Рішення від 23 липня 2026 р. у справі №280/4833/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 липня 2026 року Справа № 280/4833/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

На адресу Запорізького окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 (далі – позивач) надійшла позовна заява до Військової частини НОМЕР_2 (далі – відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача у ненарахуванні ОСОБА_1 інфляційних втрат за порушення строку і тривалому невиконанні перерахування коштів за рішенням суду по справі №280/6888/24;

- стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період затримки виплати з 14 січня 2025 року по 14 березня 2026 року, у розмірі 5 361,56 грн. (п`ять тисяч триста шістдесят одна гривня 56 копійок).

Суддею встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини статті 5 Закону України «Про судовий збір».

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 14 березня 2026 року на виконання судового рішення у справі №280/6888/24 позивачу здійснено нарахування та виплату додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Разом із тим, у березні 2026 року позивачу не було виплачено передбаченої законодавством компенсації втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати додаткової винагороди.

Ухвалою судді від 25 травня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у відповідності до положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідач проти задоволення позову заперечив та просив відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що виплачена позивачу додаткова винагорода має разовий характер та не належить до переліку видів грошового забезпечення у зв`язку із затримкою виплати яких пов`язується виплата спірної компенсації.

Ухвалою суду від 20 липня 2026 року відповідачу поновлено строк для надання відзиву.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року у справі № 280/6888/24, яке набрало законної сили 14 січня 2025 року, ОСОБА_1 14 березня 2026 року виплачено додаткову винагороду з розрахунку 100000,00 грн. на місяць за участь у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно) пропорційно часу участі у таких діях та заходах за період з 18 квітня 2024 року по 25 квітня 2024 року (включно), з 03 травня 2024 року по 18 травня 2024 року (включно).

Загальна сума винагороди склала 54 696,20 грн.

Виплату вищезазначеної додаткової винагороди, відповідач здійснив без нарахуваннята виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача під час виплати заборгованості по грошовому забезпеченню у зв`язку з не нарахуванням та не виплатою компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить із наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20 грудня 1991 року (далі - Закон №2011-ХІІ).

Згідно із статтями 1-3 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:

пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);

соціальні виплати;

стипендії;

заробітна плата (грошове забезпечення)

сума індексації грошових доходів громадян;

суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до пункту 1 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок №159), його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року (пункт 2 Порядку №159).

Детальний перелік грошових доходів, що підлягають компенсації, наведено у пункті 3 Порядку №159, яким встановлено, що компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян.

З аналізу норм Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 вбачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:

1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;

2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);

3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);

4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;

5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги (такі висновки викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2021 року у справі №240/6583/20).

Верховний Суд ухвалюючи постанову від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19 виходив із аналізу норм Закону №2050-ІІІ, відповідно до статті 2 якого компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі №2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення).

У справі №240/11882/19 Верховний Суд зауважив, що використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Отже, основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 46 Закону №1058-ІV, статті 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.

Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

При цьому, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі №815/3998/16, від 29 квітня 2021 року у справі №240/6583/20, від 21 березня 2023 року у справі №620/7687/21.

Також слід зауважити, що норми Закону №2050-ІІІ і Порядку №159 не покладають на особу, якій несвоєчасно виплатили компенсацію втрати частини доходів, обов`язку додатково звертатися до відповідного органу за виплатою такої компенсації.

Аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі пенсії) громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості з перерахованої пенсії.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон № 2011-XII, який установлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Статтею 9 Закону № 2011-XII урегульовано питання грошового забезпечення військовослужбовців.

Так, відповідно до частин першої - четвертої вказаної статті держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинне забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», окрім тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та розмірів надбавки за вислугу років, також затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 2 цієї постанови установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок № 260.

Пунктом 2 розділу І Порядку № 260 встановлено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Судом встановлено, що 14 березня 2026 року на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року у справі № 280/6888/24 позивачу виплачено додаткову винагороду з розрахунку 100000,00 грн. на місяць за участь у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно) пропорційно часу участі у таких діях та заходах за період з 18 квітня 2024 року по 25 квітня 2024 року (включно), з 03 травня 2024 року по 18 травня 2024 року (включно), що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією № 794 від 14 березня 2026 року. Загальна сума винагороди склала 54 696,20 грн.

