Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №400/5454/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 р. № 400/5454/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ,

третя особаІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_3 ,

провизнання протиправним та скасування наказу від 17.04.2026 року № 902; зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також – відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_3 ), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати Наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 902 від 17.04.2026 року про призов на військову службу під час мобілізації на особливий період ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 , з метою усунення порушень, вчинити дії щодо виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу.

Позивач зазначив, що 17.04.2026 року працівниками поліції, після перевірки документів, підтвердження що він не знаходиться у розшуку, його затримали та посадили у транспортний засіб та незаконно, з порушенням вимог законодавства, затримано без дотримання жодних правових процедур, без складання жодних правових документів (протоколів затримання, без надання жодних правових документів (розпорядження, наказу коменданта) присутності співробітників поліції, без протоколу затримання, або будь яких інших документів, був примусово доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_5 , позивач зареєстрований і проживає за адресою АДРЕСА_4 та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 . При проходженні ВЛК він наполягав на тому що має медичні документи які підтверджують стан його здоров`я, але знову отримав відмову. Під часу проведення медичного огляду, у нього не було можливості надати членам ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 медичну картку амбулаторного хворого за формою № 025/о, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.02.2012 року № 110, виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань. За наслідком проходження медичного огляду ВЛК була надана довідка військово-лікарської комісії районного ТЦК та СП № 2026-0417-1717-1840-3 від 17.04.2026, відповідно якої Позивач був визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП , ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 902 від 17.04.2026 року про призов на військову службу під час мобілізації на особливий період ОСОБА_1 призвано на військову службу до військової частини ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Оскільки він підлягав призову на військову службу під час мобілізації тільки за його згодою і тільки за місцем проживання, а згоди на призов він не надавав, наказ РТЦК та СП про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації та Наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 902 від 17.04.2026 року є протиправними та підлягає скасуванню.

Ухвалою від 14.05.2026 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін у судове засідання.

Відповідач ухвалу про відкриття провадження та позовну заяву з додатками отримав через електронний кабінет, відзив на адміністративний позов не надав.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2024 року у справі № 640/22958/21 дійшов висновку, що довідка про доставку електронного листа є допустимим доказом, що підтверджує вручення стороні судового рішення, надісланого в електронній формі.

У відповідності до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Третя особа, ІНФОРМАЦІЯ_2 надав пояснення, в яких у задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що позивач був призваний на військову службу по мобілізації на підставі Указу Президента від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до наказу районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, як наслідок, у подальшому його було призначено на посаду та зараховано до списків особового складу. Представник третьої особи зазначив, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу. Отже обраний позивачем спосіб захисту з його виключення зі списків особового складу військової академії не відповідає суті порушеного права позивача, а задоволення цієї вимоги не приведе до поновлення такого права.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Позивач зареєстрований за адресою АДРЕСА_4 .

Сторонами не заперечується, що ОСОБА_1 призваний ІНФОРМАЦІЯ_3 на військову службу до ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Позивач, вважаючи протиправними наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 про його призов на військову службу під час мобілізації, звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення у справі, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст. 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Пунктом 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану», затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією РФ в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022 року, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває до теперішнього часу.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військову службу і військовий обов`язок» від 25.03.1992 року № 2232-XII (далі – Закон № 2232-ХІІ).

Згідно з ч. 1 та 3 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: 1) підготовку громадян до військової служби; 2) приписку до призовних дільниць; 3) прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; 4) проходження військової служби; 5) виконання військового обов`язку в запасі; 6) проходження служби у військовому резерві; 7) дотримання правил військового обліку.

Пунктом 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року № 1487 передбачено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; виявляють призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку; організовують оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.

Повноваження територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки визначені Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154 (далі – Положення № 154).

За змістом п. 8 Положення № 154 завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є, зокрема, виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком військовозобов`язаних на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку.

Спірним в межах даної справи є правомірність прийнятого начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 наказу про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.

