Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №280/4010/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року Справа № 280/4010/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

29 квітня 2026 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо проведення службового розслідування за фактом нібито самовільного залишення місця бою ПВ «АЛМАЗ» солдатом ОСОБА_1 , а також визнати необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам, висновки Акта службового розслідування від 06.07.2025 вхід.№20010;

визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 06.07.2025 №1401 «Про результати службового розслідування за фактом залишення ПВ «АЛМАЗ» молодшим сержантом ОСОБА_2 , сержантом ОСОБА_3 та солдатом ОСОБА_1 » в частині щодо ОСОБА_1 ;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премію за липень 2025 та додаткову винагороду за червень 2025.

Ухвалою суду від 04.05.2026 відкрито спрощене позовне провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що результати службового розслідування є неповними, а притягнення позивача до відповідальності є протиправним. Представник позивача зазначає, що відповідно до акту службового розслідування, встановлення факту залишення ПВ «АЛМАЗ» ОСОБА_1 «… 26 червня 2025 року, близько 22:22, головний сержант ОСОБА_4 , головний сержант 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , доповів, що група військовослужбовців 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , самовільно, без наказу командира залишили поле бою в районі виконання бойових завдань за призначенням, а саме ПВ «АЛМАЗ» ВОП 30411 «ЖИТОМИР» РОП 30410 «АЛЬКАТРАС», що розташована поблизу населеного пункту Васюківка, Донецької області, безпосередньо на лінії зіткнення з противником, з закріпленою за ними зброєю…». Представник позивача зазначає, що групою військовослужбовців у складі з молодшим сержантом ОСОБА_5 , сержантом ОСОБА_6 та солдатом ОСОБА_7 було залишено ПВ «АЛМАЗ» після надання дозволу головного сержанта ОСОБА_8 у зв`язку з тим, що позиція була знищена на 90%, відсутня запасна точка відходу, відрізана логістика їх дії були спрямовані на збереження власного життя та життя особового складу та не потягнули жодних негативних наслідків, що також зазначено у письмових поясненнях. Зазначено, що у ході службового розслідування не встановлювалися обставини щодо тяжкості наслідків від залишення ПВ «АЛМАЗ», а також те, що її залишення зберегло особовий склад у повному обсязі та не з`ясовувалося, чи рівень знищення ПВ «АЛМАЗ» чи мала змогу група військовослужбовців самостійно утримувати ПВ «АЛМАЗ» після її знищення без укриття, медичної допомоги та без втрат особового складу. Також не було встановлено обставин щодо неможливості переміщення на ПВ «МЕЙСОН» через її знищення, а також не взято до уваги, що головний сержант ОСОБА_8 надав дозвіл на залишення ПВ «АЛМАЗ». Також, зазначено, що головний сержант ОСОБА_8 був безпосереднім керівником молодшого сержанта ОСОБА_5 , сержанта ОСОБА_6 та солдата ОСОБА_7 , окрім того серед інших двох військовослужбовців ОСОБА_1 є найнижчим по званню. У даному випадку відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про наявність у ОСОБА_1 умислу на самовільне залишення поля бою, а саме ПВ «АЛМАЗ». Водночас встановлені обставини свідчать про відсутність у його діях складу правопорушення, оскільки вибуття з позиції відбулося за погодженням із головним сержантом та було зумовлене об`єктивною обстановкою - фактичним знищенням позиції на 90%, що унеможливлювало її подальше утримання. За таких умов дії ОСОБА_1 були спрямовані не на умисне залишення поля бою, а на реагування на реальну загрозу життю та неможливість виконання завдання в існуючих умовах, що виключає наявність вини у формі умислу. З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що матеріалами службового розслідування встановлено факт залишення ПВ «Алмаз» солдатом ОСОБА_1 без наказу командира, що підтверджується: доповіддю командира мотопіхотного батальйону в/ч НОМЕР_1 ; рапортом командира мотопіхотного батальйону в/ч НОМЕР_1 від 27.06.2025; витягом із Журналу бойових дій мотопіхотного батальйону в/ч НОМЕР_1 за 26 червня 2025 року; письмовим поясненням солдата ОСОБА_1 від 29.06.2025; письмовими поясненнями військовослужбовців ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . За результатами розгляду акта службового розслідування командиром військової частини НОМЕР_1 06.07.2025 було видано наказ № 1401 «Про результати службового розслідування за фактом залишення ПВ «АЛМАЗ» молодшим сержантом ОСОБА_2 , сержантом ОСОБА_3 та солдатом ОСОБА_1 », яким солдата ОСОБА_1 за порушення вимог ст.ст. 11, 12, 14, 16, 49, 128, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді «попередження про неповну службову відповідність», передбачене пунктом «г» ст.48 Дисциплінарного статуту ЗС України. Наказано командиру мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 встановленим порядком подати рапорт про позбавлення солдата ОСОБА_1 премії за липень 2025 року та додаткової винагороди за червень 2025 року. Відповідач зазначає, що солдат ОСОБА_1 26.06.2025, залишив місце служби, а саме ПВ «Алмаз», порушивши військову дисципліну, за що був підданий дисциплінарному стягненню згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.07.2025 №1401. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

