Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №260/1440/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 липня 2026 рокум. Ужгород№ 260/1440/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинець Д.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) в особі представника – адвоката Сідака Павла Петровича (далі – представник позивача) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позов до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) (далі – відповідач 1), НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ) (далі – відповідач 2), яким просить:

1) визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_5 прикордонного загону у відношенні до ОСОБА_1 щодо не нарахування (нарахування у меншому розмірі) та невиплаті індексації грошового забезпечення в належному розмірі із 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року січень 2008 року;

2) зобов`язати НОМЕР_5 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) вчинити дії щодо нарахування та виплати, ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення (з врахуванням раніше виплачених сум), із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період із 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;

3) визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_5 прикордонного загону у відношенні до ОСОБА_1 щодо не нарахування (нарахування у меншому розмірі) та невиплаті індексації грошового забезпечення в належному розмірі із 01 березня 2018 року по 05 жовтня 2025 року із урахуванням базового місяця березень 2018 року та без застосування абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;

4) зобов`язати НОМЕР_5 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 03 жовтня 2025 року у розмірі 4463,15 грн. на місяць із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44, з урахуванням фактично виплачених сум.

5) зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по день її фактичної виплати, відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що не нарахування та невиплата позивачу в повному обсязі індексації грошового забезпечення відповідачем за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця - січень 2008 року, та за період починаючи з 01.03.2018 по 03.10.2025 з урахуванням базового місяця - березень 2018 року, порушують вимоги Закону України від 03.07.91 №1282-Х1І «Про індексацію грошових доходів населення» та пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, а тому є протиправними.

Позивач вказує, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців. незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року залучено в якості співвідповідача по справі НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ).

31 березня 2026 року представником відповідача 1, через особистий кабінет підсистеми «Електронний суд», подано до суду відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнає та вважає такі безпідставними та необґрунтованими. Відповідач 1 зазначив про відсутність підстав для перерахунку та виплати позивачу спірних сум індексації, оскільки позивач не надав доказів неправильності чи неповноти проведених нарахувань, не звертався до відповідача із відповідними заявами, а вимоги щодо визначення базового місяця та виплати так званої «фіксованої індексації» або «індексації-різниці» вважав безпідставними. Також відповідач послався на особливості законодавчого регулювання індексації у 2023-2025 роках, перебування позивача у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами і для догляду за дитиною, а також на відсутність у неї необхідних відомостей щодо попередніх нарахувань. Окремо відповідач заперечив проти вимоги про компенсацію утриманого податку з доходів фізичних осіб, вказавши, що позивач не зверталася із відповідною заявою, а тому така вимога є передчасною. У зв`язку з цим відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

29 травня 2026 року представником відповідача 2, через особистий кабінет підсистеми «Електронний суд», подано до суду відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими. Основним запереченням відповідача 2 стало те, що він є неналежним відповідачем у справі, оскільки позивача було звільнено та виключено зі списків особового складу не з НОМЕР_3 прикордонного загону, а з НОМЕР_5 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_2 ). Посилаючись на положення законодавства про проходження військової служби, відповідач 2 зазначив, що саме військова частина, з якої військовослужбовця звільнено, повинна провести остаточний розрахунок за всіма видами належного грошового забезпечення, у тому числі індексацією.

Водночас, відповідач 2 зазначив, що індексація грошового забезпечення здійснюється відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку № 1078, а березень 2018 року є місяцем підвищення доходу позивача, з якого обчислюється подальша індексація. При цьому відповідач 2 послався на відсутність підстав для задоволення позову та необґрунтованість заявлених вимог належними і допустимими доказами, а також зазначив про особливості бюджетного фінансування та здійснення видатків лише в межах відповідних бюджетних асигнувань.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , проходила військову службу в різних органах Державної прикордонної служби України. Звільнилася з військової служби з НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ).

У відповідності до наказу начальника НОМЕР_5 прикордонного загону від 03 жовтня 2025 року № 995-ОС у зв`язку зі звільненням з військової служби, була виключена із списків особового складу та всіх видів забезпечення прикордонного загону. Остаточною датою закінчення військової служби, цим наказом було визначено 03.10.2025 року. Наказ начальника НОМЕР_5 прикордонного загону від 03 жовтня 2025 року № 995-ОС, яким ОСОБА_1 виключена зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 03.10.2025 року не містив інформації про повне грошове забезпечення: розмір посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавок, доплат, винагород, нарахування і виплати індексації грошового забезпечення та інше.

