздатного одну ОСОБА_1 , враховуючи, що саме вона постійно здійснювала догляд за сином і це буде відповідати його інтересам, враховуючи наявність неприязних стосунків між батьками. Призначення опікуном над недієздатним бабусі вважає не доцільним, враховуючи її похилий вік.

Представник Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради у судовому засіданні проти задоволення заяви не заперечувала, підтримала внесені подання про призначення опікунами всіх осіб, які подали заяви до Департаменту.

17 листопада 2025 року представник Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради внесла до суду подання про призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_4 у разі визнання його недієздатним та встановлення над ним опіки (а.с.60-89 том 1).

27 березня 2026 року представник Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради внесла до суду нове подання, в якому просила подання Департаменту від 17 листопада 2025 року про призначення опікуна залишити без розгляду, і у разі визнання ОСОБА_4 недієздатним та встановлення над ним опіки, призначити опікунами над ним ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.192-241 том 1)

15 червня 2026 року представник Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради внесла до суду чергове подання, в якому просить у разі підтвердження можливості ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виконувати обов`язки опікуна та визнання ОСОБА_4 недієздатним та встановлення над ним опіки призначити опікуном над ним ОСОБА_3 .

14.07.2026 заявник ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подала заперечення на клопотання органу опіки та піклування про призначення опікуном ОСОБА_2 у разі визнання недієздатним ОСОБА_4 .

Дане заперечення обґрунтовано тим, що багато років догляд за хворим сином здійснює саме ОСОБА_1 та її мати ОСОБА_3 , а батько ОСОБА_2 в житті дитини участі ніколи не приймав. Матеріали справи не містять жодного належного доказу того, що ОСОБА_2 протягом тривалого часу здійснював догляд за ОСОБА_6 , супроводжував його під час лікування, реабілітації чи повсякденного життя. У листопаді 2009 року ОСОБА_2 звертався до суду з позовом про виключення запису про нього як батька дитини. Батьківство було підтверджено лише на підставі висновку судово-генетичної експертизи №20-922 від 01.07.2010 року, яким встановлено ймовірність батьківства 99,99 %. Попри набрання законної сили відповідним судовим рішенням, листом від 10.01.2026 року ОСОБА_2 повторно звернувся з вимогою надати біологічний матеріал ОСОБА_6 для проведення нового генетичного дослідження, мотивуючи це власними сумнівами щодо батьківства. Такі обставини свідчать про тривале неприйняття ним встановленого судом юридичного факту батьківства. Шлюб між заявниками розірвано у 2009 році і з того часу між ними існує тривалий конфлікт, який підтверджується численними зверненнями до державних органів та судовими провадженнями. Спільна опіка передбачає постійне узгодження питань лікування, реабілітації, соціального захисту, управління майном, представництва інтересів підопічного та інших важливих рішень. За наявності такого конфлікту призначення обох батьків спільними опікунами фактично унеможливить конструктивне виконання обов`язків опікуна та не відповідатиме найкращим інтересам ОСОБА_6 .

