Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №260/1425/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 липня 2026 року м. Ужгород№ 260/1425/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ), в якому просить:

1) визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 надбавки за кваліфікацію за період з 2014 по 2018 рр. у розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру;

2) зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 , надбавку за кваліфікацію з січня 2014 року по березень 2015 року включно за 2-й клас - 5 відсотків посадового окладу; з квітня 2015 року по листопад 2016 року включно за 1-й клас - 8 відсотків посадового окладу; з січня 2017 року по лютий 2018 року включно за клас майстра - 11 відсотків посадового окладу, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;

3) визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 винагороди за тривалість безперервної 15-річної календарної військової служби у розмірі 50% від встановленого розміру;

4) зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 винагороду за тривалість безперервної військової служби за 15 років у розмірі 1 посадового окладу та окладу за військовим званням, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;

5) визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підйомної допомоги у квітні 2013 року у меншому від встановленого абзацом 1 частини 3 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» розмірі;

6) зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 підйомну допомогу у квітні 2013 року у розмірі, встановленому абзацом 1 частини 3 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме - у розмірі місячного грошового забезпечення на ОСОБА_1 та в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення на його сина - ОСОБА_2 , з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що він проходив військову службу у органах Державної прикордонної служби України, зокрема в НОМЕР_1 прикордонному загоні у період з 18.09.2012 по 07.05.2024. Однак грошове забезпечення у період проходження служби йому було виплачено не в повному обсязі. Зокрема, в 2015 році йому було виплачено винагороду за тривалість безперервної військової служби у розмірі 655,00 грн, що становить 50% посадового окладу, замість визначеного законодавством 1 посадового окладу та окладу за військовим званням. Окрім того, відповідач виплачував надбавку за кваліфікацію у менших розмірах, аніж передбачено Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення Державної прикордонної служби України. Також стверджує, що у зв`язку з переведенням для подальшого проходження військової служби до НОМЕР_1 прикордонного загону йому було виплачено підйомну допомогу у розмірі 1904,69 грн, що не відповідає вимогам абз. 1 ч. 3 ст. 9-1 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

03 квітня 2026 року відповідач подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що наказами Адміністрації Держприкордонослужби України від 14 лютого 2014 року №13од, від 02 лютого 2015 року №19, від 12 березня 2016 року №178 та від 13 лютого 2017 року №136-ос було визначено виплачувати додаткові види грошового забезпечення, зокрема надбавку за кваліфікацію та винагороду за тривалість безперервної військової служби у розмірі 50% установленого відповідно до зазначеного розміру.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) у період з 18 вересня 2012 року по 07 травня 2024 року проходив військову службу у НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) (далі - НОМЕР_1 прикордонний загін).

У зв`язку з переведенням для подальшого проходження військової служби до НОМЕР_1 прикордонного загону в квітні 2013 року ОСОБА_1 було виплачено підйомну допомогу у розмірі 1904,69 грн, що становило 50% суми посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби та премії.

У період проходження військової служби в НОМЕР_1 прикордонному загоні у складі грошового забезпечення ОСОБА_1 отримував надбавку за кваліфікацію, зокрема за період з 01.01.2014 по 31.03.2015 у розмірі 2,5% посадового окладу, з 01.04.2015 по 30.11.2016 - у розмірі 4% посадового окладу, з 01.12.2016 по 28.02.2018 - у розмірі 5,5% посадового окладу та з 01.03.2018 по 31.12.2018 - у розмірі 7% посадового окладу. Окрім того, у серпні 2015 року ОСОБА_1 було виплачено винагороду за тривалість безперервної 15-річної календарної військової служби у розмірі 655,00 грн (50% суми посадового окладу та окладу за військовим званням).

Вказане підтверджується відомостями наявних в матеріалах справи копій архівних відомостей та довідки №66 від 03.04.2026, виданої НОМЕР_1 прикордонним загоном.

