Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №420/9751/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/9751/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; місце проживання згідно з ВОД: АДРЕСА_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення правил військового обліку позивача та про його розшук;

зобов`язати відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення Позивачем правил військового обліку та про його розшук.

Представник позивача у позові (підписаний представником позивача адвокатом Приходько А.А.) зазначив, що позивач ОСОБА_1 двічі сформував заяву та сплатив штраф, проте згодом сформував в додатку Резерв + військовообліковий документ, з якого дізнався, що знаходить в розшуку на підставі «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП» з 10.10.2025.

На адвокатський запит отримана відповідь, що позивач не реагує на заходи сповіщення, не пройшов ВЛК (проходив у 2023 році). З метою усунення відомостей про порушення правил обліку прибути особисто до ТЦК та СП. Сплата штрафу не анулює відмітку про порушення обліку.

Представник вважає дії відповідача протиправними, наводить зміст норм Закону України від 21.10.1993 №3543-Х «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі Закон №3543-XII), Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою КМУ від 16.05.2024 року №560 (далі Порядок №560), Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі Порядок №1487), КУпАП та вказує, що відповідачем доказів притягнення до адміністративної відповідальності позивача за порушення правил військового обліку и складання протоколу про адміністративне правопорушення не надано.

Отже дії посадових осіб відповідача, які полягають у внесенні відомостей до Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення позивачем правил військового обліку, які в подальшому були відображені у графі "Порушення правил військового обліку" у мобільному застосунку позивача "Резерв+" були вчинені всупереч вищенаведеним положенням релевантного законодавства, а тому такі дії відповідача вважаються позивачем протиправними.

Також представник вказує, що позивачу не надавались направлення для проходження ВЛК.

Представник окрім посилань на норми КпАПУ також посилається на Інструкцію зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення (далі - Інструкція), затверджена наказом МОУ №3 від 01.01.2024 року, яка крім іншого вимагає під час складання протоколу особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, уповноваженою особою, яка складає протокол, доводиться зміст ст.63 Конституції України та роз`яснюються права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, про що робиться відмітка в протоколі та ставиться підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право робити зауваження і надавати пояснення щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.

У подальшому представник позивача у позові посилається на те, що згідно змісту спірної постанови, позивача притягнуто до відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, тобто за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме отримавши медичне направлення №2056 від 02.11.2024 не дотримався вимог абзацу 3 ч.1 ст.22 Закону №3543-IX - не пройшов медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Ухвалою суду від 13.04.2026 року позов залишений без руху та позивачу наданий строк на усунення недоліків позову.

Ухвалою суду від 18.05.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено, що справа буде розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Копія позову з додатками направлена на адресу відповідача та отримана згідно з поштовим повідомленням 22.05.2026 року. Станом на 27.07.2026 року відзив на позов не надійшов, будь-яких заяв та клопотань не зареєстровано.

Справа розглянута в письмовому провадженні.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України (паспорт НОМЕР_1 ) та військовозобов`язаним. Згідно з наданою копією паспорту зареєстроване місце проживання – АДРЕСА_1 .

Згідно зі скріншотом із застосунку Резерв+, сформованого 12.12.2025 року, позивач перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , наявний штам – порушення правил військового обліку, причина звернення до Нацполіції – не прибули за повісткою, дата початку розшуку 10.10.2025 року, дата ВЛК 08.02.2023 року, постанова – придатний, адреса проживання – АДРЕСА_2 .

На адвокатський запит представника позивача повідомлено, що позивач не реагує на заходи сповіщення, проходив ВЛК в 2023 році, постанова ВЛК дійсна протягом 1 року. Також повідомлено, що відповідно до інформації з реєстру «Оберіг» ОСОБА_1 двічі подавав заяви через Резерв в яких він зазначив, що не оспорює допущене правопорушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. На підставі цих заяв в реєстрі сформовано постанови в електронній формі №R30165 та №R106801. Штрафи сплачені. Рекомендовано з метою усунення відомостей про порушення військового обліку особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 . за адресою: АДРЕСА_4 з документами. Сплата штрафу не звільняє ОСОБА_1 від обов`язку виконувати правила військового обліку.

