Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №420/39089/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/39089/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 04.06.2024 року №213050030797 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 04.06.2024 року №213050030797 зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , періоди здійснення підприємницької діяльності з 28.04.1999 по 31.12.2009 року, з 01.01.2011 по 31.08.2011 року, з 01.10.2011 по 31.12.2011 року, з 01.03.2012 по 31.12.2012 року, з 01.07.2022 по 31.03.2024 року, з 28.04.1999 по 31.12.2003 року.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області призначити, нарахувати та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з дати звернення - 28.05.2024 року.

Ухвалою суду від 28.11.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтованими обставинами та іншими доказами на підтвердження вказаних обставин; документу про сплату судового збору у розмірі 1937,92 грн.

Ухвалою суду від 10.12.2025 визнано неповажними причини пропуску строку ОСОБА_1 для звернення до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - повернуто позивачу.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2026 ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10.12.2025 про повернення позовної заяви скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

25.02.2026 справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду та за результатами автоматичного розподілу справ між суддями була передана для розгляду судді Токміловій Л.М.

Ухвалою від 02.03.2026 року відкрито провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 01.09.1981 по 15.07.1982 навчався в ПТУ-3 (запис №1); з 01.04.1982 по 26.10.1982 працював в Херсонському морському порту на посаді матроса-моториста (запис №2 6); з 24.11.1982 по 28.11.1984 проходив службу в армії; з 14.01.1985 по 05.11.1985 працював водієм в Херсонському АТП 21021 (запис №7-9), з 19.11.1985 по 24.01.1986 працював водієм в Новокаховському АТП-2100 (запис №10, 11), з 10.02.1986 по 29.09.1986 - працював водієм Южно-Українській МІС (запис №12-13), з 10.11.1986 по 14.11.1987р. - працював водієм автобусу 3 класу механізованої колони №20 Об`єднання «Сибкомплектмонтаж» (запис №14-15), з 13.11.1987 по 25.01.1990р. працював водієм автобусу в Херсонському АТП-16528, та з 30.01.1990 по 22.06.1998р.– працював водієм в Херсонському АТП 16527. Як вбачається зі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В03 №190831 Позивач з 28.04.1999 року зареєстрований як фізична особа підприємець за КВЕД 49.41 “Вантажний автомобільний транспорт”. Відповідно до інформації Мінюсту з ЄДРПОУ станом на 19.11.2025 року не перебуває в стані припинення. При цьому, право органів, які призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у пункті 4.7 Порядку № 22-1. Позивач вказує, що враховуючи наявну інформацію в архівних електронних базах Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про здійснення Позивачем підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, у відповідності до положень пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) період здійснення підприємницької діяльності Позивача у період з 28.04.1999 по 31.12.2003 року підлягає зарахуванню до його трудового стажу. Отже, неврахування Відповідачем періоду здійснення Позивачем підприємницької діяльності у період з 28.04.1999 по 31.12.2003 при розгляді його заяви від 28.05.2024 про призначення пенсії за віком, є протиправним та рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 04.06.2024 №213050030797 про відмову ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком підлягає скасуванню. Також, позивачем надано до заяви про призначення пенсії за віком, в тому числі, свідоцтво про реєстрації фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2 , видане 28.04.1999 року Виконавчим комітетом Херсонської міської ради, довідку форми ОК5, з якої вбачається періоди сплати соціальних внесків з 1998 року по 2022 рік. При цьому, оскільки відсутні правові підстави для відмови Позивачу у призначені пенсії, то належним способом захисту порушеного прав Позивача є зобов`язання Відповідача призначити Позивачу пенсію згідно з Законом N 1058- IV.

18.03.2026 до Одеського окружного адміністративного суду надійшли пояснення, в яких третя особа не погоджується з викладеними у позовній заяві підставами, вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. 28.05.2024, Позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058 “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. За результатами розгляду вищевказаної заяви Відповідачем прийнято рішення №213050030797 від 04 червня 2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. 12.05.2025, Позивач повторно звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058 “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. За результатами розгляду повторної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області прийнято рішення №213050030797 від 12 травня 2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу — 31 рік. Головне управління вважає, прийняті рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову в призначенні пенсії правомірними та таким, що не підлягає скасуванню. Відповідно до наданих документів Відповідачем до страхового стажу не зараховано періоди з 28.04.1999 по 31.12.2009, з 01.01.2011 по 31.08.2011, з 01.10.2011 по 31.12.2011, з 01.03.2012 по 31.12.2012 та з 01.07.2022 по 31.03.2024, оскільки з 28.04.1999 по 31.12.2003 відсутня інформація щодо системи оподаткування та про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України, а також, з 01.01.2004 відсутня сплата страхових внесків в Реєстрі. Головне управління акцентує увагу суду, та повторно зазначає, що єдиною і обов`язковою умовою для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 спірних періодів з 28.04.1999 по 31.12.2009, з 01.01.2011 по 31.08.2011, з 01.10.2011 по 31.12.2011, з 01.03.2012 по 31.12.2012 та з 01.07.2022 по 31.03.2024 року є сплата страхових внесків. Проте, у Відповідача відсутня інформація про сплату страхових внесків, тому, зарахування спірних періодів до страхового стажу Позивачу є неможливим.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

28.05.2024 ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, однак за принципом екстериторіальності заяви про призначення пенсії та документи які були надані позивачем до заяви, передані до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 213050030797 від 04 червня 2024 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії.