Позивач вважає, що вищезазначені види грошового забезпечення були виплачені йому у меншому, аніж передбачено законодавством розмірі. З метою захисту порушеного, на думку позивача, права на належний розмір оплати праці, ОСОБА_1 звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно ст. 40 Закону №2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 р. (далі - Закон №2011) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення згідно з положеннями ч. 2 зазначеної статті входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Нормами ч. 4 ст. 9 Закону №2011 передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Стосовно позовної вимоги в частині проведення перерахунку раніше виплачених позивачу надбавки за кваліфікацію та винагороди за тривалість безперервної 15-річної календарної військової служби суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» затверджено, зокрема, додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу в розмірах, які знайшли відображення в додатках 25-28 до цієї постанови (далі - Постанова №1294) (чинної у період виникнення спірних правовідносин).

Так, додатком 25 до Постанови №1294 для військовослужбовців Держприкордонслужби встановлено одноразовий додатковий вид грошового забезпечення - винагороду за тривалість безперервної військової служби (посадовий оклад і оклад за військовим званням) залежно від тривалості безперервної календарної військової служби, зокрема за 15 років у розмірі 1 посадового окладу і окладу за військовим званням.

Відповідно до п. 2 Постанови №1294 виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Міністерством надзвичайних ситуацій, Державною інспекцією техногенної безпеки, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Згідно з п. 11 Постанови №1294 Міністерству праці та соціальної політики, Міністерству фінансів, іншим державним органам надано вказівку упорядкувати у тримісячний строк перелік і розміри виплати додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що Кабінет Міністрів України делегував, зокрема, Адміністрації Державної прикордонної служби України упорядкувати перелік, розміри та порядок виплати додаткового грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу.

Разом з тим, п. 7 Постанови № 1294 зазначено, що до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу в аеромобільних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети.

Таким чином, до моменту упорядкування переліку, розмірів та порядку виплати додаткового грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, такі виплати провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого розміру.

20 травня 2008 року на виконання п. 2 Постанови №1294 наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України №425, який набрав чинності 29.06.2008 року, затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - Інструкція №425) (чинної у період виникнення спірних правовідносин), якою визначено порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України.

Так, п. 3.25.1 п. 3.25 розділу ІІІ Інструкції №425 також передбачено виплату військовослужбовцям Держприкордонслужби винагороду за тривалість безперервної військової служби більше 15 років у розмірі 1 посадового окладу і окладу за військовим званням.

При цьому зазначено, що винагорода виплачується за місцем штатної служби за наказом начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - за наказами вищих начальників (командирів) за підпорядкованістю.

Отже, нормами п. 3.25.1 п. 3.25 розділу ІІІ Інструкції №425 було упорядковано розмір та порядок виплати військовослужбовцям Держприкордонслужби винагороди за тривалість безперервної військової служби. Тому, з 29.06.2008, дати набрання чинності Інструкції №425, виплата додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28 до Постанови №1294, в тому числі і винагороди за тривалість безперервної військової служби, виплачується у розмірах встановлених цією Інструкцією №425.

Судом встановлено, що у серпні 2015 року НОМЕР_1 прикордонний загін виплатив ОСОБА_1 передбачену п. 3.25.1 п. 3.25 розділу ІІІ Інструкції №425 винагороду за тривалість безперервної 15-річної календарної військової служби у розмірі 655,00 грн, що становить 50% суми посадового окладу та окладу за військовим званням.

Окрім того, додатком 25 до Постанови №1294 для військовослужбовців Держприкордонслужби встановлено надбавку за кваліфікацію у відсотках посадового окладу у наступних/розмірах: кваліфікація 2 класу - 5% від посадового окладу; кваліфікація 1 класу - 8% від посадового окладу; кваліфікація майстра - 11% від посадового окладу.

Вищезазначені розмірі надбавки за кваліфікацію відповідають розмірам, встановленим пп. 3.13.1 п. 3.13 розділу ІІІ Інструкції №425.