З метою з`ясування правильності нарахування окремих виплат під час проходження служби та під час проведення остаточного розрахунку на адресу Галузевого державного архіву Державної прикордонної служби України було направлено адвокатський запит щодо отримання карток грошового забезпечення із 2015 по 2019 роки та НОМЕР_5 прикордонного загону стосовно нарахування та виплати індексації. В жовтні та листопаді 2025 року надійшли відповіді та копії карток грошового забезпечення ОСОБА_1 .

Згідно з архівними відомостями грошового забезпечення, наданими у відповіді на адвокатський запит, остаточний розрахунок при звільненні здійснював саме НОМЕР_5 прикордонний загін Державної прикордонної служби України.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо неправильного визначення базового місяця для нарахування індексації його грошового забезпечення, позивач звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо нарахування та виплатити позивачу за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року індексації грошового забезпечення, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення – січень 2008 року, судом встановлено наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.92, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством. При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.91 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до частин 1-4 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно з абзацом 2 частини 3 статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.91 №1282-XII (в редакції чинній на день виникнення спірних правовідносин).

Так, згідно із статтею 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до положень статей 4, 6 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Враховуючи наведене, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи в тому числі військовослужбовців.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

У зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 09 грудня 2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова №1013), яка набрала чинності з 15 грудня 2015 року та підлягала застосуванню з 01 грудня 2015 року, істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення.

Серед іншого, внесеними змінами передбачено ряд новел у порядку проведення індексації грошових доходів населення.

Так, в редакції Постанови №1013 пункт 5 Порядку №1078 викладено у такій редакції:

«У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу…».

Починаючи з 01 грудня 2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, в тому числі військовослужбовець.

Отже, якщо раніше базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати), то після прийняття Постанови №1013 від 09 грудня 2015 року місяцем підвищення став місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного грошового утримання, стипендій, виплат із соціального страхування (пункт 5 Порядку №1078).

Таким чином, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, починаючи з грудня 2015 року здійснюється не індивідуально для кожного працівника (в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок), а саме від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Вирішуючи питання про те, який базовий місяць мав бути встановлений позивачу при нарахуванні йому індексації грошового забезпечення за спірний період, суд зазначає, що 07.11.2007 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №1294) відповідно до пункту першого якої грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Схема посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України затверджена Додатком 1 до Постанови №1294, ця Постанова набрала чинності з 01.01.2008 року.

Отже, з набранням чинності Постановою №1294 відбулись зміни розміру тарифних ставок (посадових окладів) відповідних категорій військовослужбовців.

Постанова №1294 втратила чинність 01.03.2018 на підставі постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців та установлено для них нові додаткові види грошового забезпечення.

Суд звертає увагу, що не було підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців за період з 01.01.2008 (після набрання чинності Постановою №1294) по березень 2018 року (до моменту набрання законної сили Постанови №704), що є підставою для встановлення іншого базового місяця для проведення індексації.

Отже, за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача є січень 2008 року.

Аналогічна правова позиція, щодо визначення базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення, викладено у постановах Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі №400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі №420/3593/20, від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 04 квітня 2023 року у справі №300/5628/21.

Щодо нарахування та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2018 року по 03.10.2025 року у розмірі 4436,87 грн. на місяць, судом встановлено наступне.

Так, з 01.12.2015 положення Порядку №1078 діють із змінами, внесеними постановою КМ України №1013 від 09.12.2015 р. «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова №1013).

За змістом пояснюючої записки до проєкту Постанови №1013 метою цього акту є внесення змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.

У зв`язку із цим вказаною постановою удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати працівників (зокрема, пункт 5 викладено у новій редакції).

Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну «базовий місяць» на «місяць підвищення доходу», ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.

На відміну від правил визначення «базового місяця» (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати), «місяцем підвищення доходу» є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому, за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.

Термін «підвищення тарифних ставок (окладів)» для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв`язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто, за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.

Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100 %, обчислення ІСЦ розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини третя і четверта статті 4 Закону №1282-XII), то зміни, внесені Постановою №1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Тож з 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.

