Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №420/9392/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/9392/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 02 квітня 2026 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ), в якій позивач просить:

Визнати протиправною бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати позивачу за період з 01 серпня 2023 року по 31 грудня 2023 року індексації грошового забезпечення в повному обсязі відповідно до вимог ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців – березень 2018 року.

Зобов`язати військову частину нарахувати та виплатити позивачу за період з 01 серпня 2023 року по 31 грудня 2023 року індексації грошового забезпечення в повному обсязі з урахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) березень 2018 року, відповідно до вимог ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 серпня 2023 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

Зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 серпня 2023 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

Ухвалою від 20 квітня 2026 року після усунення недоіків у позовній заяві, поновлено позивачу строк звернення до суду та прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклик) учасників справи в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .

Разом з цим, за період з 01 серпня 2023 року по 31 грудня 2023 року позивачу не було виплачено індексацію грошового забезпечення.

Представник позивача звернувся до відповідача із заявою про виплату індексації грошового забезпечення.

Листом від 21.01.2026 року відповідач повідомив, що згідно з п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік.

Таку бездіяльність відповідача представник позивача вважає протиправною та такою, що порушує його право на заробітну плату.

Представник позивача звертає увагу, що Верховний суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.

Через канцелярію суду 28 квітня 2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечує проти заявлених позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що згідно з п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік.

Представник відповідача зазначає, що цей закон є чинним та не визнавався конституційним.

Тому представник відповідача вважає правомірними дії щодо невиплати індексації грошового забезпечення за 2023 рік.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом громадянина України.

Сторони не заперечують, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 01.04.2024 № 93 позивача звільнено з військової частини у запас та з 01 квітня 2024 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

На звернення позивача листом від 26.01.2026 року № 1364/117 відповідач повідомив про відсутність правових підстав для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за 2023 рік.

Судом досліджено картку особового рахунку військовослужбовця за 2023 рік.

Не погодившись із вказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Проаналізувавши положення чинного законодавства, обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не належать задоволенню, з огляду на таке.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з ч.ч. 2-3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 6 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Положеннями абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» № 2710-IX від 03.11.2022 зупинено на 2023 рік дію, зокрема, Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

У 2023 році проведення індексації грошового забезпечення, в тому числі, і поліцейських та військовослужбовців, не здійснюється з огляду на імперативні приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX.

При цьому, оскільки, дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» зупинено на 2023 рік, то підзаконний нормативно-правовий акт - Порядок проведення індексації грошових доходів населення», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, який прийнятий на виконання вимог ч. 2 ст. 6 вказаного Закону, також не діє протягом 2023 року.

Конституційний Суд України у рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011 зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.

Судом встановлено, що позивачу індексація грошового забезпечення за період з 01.08.2023 по 31.12.2023 не здійснювалась, з підстав абз. 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" № 2710-IX від 03.11.2022, яким зупинено на 2023 рік дію Закону № 1282-XII.

Суд звертає увагу, що положення абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", яким зупинено на 2023 рік дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", є чинним та не визнавалось неконституційним.

Відтак, підприємства, установи, організації у 2023 році звільнені від обов`язку здійснювати нарахування та виплату індексації доходів, зокрема, оплати праці (грошового забезпечення).

Обчислення індексу споживчих цін для нарахування сум індексації у 2023 році не здійснюється.

Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті, однак це не спростовує факту того, що на 2023 рік зупинено дію Закону № 1282-XII приписами абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" № 2710-IX від 03.11.2022, який підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у даній справі.

Оскільки дію Закону № 1282-XII зупинено на 2023 рік, то підзаконний нормативно - правовий акт - "Порядок проведення індексації грошових доходів населення", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, який прийнятий на виконання вимог ч. 2 ст. 6 вказаного Закону також не діяв протягом 2023 року.

Також суд ураховує, що Верховний Суд у постанові від 28 червня 2024 року у справі № 200/2319/23, у подібних правовідносинах, погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини щодо невиплати позивачу в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 02.03.2023 включно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, та зобов`язання військової частини нарахувати та виплатити таку індексацію, оскільки пунктом 3 «Прикінцеві положення» Закону України від 03.11.2022 за № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Таким чином, у період з 01.08.2023 по 31.12.2023 відповідачем не порушено право на належне грошове забезпечення, зокрема щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.

Щодо доводів позивача про те, що індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті, суд зазначає, що це не спростовує факту того, що на 2023 рік зупинено дію Закону № 1282-XII.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги щодо нарахування та виплати позивачу за період з 01 серпня 2023 року по 31 грудня 2023 року індексації грошового забезпечення в повному обсязі з урахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) березень 2018 року, відповідно до вимог ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум, є безпідставними та не належать задоволенню.

Щодо решт позовних вимог, суд зазначає таке.

Згідно із ст. 1, 2 Закону № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі – Закон № 2050-ІІІ), підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача у ненарахуванні та невиплаті індексації грошового забезпечення за 2023 року, відсутні правові підстави для нарахування компенсації втрати частини доходів.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не належать задоволенню.

Щодо судового збору, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, жодні судові витрати не належать стягненню на користь позивача.

У зв`язку з тим, що судові витрати пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз в цій справі відсутні, жодні судові витрати не належать відшкодуванню за рахунок державного бюджета.

Керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,- відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням п.15.5 п. 15 ч.1 Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя Л.Р. Юхтенко

.