Також у своєму запереченні заявник зазначає ще і те, що лише 03 грудня 2025 року ОСОБА_2 вперше звернувся із заявою про усунення перешкод у спілкуванні з повнолітнім сином, але направив її до Департаменту соціальної політики (вх. № 20/917/2025). З метою перевірки цих емоційних звинувачень Департамент 11.12.2025 надіслав офіційний запит №1554/2025/2-16.04 до профільного органу — Управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради. Своєю відповіддю від 17.12.2025 року № 01 31/02/3780 Управління у справах дітей офіційно підтвердило, що протягом усього життя дитини до моменту досягнення нею повноліття громадянин ОСОБА_2 із жодними заявами чи скаргами щодо порушення його батьківських прав або наявності перешкод у спілкуванні до них ніколи не звертався. Заявник вказує, що це беззаперечно доводить, що його теперішні претензії є надуманими, а конфлікт — штучно спровокованим після повноліття дитини. Натомість ОСОБА_2 неодноразово звертався до правоохоронних органів із заявами щодо ОСОБА_1 . Відповідями Чернігівського районного управління поліції №114418-2025 від 10.12.2025 та №123659-2025 від 25.12.2025 не встановлено ознак кримінального чи адміністративного правопорушення. Заявник посилається на те, що вказані обставини свідчать про тривалий конфлікт між сторонами, що є несумісним із належним здійсненням спільної опіки. Крім того, високий ступінь міжособистісної напруги зафіксовано у Витягу з протоколу № 4 засідання опікунської ради від 11 грудня 2025 року. Через гостроту конфлікту та агресивну поведінку заявника члени опікунської ради були змушені заслуховувати ОСОБА_1 із ОСОБА_2 окремо. Під час засідання батько вдався до звинувачень на її адресу, стверджуючи, нібито мати дитини приховала від нього хворобу дитини ще під час вагітності, що є відвертим проявом особистої неприязні. Також заявник ОСОБА_1 у своєму запереченні вказує, що конфлікт штучно підігрівається теперішньою дружиною заявника ОСОБА_2 — ОСОБА_7 , яка діє з ним узгоджено. 25.02.2026 року ОСОБА_2 та ОСОБА_7 одночасно направили до Департаменту соціальної політики скарги, звинувачуючи ОСОБА_1 у "вчиненні домашнього насильства у формі психологічного тиску та обмеження прав" по відношенню до сина, а також вимагаючи від Департаменту винести висновок про її "аморальну поведінку в побуті як педагога" з метою подальшого звільнення ОСОБА_1 з роботи. За цими безпідставними звинуваченнями органами опіки та правоохоронними органами у березні 2026 року було проведено комплексну перевірку родини ОСОБА_1 , за результатами якої жодні наведені у зверненнях твердження опонентів не підтвердилися.

Заявник ОСОБА_2 20.07.2025 подав до суду письмові пояснення щодо кандидатури опікуна та доцільності призначення спільної опіки, в яких зазначив, що підтримує подання Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради №03-28/89 від 27.03.2026 про призначення опікунами над сином ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та заперечував проти призначення опікуном над ОСОБА_6 бабусі ОСОБА_3 через невідповідність такої опіки інтересам підопічного, так як бабуся є особою похилого віку (виповнилося 80 років), а тому вона сама потребує підвищеної уваги до свого здоров`я та соціального захисту. Вона фізично не має можливості здійснювати безперервний важкий нагляд, транспортування чи підняття 19 річного дорослого юнака. Заявник зазначає, що призначення опікунами двох працездатних батьків (його та ОСОБА_1 ), які мають стабільний дохід та життєві ресурси, є єдиним та безпечним варіантом для довгострокового захисту прав ОСОБА_4 .

Щодо доводів ОСОБА_1 про оспорювання батьківства ОСОБА_2 у своїх письмових поясненнях зазначив, що дійсно звертався до суду з таким позовом у 2010 році, але судового рішення у справі №2-1127/10 не було ухвалено, так як позов за його заявою було залишено без розгляду. При цьому, заявник зазначає, що його лист від 10.01.2026 щодо генетичного дослідження був викликаний виключно прагненням з`ясувати медичну природу вродженої патології сина для залучення провідних спеціалістів та підбору реабілітації, а не запереченням родинних зв`язків.

Заслухавши учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

Відповідно до частини 1 статті 39 Цивільного кодексу України, фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу нездатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 183 від 15 липня 2026 року, у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мають місце ознаки хронічного, стійкого психічного розладу у вигляді важкої розумової відсталості з хворобою Дауна (F72 за Міжнародною Класифікацією Хвороб 10-го перегляду), внаслідок чого він не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с. 2-4 т.2).

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для визнання ОСОБА_4 недієздатним.

Судом встановлено, що 06 листопада 2025 року ОСОБА_1 подала до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради заяву про призначення її опікуном над сином – ОСОБА_4 .