Щодо «фіксованої» суми індексації, то слід зазначити, що у період існування спірних правовідносин Закон №1282-XII і Порядок №1078 такого поняття не містили. Вказаний термін фігурував у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови КМ України №526 від 13.06.2012 р., де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте, Постановою №1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 р. у ньому, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

Між тим, з 01.12.2015 р. в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації - різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 р. до 01.04.2021 р., передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме:

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Цей же абзац 3 з 15.03.2018 р. і дотепер діє у редакції постанови Уряду №141 від 28.02.2018 р. та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 застосовується з 01.12.2015 р. і дотепер у редакції постанови Уряду №1013 від 09.12.2015 р. і встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Абзац 5 пункту 5 Порядку №1078 застосовувався з 01.12.2015 р. до 01.04.2021 р. у редакції постанови Уряду №1013 від 09.12.2015 р. і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Цей же абзац діє з 02.04.2021 р. у редакції постанови Уряду №278 від 31.03.2021 р. і встановлює, що у разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 (діє в редакціях постанов Уряду №1013, №141 та №278 і дотепер) додатково указує, що ця сума індексації - різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзацу 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації - різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації - різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, суд дійшов висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

З урахуванням того факту, що 01.03.2018 р. набрала чинності Постанова №704, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 дають підстави для висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивача, відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.

Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові 12.04.2023 р. у справі №420/6982/21 з подібними правовідносинами, яка, в аспекті порушеного у позовній заяві питання, суд уважає є застосовною і до спірних правовідносин.

Таким чином, з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, ураховуючи спосіб застосований Верховним Судом у справі №400/3826/21, суду у цій справі потрібно було встановити:

- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) (визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року). В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункту 5 Порядку №1078);

- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078));

- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Відповідно до архівної відомості особистої картки грошового забезпечення ОСОБА_2 за 2018 рік, грошове забезпечення у лютому 2018 року становило 7654,41 грн. і включало такі постійні складові, які не мають разового характеру: оклад за військове звання - 45,00 грн.; посадовий оклад - 645,00 грн.; надбавка за вислугу років - 69,00 грн.; премія - 3225,00 грн. надбавка за ризик життям - 96,75 грн.; додаткова грошова винагорода - 2 858,31 грн.; надбавка за особливі умови служби - 683,10 грн.

За березень 2018 року грошове забезпечення позивача становило у розмірі 7654,41 грн. і включало такі постійні складові: посадовий оклад - 2820,00 грн.; надбавка за військове звання - 740,00 грн.; надбавка за вислугу років - 890,00 грн.; щомісячна додаткова грошова винагорода - 47,64 грн. та премія - 3124,52 грн.

Розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року, в даному випадку це 00,00 грн. (7654,41 грн. – 7654,41 грн.)

Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 р. помножена на величину приросту індексу споживчих цін і поділена на 100 %.

Величина приросту індексу споживчих цін складає 253,3 % (величина приросту індексу споживчих цін); правильність такого розрахунку підтверджена листом Мінсоцполітики №5211/0/290-21/51 від 28.09.2021 р.

У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762 грн.

1762 грн х 253,30 % /100 % = 4463 грн. 15 коп.

Таким чином, сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року склала 4463 грн. 15 коп.

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

У такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А), а саме: 4463,15 грн. 00,00 грн. = 4463,15 грн.

Крім того, суд враховує, що у період з січня по грудень 2023 року індексація грошового забезпечення не підлягає нарахуванню та виплаті позивачу, оскільки відповідно до пункту 3 розділу Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року №2710-IX було зупинено на 2023 рік дію Закону №1282-XII.

Разом з тим, в межах спірних правовідносин позивач з 21.02.2024 року по 25.06.2024 року вибула у відпустку у зв`язку із вагітністю та пологами, та з 11.07.2024 року по 03.10.2025 року перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Згідно зі частиною першої статті 17 Закону України «Про відпустки», на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами тривалістю:

1) до пологів - 70 календарних днів;

2) після пологів - 56 календарних днів (70 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів), починаючи з дня пологів.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про відпустки» після закінчення відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Частиною четвертою статті 18 вказаного Закону встановлено, що за бажанням жінки або осіб, зазначених у частині третій цієї статті, у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома.

Суд зазначає, що індексація є механізмом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг, вона нараховується виключно на фактично отриманий дохід (грошове забезпечення).