З матеріалів справи встановлено, що на момент виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 .

27.06.2025 командиром мотопіхотного батальйону подано рапорт на ім`я командира ВЧ НОМЕР_1 , в якому викладено прохання призначити службове розслідування за фактом залишення ПВ «Алмаз», без наказу командира, зокрема солдатом ОСОБА_1 , стрільцем – номером обслуги 1 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону ВЧ НОМЕР_1 .

Також, 27.06.2025 командиром ВЧ НОМЕР_1 видано наказ №2682 «Про призначення службового розслідування за фактом залишення ПВ «Алмаз» моложшим сержантом ОСОБА_2 , сержантом ОСОБА_3 та солдатом ОСОБА_1 ».

В Акті службового розслідування зазначено про те, що солдат ОСОБА_1 , в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст.11, 12. 14, 16, 49, 128, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, в умовах воєнного стану, 26 червня 2025 року самовільно, без наказу командира залишив поле бою в районі виконання бойових завдань за призначенням, а саме ПВ «АЛМАЗ» ВОП 30411 «ЖИТОМИР» РОП 30410 «АЛЬКАТРАС», розташованого поблизу населеного пункту Васюківка, Донецької області, безпосередньо на лінії зіткнення з противником, з закріпленою за ним зброєю. 27 червня 2025 року, солдат ОСОБА_10 прибув в район тимчасового розташування 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , розташованого в населеному пункті АДРЕСА_1 .

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 06.07.2025 №1401 «Про результати службового розслідування за фактом залишення ПВ «Алмаз» молодшим сержантом ОСОБА_2 , сержантом ОСОБА_3 та солдатом ОСОБА_1 » наказано за порушення вимог ст.ст.11, 12, 14, 16, 49, 128, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, притягнути солдата ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення «попередження про неповну службову відповідність», передбачене п.«г» ст.48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Також, відповідно до пункту 7 наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 06.07.2025 №1401 командира мотопіхотного батальйону ВЧ НОМЕР_1 зобов`язано:

7.1 встановленим порядком подати рапорт на позбавлення молодшого сержанта ОСОБА_2 , сержанта ОСОБА_3 та солдата ОСОБА_1 премії за липень 2025 року на підставі розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260;

7.2. встановленим порядком подати рапорт на позбавлення молодшого сержанта ОСОБА_2 , сержанта ОСОБА_3 та солдата ОСОБА_1 додаткової винагороди за червень 2025 року на підставі XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260.

Позивач, не погодившись з висновками службового розслідування та наказами прийнятим за його результатами, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, відповідно до п.п.1, 4 ст. 2 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини визначені Статутом Збройних Сил України, затвердженого Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999.

Положення Статуту Збройних Сил України поширюються на військовозобов`язаних та резервістів під час проходження ними зборів.

Відповідно статті 11 Статуту Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, які перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, не допускати порушень, пов`язаних із дискримінацією за ознакою статі, сексуальним домаганням, насильством за ознакою статі, правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Відповідно до статті 16 Статуту Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України “Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України” (далі по тексту - Дисциплінарний статут).

За приписами статей 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту передбачено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків (ч.3 ст.5 Дисциплінарного статуту).

За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності (ч.2 ст.45 Дисциплінарного статуту). Порядок накладення дисциплінарних стягнень встановлено статтями 83-95 Дисциплінарного статуту.

Відповідно до статті 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Згідно статті 85 Дисциплінарного статуту службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до вимог статті 86 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов`язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів) визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371 (далі - Порядок №608).