Також, 25.02.2026 ОСОБА_2 подав до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради заяву про призначення його опікуном над сином – ОСОБА_4 .

03.04.2026 представник Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради подала до суду подання про призначення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 опікунами над ОСОБА_4 .

Крім того, 14 травня 2026 року ОСОБА_3 подала до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради заяву про призначення її опікуном над онуком – ОСОБА_4 .

Раніше, 02.03.2026 ОСОБА_3 подавала суду заяву в якій суд повідомила, що відмовляється від призначення її опікуном ОСОБА_4 та повністю підтримує кандидатуру ОСОБА_1 як особи, яка має бути призначена опікуном (а.с.172 т.1)

Такого ж змісту заяву ОСОБА_3 подала 06.11.2025 до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради, в якій зазначила, що вона відмовляється бути опікуном над ОСОБА_4 у зв`язку зі станом здоров`я та похилим віком. При цьому вона не заперечувала, щоб її дочка ОСОБА_1 була призначена опікуном над її сином ОСОБА_6 (а.с.52 т.1)

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов`язків.

Відповідно до статей 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Згідно частини 1 статті 58 Цивільного кодексу України, опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Відповідно до частини 1 статті 60 Цивільного кодексу України, суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Частиною 1 статті 300 ЦПК України визначено, що суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.

Суд враховує, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння. Недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод.

Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (частина перша статі 60 ЦК України).

Положеннями статті 63 ЦК України закріплено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю; фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою, опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Згідно з частиною першою статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Подібні положення містяться у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.

З аналізу положень частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України слідує, що обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17.

У постанові Верховного Суду від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22 підкреслено, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

У даній справі Департаментом соціальної політики внесені окремі подання про призначення опікунами обох заявників, а також подання про призначення опікуном над онуком його бабусі, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у разі підтвердження нею можливості виконувати обов`язки опікуна.

Таким чином, подання Департаменту соціальної політики про призначення опікуном над недієздатним онуком його бабусі, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не містить достатніх обґрунтувань такої доцільності і фактично орган опіки та піклування переклав на суд свій обов`язок визначити наявність можливості у ОСОБА_3 виконувати обов`язки опікуна.

З огляду на те, що подання Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради від 15.06.2026 №03-28/187, як органу опіки та піклування, про призначення ОСОБА_3 опікуном над недієздатним онуком у разі підтвердження нею можливості виконувати обов`язки опікуна, не відповідає вимогам щодо його обґрунтованості та вмотивованості, непослідовна поведінка самої ОСОБА_3 у питанні призначення її опікуном (в одній заяві вона відмовлялася від призначення її опікуном через стан здоров`я та похилий вік, а через деякий час змінила своє рішення), а тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення подання щодо призначення ОСОБА_3 опікуном над недієздатним онуком.

Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що ОСОБА_4 завжди проживав з матір`ю – ОСОБА_1 .

За висновком ЛКК ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 мав статус дитини з інвалідністю з 21.11.2007 підгрупи «А» внаслідок психічного розладу, яку продовжено безстроково з 23.06.2025 (а.с.10, 19 том 1).

Згідно довідки Департаменту соціальної політики від 10.11.2025 №20-25/776, ОСОБА_1 перебувала на обліку в управлінні соціального захисту населення та отримувала на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 : з 22 листопада 2007 року до 02 серпня 2017 року державну соціальну допомогу на дитину з інвалідністю без надбавки на догляд; з 03 серпня 2017 року до 22 червня 2025 року державну соціальну допомогу на дитину з інвалідністю з надбавкою на догляд; з 23 червня до 30 червня 2025 року державну соціальну допомогу на дитину з інвалідністю з надбавкою на догляд було продовжено відповідно до постанови КМУ від 07.03.2022 №214 (а.с.51 т.1)