Отже, нормами пп. 3.13.1 п. 3.13 розділу ІІІ Інструкції №425 було упорядковано розмір та порядок виплати надбавки за кваліфікацію, а тому такий додатковий вид грошового забезпечення повинен виплачувати у визначеному Інструкцією №425 розмірі.

Судом встановлено, що у період проходження військової служби в НОМЕР_1 прикордонному загоні у складі грошового забезпечення ОСОБА_1 отримував надбавку за кваліфікацію в наступних розмірах:

- за період з 01.01.2014 по 31.03.2015 у розмірі 2,5% посадового окладу;

- за період з 01.04.2015 по 30.11.2016 - у розмірі 4% посадового окладу;

- за період з 01.12.2016 по 28.02.2018 - у розмірі 5,5% посадового окладу.

Правомірність проведення таких виплат відповідач обґрунтовує вимогами наказів Адміністрації Держприкордонослужби України від 14 лютого 2014 року №13од, від 02 лютого 2015 року №19, від 12 березня 2016 року №178 та від 13 лютого 2017 року №136-ос, якими було визначено виплачувати додаткові види грошового забезпечення, зокрема надбавку за кваліфікацію та винагороду за тривалість безперервної військової служби у розмірі 50% установленого розміру.

Однак суд вважає таку аргументацію суб`єкта владних повноважень протиправною, оскільки питання порядку та умов виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України регулюються саме нормами Інструкції №425 та Постанови №1294.

З огляду на вищезазначене суд вважає, що відповідач безпідставно не виплатив ОСОБА_1 винагороду за тривалість безперервної 15-річної календарної військової служби та надбавку за кваліфікацію у встановленому законодавством розмірі.

Вказане узгоджується з правовим висновком, наведеним Верховним Судом у постанові від 31.01.2018 у справі №808/8403/13-а у подібних правовідносинах.

У зв`язку з вищенаведеним позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог в частині проведення перерахунку раніше виплаченої позивачу підйомної допомоги суд зазначає наступне.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 91 Закону №2011 при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв`язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв`язку з передислокацією військової частини їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім`ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.

Порядок та умови виплати підйомної допомоги військовослужбовцям Державної прикордонної служби України врегульовано Інструкцією про умови та порядок виплати підйомної допомоги військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 24.04.2012 №276 (далі - Інструкція №276) (чинної у період виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 1 Інструкції №276 передбачено, що військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, що переїхали на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв`язку з призначенням на посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, строк навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв`язку з передислокацією органу (підрозділу) Державної прикордонної служби України, виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення.

Згідно з п. 2 Інструкції №276, розмір підйомної допомоги визначається за посадою, на яку призначено військовослужбовця або яку він займав до дня прибуття органу (підрозділу) Держприкордонслужби до нового пункту постійної дислокації, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія). До складу місячного грошового забезпечення не включається винагорода за бойове чергування та морське грошове забезпечення.

Підйомна допомога виплачується військовослужбовцям (у тому числі і тим, які прибули для подальшого проходження служби з інших військових формувань), які переїхали на нове місце служби в інший населений пункт у зв`язку з призначенням на посаду, - за новим місцем служби на підставі наказу про призначення на посаду і наказу начальника органу Держприкордонслужби про вступ військовослужбовця до виконання обов`язків за посадою (п. 4 Інструкції №276).

Відповідно до п. 8, 10 Інструкції №276, на кожного члена сім`ї військовослужбовця, який переїхав для постійного проживання до нового місця служби військовослужбовця в інший населений пункт, у випадках, передбачених пунктами 1 та 3 цієї Інструкції, виплачується підйомна допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення, належного військовослужбовцю на день приїзду членів сім`ї до місця його служби, з урахуванням пункту 2 цієї Інструкції.