Згідно з пунктом 1 розділу II Порядку №608, службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; вчинення корупційного злочину або правопорушення, пов`язаного з корупцією; скоєння військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи; надходження повідомлення (у тому числі анонімного) щодо порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції», а наведена в ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені. Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку №608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування.

Судом встановлено, що підставою для призначення та проведення службового розслідування слугував рапорт командира мотопіхотного батальйону підполковника ОСОБА_11 , в якому командира ВЧ НОМЕР_1 повідомлено про необхідність призначити службове розслідування за фактом залишення ПВ «Алмаз», яка знаходиться поблизу населеного пункту Васюківка, Донецької області, без наказу командира, зокрема солдатом ОСОБА_1 .

Отже, отримавши відповідний рапорт, командир ВЧ НОМЕР_1 обґрунтовано прийняв рішення про призначення службового розслідування за повідомленим фактом.

Також, суд зазначає, що висновки Акту перевірки не є актом індивідуальної дії та безпосередньо не порушують прав та законних інтересів позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо проведення службового розслідування за фактом нібито самовільного залишення місця бою ПВ «АЛМАЗ» солдатом ОСОБА_1 , а також визнання необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам, висновки Акта службового розслідування від 06.07.2025 вхід.№20010.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 06.07.2025 №1401 «Про результати службового розслідування за фактом залишення ПВ «АЛМАЗ» молодшим сержантом ОСОБА_2 , сержантом ОСОБА_3 та солдатом ОСОБА_1 » в частині щодо ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Так, під час проведення службового розслідування було встановлено, що:

«… 26.06.2025, близько 22:22, головний сержант ОСОБА_8 , головний сержант 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , доповів, що група військовослужбовців 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , самовільно, без наказу командира залишили поле бою в районі виконання бойових завдань за призначенням, а саме ПВ «Алмаз» ВОП 30411 «Житомир» РОП 30410 « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташована поблизу населеного пункту Васюківка, Донецької області, безпосередньо на лінії зіткнення з противником, з закріпленою за ними зброєю… солдат ОСОБА_1 …

…27 червня 2025 року …. солдат ОСОБА_1 прибув в район тимчасового розташування 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 … після самовільного залишення поля бою в районі виконання бойових завдань ПВ «Алмаз» та здали закріплену за ними зброю в кімнату зберігання зброї під охорону…».

В позовній заяві позивач зазначає, що:

«…Групою військовослужбовців у складі з молодшим сержантом ОСОБА_5 , сержантом ОСОБА_6 та солдатом ОСОБА_7 було залишено ПВ «АЛМАЗ» після надання дозволу головного сержанта ОСОБА_8 у зв`язку з тим, що позиція була знищена на 90%, відсутня запасна точка відходу, відрізана логістика Їх дії були спрямовані на збереження власного життя та життя особового складу та не потягнули жодних негативних наслідків, що також зазначено у письмових поясненнях…

…відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про наявність у ОСОБА_1 умислу на самовільне залишення поля бою, а саме ПВ «АЛМАЗ». Водночас встановлені обставини свідчать про відсутність у його діях складу правопорушення, оскільки вибуття з позиції відбулося за погодженням із головним сержантом та було зумовлене об`єктивною обстановкою - фактичним знищенням позиції на 90%, що унеможливлювало її подальше утримання. За таких умов дії ОСОБА_1 були спрямовані не на умисне залишення поля бою, а на реагування на реальну загрозу життю та неможливість виконання завдання в існуючих умовах, що виключає наявність вини у формі умислу…».

З пояснень головного сержанта ОСОБА_8 , які були надані під час проведення службового розслідування, встановлено, що: «… 26.06.2025 вівся впродовж всього дня обстріл ПВ «Алмаз». Позиція була знищена на 90% про що я доповів командиру батальйону … Близько 22.00 на мене вийшов молодший сержант … і сказав, що він разом з … солдатом ОСОБА_12 виходять з позиції. Я їм сказав щоб вони перемістилися на позицію ПВ «Мейсон» бо там є укриття, на що вони мені відповіли там його немає, і продовжили рух на вихід. Це все що я можу пояснити…».