Згідно вказаного рішення, страховий стаж позивача становить 26 років 07 місяців 26 днів.

ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Листом від 07.06.2024 року ОСОБА_1 повідомлено, що згідно із витягом з Єдиного реєстру страхувальників він зареєстрований 28.04.1999 як фізична особа-підприємець. До страхового стажу не зараховано періоди 28.04.1999 по 31.12.2009, з 01.01.2011 по 31.08.2011, з 01.10.2011 по 31.12.2011, з 01.03.2012 по 31.12.2012 та з 01.07.2022 по 31.03.2024, оскільки з 28.04.1999 по 31.12.2003 - відсутня інформація щодо системи оподаткування та про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України, з 01.01.2004 відсутня сплата страхових внесків в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Для зарахування періоду здійснення підприємницької діяльності до 31.12.2003 необхідно надати документи, що підтверджують сплату страхових внесків, зазначених у пункті 2.1 Порядку № 22-1. По наданню додаткових підтверджуючих документів про стаж, питання щодо призначення пенсії буде розглянуто за новою заявою.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України №1788-XII від 05.11.1991 року “Про пенсійне забезпечення” та Законом України № 1058-IV від 09.07.2003 року “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.

Відповідно до ч. 1, 4 ст.24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Судом встановлено, що 28.04.1999 року ОСОБА_1 був зареєстрований фізичною особою-підприємцем.

Згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 07.08.2007 року щодо ФОП ОСОБА_1 внесено інформацію про включення до Єдиного державного реєстру.

В той же час, згідно розрахунку страхового стажу, вчиненого ГУ ПФУ в Сумській області та ГУ ПФУ у Київській області, період з 01.01.2002 року по 29.12.2016 року підприємницької діяльності не зарахований до страхового стажу ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992р. №13-92 громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим розміром податку (далі - фіксований податок) шляхом придбання патенту за умови, якщо:

кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким громадянином - платником податку, включаючи членів його сім`ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності, не перевищує п`яти;

валовий доход такого громадянина від самостійного здійснення підприємницької діяльності або з використанням найманої праці за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю придбання патенту, не перевищує семи тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

громадянин здійснює підприємницьку діяльність з продажу товарів і надання супутніх такому продажу послуг на ринках. Доходи такого громадянина, одержані від здійснення інших видів підприємницької діяльності, оподатковуються у загальному порядку.

Документ, що засвідчує сплату фіксованого податку, є підставою для видачі податковим органом за місцем проживання громадянина патенту, в якому зазначаються: прізвище та ім`я цього громадянина; його ідентифікаційний номер; строк дії патенту; перелік осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником податку, або членів його сім`ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності; місце здійснення підприємницької діяльності; назва органу, що видав патент.

Розміри фіксованого податку встановлюються відповідною місцевою радою залежно від територіального розташування місця торгівлі і не можуть бути менше ніж 20 гривень та більше ніж 100 гривень за календарний місяць для громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність самостійно.

Протягом року платники фіксованого податку щоквартально сплачують до бюджету по 25 процентів річної суми податку, обчисленої за доходами за попередній рік, а платники, які вперше залучаються до сплати податку, - 25 процентів суми, обчисленої їм податковими органами за оціночним доходом на поточний рік. Для сплати авансових платежів податку встановлюються такі строки протягом року: до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада. У разі значного збільшення або зменшення протягом року доходу платника податковими органами може бути проведено перерахунок сум податку за строками сплати податку, що не настали.

У разі сплати фіксованого податку платник такого податку звільняється від ведення обов`язкового обліку доходів і витрат.

Також у спірний період діяла Інструкція про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 №12, згідно п.14.2 цієї Інструкції містить аналогічні вищенаведеним положення щодо права фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, самостійно обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим розміром податку (далі - фіксований податок) шляхом придбання патенту. Так само передбачено, що фіксований податок сплачується громадянином платником податку до відповідного місцевого бюджету за місцем його реєстрації у податкових органах. Документ, що засвідчує сплату фіксованого податку, є підставою для видачі податковим органом за місцем реєстрації у податкових органах фізичної особи - суб`єкта підприємницької діяльності патенту.

Відповідно до п. 2 II. Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян» від 13.02.1998р. №129/98-ВР (надалі - Закон №129/98-ВР), до внесення відповідних змін до порядку здійснення відрахувань на державне пенсійне страхування громадянами-підприємцями, що сплачують фіксований податок, 10 відсотків від сум цього податку, що надійшли до відповідного місцевого бюджету, перераховуються до Пенсійного фонду України, а 90 відсотків від сум фіксованого податку, що надійшли до місцевого бюджету, спрямовуються на потреби територіальної громади за визначеними нею напрямами.