Згідно довідки Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради від 23.10.2025, у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: з 09.06.1970 – ОСОБА_3 , з 31.05.1995 – ОСОБА_1 , з 04.12.2007 – ОСОБА_4 , частина квартири належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с.43, 213, т.1)

Проте, з 23.03.2026 року ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зареєстрували своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою Управління адміністративних послуг від 14.05.2026 №4163, квартира з 20.03.2026 належить на праві власності ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 разом із сином ОСОБА_8 зареєстровані з 29.08.2015 за адресою: АДРЕСА_3 , яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 (а.с.215, 216, 231, т.1)

Актом про фактичне місце проживання особи підтверджено, що ОСОБА_2 та його син ОСОБА_8 фактично мешкають без реєстрації в кв. АДРЕСА_4 , квартира належить ОСОБА_7 , в якій вона зареєстрована разом з ОСОБА_9 (а.с.217-218, т.1)

У характеристиці з місця проживання зазначено, що ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_5 з 2013 року (а.с.223, т.1)

За місцем фактичного проживання заявника ОСОБА_2 органом опіки та піклування проводилося обстеження житлово – побутових умов проживання потенційного опікуна, в акті зазначено, що від підпису в ньому ОСОБА_2 відмовився (а.с.219, т.1)

З виписки із медичної картки амбулаторного хворого видно, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю 3 групи (а.с.222, т.1)

ОСОБА_7 подала до органу опіки та піклування заяву (згоду) щодо призначення її чоловіка ОСОБА_2 опікуном над сином ОСОБА_10 у разі визнання його недієздатним (а.с.226, т.1)

Таку заяву (згоду) подала до органу опіки та піклування ОСОБА_11 , в якій зазначила, що не заперечує проти призначення її вітчима ОСОБА_2 опікуном (а.с.229, т.1)

Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні повідомила, що вона завжди сама опікувалася сином, батько сина не навідував взагалі, навіть не вітав з Днем народження, не дарував подарунків. Вперше ОСОБА_2 звернувся до неї з приводу отримання довідки про інвалідність сина після початку повномасштабного вторгнення рф на територію України у 2022 році. Після досягнення сином повноліття, вона звернулася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на повнолітнього непрацездатного сина і, на її думку, саме ця обставина спонукала його звернутися із заявою про призначення опікуном, аби не сплачувати аліменти на сина. Також ОСОБА_1 суду пояснила, що вона знає свого сина з народження, вміє без слів зрозуміти його потреби, адже він не може їх пояснити, а тому вона за мімікою його обличчя чи поведінкою вгадує його бажання, що ОСОБА_2 взагалі не відомо, адже син зростав без батька. При цьому, ОСОБА_12 фізично розвинений, нормально пересувається без допомоги, проте потребує постійного стороннього догляду, який саме вона йому забезпечує від народження, а також їй допомагає в догляді за сином бабуся ОСОБА_3 .

ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що він має бажання та можливість допомагати сину, бачитися з ним, приймати участь у його житті, проте ОСОБА_1 чинить йому перешкоди у цьому. На його прохання надати номер карткового рахунку, відкритого на ім`я сина, ОСОБА_1 не реагує. Таким чином, на думку заявника, опіка над сином дасть можливість йому бачитися з сином та приймати участь у його житті. Заявник вважає, що спільна опіка з матір`ю буде корисною для підопічного, він готовий виконувати дії в інтересах сина, порадившись із матір`ю, оскільки вона дійсно краще знає про потреби ОСОБА_6 , враховуючи його хворобливий стан.

У поданні органу опіки та піклування про призначення ОСОБА_2 опікуном над недієздатним сином відсутня інформація про те, чи є заявник військовозобов`язаним, тобто це питання Департаментом не досліджувалося.

У постанові Верховного Суду від 28 травня 2025 року в справі № 641/7190/23 зазначено, що саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений статтею 65 Конституції України обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з`ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань у цьому питанні, та належно мотивувати своє подання про можливість призначення особи опікуном та, перш за все, необхідність такого.

