Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №420/9811/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/9811/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді - Бойко О.Я.,

розглянув у письмовому загальному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області, Дисциплінарної комісії ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, про визнання протиправним та скасування висновку службового розслідування та наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

І. Суть спору:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом позивача, ОСОБА_1 , до відповідача, Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області, Дисциплінарної комісії ОРУП №1 ГУНП в Одеській області у якій позивач просить суд:

(1). Визнати протиправним та скасувати Висновок службового розслідування Одеського районного управлінняполіції №1 ГУ НП в Одеській області від 04.02.2026.

(2). Визнати протиправним та скасувати наказ №171 від 05.02.2026 щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про необхідність дотримання службової дисципліни.

ІІ. Аргументи сторін

(а) Позиція позивача

Позивач вважає, що висновок службового розслідування про вчинення ним дисциплінарного проступку є безпідставним та необґрунтованим, містить лише формальне посилання на значну кількість норм законодавства без конкретизації, у чому саме полягало порушення кожної з них.

Позивач стверджує, що під час виконання ним своїх службових обов`язків на нього був вчинений раптовий протиправний напад, який об`єктивно позивач не міг передбачити чи бути попередженим про нього. Він діяв у межах наданих йому службових повноважень та відповідно до покладених на нього обов`язків. У його діях відсутній склад дисциплінарного проступку.

Тому він вважає, що спірний висновок ґрунтується на припущенні про те, що позивач мав передбачити можливу агресію з боку третіх осіб.

Також позивач посилався на вирок суду, яким його нападник був визнаний винним у скоєнні кримінального правопорушення - умисного заподіяння працівникові правоохоронного органу побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків (ч.2 ст.345 КК України).

Крім того, позивач зазначав про те, що йому не було відомо про проведення службового розслідування та він був позбавлений можливості надати свої пояснення.

(б) Позиція відповідача

Відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому заперечував проти позовних вимог, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування своїх заперечень зазначав, що впродовж дисциплінарного розслідування він встановив, що позивач при виконанні своїх службових обов`язків, здійснюючи відпрацювання матеріалів щодо можливих шахрайських дій, прибув без табельної вогнепальної зброї та у цивільному одязі, неналежним чином оцінив оперативну обстановку, не врахував можливу агресивну поведінку сторонніх осіб та не забезпечив належний рівень безпеки під час виконання службових обов`язків. Вказані дії відповідач розцінює як недисциплінованість, недотримання законів, які регламентують діяльність поліції, незабезпечення особистої безпеки під час несення служби, низький рівень професійних знань та навичок у тактичній підготовленості, обрання невдалої позиції та необдумане наближення до суб`єкта, непотрібний поспіх, відсутність почуття безпеки, нерозподілення та невизначення обов`язків кожного працівника поліції. Тому за вчинення дисциплінарного проступку відповідач здійснив попередження позивача про необхідність дотримання службової дисципліни.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

14.04.2026 суд ухвалив відкрити загальне позовне провадження у справі .

05.05.2026 суд ухвалив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

02.06.2026 суд ухвалив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про залучення третьою особою ГУ НП в Одеській області. Суд ухвалив залучити співвідповідачем Дисциплінарну комісію ОРУП №1 ГУНП в Одеській області та розпочав розгляд справи спочатку.

01.07.2026 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті.

21.07.2026 суз за письмовими заявами сторін ухвалив продовжити розгляд справи в письмовому провадженні.

IV. Обставини, встановлені судом

З 01.11.2002 по 06.11.2015 позивач проходив службу в ОВС , а з 07.11.2015 по теперішні час проходить службу в Національній поліції України, зокрема з 17.01.2021 на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області.

На підставі наказу від 19.01.2026 №316 відповідач провів службове розслідування за фактом порушення службової дисципліни старшим оперуповноваженим сектору кримінальної поліції відділу полції капітаном поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в області, майором поліції ОСОБА_1 та старшим оперуповноважений сектору кримінальної поліції відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області капітаном поліції ОСОБА_2

04.03.2026 складений висновок службового розслідування. Відповідно до тексту висновку службового розслідування встановлено, що 12.02.2026, близько 09:00 год. старші уповноважені сектору кримінальної поліції відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у цивільному одязі без табельної вогнепальної зброї з метою відпрацювання матеріалів ЄО ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в області від 29.01.2026 щодо можливих шахрайських дій невстановлених осіб та отримання пояснення від громадянки ОСОБА_3 прибули за адресою: АДРЕСА_1 . Під час спілкування з громадянкою ОСОБА_4 та її чоловіком ОСОБА_5 за вказаною адресою ОСОБА_6 почав агресивно поводитися та зненацька наніст позивачу декілька ударів кулаком в область голови та тулубу.

На місце події направленого СОГ ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в області та бригаду швидкої медичної допомоги, де позивачу надана була медична допомога, встановлений діагноз: “ЗЧМТ. Струс головного мозку. Забій м`яких тканин тім`яної ділянки справа”. Громадянина ОСОБА_7 затримано в порядку ст.208 КПК України.

У висновку відповідач зазначає, що позивач вчинив дисциплінарний проступок , що виразився в особистій недисциплінованості, недотриманні законів, які регламентують діяльність поліції, незабезпеченні особистої безпеки під час несення служби, низькому рівні професійних знань та навичок у частині тактичної підготовленості, в обранні невдалої позиції та необдуманному наближенні до суб`єкта, непотрібному поспіху, відсутності почуття безпеки, нерозподіленні та невизначені обов`язків кожного працівника поліції (порушення вимог пунктів 1,2,8.9 частини 3. ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1,2 частини першої ст.18, ч.1 ст.64 Закону України “Про Національну поліцію”, пунктів 2.2,2.5 розділу 2 та пунктів 3.1, 3.2,3.3,3.4,3.5,3.8 розділу 3 Методичних рекомендацій).