На виконання п. 2 розділу II Закону №129/98-ВР затверджений Порядок перерахування до Пенсійного фонду України 10 відсотків від сум фіксованого податку, що надходять до відповідних місцевих бюджетів, який визначав механізм відрахування коштів до Пенсійного фонду України від сум фіксованого податку, що сплачується громадянами, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і які обрали спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим розміром податку.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку, фіксований податок сплачується громадянином - платником податку до відповідного місцевого бюджету за місцем його проживання і зараховується на рахунок №2542 «Кошти районних, міських, селищних та сільських бюджетів», відкритий в установах банків на ім`я органу, що здійснює виконання відповідного бюджету.

За пунктом 4 цього Порядку міськфінвідділи в містах, які не мають районного поділу, райфінвідділи в містах, які мають районний поділ, сільські та селищні ради до 13 години наступного (робочого) дня після отримання з установи банку виписки, в якій відображені надходження на їх рахунки коштів від сплати фіксованого податку, 10 відсотків від сум цих надходжень перераховують платіжними дорученнями (або в системі електронних платежів) на рахунки відповідних відділів Пенсійного фонду України.

Таким чином, у період провадження підприємницької діяльності, для зарахування страхового стажу достатньо встановити сплату особою фіксованого податку у спірний період, оскільки від сум фіксованого податку 10 відсотків повинні були перераховуватись відповідними фінансовими органами до Пенсійного фонду України.

Згідно з пунктом 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди, зокрема, ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 № 793 доповнено пункт 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, новим абзацом, зокрема: періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Тобто, вказаними змінами законодавець передбачив зарахування як до трудового так і до страхового стажу фізичних осіб-підприємців періоди провадження ними господарської діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, незалежно від сум сплачених ними страхових внесків (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

За приписами пункту 2.1 підпункту 2 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються зокрема документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

За період роботи, починаючи з 01.01.2004, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01.07.2000 підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01.01.2004 підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01.01.2004 довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Отже, з аналізу наведених положень слідує, що до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме:

- до 01 травня 1993 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків,

- з 01 січня 1998 по 31 грудня 2003 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців при підтвердженні цього статусу довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування чи сплати фіксованого податку, або спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, або довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб`єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; тобто особа має підтвердити статус підприємця і обрану систему обліку і звітності (через сплату єдиного податку, фіксованого податку), або сплату страхових внесків,

- з 01 січня 2004 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою ОК-5).

Для зарахування до страхового стажу періоду здійснення фізичною особою підприємницької діяльності необхідно підтвердити сплату страхових внесків за цей період.

Верховний Суд у постановах від 26.10.2018 у справі № 643/20104/15-а та від 06.08.2024 у справі № 580/7175/21 зазначив, що належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

В той же час, будь-яких доказів на підтвердження того, що звертаючись до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком від 28.05.2024 року ОСОБА_1 не надавались будь-які документи, визначені п. 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 в редакції Постанови КМ № 1058 від 27.09.2022, та які б підтверджували сплату позивачем за вказані періоди страхових внески, суду не надано.

Суд зауважує, що сам по собі факт перебування особи на обліку як суб`єкта підприємницької діяльності не є безумовною підставою для зарахування відповідного періоду до страхового стажу без належного підтвердження фактичного здійснення діяльності та виконання обов`язків щодо сплати обов`язкових платежів, передбачених законодавством.

При цьому чинне законодавство пов`язує виникнення права на зарахування такого періоду до страхового стажу саме з наявністю визначених документів або підтвердженням відповідних обставин належними та допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом зокрема у постанові від 06 серпня 2024 року у справі № 580/7175/21, відповідно до якої належними доказами підтвердження стажу підприємницької діяльності є документи про сплату страхових внесків.

Суд також враховує, що обов`язковою умовою для врахування доходу, отриманого від підприємницької діяльності, при обчисленні пенсії та зарахування відповідного періоду до страхового стажу є сплата внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування або подання відповідної звітності до органів Пенсійного фонду.

Разом із тим матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували сплату позивачем страхових внесків у спірний період у спосіб, визначений законодавством.

При цьому, суд не приймає до увагу посилання позивача на лист Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області№8689-8599/К-05/8-2100/25 від 30.09.2025 року, оскільки вказаний лист отриманий позивачем більше ніж через рік після прийняття оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 04.06.2024 року №213050030797, та, відповідно, викладена в ньому інформація не могла бути взяти до уваги під час прийняття рішення про відмову в призначенні пенсії.

За таких обставин, суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 04.06.2024 року №213050030797 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 є правомірним та прийняте з урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З урахуванням висновку суду про відмову у задоволенні позову, суд зазначає про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 12, 139, 242-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені статтями 293, 295 КАС України.

Суддя Токмілова Л.М.

.