Доказів роботи позивачки на умовах неповного робочого дня у вказаний період матеріали справи не містять.

Враховуючи зазначені обставини, суд вважає, що підстави для нарахування та виплати позивачці індексації грошового забезпечення під час перебування у вищевказаних відпустках, а саме з 21.02.2024 року по 25.06.2024 року та з 11.07.2024 року по 03.10.2025 року, відсутні.

Щодо нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з 26.06.2024 по 10.07.2024, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.

Таким чином, право на проведення індексації заробітної плати працівників поновлюється з 2024 року.

Постановою №1078 визначено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, що публікується Держстатом не пізніше 10 числа кожного місяця.

Тобто, базовим місяцем нарахування індексації зарплати буде грудень 2023 року, оскільки нарахування індексації відновили з 1 січня 2024 року. Якщо ж у січні буде підвищено заробітну плату, то базовим місяцем вважатиметься січень 2024 року.

Згідно офіційних статистичних даних які містяться на сайті за посиланням http://www.ukrstat.gov.ua індексів споживчих цін у січні 2024 склав 100,4 %; у лютому 2024 100,3 %; у березні 2024 100,5 %; у квітні 2024-100,2 %; у травні - 2024 100,6 %; у червні 2024-102,2 %; у липні 2024 100,0 %; у серпні 2024 -100,6 %; у вересні 2024-101,5 %; у жовтні 2024 -101,8 %; у листопаді2024 -101,9 %; у грудні 2024 -101,4 % загалом за 2024 -112,0 %.

Оскільки обчислення індексу споживчих цін для індексації необхідно проводити з січня 2024 року, то індекс споживчих цін не перевищував 103 % до липня 2024 року.

Відповідно до правил обчислення ІСЦ, визначених Порядком у липні 2024 року ІСЦ перевищив поріг у розмірі 104,3 % (1.004*1,003*1,005*1,002*1,006*1,022*1,00=1,043).

З урахуванням положень Порядку №1078, оскільки індекс споживчих цін у липні 2024 року складав 104,3 %, то у наступному місяці (серпень 2024 року) грошове забезпечення підлягало індексації.

Отже, до серпня 2024 року у Військової частини НОМЕР_2 був відсутній обов`язок здійснювати індексацію грошового забезпечення позивача.

Таким чином, суд встановив, що за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року сума індексації грошового забезпечення з урахуванням абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 мала виплачуватися позивачу в розмірі 4463,15 грн. щомісяця. Таким чином, з урахуванням практики Верховного Суду щодо повноважень суду самостійно здійснювати розрахунки сум індексації, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення в сумі 4463,15 грн. щомісячно за період з 01 березня 2018 року по 01 серпня 2021 року (день виключення зі списків особового складу).

Щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, слід зазначити, що аналіз пунктів 2-3 Порядку №44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців і, як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її нарахування та виплату, відповідно до вимог Закону №1282-XII.

Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання, суд констатує, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.

Аналогічний підхід застосував Верховний Суд у постанові від 08 травня 2025 року у справі №380/6610/24.

Щодо позовної вимоги зобов`язати нарахувати та виплатити компенсацію втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по день її фактичної виплати, - відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, судом встановлено наступне.

Судова палата у постанові від 02 квітня 2024 року у справі №560/8194/20 дійшла висновку, що умовами для виплати суми компенсації у справі, що розглядається, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів - пенсії та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду). А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.

При цьому норми Закону №2050-III і Порядку №159 не покладають на особу, якій несвоєчасно виплатили компенсацію втрати частини доходів, обов`язку додатково звертатися до органу Пенсійного фонду України за виплатою такої компенсації.

Крім того, Судова палата вважає, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону №2050-III не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.

Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону №2050-III, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом №2050-III і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.

Отже, у задоволенні позовної вимоги необхідно відмовити, як передчасної, оскільки у суду відсутні підстави вважати, що при виконання рішення у справі відповідачем не буде виплачено компенсацію втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення.

Щодо належного відповідача, який повинен здійснити виплату позивачу, суд зазначає наступне.

Проходження військової служби врегульовано спеціальним законодавством, до якого відноситься, зокрема, Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затверджене Указом Президента України від 29.12.2009 №1115/2009 (далі - Положення).