На виконання указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року Постановою № 168 установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Отже, виходячи зі змісту статті 9 Закону № 2011-XII, пункту 2 розділу І Порядку № 260, винагороди як категорія додаткового грошового забезпечення військовослужбовців ЗСУ, належать або до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, або до одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Винагороди це постійні або разові виплати за виконання особливих завдань в умовах військової служби та призначені для військовослужбовців, які здійснюють службові або бойові завдання в підвищено ризикованих умовах. Винагороди охоплюють заходи, що передбачають специфічні навички або виконання обов`язків в умовах підвищеної небезпеки, або виконання завдань в особливий період, зокрема під час дії воєнного стану.

У Порядку № 260 передбачені 10 видів винагород військовослужбовців ЗСУ. З них 2 види винагород належать до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, 8 видів винагород до одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Так, до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців ЗСУ належать такі винагороди, які мають постійний характер:

1) винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту (постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 337 "Деякі питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців"),

2) винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) (розділ XXXVI Порядку №260) виплачується військовослужбовцям строкової військової служби та курсантам.

Всі інші винагороди військовослужбовців ЗСУ належать до одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Це:

1) морська винагорода (розділ XVII Порядку №260, додаток 15 до постанови КМУ №704),

2) винагороди за стрибки з парашутом (розділ XVIII Порядку №260, додаток 15 до постанови КМУ N 704),

3) винагорода за розшук, піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів, тралення і знешкодження мін (розділ XIX Порядку № 260, додаток 15 до постанови КМУ № 704),

4) винагорода за водолазні роботи (розділ XX Порядку №260, додаток 15 до постанови КМУ №704),

5) винагорода за бойове чергування (розділ XXI Порядку №260, додаток 15 до постанови КМУ № 04),

6) додаткова винагорода на період дії воєнного стану (розділ XXXIV Порядку №260, постанова КМУ №168),

7) додаткова винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу під час воєнного стану (особливого періоду) (розділ XXXV Порядку №260, постанова КМУ №168),

8) одноразова винагорода на період дії воєнного стану (розділ XXXVII Порядку №260, постанова КМУ №168).

Такі винагороди не мають постійного характеру, виплачуються за минулий місяць по факту виконання обов`язків / робіт в особливих умовах, на підставі наказу командира та обліку виконаних обов`язків / робіт упродовж місяця і за своєю правовою природою належать до одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові 29 серпня 2024 року у справі № 640/13029/22 дійшла до висновку, що визначена пунктом 1 постанови КМУ № 168 додаткова винагорода на період дії воєнного стану є саме одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців, виплата якої повинна здійснюватися як стимулювання винятково тим військовослужбовцям ЗСУ, які своїми безпосередніми діями здійснюють захист суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України (пункти 81, 83, 86).

Верховний Суд, ухвалюючи постанову від 10 грудня 2024 року у справі № 580/9551/23, досліджував та з`ясовував правову природу додаткової винагороди, запровадженої постановою КМУ № 168, і також дійшов до висновку, що така додаткова винагорода є тимчасовою (непостійною) виплатою, належить до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, а не до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 травня 2026 року у справі №280/8933/24 також вказала, що додаткова винагорода, встановлена постановою КМУ № 168 на період дії воєнного стану, є різновидом одноразового додаткового грошового забезпечення військовослужбовця.

З огляду на викладені приписи законодавства та висновки Великої Палати Верховного Суду, суд висновує, що у спірному випадку у відповідача відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми додаткової винагороди, встановленої Постановою №168.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для відмови в задоволенні позову повністю.

Підстави для розподілу судових витрат згідно із статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 139, 227, 241– 243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

На підставі наведеного та керуючись ст.5, 19, 77, 78, 139, 243, 246, 262 КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, – відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 24 липня 2026 року.

Суддя Д.В. Татаринов