Позивач підставами, які свідчать про протиправність наказу ІНФОРМАЦІЯ_7 про його призов, зазначив відсутність його добровільної згоди на призов та його проведення не за місцем проживання.

Досліджуючи питання наявності у РТЦК та ПС компетенції на проведення призову не за декларованим місцем проживання, суд дійшов наступного висновку:

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ взяттю на військовий облік військовозобов`язаних, зокрема, у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, підлягають призовники, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання.

Згідно з п. 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який серед іншого визначає процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення (далі – Порядок № 560), пунктом 3 якого передбачено, що призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Відповідно до п. 81 Порядку № 560 у разі призову військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період не за місцем їх перебування на військовому обліку (крім тих осіб, що добровільно виявили бажання проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період) такі особи перед призовом на військову службу беруться на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який здійснює їх призов. Відомості про взяття таких осіб на військовий облік вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів перед їх направленням на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Таким чином, положення п. 81 Порядку № 560 передбачають можливість призову військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період не за місцем їх перебування на військовому обліку із постановленням на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який здійснює їх призов.

Доводи позивача щодо відсутності передбаченої законодавством можливості взяття на військовий облік під час мобілізації за екстериторіальним принципом є безпідставними та спростовуються положеннями п. 81 Порядку № 560, який прямо встановлює правову можливість здійснення такого обліку територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, що проводять призов.

Згідно ч. 1. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивачем не подано жодних належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин, зокрема щодо його нібито примусового доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_3 без виявлення власної волі. Вказані твердження не підтверджені жодним доказом у розумінні статей 73, 74 КАС України. Про відсутність таких доказів позивач зазначає в позові, поданому на виконання ухвали суду про залишення позову без руху.

Враховуючи викладене, суд вважає обставини допущення ІНФОРМАЦІЯ_3 порушення під час призову ОСОБА_1 недоведеними.

Водночас, згідно з ч. 30 Порядку № 560 порядок проведення медичного огляду резервістів та військовозобов`язаних, персональний склад військово-лікарських комісій, порядок їх роботи визначаються у порядку, встановленому Міноборони.

Відповідно до норми п. 1.2 глави 1 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року № 402, прийнятим на виконання вимог Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Положення № 402), військово-лікарська експертиза це, зокрема, медичний огляд військовослужбовців з метою визначення ступеня їх придатності до військової служби.

Згідно п. 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі – ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (пп. 2.4.10 п.2.4 глави 2 розділу I Положення № 402).

Таким чином, ВЛК є окремим суб`єктом владних повноважень, що наділений публічно-владними управлінськими функціями на підставі Положення № 402 з прийняття постанов за результатом проведення медичного огляду, зокрема, військовозобов`язаних, що можуть бути ними оскаржені до ВЛК вищого рівня або до суду.

Суд не приймає доводи позивача, що при проходженні ВЛК протиправно не враховано заявлені ним медичні документи, оскільки постанова ВЛК про придатність позивача до військової служби не являється предметом цієї справи, а також через те, що у позові позивач не заявляє та не надає докази оскарження прийнятої ВЛК постанови в судовому порядку.

Оскільки суд вважає, що відсутні підстави для визнання протиправним та скасування наказу відповідача призов позивача на військову службу під час мобілізації, суд вважає, що похідна вимога щодо зобов`язати відповідача вчинити дії щодо виключення позивача зі списків особового складу також задоволенню не підлягає.

Частиною 1 ст. 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.ст. 73,74,75,76 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У відповідності до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням викладених обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 139, 241 – 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), за участю третьої особи – ІНФОРМАЦІЯ_8 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про: визнання протиправним та скасування Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 902 від 17.04.2026 року про призов на військову службу під час мобілізації на особливий період ОСОБА_1 ; зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою усунення порушень, вчинити дії щодо виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу – відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27.07.2026 року.

Суддя О.В. Малих