Позивач вважаючи порушеними свої права звернувся до суду з цим позовом.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі Закон №2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає дотримання правил військового обліку (ч.3 ст.1 Закону №2232-ХІІ).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України від 16.03.2017 №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (ч.1 ст. 2 Закону №1951-VIII).

За приписами ч.ч 8, 9 ст.5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є, зокрема, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Отже відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з п.20-1 ч.1 ст.7 Закону №1951-VIII до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Відповідно до ч.3 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів - призовники, військовозобов`язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із КУпАП.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов`язків, передбачених ч.1,3 ст.22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.210-1 КУпАП, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Стаття 210 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність саме за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, ст.210-1 за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно зі ст.2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.

Таким чином, процес притягнення особи до адміністративної відповідальності - це законодавчо врегульована процедура КУпАП, що включає виявлення (фіксацію) правопорушення, складання протоколу у встановлених КУпАП випадках, розгляд справи уповноваженим органом, винесення постанови та її виконання.

Відповідно КУпАП регламентує процедуру притягнення осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП, визначаючи уповноважені органі, які фіксують (виявляють) вказані адміністративні правопорушення, розглядають та виносять постанови про накладення адміністративного стягнення або приймають інше рішення.

Відповідно до ст.235 КУпАП такими уповноваженими органами щодо адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, є територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ТЦКСП).

Процедура притягнення до адміністративної відповідальності завершується відповідно до ст.284 КУпАП прийняттям уповноваженим органом постанови: - про накладення адміністративного стягнення; - про застосування заходів впливу, передбачених ст.24-1 цього Кодексу; - про закриття справи.

Постанова уповноваженої особи може бути оскаржена до суду.

Адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 двічі подавав заяви через додаток Резерв+, в яких він зазначив, що не оспорює допущене правопорушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. На підставі цих заяв прийняті постанови в електронній формі №R30165 та №R106801. Штрафи сплачені.

Саме РТЦКСП відповідно до норм КУпАП є уповноваженими органами розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, та встановлювати наявність або відсутність у діях особи складу адміністративного правопорушення. Встановлений нормами КУпАП порядок розгляду справ передбачає як права та обов`язки уповноваженого органу та і права та обов`язки особи, яка притягується до відповідальності.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має обсяг прав, які визначені ст.268 КУпАП, у тому числі подавати докази, пояснення, оскаржувати прийняте рішення. Представник позивача також посилається на Інструкцію, яка крім іншого вимагає під час складання протоколу особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, уповноваженою особою, яка складає протокол, доводиться зміст ст. 63 Конституції України та роз`яснюються права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, про що робиться відмітка в протоколі та ставиться підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право робити зауваження і надавати пояснення щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. Отже представником не заперечується, що під час притягнення до адміністративної відповідальності права та обов`язки мають як РТЦК так и особа, яка притягається до відповідальності та яка реалізує свої права у відповідності до ст.268 КУпАП.

З урахуванням всіх обставин наявність або відсутність складу адміністративного правопорушення встановлюється саме під час розгляду справи уповноваженим органом.

Судом встановлено, що позивач двічі притягнутий до адміністративної відповідальності погодившись з порушеннями через додаток Резерв+ та сплатив накладені на нього штрафи.

Відповідно до ст.39 КУпАП якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню.

Отже виходячи зі строку, після закінчення якого особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню, позивач вважається таким, що притягнутий до адміністративної відповідальності та вказані відомості правомірно відображені в облікових документах позивача.