З пояснень позивача, які були надані в рамках проведення службового розслідування, встановлено: «… ОСОБА_1 вийшов з позиції Алмаз 26.06.2025 без дозволу командира тому, що моя позиція була знищена артилерією та різними видами БПЛА без шансів на відновлення, через відсутність медичної допомоги на полі бою, логістика відсутня повністю, через відсутність ротації відпустка та банального відпочинку, через неадекватне керування особовим складом, відсутність фортифікації та знищення запасних позицій, підрозділ технічно не забезпечений, повна відсутність особового складу та озброєнням для протидії противника, через відсутність РЕБ та протидії врожих БПЛА, бездіяльність безпосередньо командира підрозділу до особового складу підрозділ знищений на більш ніж …».

Суд зазначає, що відповідно до пункту 3 розділу V Порядку № 608, в описовій частині акта службового розслідування зазначаються посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, як було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

На переконання суду, службовим розслідуванням не встановлено обставин щодо настання наслідків від залишення військовослужбовцями без втрат особового складу майже повністю зруйнованої ПВ «Алмаз» та не надано оцінки тому факту що відхід з позиції був направлений на збереження життя і здоров`я особового складу; не з`ясовано, чи мала можливість група військовослужбовців продовжувати самостійно утримувати ПВ «Алмаз», враховуючи її знищена на 90%, перебуваючи там без укриття, медичної допомоги, логістики, тощо, та чи доцільно було їх переміщення на ПВ "Мейсон", враховуючи його перебування під обстрілами та наявності інформації у позивача та інших військовослужбовців про те, що ПВ "Мейсон" також зруйнована.

Тобто, службовим розслідуванням не було встановлено причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та вини військовослужбовця конкретно у тих умовах (знищення позиції та неможливість переходу на іншу, також знищену, позицію тощо) та продовження утримувати позицію у тому стані здоров`я, у якому він перебував (враховуючи, що після прибуття в Рай-Олександрівку військовослужбовці зверталися за медичною допомогою, яка їм була надана).

Суд наголошує, що саме лише відтворення у акті службового розслідування фабули певного правопорушення не достатнім для того, щоб вважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями та документами.

Також, суд звертає увагу, що під час службового розслідування відповідачем не було враховано і ту обставину, що після того як військовослужбовці, які вийшли з ВП «Алмаз» та повідомили головного сержанта ОСОБА_8 про знищення ПВ "Мейсон", інших наказів військовослужбовцям, у т.ч. позивачу, надано не було, не було зокрема віддано чіткого наказу продовжувати утримувати ВП «Алмаз» або ПВ «Мейсон».

Крім того, суд зазначає, що в акті службового розслідування відповідачем зазначено про те, що дії позивача призвели до порушення встановленого порядку несення військової служби, що негативно позначилося на забезпеченні належної боєздатності та бойової готовності мотопіхотного батальйону ВЧ НОМЕР_1 в умовах воєнного стану, а також було створено загрозу захоплення ПВ «Алмаз» противником.

Разом з тим, відповідачем не було встановлено в ході службового розслідування те чи дійсно позиція ПВ «Алмаз» була захоплена внаслідок виходу групи військових, чи була доцільність утримувати позицію яка зруйнована на 90%, тощо.

Згідно з приписами статей 86, 87 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Суд вважає, що під час накладення дисциплінарного стягнення відповідачем не було враховано особу позивача, а також умови за яких були вчинені позивачем відповідні дії.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 06.07.2025 №1401 «Про результати службового розслідування за фактом залишення ПВ «АЛМАЗ» молодшим сержантом ОСОБА_2 , сержантом ОСОБА_3 та солдатом ОСОБА_1 » в частині що стосується ОСОБА_1 .

Також, оскільки судом встановлено, що підставою для позбавлення позивача премії за липень 2025 та додаткової винагороди за червень 2025 слугували саме висновки викладені у наказі від 06.07.2025 №1401, то відповідно відповідач має обов`язок переглянути питання нарахування та виплати позивачу зазначених складових грошового забезпечення.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст.2, 9, 139, 241-243, 254-262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 06.07.2025 №1401 «Про результати службового розслідування за фактом залишення ПВ «АЛМАЗ» молодшим сержантом ОСОБА_2 , сержантом ОСОБА_3 та солдатом ОСОБА_1 » в частині що стосується ОСОБА_1 .

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премію за липень 2025 та додаткову винагороду за червень 2025.

В задоволенні решти вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Новікова