Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №420/18951/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Суд: Одеський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо

Дата: 26 липня 2026 р.

Справа: №420/18951/26

Суддя: Катаєва Е.В.

Справа № 420/18951/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, –

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), в якому позивач просить суд: - визнати протиправною бездіяльність відповідача відносно ОСОБА_1 стосовно не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення у повному обсязі за період з 19 липня 2022 року по 19 травня 2026 року - день фактичної виплати грошового забезпечення у повному обсязі включно за весь час затримки виплати; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення у повному обсязі за період з 19 липня 2022 року по 19 травня 2026 року - день фактичної виплати грошового забезпечення у повному обсязі включно за весь час затримки виплати

Позивач зазначив, що він проходив військову службу у НОМЕР_1 загоні морської охорони Державної прикордонної служби України(Військова частина НОМЕР_2 ).

19 травня 2026 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/4699/25 на розрахунковий рахунок Позивача була нарахована сума перерахованого грошового забезпечення.

Позивач вказує, що відповідачем в порушення статті 4 Закону України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-ІІІ) не виплачено на його користь компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Таку бездіяльність позивач вважає протиправною та посилаючись на положення Закону №2050-ІІІ, Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 (далі - Порядок №159), судову практику просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 25.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено, що справа буде розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в порядку ст. 262 КАС України.

Представник відповідача подав до суду відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позову, навів зміст Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 та зазначив, що на виконання судового рішення по справі №200/4699/25 було нараховано та виплачено позивачу грошове забезпечення.

На думку представника відповідача оскільки нарахування та виплата індексації грошового забезпечення відбувається в одному розрахунковому періоді (без створення заборгованості та затримки на один і більше календарних місяців), підстави для нарахування і виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у відповідача відсутні. Представник зауважив, що позивач проходив службу у відповідача з 19.07.2022 по 21.03.2023, тому вимога щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів починаючи з 22.03.2023 є неприйнятною, оскільки за заявлений період позивач службу у військовій частині НОМЕР_2 не проходив, грошове забезпечення не виплачував.

Представник у відзиві зазначає, що позивач з заявою про виплату компенсації втрати частини доходів до НОМЕР_1 загону морської охорони (військової частини НОМЕР_2 ) не звертався. Своєю чергою, відповідач не відмовляв позивачу своїм рішенням у виплаті відповідної компенсації. За змістом ст. 7 Закону № 2050-ІІІ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку. З огляду на те, що у цій справі ОСОБА_1 не звертався до відповідача із заявою про виплату компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159, а відповідач не відмовляв позивачу у виплаті відповідної компенсації, то право ОСОБА_1 ще не було порушено суб`єктом владних повноважень і звернення його до суду з цим позовом є передчасним.

Крім того, на думку представника відповідача позивачем пропущений строк звернення до суду, а заява про поновлення строку звернення до суду не подана, а також не сплачений судовий збір.

Справа розглянута у письмовому провадженні.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу у НОМЕР_1 загоні морської охорони Державної прикордонної служби України(Військова частина НОМЕР_2 ).

Вважаючи, що у період проходження військової служби йому не у повному обсязі виплачувалось грошове забезпечення, він звернувся до суду.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду 13.11.2025 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2026 року, у справі № 200/4699/25 задоволений його позов та зокрема зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення та складових грошового забезпечення і виплат, розмір яких залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, за період з 19.07.2022 по 21.03.2023, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з п.4 постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

16.04.2026 року на виконання постанови суду від 03.04.2026 у справі №420/32096/25 відповідачем сплачено грошове забезпечення за період з 24.02.2020 року по 19.04.2022 року включно у сумі 128624,19 грн.

19.05.2026 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/4699/25 на розрахунковий рахунок позивача була нарахована сума перерахованого грошового забезпечення 83087,58грн.

Оскільки відповідачем виплачені кошти на виконання судового рішення без нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Спірні правовідносини регламентовані Законом №2050-III.

Статтею 1 Закону №2050-III встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до ст.2 Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Закону слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення (постанова від 14.04.2021 року у справі №465/322/17).

Пункти 1,2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-III, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Суд вважає, що право на отримання компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є соціальним правом громадянина, тобто правом, яке закріплено у в законодавстві і перебуває під захистом держави.

Згідно зі ст.ст.3,4,5 Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Своєчасно не отриманий з вини громадянина доход компенсації не підлягає.

Статтею 7 Закону №2050-III, п.8 Порядку №159 визначено, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Між тим, Законом №2050-III та Порядком №159 чітко визначені доходи, у зв`язку з порушенням строків виплати яких, проводиться компенсація втрати частини доходів у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати таких доходів.