На підставі висновку відповідач наказом від 05.03.2026 №171 притягнув позивача до дисциплінарної відповідальності та застосував попередження про необхідність дотримання службової дисципліни.

V. Джерела права та висновки суду.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також

проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не належить до задоволення.

Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.

Згідно з пунктами 1,2 ч.1 ст.18 Закону України “Про Національну поліцію” поліцейський зобов`язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Відповідно до пунктів 1,2,8,9 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII ( далі - Дисциплінарний статут) службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень.

Згідно з ст.11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до ст.12 Дисциплінарного статуту: дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Стаття 13 Дисциплінарного статуту встановлює дисциплінарні стягнення та його види. Відповідно до ч.1 цієї статті дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Згідно з ч. 2 ст.13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

В ч.3 цієї статті вказано, що до поліцейських може застосовуватися один з таких видів дисциплінарних стягнень як попередження про неповну службову відповідність.

У висновку службового розслідування основні доводи відповідача полягають у тому, що позивач виконував службові обов`язки у цивільному одязі та без табельної зброї, а також те, що ним неналежно було оцінено оперативну обстановку та не враховано агресивну поведінку сторонніх осіб, позивач не забезпечив належний контроль за оперативною обстановкою, що в подальшому призвело до отримання тілесних ушкоджень під час виконання службових обов`язків..

Що стосується перебування позивача у цивільній формі та без табельної зброї.

Частина 1 ст. 20 Закону України “Про Національну поліцію” визначає, що всі поліцейські мають єдиний однострій.

Відповідно до ч.3 цієї статті: “Поліцейський, який виконує службові обов`язки в цивільному одязі, зобов`язаний завжди мати при собі спеціальний жетон, крім випадків, коли його наявність перешкоджає проведенню оперативно-розшукових заходів, негласних слідчих (розшукових) дій, виконанню завдань в умовах режиму секретності, або здійсненню заходів із забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також спеціальних заходів із забезпечення безпеки працівників суду і правоохоронних органів та їх близьких родичів, або під час здійснення повноважень поліції під час дії воєнного стану. Відповідно до постанови КМУ від 30.08.2015 №823 поліцейська форма відноситься до однострою.”

Правила носіння однострою регулюються наказом Міністерства внутрішніх справ від 19.08.2017 №718.

Відповідно до п.7 цих Правил під час виконання службових обов`язків (завдань) носіння однострою поліцейськими визначається безпосереднім або прямим керівником.

З сукупного аналізу Правил та процитованих норм права випливає, що поліцейський зобов`язаний бути в однострої під час виконання службових обов`язків як загальне правило. Якщо ж поліцейський одягає однострій, він зобов`язаний суворо дотримуватися всіх стандартів його носіння.

Рішення про використання однострою відповідно про необхідність або можливість бути в цивільному одязі з використанням ідентифікаторів носіння форми в конкретних умовах приймає безпосередній або прямий керівник. Зброя є елементом, що носиться разом з одностроєм і є засобом індивідуального захисту .

Впродовж розгляду справи позивач не посилався на рішення керівника на носіння цивільної форми при виконанні ним оперативних заходів у конкретній ситуації, що була предметом службового розслідування.

Що до аргументів позивача про необґрунтованість висновків відповідача про відсутність у нього належного рівня безпеки суд зазначає, що неуповноважений надавати оцінку рівню професійних знань та навичок поліцейського у частині тактичної підготовленості, обранні в конкретній ситуації вдалої позиції, необхідної дистанції, можливості застосування сили. Суд вважає, що вказана оцінка є виключною компетенцією відповідача, тому суд не здійснює аналіз поведінки позивача у відповідності до Методичних рекомендацій ГУ НП в Одеській області від 25.07.2022 №1155, які регулюють за своїм характером питання тактичної поведінки поліцейського при виїзді на місце події.

Також аргументи позивача щодо кримінального засудження його нападника суд відхиляє, оскільки службове розслідування було спрямоване не лише на встановлення факту отримання тілесних ушкоджень працівником поліції, а й на перевірку належності виконання ним службових обов`язків, дотримання вимог службової дисципліни, рівня професійної підготовки та заходів особистої безпеки.

Суд встановив, що впродовж судового розслідування було відібрано пояснення у працівників поліції. В матеріалах справи містяться пояснення позивача з його підписом. На вказані пояснення є посилання у спірному висновку службового розслідування. Позивач, зазначаючи про те, що у нього пояснення не відбирались, не пояснює жодним чином його письмовий підпис на них. Суд звертає увагу, що позивач не заперечує ні факт відсутності табельної зброї та засобів індивідуального захисту, ні жодних інших фактичних обставин події, які встановлені відповідачем у висновку службового розслідування та які зазначені в письмових поясненнях за його підписом, не наводить існування інших , невстановлених службовим розслідуванням обставин. На інші порушення процедури проведення службового розслідування позивач не посилався.

Таким чином, суд робить висновок про недоведеність з боку позивача протиправності висновку службового розслідування. Відтак - суд робить висновок про відмову у задоволенні позовних вимог.

VI. Судові витрати

З урахуванням висновку суду про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки впродовж розгляду справи експертизи не призначалися, свідки не викликалися суд не здійснює розподіл судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст 2, 139, 244-246 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Оскільки справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного

адміністративного суду.

Суддя Оксана БОЙКО