Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №420/11613/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11613/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді - Бойко О.Я.,

розглянув у письмовому загальному провадженні справу за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 до Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,

І. Суть спору:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом позивача, Військової частини НОМЕР_1 , до відповідача, Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа ОСОБА_1 , у якій позивач просить суд:

· визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Тирнового Максима Вікторовича від 10.04.2026 ВП №80729632 про стягнення виконавчого збору у розмірі 34 588 (тридцять чотири тисячі п`ятсот вісімдесят вісім), 00 грн.

ІІ. Аргументи сторін

(а) Позиція позивача

Позивач вважає що відповідач невірно визначив розмір виконавчого збору, оскільки спірні відносини, які розглядалися у справі № 420/17468/25, за результатами розгляду якої пред`явлений виконавчий лист до виконання, мають ознаки майнового спору, а тому застосування виконавчого збору як за спір немайнового характеру є протиправним.

Позивач звертає увагу, що позивач у справі № 420/17468/25 ОСОБА_1 ( він же стягувач) звернувся до суду з вимогою про перерахунок грошового забезпечення, що свідчить про те що безпосереднім наслідком задоволення позовних вимог стала зміна складу майна сторін, оскільки у держави в особі в/ч НОМЕР_1 внаслідок виконання рішення суду стане на 185 905,35 грн. менше, а у позивача – на 185 905,35 грн. більше.

Формулювання резолютивної частини рішення у справі № 420/17468/25, як і формулювання виконавчого документу – «здійснити перерахунок і виплату основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення…… з урахуванням раніше виплачених сум» свідчить про те, що заявлені позовні вимоги достеменно підлягають грошовій оцінці, в даному випадку – 185 905,35 грн.

На думку позивача, навіть те, що суд не вказав конкретної суми яка підлягаю стягненню, сам факт про зобов`язання «здійснити перерахунок і виплату з урахуванням раніше виплачених сум» однозначно свідчить про можливість грошової оцінки позовних вимог в цій справі.

(б) Позиція відповідача

Відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов в якому заперечував проти позовних вимог, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування своїх заперечень зазначав, що оскільки резолютивна частина судового рішення не передбачає конкретної суми стягнення, воно не може мати майновий характер. Судове рішення зобов`язує боржника вчинити дії, боржник повинен самостійно вчинити дії для виконання рішення суду. Тому відповідач вважає помилковим твердженням позивача про майновий характер рішення суду.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

27.04.2026 суд ухвалив відкрити провадження у справі з урахуванням особливостей, встановлених ст.ст. 268-273,287 КАС України та витребував у відповідача копії матеріалів виконавчого провадження.

07.05.2026 суд ухвалив відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

14.05.2026 суд, ухвалив задовольнити клопотання представника позивача про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

02.06.2026 суд поновив провадження у справі, ухвалив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.

27.07.2026 суд ухвалив відмовити у задоволенні заяви позивача про ініціювання звернення до Верховного Суду з поданням про розгляд даної справи як зразкової.

IV. Обставини, встановлені судом

25.11.2025 у рішенні у справі №420/17468/25 Одеський окружний адміністративний суд ухвалив рішення, яким визнав протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби (військова частина НОМЕР_3 ) щодо розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01. 01. 2023.

Також суд зобов`язав відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 основних і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01. 01. 2023.

10.04.2026 відповідач відкрив виконавче провадження №80729632 з виконання виконавчого листа № 420/17468/25 від 26.03.2026, виданого Одеським окружним адміністративним судом про зобов`язання здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України” на кожний рік (з 2020 по 2023 роки) з урахуванням раніше виплачених сум.

Також відповідач прийняв постанову про стягнення з боржника виконавчий збір у розмірі 34588 грн.

V. Джерела права та висновки суду.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також

проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не належить до задоволення.

Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.

Відповідно до ч.1,2,3, абз.першого ч.4 ст. 27 чинного Закону України “Про виконавче провадження” :

“ 1. Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

2. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

3. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

4. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів)”.

Частиною 1 розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 встановлено, що виконання рішень , за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному ст.63 ЗУ “Про виконавче провадження”.

В свою чергу відповідно до ч.1 ст.63 ЗУ “Про виконавче провадження” регулює порядок виконання рішень немайнового характеру. Так відповідно до ч.1 цієї статті: “За рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження”.

Звертаючись до обставин цієї справи позивач вважає, що спір , за яким винесено остаточне рішення, є майновим, а тому сума виконавчого збору нарахована відповідачем невірно.

Проте суд не погоджується з аргументами позивача, оскільки резолютивна частина рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 у справі №420/17468/25 не передбачає стягнення конкретної суми. Суть спору у цій справі зводиться до захисту права позивача на перерахунок і отримання основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення в повному обсязі з урахуванням розміру прожиткового мінімуму встановленого ЗУ “Про Державний бюджет України” на відповідний період. В даному випадку суд визнав право позивача на перерахунок та виплату основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України” на кожний рік (з 2020 по 2023 роки) з урахуванням раніше виплачених сум.

Суд звертає увагу, що позивач не просив у позові, а суд у цій справі не визначав розмір виплати, суд поклав обов`язок на відповідача самостійно визначити суму, що є характерною ознакою немайнового спору. Рішення суду не містить в собі визначену оцінку вартості майна, через вказану обставину неможливо визначити ціну позову, тому вимоги - зобов`язати нарахувати та виплатити не можуть розглядатися як вимоги майнового характеру.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 26.02.2019 у справі №907/9/17 та від 25.08.2020 у справі №910/13737/19 зробила правовоий висновок про те, що рішення є майновим лише тоді, коли суд визначає суму стягнення; якщо ж рішення зобов`язує вчинити дії, навіть якщо вони мають фінансові наслідки - воно є немайновим.

Таким чином, суд робить висновок про хибне визначення позивачем спору , за результатами розгляду якого остаточне рішення належить до виконання, як майнового.

Отже, на підставі викладеного, суд висновує, що відповідач законно виходив з вимог стягнення виконавчого збору в розмірі , що встановлений для виконання рішення немайнового характеру.

VI. Судові витрати

З урахуванням висновку суду про відмову у задоволенні позовних вимог, суд не здійснює розподіл судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст 2, 139, 244-246 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Оскільки справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного

адміністративного суду.

Суддя Оксана БОЙКО

.