Таким чином, встановлення саме цих обставин – чи є кошти виплачені особі тим доходом, якій підпадає під дію Закону України №2050-III, що дає право на отримання компенсації втрати частини доходу. При цьому заява позивача не є обов`язковою.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

02.04.2024 року Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду прийняв постанову по справі №560/8194/20.

В постанові від 02.04.2024 року (пункти 31-36) зазначено, що аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання (у цьому випадку - органу Пенсійного фонду України) у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі пенсії) громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості з перерахованої пенсії.

Судова палата вважала, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону №2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.

Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись, у цій справі органами Пенсійного фонду України, у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.

Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.

Врахувавши зазначене, Судова палата вважала за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.06.2021,17.11.2021, 27.07.2022, 11.05.2023 (справи №№ 240/186/20, 460/4188/20, 460/783/20,460/786/20, відповідно) про застосування строків звернення до суду з адміністративним позовом у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати відповідно до Закону № 2050-ІІІ та сформулювати такі висновки:

а) у спорах цієї категорії справ суди повинні застосовувати шестимісячний строк звернення до суду з позовом, визначений частиною першою статті 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;

б) нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати зокрема і пенсії, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Тому особі, права якої порушені невиконанням обов`язку нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати, достовірно відомо про час та розмір виплаченої заборгованості. При цьому така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про розмір належної до виплати компенсації, порядок її нарахування і підстави виплати/невиплати;

в) з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості з виплати пенсії за попередні періоди особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів і з цього дня починається перебіг шестимісячного строку звернення з позовом до суду. Звернення до суду з позовом про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів після закінчення цього строку є підставою, передбаченою пунктом 8 частини першої статті 240, для залишення позовної заяви без розгляду;

г) отримання листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на заяву не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку. Відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.

Саме такий підхід до обчислення строків звернення до суду з позовом у спорах зазначеної категорії справ відповідатиме принципу верховенства права та його складовій - принципу правової визначеності, сприятиме стабільності правовідносин щодо виплати компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Крім того, такий підхід відповідатиме і підходам Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо порядку обчислення строків звернення до суду в спорах про перерахунок пенсій, викладеним у постанові від 31.03.2023 у справі № 240/12017/19, яку взяв до уваги суд апеляційної інстанції під час розгляду цієї справи.

Судом встановлено, що позивач не отримував у повному обсязі грошове забезпечення. Лише на виконання судового рішення отримав кошти 19.05.2026 року та 24.06.2026 року звернувся до суду з даним позовом.

Обов`язком відповідача є виплата вказаної компенсації разом з виплатою заборгованості в силу приписів Закону № 2050-ІІІ. Таким чином, позивачем дотриманий строк звернення до суду з даним позовом.

Крім того, за правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 11.04.2025 року по справі №280/8933/24, нормативне урегулювання відносин щодо компенсації громадянам втрати частини доходів вказує на те, що така компенсація пов`язана:

по-перше, з порушенням встановлених строків виплати таких доходів;

по-друге, з виключним переліком доходів як систематичних грошових виплат громадянам;

по-третє, з фактом виплати нарахованих доходів.

При цьому, підставою для компенсації є затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців. Тому розмір компенсації невід`ємно пов`язаний з видом та розміром невчасно виплаченого доходу, а також з тривалістю часу, протягом якого була затримка його виплати. У питанні про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати ключовим питанням є дохід.

Верховний Суд у постанові від 11.04.2025 року по справі №280/8933/24 зазначив, що зі змісту ст.2 Закону № 2050-ІІІ випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати. Відповідно до ст.3 Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться). Компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача щодо не сплати судового збору позивачем, оскільки за даною категорією справ судовий збір не сплачується.

Верховний Суд в постанові по справі № 420/16557/24 від 04.09.2025 року зазначив, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати грошового забезпечення за період з моменту порушення строку виплати грошового забезпечення, що встановлено судовим рішенням по дату фактичної виплати заборгованості з грошового забезпечення на виконання рішення суду, а отже є неспроможними доводи представника відповідача, що позивач має не має права на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати, оскільки виплата здійснена одним розрахунковим документом.

Відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

З урахуванням правових висновків Верховного Суду, а також на підставі положень Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159, оцінивши достовірність та достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, відповідно до свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2,3,6,7,8,9,12,139,241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення - виплаченого 19.05.2026 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/4699/25 за період 19.07.2022 по 21.03.2023 року.

Зобов`язати НОМЕР_1 загін морської охорони Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період 19.07.2022 по 21.03.2023 року виплаченого 19.05.2026 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/4699/25, відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

Оригінал: reyestr.court.gov.ua