Відповідно до абзацу 15 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема під час дії воєнного стану, у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами.

З аналізу наведених норм законодавства, суд зауважує про необхідність дослідження обставини наявності в недієздатної особи іншого опікуна, крім військовозобов`язаного.

У судовому засіданні заявник ОСОБА_2 пояснив та надав для огляду суду інформацію з додатку «Резерв+», з якої видно, що ОСОБА_2 має відстрочку від мобілізації на підставі п.2 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», так як є особою з інвалідністю 3 групи, проте, до якого часу надано відстрочку, не зазначено.

Згідно з частин 4 та 5 статті 63 ЦК України, опікун призначається переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів.

Верховний Суд у постанові від 07.04.2022 року у справі № 712/10043/20 зазначив, що при призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном та підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

У цій же постанові ВС зазначається, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами Цивільного процесуального кодексу України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Також, у своєму поданні орган опіки та піклування жодним чином не дослідив та не надав оцінки наявності неприязних відносин між претендентами на опіку: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та можливий негативний вплив цього фактору на підопічного.

Про наявність конфліктів, неприязних відносин між претендентами на опіку свідчать документи, наявні у матеріалах справи, які ОСОБА_1 додала до заперечення щодо призначення ОСОБА_2 опікуном, це, зокрема, відповіді на заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_7 з правоохоронних та інших державних органів та установ що неправомірних, на думку заявників, дій ОСОБА_1 та неналежного догляду за хворим сином.

Перевірками викладених у заявах фактів правоохоронними органами не було встановлено.

Крім того, 06 квітня 2026 року Новозаводським районним судом м. Чернігова відкрито провадження у справі №751/2467/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_7 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди.

Законом не заборонено встановлення опіки над недієздатною особою кільком опікунам, проте встановивши наявність неприязних відносин між претендентами на опіку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд приходить до висновку, що призначення кількох опікунів у контексті цієї справи може призвести до загострення конфліктних ситуацій та, як наслідок, - погіршення самопочуття недієздатної особи.

За таких обставин, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про необхідність призначення опікуном над недієздатним ОСОБА_4 саме ОСОБА_1 , оскільки вказане буде відповідати інтересах підопічного та сприятиме його нормальному життєзабезпеченню.

ОСОБА_2 пов`язує призначення його опікуном саме з можливістю безперешкодного спілкування з сином, проте, суд констатує, що батько, відповідно до вимог Сімейного кодексу України, має право на безперешкодне спілкування з сином незалежно від призначення його опікуном, і у разі вчинення йому перешкод, чинним законодавством передбачено як позасудове врегулювання конфлікту (за рішенням органу опіки та піклування), так і звернення до суду з позовом про усунення таких перешкод.

Відповідно до частини другої ст. 299 ЦПК України судові витрати, пов`язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави.

Згідно абзацу третього статті 15 Закону України «Про судову експертизу» проведення судових експертиз, обстежень і досліджень судово-медичними та судово-психіатричними установами здійснюється за рахунок коштів, які безпосередньо і цільовим призначенням виділяються цим експертним установам з державного чи місцевого бюджету, за винятком випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 299, 300 ЦПК України, ст.ст. 39, 40, ч. 1 ст. 60 Цивільного кодексу України, суд,-

в и р і ш и в:

заяву ОСОБА_1 про визнання особи недієздатною, встановлення над нею опіки і призначення опікуном – задовольнити.

Заяву ОСОБА_2 про визнання особи недієздатною, встановлення над нею опіки і призначення опікуном – задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернігова, громадянина України, який з 23.03.2026 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 – недієздатним та встановити над ним опіку строком на два роки від дня набрання рішенням суду законної сили.

Призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , опікуном над недієздатним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У задоволенні подань Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про призначення опікунами ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 над недієздатним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 27.07.2026.

Суддя І.П. Рахманкулова

Присяжні: А.М. Кондратенко

І.М. Музика