У разі якщо дружина і чоловік є військовослужбовцями, то підйомна допомога на кожного з них виплачується органом (підрозділом) Держприкордонслужби, в який їх призначено на посади, а на членів сім`ї - з місячного грошового забезпечення одного з них (за бажанням).

Підйомна допомога виплачується на таких членів сім`ї, які на день їх переїзду до нового місця служби військовослужбовця в інший населений пункт записані в його особовій справі, зокрема, неповнолітніх дітей військовослужбовця та його дружини (чоловіка), у тому числі усиновлених.

Судом встановлено, що 18 вересня 2012 року ОСОБА_1 прибув для подальшого проходження військової служби з НОМЕР_3 прикордонного загону (місце дислокації - АДРЕСА_1 ) до НОМЕР_1 прикордонного загону (місце дислокації - АДРЕСА_1 ). Разом з ним до АДРЕСА_1 переїхала також його дитина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказана обставина відповідачем не заперечується та не є предметом доказування.

У зв`язку з переведенням для подальшого проходження військової служби до НОМЕР_1 прикордонного загону в квітні 2013 року ОСОБА_1 було виплачено підйомну допомогу у розмірі 1904,69 грн, що становило 50% суми посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби та премії. Доказів виплати підйомної допомоги на сина позивача матеріали справи не містять.

Жодних аргументів щодо виплати позивачу підйомної допомоги у зменшеному розмірі та причин невиплати такої на сина позивача НОМЕР_1 прикордонний загін у поданому до суду відзиві не наводить.

Доказами в адміністративному судочинстві, в розумінні ч. 1 ст. 72 КАС України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 КАС України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Незважаючи на встановлений процесуальний обов`язок, відповідач доказів правомірності своїх дій у цій частині позовних вимог не надав.

За таких обставин, враховуючи наявні в матеріалах справи докази та правове регулювання спірних правовідносин, суд вважає протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 підйомної допомоги у меншому від встановленого абз. 1 ч. 3 ст. 9-1 Закону розмірі. У зв`язку з чим позовні вимоги щодо зобов`язання провести відповідний перерахунок підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44, суд зазначає наступне.

Нормами п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України передбачено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 (далі - Порядок №44), грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

П. 3 Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Згідно п. 4 Порядку №44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Відповідно до п. 5 Порядку №44, грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Отже, оскільки належне до виплати ОСОБА_1 грошове забезпечення, в тому числі його додаткові складові, відноситься до виплат, право на які позивач набув у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, суд вважає, що дія Порядку №44 поширюється також і на такі виплати.

Несвоєчасна виплата грошового забезпечення сталася з вини відповідача, а тому суд вважає, що позивач не може бути позбавлений права на компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб.

Вказана позиція узгоджена з постановою Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №812/1048/17, де також зазначено, що механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення.

Отже, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини, крізь призму встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Питання розподілу судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 ) до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 надбавки за кваліфікацію за період з 2014 по 2018 рр. у розмірі меншому, аніж встановлено нормами Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 №425, та постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

3. Зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 надбавку за кваліфікацію з січня 2014 року по березень 2015 року включно за 2-й клас у розмірі 5 відсотків посадового окладу; з квітня 2015 року по листопад 2016 року включно за 1-й клас - 8 відсотків посадового окладу; з грудня 2016 року по лютий 2018 року включно за клас майстра - 11 відсотків посадового окладу, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

4. Визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 винагороди за тривалість безперервної 15-річної календарної військової служби у розмірі меншому, аніж встановлено нормами Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 №425, та постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

5. Зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 винагороди за тривалість безперервної військової служби за 15 років у розмірі 1 посадового окладу та окладу за військовим званням, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

6. Визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підйомної допомоги у квітні 2013 року у меншому від встановленого абзацом 1 частини 3 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» розмірі.

7. Зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 підйомної допомогу у розмірі, встановленому абзацом 1 частини 3 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме - у розмірі місячного грошового забезпечення на ОСОБА_1 та в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення на його сина - ОСОБА_2 , з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяР.О. Ващилін