Відповідно до пункту 7 Положення №1115/2009 закінченням проходження громадянином військової служби вважається день, зазначений у наказі про виключення військовослужбовця зі списків особового складу Адміністрації Держприкордонслужби чи її розвідувального органу, регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, загонів Морської охорони, навчальних закладів, науково-дослідних установ або органів (підрозділів) забезпечення Держприкордонслужби (далі - органи Держприкордонслужби) у зв`язку з його звільненням з військової служби в запас або у відставку, загибеллю (смертю), визнанням судом безвісно відсутнім або оголошенням померлим.

Згідно з пунктом 12 Положення № 1115/2009 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців з державою, зокрема включення їх до списків особового складу органів Держприкордонслужби або виключення з таких списків, присвоєння та позбавлення військових звань, пониження та поновлення у військових званнях, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо, оформлюється письмовими наказами на підставі документів, види та форма яких установлюються Адміністрацією Держприкордонслужби.

Згідно з п. 293 Положення, особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпечення.

У разі спору про розмір сум, належних військовослужбовцю при звільненні, йому в день виключення із списків особового складу виплачується сума, не оспорювана керівництвом органу Держприкордонслужби, у якому проходив службу цей військовослужбовець.

Тобто, в Положенні прямо передбачено, що у разі звільнення військовослужбовця зі служби, з ним розраховується та військова частина, з якої його було звільнено.

Норми абзацу двадцять першого пункту 13 глави 10 розділу II Інструкції з організації обліку особового складу Державної прикордонної служби України затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.06.2017 № 468 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.08.2017 за № 1011/30879) визначають, що в наказах начальників органів Держприкордонслужби про виключення зі списків особового складу органу Державної прикордонної служби України у зв`язку зі звільненням з військової служби в обов`язковому порядку зазначається які необхідно здійснити виплати: матеріальної допомоги на оздоровлення, додаткових грошових винагород, одноразової грошової допомоги при звільненні, в якому розмірі та за який термін військової служби.

Вказана норма є доцільною та логічною, з огляду на те, що оскільки військовослужбовець, за тривалий час може проходити службу в кількох військових частинах, у разі незгоди з кінцевим розрахунком не буде змушений звертатись за захистом своїх прав до різних частин. В той же час це також надає можливість захисту від зловживань недобросовісних осіб, які звертаються вимогами про стягнення коштів за тотожні періоди до різних військових частин, а саме: до останньої, в якій проходили службу та тої, в під час проходження в якій могли бути допущені помилки в нарахуваннях.

Таким чином наказом про виключення зі списків особового складу фіксуються всі належні військовослужбовцю виплати і їх розмір.

Військова частина, яка є останнім місцем служби військовослужбовця проводить аналіз по всім виплатам та за необхідності робить відповідні перерахунки та здійснює виплати.

Також, Адміністрацією Державної прикордонної служби України прийнято розпорядження від 03.03.2020 №Т/116-1743 та розпорядження від 02.06.2020 №01.11-5760/0/6-20-Вих, згідно яких визначено виплачувати індексацію грошового забезпечення тим органом, з якого військовослужбовця було виключено зі списків особового складу у зв`язку із звільненням з військової служби.

Позивач виключена зі списків особового складу та всіх видів забезпечення наказом начальника НОМЕР_5 прикордонного загону від 03 жовтня 2025 року № 995-ОС, у зв`язку зі звільненням з ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ), тому саме НОМЕР_5 прикордонний загін має розрахуватись з позивачем.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Питання розподілу судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 249 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_5 прикордонного загону у відношенні до ОСОБА_1 щодо не нарахування (нарахування у меншому розмірі) та невиплаті індексації грошового забезпечення в належному розмірі із 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року - січень 2008 року.

3. Зобов`язати НОМЕР_5 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення (з врахуванням раніше виплачених сум), із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період із 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року - січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

4. Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_5 прикордонного загону у відношенні до ОСОБА_1 щодо не нарахування (нарахування у меншому розмірі) та невиплаті індексації грошового забезпечення в належному розмірі із 01.03.2018 року по 31.12.2022 року із урахуванням базового місяця березень 2018 року та без застосування абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

5. Зобов`язати НОМЕР_5 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31.12.2022 року у розмірі 4463,15 грн., на місяць із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44, з урахуванням фактично виплачених сум.

6. У задоволенні решти частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяД.В. Іванчулинець