Є необґрунтованим посилання представника позивача у позові на те, що згідно змісту спірної постанови, позивача притягнуто до відповідальності за 3 ст.210-1 КУпАП, тобто за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме отримавши медичне направлення №2056 від 02.11.2024 не дотримався вимог абзацу 3 ч.1 ст.22 Закону №3543-IX - не пройшов медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оскільки позивач не оскаржував прийняті відносно нього постанови та сплатив штрафи, тобто вони не є спірними. Згідно позову пройшов ВЛК в 2023 році та направлень не отримував, до РТЦК не прибував. Вказані доводи не відповідають обставинам справи.

Суд вважає, що відсутні підстави для визнання протиправними дій РТЦКСП щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про те, що він особою, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, оскільки він двічі притягнутий до адміністративної відповідальності, а питання по суті про наявність або відсутність в діях (бездіяльності) позивача складу правопорушення у третій раз, уповноваженим органом за участю особи не вирішувалось.

Щодо направлення звернення до Нацполіції про доставлення особи, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, то таке право визначено законодавством и правомірно відображається в ВОД.

Таке право уповноваженого органу встановлено ст.259 КУпАП, а також п.9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 23.02.2022 р. №154, якою серед прав РТЦК наявне право звертатися в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені 210, 210-1 КУпАП.

Згідно зі п.56 Порядку №1487 Нацполіція за зверненням РТЦК здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені 210, 210-1 КУпАП, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Направляючи звернення до Нацполіції відповідач ІНФОРМАЦІЯ_5 діяв у відповідності до законодавства, оскільки право на вказані дії відповідача в процесі притягнення особи до адміністративної відповідальності передбачені нормами КУпАП (ст.259 КУпАП), ст.27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абзацом 3 п.56 Порядку №1487, п.9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 23.02.2022 р. №154, як таки, щоб вирішити остаточно питання наявність або відсутність складу правопорушення в діях позивача та прийняття рішення у відповідності до вимог КУпАП.

Жодним нормативно-правовим актом щодо обліку військовозобов`язаних не встановлено право РТЦК оголошувати розшук особи, тобто таки повноваження у РТЦК відсутні. Єдиним повноваженням є звернення до нацполіції про доставлення особи до РТЦК у разі встановлення скоєння адміністративного правопорушення. За наданими копіями документів та скріншотів не вбачається, що відносно позивача оголошений розшук.

Загальновідомим є факт введення указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України воєнного стану.

Відповідно до статті 1 Закону України від 12 травня 2015 року №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Отже, воєнний стан як особливий правовий режим вимагає вчинення уповноваженими суб`єктами стратегічних та оперативних заходів, спрямованих на захист держави, здійснення яких водночас пов`язане з небезпекою для життя і здоров`я.

Держава користується широкою свободою розсуду як щодо вибору способу вжиття заходів, так і щодо встановлення того, чи виправдані наслідки вжиття таких заходів із огляду на загальний інтерес для досягнення мети закону, про який ідеться.

Правовий режим воєнного стану зумовлює пріоритетність норм спеціального законодавства, яке залежить від безпекових потреб держави, у тому числі прийняття відповідних нормативно-правових актів та їх зміни для ефективного застосування в період воєнного стану.

Постановою КМУ від 16.05.2024 року №559 затверджений Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, якій під час воєнного стану зазнавав змін.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що військово-обліковим документом призовників, військовозобов`язаних та резервістів, в електронній формі є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції.

Не підлягають задоволенню як похідні вимоги про зобов`язання відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку.

Згідно приписів частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. При цьому під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Отже контроль легальності дій відповідача це контроль за вирішенням ним вирішення ним питання наявності або відсутності в діях (бездіяльності) позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП, яке повинно завершиться прийнятим рішенням. Такий контроль у відповідності до КАС України здійснює місцевий загальний суд як адміністративний.

Керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 241-246 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; місце проживання згідно з ВОД: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ) про визнання протиправними дії щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення правил військового обліку позивача та про розшук, зобов`язання виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення правил військового обліку та про розшук.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

.